Пробивши з допомогою італійських друзів пролом у західній ізоляції завдовжки в рік, Владімір Путін, прибувши на Апеннінський півострів, назвав Італію "найважливішим торговельним партнером Росії в Європі". Враховуючи, що Італія є лише третьою економікою єврозони і другим за величиною взаємного товарообігу європейським партнером РФ, можна припустити, що російський лідер мав на увазі не тільки й не стільки економічні зв'язки Москви і Риму. Змушені грати роль "злих поліцейських" Німеччина і примкнула до неї у "нормандському форматі" Франція поступилися політично комфортнішою й економічно вигіднішою роллю "доброго поліцейського" Італії.
Читайте про вплив Росії на інші країни-члени Євросоюзу в проекті "Викрадення Європи".
Голос столиці
Рим не раз виручав Путіна, створюючи для нього PR-приводи (в основному для внутрішнього російського споживання) продемонструвати, що не в усіх пристойних домах Європи перед господарем Кремля зачинено двері. Ще в липні 2014-го держави Балтії й Польща висловлювали глибоке обурення готовністю Італії прийняти Путіна в Мілані на жовтневому саміті "Азія-Європа" (АСЕМ).
На саміті АСЕМ господар заходу прем'єр Італії Маттео Ренці заявив, що Росії необхідно повернути свій політичний вплив на світовій арені. Втім, заради справедливості зауважимо, що П.Порошенка також запросили на міланський саміт. М.Ренці провів робочий сніданок з П.Порошенком і В.Путіним, що дало йому можливість відчути "позитивний настрій" щодо врегулювання "українського конфлікту". Тему України в Мілані порушували неодноразово і в різних форматах. Але не через підвищений інтерес до неї керівництва Італії, а через градус напруженості. Про глибину "обізнаності" італійців в українських реаліях свідчить хоча б те, що міністр закордонних справ Паоло Джентілоні спочатку порадив нашій країні переймати досвід Південного Тіролю для врегулювання в Донбасі, а за кілька місяців - надати Донбасу автономію...
Україна ніколи не перебувала серед італійських пріоритетів. І, що набагато гірше, на неї з Риму завжди дивилися крізь російську призму. А східна політика Євросоюзу швидше дратувала, ніж надихала Італію, традиційною сферою інтересів якої є Середземномор'я. У Москві Рим ніколи не вбачав загрози своїй безпеці, натомість постійно наголошуючи на ключовій ролі РФ у вирішенні багатьох міжнародних криз (у т.ч. сирійської, лівійської) і проблем (зокрема з іранською ядерною програмою, Ісламською державою і тероризмом). Україна ж, як показало опитування, проведене на замовлення Інституту світової політики, у багатьох італійців асоціюється насамперед з прислугою...
Маттео Ренці був першим західним політиком, який відвідав Москву лише за кілька днів після вбивства російського опозиціонера Бориса Нємцова. Мабуть, щоб візит у очах партнерів виглядав трохи пристойніше, до Москви М.Ренці поїхав через Київ. Як сильно Україна займала його думки в Москві, судити складно, бо задоволені один одним італійський прем'єр і російський президент публічно говорили "про космос і про земне" - про сільське господарство, заснування нового інвестфонду, спільні проекти. Чи порушував Ренці на зустрічі з Путіним, наприклад, питання про долю Надії Савченко, як того хотілося б українській стороні? Невідомо. Перед телекамерами два лідери згадували про іншу видатну жінку - італійську космонавтку, яка мандрувала в той час навколоземною орбітою на борту МКС.
Італія повсякчас твердить: зачиняти перед Росією двері не можна. Перед своїм візитом до Москви в червні ц.р. глава зовнішньополітичного відомства Італії П.Джентілоні в інтерв'ю ТАСС, відповідаючи на запитання: "Чи можна говорити про розморожування відносин після напруженості, викликаної санкційною політикою?", пояснював: "Ми не говоримо про розморожування, тому що наші відносини ніколи не заморожувалися. Незважаючи на санкції, канали діалогу і співпраці з Росією ніколи не перекривались і контакти не переривалися... Звісно, зараз ми не можемо говорити про всеосяжний business as usual, але було б помилкою говорити і про "заморожений" чи "паралізований" діалог".
