Мир у Північній Ірландії піддано найсерйознішому випробуванню за останнє десятиріччя. Відколовшись від Ірландської республіканської армії ще наприкінці минулого століття, малі радикальні фракції нагадали про своє існування нападом на британську військову базу та убивством двох британських солдатів у суботу і через якихось два дні — у понеділок — атакою на поліцейський патруль, під час якої загинув правоохоронець.
У першому випадку відповідальність на себе взяла «Справжня ІРА», або «Істинна ІРА» (Real IRA), у другому — «Послідовна ІРА» (Continuity IRA). Обидва угруповання відкололися від ІРА у процесі її розформування. Воно стало результатом підписання в Дубліні 15 квітня 1998 року угоди, що увійшла в історію як «угода Страсної п’ятниці», між британським урядом та основними політичними партіями Північної Ірландії (у тому числі й політичним крилом ІРА — партією «Шинн Фейн»).
Її головними пунктами стали припинення насильства, роззброєння загонів Ірландської республіканської армії, розширення автономії Північної Ірландії у складі Сполученого Королівства і формування коаліційного уряду з республіканців та юніоністів (замість прямого управління з Лондона). Найбільшим досягненням стало формування 2007 року правлячої коаліції. До неї ввійшли головні партії, які представляють протестантську і католицьку громади — демократичні юніоністи і «Шинн Фейн». Лідер юніоністів Пітер Робінсон став першим міністром Північної Ірландії, а представник «Шинн Фейн» і колишній учасник ІРА Мартін Мак-Гіннесс — його заступником.
За минуле десятиріччя реалізація історичного договору не раз опинялася під загрозою зриву саме через дії незначного числа ірландських радикалів — республіканських дисидентів, котрі так і не переглянули свого ставлення до мирного процесу у провінції. Так, наймасштабніша і найкривавіша акція «Справжньої ІРА», котра діє самостійно з 1997 року, — вибух бомби в місті Ома у графстві Тайрон у серпні 1998 року, що забрав 29 життів. «Послідовна ІРА» утворилася 2001 року (і навіть має своє політичне крило — «Республіканську Шинн Фейн»), хоча активне роззброєння бойовиків почалося тільки з 2005 року. Втім, за словами працівників британської поліції, обидві фракції входять у певне неформальне об’єднання, і їхні бойовики іноді готують напади спільно. Цим пояснюється невеличкий часовий інтервал між нападами.
Експерти вважають, що сьогодні число активних учасників підпільних формувань, готових продовжувати боротьбу, не більше ніж 200—300 осіб, а палисвітів, які мають можливість і засоби проводити криваві терористичні акції, — до двох десятків. Головний чинник загасання збройної боротьби в минулі роки: бойовики більше не можуть розраховувати на масову підтримку населення, котре підживлювало організацію людьми, спонсорувало і переховувало їх. Водночас можливий сплеск насильства пов’язаний із приходом в організацію молодих, віком трохи більше 20 років, членів, які були надто юними, щоб узяти участь у перипетіях мирного процесу кінця 90-х, але сьогодні стали досить зрілими, щоб піти стопами тих, хто має намір продовжувати боротьбу за возз’єднання Ірландії. У цьому плані показово, що під підозру в убивстві поліцейського потрапив 17-річний юнак.
Британські ЗМІ з гіркотою відзначають, що всі радикали заявляють про себе у схожий спосіб. І нинішній серійний напад вони розцінюють як «заклик до зброї, підняття прапора для залучення нових бійців та підтримки цієї, по суті, крихітної організації».
«Перший крок — створення бойової ради, котра утворюється навколо лідера. Другий крок — створення самої організації, ієрархії та набір бійців. Третій — зазвичай передбачає пограбування банків, збирання грошей та планування нападу. Четвертий — криваве повідомлення про те, що з’явилася нова сила. Саме на цій стадії ми і перебуваємо», — пише аналітик газети Daily Telegraph.
