8 листопада ZN.UA оприлюднило інформацію про плани влади щодо нової структури уряду. Зміни стосуватимуться багатьох напрямів, зокрема і євроінтеграції. Українська експертна спільнота вже висловила свою критичну думку з приводу ідеї створити Міністерство євроінтеграції, культури та інформаційної політики. Викликає сумніви спроможність такого міністерства впоратися з дедалі більшою кількістю завдань, які постають перед Україною у зв’язку з отриманням кандидатського статусу та майбутнього членства. Увагу було зосереджено на тому, що кожна країна обирає свою інституційну модель залежно від структури уряду та повноважень міністерств (рівень їхньої самостійності). Україна наразі, найімовірніше, обере модель окремого міністерства на базі Міністерства культури та інформаційної політики. Таким шляхом не йшла жодна країна, котра стала членом ЄС. Експерти наголосили також, що в Україні додасться законодавчої роботи і міністерству буде важко виконувати це завдання, адже воно не матиме повноважень координувати роботу інших міністерств. Я б хотіла звернути увагу на не менш важливі питання, які з різних причин досі залишаються поза увагою.
Фокус на відновленні секторів у рамках Угоди про асоціацію, які постраждали внаслідок війни. Війна дуже змінила акценти в євроінтеграції. Раніше ми всі тримали фокус на наближенні законодавства. Тепер перед нами значно серйозніші виклики.
Війна спричинила руйнування майже в усіх секторах, охоплених євроінтеграційними зобов’язаннями. До прикладу, через війну гальмується прогрес із так званим «промисловим безвізом», стосовно якого було стільки оптимізму ще рік тому. Постраждала сфера метрології (галузь, що забезпечує точність вимірювань, без яких жодна промисловість не може працювати). До війни більшість еталонів перебували в Харкові, який опинився на передовій військового протистояння.
Чималі руйнування є у сфері телекомунікацій, – знищено багато обладнання. У сфері сільського господарства відбуваються колосальні зміни, тільки не на нашу користь: поменшало посівних площ, знищені численні тваринницькі комплекси, сільськогосподарський експорт переживає колосальні логістичні труднощі. Розуміючи всі ці виклики, ЄС починає вже сам засівати культури, яких раніше не вирощував, наприклад гречку.
Нам дуже важливо не втратити європейський ринок узагалі, зберегти там свою присутність. У цьому контексті, ми мусимо зробити крок назад і подумати не про адаптацію законодавства, а про здатність сектора вижити в умовах війни. За наявності значних руйнувань не буде що регулювати, тому треба зробити все, аби ринок відродився. Україна має вже зараз провести оцінку втрат по євроінтеграційних напрямах і розробити план відновлення кожної сфери. Він повинен містити інформацію щодо втрат, чітко окреслені завдання для відновлення сектора і ресурси, які для цього потрібні. Оскільки ми зараз рухаємося до переговорів, то це питання слід включити до переговорного процесу, і для цього має бути розроблений окремий документ.
Пріоритезація в адаптації законодавства. Стосовно адаптації законодавства, то я вважаю, що треба продовжувати працювати в цій сфері, але значно змінити акценти. За результатами дослідження аналітичного центру «Український центр європейської політики» про досвід Західних Балкан, найскладніше завдання – це здійснити адаптацію законодавства у кластері «Фундаментальні реформи» (містить такі переговорні розділи як: Судова влада та основоположні права; Справедливість, свобода та безпека; Державні закупівлі; Статистика; Фінансовий контроль). Для багатьох країн-членів ЄС реформи в цьому кластері є головним індикатором готовності країни-кандидата до вступу. Адже неможливо проводити, наприклад, реформи на митниці чи розвивати фінансовий сектор в умовах відсутності правосуддя та високого рівня корупції. Без прогресу у кластері «Фундаментальні реформи», за вступною методологією ЄС, неможливий прогрес у жодному іншому кластері. Оскільки Україна хоче швидкого вступу в ЄС – до цього варто готуватися вже зараз.
Тотальне скорочення кадрів по всіх міністерствах. Коли країна стає на кандидатський шлях – обсяг завдань, які перед нею постають, збільшується в рази. У нас війна, і тут потрібні фахові люди зі знанням вузьких напрямів Угоди про асоціацію та англійської мови. Багатьох таких людей ми вже втратили через війну, і не факт, що повернемо. Зараз буде друга хвиля втрат у євроінтеграційному секторі державних службовців через урядову реформу. Нині ця проблема не є такою помітною, але з наближенням до переговорного процесу вона загостриться. Західні Балкани мають проблему нестачі кадрів і зараз. Її намагаються вирішувати співпрацею з неурядовим сектором, хоч у них немає війни, яка підштовхує висококваліфіковані кадри виїжджати за кордон.
Оскільки Україна визначила своїм пріоритетом вступ до ЄС, підходи мають змінитися. Треба навчитися бачити на кілька кроків наперед — і з вирішенням нових завдань, і з залученням кадрів. Урядова реформа має цьому сприяти, а не спричиняти нові проблеми. Якщо ми цього не усвідомимо зараз, наш шлях до ЄС буде складним і дуже довгим.
Більше статей Любові Акуленко читайте за посиланням.