Живий діалог було продовжено під час червневої поїздки В.Путіна до Мілана. І хоча італійська сторона намагалася подати цю подію лише як відвідання російським лідером всесвітньої виставки "Експо-2015", а не офіційний візит, Путіну з допомогою кількох десятків взятих із собою журналістів вдалося створити у російського споживача масової пропаганди враження "прориву в Європу". І недивно, адже з Путіним зустрілися і прем'єр М.Ренці, і президент С.Матарелла, і навіть Папа Римський, не кажучи вже про старого друга С.Берлусконі.
Європейська преса критикувала італійське керівництво за відчинені для Путіна двері, звертала увагу на той підозрілий факт, що жоден італієць не потрапив до "чорного списку" громадян ЄС, яким у відповідь на єесівські санкції заборонено в'їзд до РФ, і називала Італію "слабкою ланкою" Європи. І справді, ще рік тому Італія була проти запровадження антиросійських секторальних санкцій, і тільки необхідність дотримуватися європейського консенсусу та врахування думки Берліна й Вашингтона змусили Рим таки підтримати спільне рішення ЄС. Але й сьогодні Італія не є прихильницею санкцій. Навіть після початку нової ескалації на Сході України. У середині серпня в інтерв'ю La Stampa, говорячи про два існуючі в ЄС підходи у відносинах з РФ - санкції та діалог, П.Джентілоні заявив, що "Італія вперто наполягає на діалозі заради запобігання холодній війні, нова холодна війна з Росією стала б абсолютною катастрофою".
Італійський міністр неодноразово висловлювався проти прийому України в НАТО. "Я вважаю, що Росію слід запевнити в тому, що вступ України до НАТО - нереалістична перспектива... Метою України мають бути відносини з РФ, за яких вона не загрожуватиме Києву. Тому в членстві в НАТО немає необхідності", - зазначав він.
Водночас Рим погоджується, що санкції проти РФ може бути скасовано лише в разі виконання Мінських домовленостей.
"Коли Мінські угоди буде виконано повною мірою, ЄС буде готовий переглянути обмежувальний режим, - заявив П.Джентілоні в інтерв'ю ТАСС. - Зрозуміло, від нього постраждала й італійська економіка, однак слід враховувати політичне значення санкцій, а не лише їх економічні наслідки".
25 червня Палата депутатів Італії затвердила резолюцію, в якій рекомендує уряду своєї країни продовжити санкційну політику ЄС щодо РФ, поки не буде помітних позитивних зрушень у мирному врегулюванні в Україні. А наступного дня після візиту Путіна до Мілана, 11 червня, Палата депутатів ратифікувала Угоду про асоціацію ЄС-Україна ("за" - 245, "проти" - 112, утримався 31 парламентарій). Голосування в Сенаті очікується після завершення літніх відпусток.
Наприкінці липня, після спільного демаршу посольств України, Австралії, Бельгії та Нідерландів біля МЗС Італії з метою одержання підтримки Італією проекту резолюції РБ ООН про створення трибуналу щодо розслідування катастрофи МН-17, італійська сторона повідомила про своє рішення виступити співавтором цього документа.
Італія - одна з небагатьох країн ЄС, які заарештували майно росіян з ближнього кола В.Путіна. У вересні 2014 р. було заарештовано активи олігарха А.Ротенберга (основного акціонера компанії "Гіпротрансмост", що отримала право розробити проект будівництва моста до Криму) загальною вартістю близько 30 млн євро.
Енергетика
На енергоносії припадає левова частка російського експорту в Італію (84,4% 2013 р. і 72,4% - 2014-го). Італія - другий після Німеччини західноєвропейський покупець російського природного газу. У 2013 р. "Газпром" продав Італії 25,33 млрд кубометрів газу, забезпечивши 37% національного газового балансу; у 2014-му - 21,68 млрд кубометрів (31,6% балансу).