Втім, атаки розкрили й інший бік нинішньої ситуації в Північній Ірландії. За останні роки британська контррозвідка істотно скоротила свою протидію радикалам, згорнула роботу із запобігання терактам і зменшила мережу інформаторів, засланих у підпільні осередки. Почасти це було компенсовано поліпшенням координації дій з ірландськими спецслужбами, що дало змогу запобігти транскордонним операціям бойовиків, однак контроль за доморослими націоналістами ослаб. В останні дні британські спецслужби давали зрозуміти, що готові активізувати протидію бойовикам ІРА, оскільки отримали дані про переправку в Північну Ірландію великої партії вибухових речовин. Вибухівку, імовірніше за все, мали використати для мінування автомобілів. Одну заміновану машину нібито вже вдалося виявити і знешкодити минулого місяця. Все це нині надзвичайно турбує владу.
Крім того, Британія істотно скоротила військову присутність у регіоні: з 25 тисяч солдатів, які перебували там у найтяжчі часи і вели постійне патрулювання вулиць північноірландських міст, до приблизно п’яти тисяч на даний час. Атака на військову базу, котру, як з’ясувалося, охороняли цивільні вартові, розкрила ще один недолік: цивільні охоронці навіть не відкривали вогню у відповідь після того, як терористи атакували військових у суботу і дозволили їм безкарно зникнути. Особливо сумною вся ця ситуація видається на тлі повідомлень, що просочилися в британську пресу: було відомо, що база Массарін може стати об’єктом нападу.
Напад на поліцейських також свідчить про те, що правоохоронці залишаються мішенню для терористів. А тим часом після підписання угоди 1998 року було ухвалено рішення, що в поліцію Північної Ірландії набиратимуть офіцерів, не зважаючи на їхню національну та релігійну належність, — і протестантів, і католиків. Начальник поліції Північної Ірландії Х’ю Орд заявив, що не бачить потреби залучати армію до підтримання громадського порядку, оскільки наявних поліцейських сил цілком достатньо.
Скоріш за все, терористи не досягнуть своїх цілей: замість підірвати мирний процес, теракти зцементують союз республіканців та юніоністів. Кілька тисяч людей узяли участь у маршах протесту проти терористичних атак. Марші, організовані Ірландським конгресом профспілок, пройшли в Белфасті, Лісберні, Ньюрі, Даупатріку і Деррі. Під час цих мітингів лідер «Шинн Фейн» Джеррі Адамс висловив співчуття загиблим і засудив атаку. Керівництво партії «Шинн Фейн», котра історично пов’язана з ІРА, а нині відіграє одну з головних ролей у коаліційному уряді, заявило, що поштовхом до убивств міг послужити крок сера Х’ю Орда. Минулого тижня Орд попросив направити до Північної Ірландії невеликий підрозділ із частини британської армії, що займається розвідкою, оскільки терористична небезпека з боку республіканців-дисидентів зросла. Водночас Мартін Мак-Гіннесс назвав дисидентські групи «зрадниками всього народу Північної Ірландії».
Такий різкий осуд республіканцями дій терористів дозволив, принаймні поки що, зняти напруження на протилежному полюсі північноірландського політичного спектра. Лідер юніоністської Асоціації захисту Ольстера Джек МакДональд закликав своїх прибічників утриматися від акцій відплати ірландцям. Мало того, у Белфасті юніоністи почали екстрені переговори з «Шинн Фейн» про зміцнення політичної взаємодії в такій обстановці. Все це свідчить про те, що за більш як десять років лояльність двох громад Північної Ірландії лише зміцнилася, і обидві сторони не бачать сенсу повертатися до насильства, що призвело до загибелі більш ніж трьох тисяч людей, серед яких переважна більшість — мирні жителі.
Щоправда, британський уряд усе ж таки має намір зробити висновки з терористичної вилазки і, скоріш за все, посилить контроль спецслужб за діями підпільних ірландських груп: останні атаки показали, що вони здатні функціонувати навіть попри те, що втратили підтримку більшості членів своїх громад.