Основний партнер "Газпрому" в Італії - національна нафтогазова компанія ENI у 2013 р. стала найбільшим корпоративним імпортером російського газу, випередивши німецький Е.Оn. Після анексії РФ Криму і запровадження першого пакета антиросійських санкцій тодішній глава ENI П.Скароні заявив у парламенті країни: "Російський газ забезпечує лише близько 30% нашого споживання, і ми могли б жити, не купуючи газу в Росії" і нагадав, що з проектом ТАР Італія отримає нового постачальника газу - Азербайджан. Але, як єхидно передрікали російські ЗМІ, зі зміною глави ENI змінилася й риторика компанії, повернувшись у більш звичне для Італії русло. У травні ц.р. генеральний директор ENI К.Дескальці вже заявив, що без російського газу таки ніяк. "Навіть якщо в Європі значно зросла пропозиція на газовому ринку, для нас російський газ залишається незамінним, у тому числі й тому, що він найменш дорогий", - наголосив він.
Утім, через кілька днів міністр економічного розвитку Італії Ф.Гуїді підписала документ, що дозволяє будівництво та експлуатацію Трансадріатичного газопроводу (ТАР) на території країни (початок робіт планується на 16 травня 2016 р., завершення - на 31 грудня 2020-го). Згідно із заявою Ф.Гуїді, будівництво Трансадріатичного газопроводу для Італії є пріоритетним.
Італія вже обпеклася на "Південному потоці" (з якого ENI збиралася вийти через непомірну вартість ще до того, як Путін оголосив про закриття проекту). Не складається і з "Турецьким потоком". "Дочка" ENI компанія Saipem, з якою було підписано контракт на укладання труб для "Південного потоку", протримавши понад півроку в Чорному морі два унікальні морські трубоукладачі (Saipem 7000 і Castoro Sei) разом із суднами техфлоту в режимі очікування і збираючись взяти участь у будівництві "Турецького потоку", коли вже не вийшло з "Південним", отримала облизня. На початку липня дочірня компанія "Газпрому" South Stream Transport BV повідомила про розірвання контракту з Saipem у зв'язку з "неможливістю досягти порозуміння з багатьох робочих і комерційних питань реалізації проекту "Турецький потік". За восьмимісячне перебування суден у Чорному морі "Газпром" компенсував Saipem близько 300 млн дол. (за деякими оцінками, наприклад, EEGAS, "Газпром" заплатив італійській компанії понад мільярд євро).
Не пощастило ENI у співпраці і з "Роснефтью", з якою 2012 р. було укладено угоду, що передбачає в тому числі й спільне освоєння ділянок Чорного і Баренцового морів на російській території, обмін технологіями і персоналом. ENI в цьому проекті належить 33,3%. Однак через запроваджені проти РФ секторальні санкції зарубіжні партнери "Роснефти" (крім ENI, це також ExxonMobil і Statoil) були змушені припинити роботу на шельфі.
Проте співпраця Італії та РФ у сфері енергетики залишається масштабною й багатоплановою. Зокрема, компанії "Лукойл" належить 100% нафтопереробного заводу ISAB, розташованого на Сицилії. В Італії діє мережа з 19 АЗС під брендом "Лукойлу". "Газпромнефти" належить викуплений у "Шеврон Глобал Енерджі" завод з виробництва мастильних матеріалів "Газпромнефть Лубрикантс", що постачає продукцію як на російський, так і на європейський ринок. Компанія "Ренова" володіє контрольним пакетом швейцарської "Авелар Енерджі Груп", більшість активів якої розташована в Італії. Спільне з люксембурзькою "Еновос" підприємство "Авелеос" займається будівництвом у Італії та Франції станцій, що генерують електрику з сонячної енергії. "Газпром" володіє 100% Promgas, компанії, що закуповує російський газ і продає його кінцевим споживачам у Італії.
Інвестиції та торговельні зв'язки
Італія - четвертий партнер РФ у світі за величиною взаємного товарообігу. Росія ж не входить ані до трійки найбільших імпортерів до Італії (посідаючи лише шосте місце), ані до трійки держав, куди Італія експортує найбільше своїх товарів.
За даними Федеральної митної служби (ФМС), у досанкційному 2013-му взаємний товарообіг Італії та Росії становив 53,9 млрд дол., а у 2014 р. він знизився на 10% - до 48,5 млрд. Питома вага РФ у сукупному італійському експорті навіть у найкращий досанкційний рік - 2013-й - становила лише 2,8%, в імпорті - 5,6%. Привертає увагу значна різниця в даних, що надаються ФМС і Національним інститутом статистики Італії (Istat). За інформацією останнього, наприклад, товарообіг Італії та РФ у 2013 р. був набагато меншим, ніж за даними ФМС, - 40,2 млрд дол. При цьому якщо показники італійського експорту в РФ у двох відомств практично збігаються, то різниця в даних російського експорту до Італії більш ніж значна: 26,1 млрд (Istat) і 39,3 млрд дол. (ФМС).
Як зауважує посольство України в Римі, посилаючись на дані Istat, 2014-го обсяг торгівлі Апеннінської держави з країнами світу збільшився на 0,2%, тобто на 1,5 млрд євро. Експортні поставки зросли на 2% у грошовому еквіваленті, а сальдо на користь Італії становило 42,9 млрд євро. Тому всі розмови про минулорічні втрати Італії у зовнішній торгівлі на тлі сухих цифр виглядають некоректними.
2015 рік для італо-російської торгівлі розпочався зі значного падіння взаємного товарообігу - на 28,5% за перші чотири місяці (за даними ФМС). Імпорт з РФ до Італії зменшився майже на 25%, італійський експорт до Росії - на 40%. Однак, за даними італійського статистичного відомства, зниження експорту до РФ набагато менше - на 24%. Зменшення експортних поставок до Росії - найбільше порівняно з іншими напрямками вивезення італійської продукції.
Як і раніше, на мінеральне паливо, нафту та продукти її переробки припадає левова частка російського експорту до Італії - 87,8% у першому кварталі 2015 р.; правда, порівняно з аналогічним періодом 2014-го нафти продано на 26,8% менше. Значно зріс російський експорт до Італії алюмінію (в 5,4 разу), добрив (у 3 рази), гуми, електричних машин, продуктів неорганічної хімії. Зменшилося ввезення до Італії необроблених шкур, відходів харчової промисловості.
Італійський експорт до РФ у першому кварталі 2015-го скоротився за всіма основними позиціями: електричні машини, напої, меблі, взуття, фармацевтична продукція, обладнання та механічні пристрої, парфумерні та косметичні засоби, предмети одягу. Але, як і 2014-го, цього року втрати на російському напрямку італійські виробники компенсують збільшенням експорту до інших країн. За даними Istat, у березні 2015 р. додатне сальдо зовнішньоторговельного балансу Італії збільшилося до 4 млрд євро (роком раніше - 3,8 млрд євро). А весь італійський експорт зріс на 9,2% порівняно з березнем 2014-го. Найбільше зростання експорту спостерігалося до США (44%), країн ОПЕК (18,2%) і Великої Британії (13,6%).
Вплив санкцій
Незважаючи на те, що цифри вперто доводять зростання італійського експорту до країн світу, італійці не менш вперто твердять про свої жахливі втрати від падіння через санкції експорту до Росії. При цьому найскромнішим рахівником цих втрат виявився В.Путін, який повідомив по приїзді до Мілана, що Італія втрачає від санкцій приблизно мільярд євро. А від різних і незрозуміло звідки взятих цифр збитків, що наводяться представниками Італії, просто миготить у очах.
От, наприклад, президент інвестиційної компанії General Invest Вінченцо Трані (організатор російсько-європейського економічного форуму "Сценарії нового розвитку"), заявив у листопаді минулого року, що італійські компанії у 2014 р. втратили від санкцій ЄС 20–22 млрд євро. За сумісництвом віце-президент Італо-російської торгово-промислової палати, пан Трані в червні ц.р. дав під час Петербурзького економічного форуму такий коментар ІА REGNUM: "Жодна з італійських компаній сьогодні не бажає санкцій. Громадяни Італії, 94%, не думають про Путіна як про агресора, як ми бачимо зі статистики, оприлюдненої нещодавно в газеті Libero. Навіть більшість членів італійського парламенту проти санкцій ("Рух 5 зірок", "Уперед, Італіє", "Ліга Півночі"). Італійський уряд показує своїми частими візитами до Москви, що добре розуміє ту шкоду, що її завдають санкції. Подумаємо хоча б про те, що малі підприємства Італії, по суті, не експортували безпосередньо до Росії, але поставляли товар через Нідерланди, Німеччину та Латвію. На жаль, вплив Обами на прем'єр-міністра Ренці є надто сильним. Нагадаю, що кар'єра М.Ренці в національній політиці почалася з наради у Вашингтоні з Обамою. Зустріч було організовано другом Ренці - Марком Караєм, соратником масонської ложі".
Представники праворадикальної "Північної Ліги" заявляли, що втрати економіки Італії від санкцій можуть сягнути 15 млрд євро. Щоправда, лідер цієї партії М.Сальвіні в ході візиту до Росії у жовтні 2014-го сказав, що Італія втрачає 2 млрд євро через продуктове ембарго РФ, а ЄС при цьому готовий надати компенсацію лише в розмірі 200 млн євро.
За оцінками експертів університету Бокконі (Мілан), оприлюдненими в листопаді 2014-го, до кінця минулого року Італія повинна була втратити 3,7 млрд євро через антиросійські санкції та відсутність зростання експорту до РФ. Прямі втрати від російського продовольчого ембарго оцінювалися в 161 млн євро.
А от національний секретар Італійської асоціації сільгоспвиробників Coldiretti Діно Сканавіно стверджує, що сільгоспсектор Італії втратив від російського ембарго 1,25 млрд євро, тоді як російські ЗМІ, цитуючи його, рясніють заголовками на кшталт "Італійські фермери б'ють на сполох через мільярдні втрати від російських санкцій".
За оцінками голови ради директорів банку Intesa Антоніо Фалліко (і за сумісництвом президента асоціації "Пізнаємо Євразію", що ставить собі за мету "розвивати і поглиблювати культурні зв'язки, суспільні та економічні відносини між Італією та Росією, а також іншими країнами євразійського регіону, в житті яких Росія історично відіграє велику роль"), через антиросійські санкції Італія зазнала загальних втрат у всіх галузях у 5,3 млрд євро.
А тепер візьмімо офіційні дані російської та італійської статистики. Якщо користуватися інформацією ФМС, то падіння італійського експорту до РФ у 2014 р. порівняно з 2013-м становило 1,8 млрд дол. За даними Istat, трохи менше - 1,25 млрд євро (1,4 млрд дол.) Наголошуємо: на таку суму зменшився весь експорт Італії до РФ, а не лише сільгосппродукції, як стверджував пан Д.Сканавіно. Цифри ж італійських "втрат" у 15 і 20 млрд євро залишаємо без коментарів...
Виступаючи в парламенті республіки на початку осені минулого року, міністр економічного розвитку Італії Ф.Гуїді повідомила, що фактичні втрати італійських виробників від першого пакета торговельних санкцій проти РФ на 11 вересня 2014 р. оцінюються в 100 млн євро. У результаті ж запровадження 12 вересня 2014 р. наступного пакета санкцій, за оцінками зазначеного міністерства, а також московського представництва Інституту розвитку торгівлі Італії, від прямих втрат постраждали передусім італійські експортери устаткування та продукції для нафто- і газовидобутку. Рівень втрат упродовж року досягнув вартості таких товарів у 2013 р. - близько 108 млн євро.
4 травня ц.р. прем'єр М.Ренці, виступаючи у штаб-квартирі італійської фондової біржі в Мілані, закликав італійських підприємців не переоцінювати збитків від антиросійських санкцій ЄС, які вплинули, за його словами, лише на незначну частину товарообігу Італії - приблизно 160 млн євро з 9 млрд італійського експорту до РФ.
Цікаво, скільки італійських експортерів намагаються списати свої невдачі на російському ринку на санкції - і виробники автомобілів, і меблярі, і взуттьовики, і навіть парфумери та виробники предметів розкоші. Вони лишень забувають, що ЄС жодним чином не забороняв продавати до Росії ані туфлі з чобітками, ані сукні зі штанями, ані ліжка з шафами, ані дорогі парфуми з косметикою. Нагадаємо: секторальні санкції стосуються лише військової продукції і товарів подвійного призначення, а також обладнання для нафтовидобутку і геологорозвідки, плюс заборона на довгострокове кредитування. А що стосується сільгосппродукції, то це Росія запровадила продуктове ембарго, заборонивши ввозити на свою територію пармезан, пармську шинку та інші смаколики, які в разі виявлення нині в Росії відправляються або в багаття, або під ніж бульдозера.
Можна було б зрозуміти, якби на санкції скаржився, наприклад, італійський концерн Fincantieri, змушений призупинити на невизначений час спільну з ВАТ "ЦКБ "Рубін" роботу зі створення дизельного підводного човна малої водотоннажності S-1000 у рамках переозброєння ВМФ РФ. Або нафтогазовий концерн ENI, який припинив роботи на російському шельфі. Ця діяльність справді підпадає під дію європейських санкцій проти Росії. Але до чого тут, наприклад, італійські виробники взуття з асоціації Assocalzaturifici, що жаліється на санкції, або експортер товарів класу люкс Salvatore Ferragamo, чий директор М.Норса заявив у травні, що антиросійські санкції справили негативний вплив на його парфумерний бізнес?
Падіння продажів до Росії пов'язане насамперед із девальвацією рубля, зниженням купівельної спроможності росіян, погіршенням економічної ситуації у Росії, зумовленим як зниженням цін на нафту та відпливом іноземного капіталу, так і нереформованістю її економіки. Це починають поступово визнавати і в Італії.
Так, італійський експорт до Росії просів практично за всіма позиціями. Але ще раз наголосимо, що в переважній більшості випадків падіння на російському напрямку вдалося компенсувати за рахунок експорту до інших країн. Візьмімо найбільш "постраждалі" галузі. Як проаналізувало українське посольство в Римі, наприклад, експорт автомобілів до РФ зменшився за 2014 р. на 51,5% (на 435,9 млн євро), текстилю та одягу - на 16,4% (382 млн), деревини та продукції з неї - на 13,1% (27 млн). Але експорт на ринки країн світу італійських автомобілів збільшився на 2,75 (!) млрд євро, текстилю та одягу - на 1,9 млрд, деревини та продукції з неї - на 235,5 млн євро.
Дещо постраждала сільськогосподарська галузь Італії, але не від європейських санкцій, а від російського ембарго. Однак зауважимо, що до РФ спрямовується лише 1,6% від усього експорту сільгосппродукції Італії. Крім того, на експорт йде лише близько 20% усієї продукції галузі, а це означає, що італійське сільське господарство не надто залежить від зовнішніх ринків, зазначає українське посольство.
Проаналізуємо динаміку основних статей сільгоспекспорту Італії, використовуючи дані сайту Trade Map. Так, експорт до Росії фруктів і горіхів впав 2014 р. на 47,5% порівняно з 2013-м, проте весь експорт цієї продукції залишився на тому самому рівні у грошовому вираженні. До того ж навіть у досанкційному 2013 р. експорт до РФ цієї продукції становив лише 3,6% від усього італійського експорту фруктів і горіхів.
Експорт до РФ тютюну та продукції з нього виріс минулого року на 11,8%. Експорт овочів і коренеплодів знизився на 18,2%. Утім, торік зменшився на 4,6% і весь овочевий експорт Італії. До Росії досанкційного 2013-го було продано менш як 1,5% усієї експортної овочевої продукції.
Поставки м'яса до РФ впали у 2014 р. на 78,4%, але весь експорт зріс на 3%. А 2013-го частка продажів до РФ становила 3,1% від усього м'ясного експорту Італії.
Проте, хоч експорт їстівної продукції до РФ не так уже й великий, італійцям усе ж таки не хочеться втрачати російський ринок, який, користуючись забороною на ввезення до РФ європейського продовольства, оперативно захоплюють азійські, перш за все китайські компанії. Багато "санкційних" продуктів надходять до Росії через Казахстан або Білорусь, які не мають із РФ митних кордонів. Найчастіше європейські товари (шляхом нехитрих операцій з переклеюванням етикеток) перетворюються на продукти "made in Belarus". Правда, як нарікають російські ЗМІ, "білоруський" пармезан став на 20% дорожчим за "оголошений у розшук" у Росії італійський. Або ще одна хитрість. Як зізнався агентству Bloomberg директор італійської компанії Agrottica Lombarda, що виробляє чорну ікру, їм "довелося наносити на баночки російський бренд і не ставити на них значок "зроблено в Італії". І хоча чорна ікра під російські санкції поки не потрапила, перестраховка, мабуть, не завадить. Росіянам, особливо заможним і звиклим до якісних європейських продуктів, аж ніяк не хочеться ласувати пармезаном або моцарелою вітчизняного виробника. Російська влада пропонує італійським партнерам вихід - організовувати виробництво в РФ, але на італійському обладнанні і з інвестуванням італійського капіталу, тобто замість "made in Italy" - "made with Italy".
Що стосується туристичної галузі, то, на відміну, наприклад, від Іспанії та Греції, Італія у 2014 р. російського туриста не втратила. Навпаки, за даними Національного агентства з туризму Італії, торік країну відвідало на 4,5% росіян більше, ніж 2013-го. Але поточного року, через значну девальвацію рубля, кількість російських туристів у всіх країнах світу істотно скоротилася - на 40% у першому кварталі (в Італії - на 30%). І хоча італійці ще не підбивали остаточних підсумків літнього сезону, вже зрозуміло, що російських туристів, здебільшого представників середнього класу, у них побувало на 30–40% менше, ніж торік. Багаті ж росіяни, як і раніше, ні в чому собі не відмовляли. За визнанням директора п'ятизіркового готелю на острові Іск'я в коментарі ІА REGNUM, його бізнес жодним чином не постраждав, а намальований ним портрет російського туриста виглядає так: "Росіяни замовляють найдорожчі номери, п'ють найдорожчий алкоголь і не дивляться на ціни. Зупиняються завжди більш як на десять днів, в основному це молодь 30–40 років. Люблять тільки найкраще. Не намагайтеся їх обдурити, інакше наймиліший росіянин перетвориться для вас на найгіршого у світі ворога".
Кремлівська колона
"Путін захищає ідентичність народів, виступає проти масової імміграції, підтримує традиційну сім'ю, що складається з союзу чоловіка і жінки, виступаючи таким чином проти одностатевих шлюбів, захищає національний і економічний суверенітет. "Ліга Півночі" завжди поділяла ці ідеї та цінності... Путін - росіянин і захищає добробут росіян. Ми захоплюємося цим і сподіваємося, що Путін зможе стати прикладом для всіх європейських націй", - заявив у жовтні 2014 р. в інтерв'ю газеті "Взгляд" лідер партії "Ліга Півночі" і депутат Європарламенту Маттео Сальвіні. Незадовго до цього він поспілкувався з В.Путіним у кулуарах міланського саміту "Азія-Європа" і зміг висловити своє захоплення господарю Кремля особисто.
Опозиційна праворадикальна "Ліга Півночі" постійно критикує уряд М.Ренці за підтримку європейських санкцій, а Берлін, Брюссель і Вашингтон - за "нав'язування" антиросійських обмежувальних заходів. Відвідавши Крим уже після анексії, Сальвіні заявляє: "Ліга" вимагає, щоб на міжнародному рівні було визнано право народів на самовизначення. Це послужило підставою для того, щоб "Ліга" відразу визнала референдум, проведений у Криму". Однопартієць Сальвіні Д.Пінії вважає, що приєднання Італії до санкцій проти Росії нав'язано третьою стороною і вбиває економіку країни. А їхній соратник П.Грімолді ініціював у парламенті створення групи "Друзі Путіна". 20 березня ц.р. Сальвіні організував у Мілані конференцію "Росія і Крим: дві величезні можливості для наших підприємств", на яку завітали заступник міністра РФ у справах Криму Олена Абрамова, "міністр економічного розвитку" Криму Микола Коряжкін та інші персонажі. Вони активно агітували підприємців з північних регіонів Італії пропонувати свої проекти й інвестувати в Крим. Депутати "Ліги" разом з колегами з "П'яти зірок" мають намір цієї осені відвідати Крим.
Члени популістського "Руху п'яти зірок", заснованого коміком Беппе Грілло і підприємцем Джанроберто Касаледжіо, вже "відмітились" у Криму і нині виступають ініціаторами нової поїздки - "щоб подивитися, як живуть там люди після референдуму 2014 р." Як і депутати від "Ліги Півночі", в парламенті представники "П'яти зірок" голосували проти ратифікації Угоди про асоціацію з Україною.
Найбільша італійська партія "Вперед, Італіє" та її лідер С.Берлусконі рекомендацій не потребують. Давній симпатик Путіна Берлусконі, спустившись з владного Олімпу, продовжує дружнє спілкування з кремлівським лідером. То Володимир Володимирович в Італію загляне, то Сільвіо до нього на вихідні на Алтай приїде. Берлусконі не втомлюється повторювати, що Росія - найкращий союзник Європи, а її вторгнення в Україну і анексію Криму він виправдовує прагненням "захистити" російськомовне населення півострова і Донбасу. Сенатор від "Вперед, Італіє" Л.Малан, а також члени партії Ф.Берто (екс-європарламентарій) і А.Мусоліно були "спостерігачами" на псевдовиборах у "ДНР" і "ЛНР". 11 червня, наступного дня після приїзду Путіна до Італії, парламентарії від партії Берлусконі внесли до Палати депутатів італійського парламенту проект резолюції, спрямованої на скасування санкцій щодо Росії. Резолюції не прийняли. Засмучені представники "Вперед, Італіє" проголосували проти ратифікації Угоди про асоціацію з Україною.
Ще один екс-прем'єр і колишній президент Єврокомісії Романо Проді також симпатизує Путіну. Російський лідер називає його "давнім другом": "Ми з Романо давно працюємо, і у нас дійсно дуже добрі особисті стосунки. Так склалося, що у мене в Італії і з ним завжди були дружні взаємини, і з Берлусконі, з яким вони постійно конфліктують на політичній сцені". Проді, незадоволений Європою "одного виміру - німецького", критикує її за занадто суворий підхід до Росії. У травневому інтерв'ю Corriere della Sera він заявив: "Ти можеш бути жорстким, якщо тобі це підходить, можеш бути м'яким, якщо тобі це підходить. Але ти не можеш бути жорстким, якщо це завдає тобі тільки шкоди. Ізоляція Росії - це шкода".
Крім політичних партій, що задивляються на Москву, в Італії існує чимало громадських організацій, так чи інакше пов'язаних з Росією, які відверто пропагують її політику. Згадаємо лише деякі з них.
Рух "Російсько-італійська молодь", очолюваний І.Осіповою, дочкою представника "Росспівробітництва" в Італії. Проводить проросійські та антиукраїнські мітинги. На організованій рухом торік конференції "Що таке Росія в 2014 р.?" дійшли висновку, що основною причиною конфлікту в Україні є "прагнення США послабити Росію економічно, оточити її військовими базами і наблизити кордони НАТО".
Культурна асоціація "Ломбардія-Росія". Цікаво, що її почесний президент такий собі А.Комов також є керівником програми "Область добра" Благодійного фонду Святителя Василія Великого, головою правління якого, у свою чергу, є російський олігарх Костянтин Малофєєв, який не приховує своєї участі в подіях у Криму та Донбасі. Головними цілями асоціації є встановлення тісних зв'язків з Росією та асоціаціями російських громадян у Ломбардії; отримання і поширення "достовірної інформації" про події в Україні. Влітку минулого року асоціація організувала в Мілані конференцію "Проблема євразійства Росії" за участі О.Дугіна.
Громадська організація "Уряд Венето". У вересні минулого року ініціювала проведення так званого трибуналу Рассела, який визнав "винними у військових злочинах в Донбасі" президента США Б.Обаму, президента України П.Порошенка, голову Єврокомісії Ж.-М. Баррозу і генсека НАТО А. Фог Расмуссена.
Громадську організацію "Комітет за антинацистський Донбас" зареєстровано в Італії (увага!) в січні 2014 р. на громадянку України І.Віхореву, яка є членом організації "Російсько-італійська молодь". Висвітлює "злочини української влади проти мирного населення Східної України", ініціювала проведення демонстрацій проти "фактів геноциду народу Новоросії". Підтримала "антифашистський караван солідарності з Донбасом", проведений 12 вересня 2014 італійським рок-гуртом лівого штибу Banda Bassotti.
Цей список фанатів Росії може бути вельми довгим. У Кремля в Італії затятих шанувальників і глашатаїв більш ніж достатньо, щоб доносити до тамтешніх виборців своє бачення подій. На їхньому тлі цілком лояльний до Москви уряд М.Ренці виглядає майже антиросійським і більш проукраїнським, ніж є насправді. Однак, враховуючи жорстку критику з боку опозиції та тривалу економічну стагнацію в країні, можна побоюватися, що симпатії наступного італійського уряду зсунуться набагато північніше Києва.