Доки президент США Дональд Трамп, перебуваючи на Всесвітньому економічному форумі у швейцарському Давосі, погрожував європейським союзникам запровадженням убивчих тарифів на автівки, у Вашингтоні на Капітолійському пагорбі точилися запеклі баталії навколо визначення правил сенатських слухань щодо імпічменту 45-го президента.
Розламаний за партійною ознакою Сенат затвердив правила, якими президентські юристи залишилися цілком задоволені. Єдиними поблажками "віслюкам" стали поправки про подовження на одну добу часу для вступних аргументів сторін та долучення до сенатських слухань матеріалів дебатів нижньої палати. Не лише математичний розклад голосів на користь республіканців (53 проти 47, тоді як для успіху імпічменту потрібно 67), а й, фактично, згода представників "Великої старої партії" грати роль, підпорядковану загальному задуму самого Трампа і його радників, обіцяють яскраве, принаймні для глядачів Fox News, але нетривале видовище. Неважко передбачити, що контрольований республіканцями Сенат проголосує проти звинувачень у зловживанні владою та перешкоджанні діяльності Конгресу, висунутих президентові Палатою представників. Схоже, однопартійці поспішатимуть до запланованого на 4 лютого щорічного звернення президента до нації.
Упродовж тринадцятигодинного марафону республіканська більшість відкинула всі пропоновані демократами поправки до правил сенатських слухань. "Віслюки" намагалися добитись отримання релевантних документів Білого дому, Пентагону, Державного департаменту, а також залучення свідків, безпосередньо задіяних в "українських справах". Зокрема хотіли побачити виконувача обов'язків глави адміністрації Міка Малвейні, який доручив призупинити допомогу Україні та публічно підтвердив зв'язок між допомогою і вимогою розслідування щодо Байденів, а також колишнього радника з питань національної безпеки Джона Болтона, який назвав озвучений українській стороні ультиматум "наркооборудкою". За словами голови комітету з розвідки Палати представників Адама Шіффа, імпічмент спричинений, у тому числі, фактом тиску на Україну, який триває досі.
Задля справедливості слід сказати, що під час розслідування у нижній палаті Конгресу демократи теж не давали можливості опонентам викликати свідків. Утім, найбільш бажаними посвідчувачами для республіканців були колишній віце-президент Джозеф Байден та голова комітету з питань розвідки Адам Шіфф. Долучення до процесу першого мало підсилити аргумент захисту про легітимність прохання Дональда Трампа до Володимира Зеленського посприяти в розслідуванні "корупції Байденів". Хоча це не зменшило б по суті вагу звинувачень у використанні президентських повноважень задля власної політичної користі, проте могло б привернути на бік Трампа громадську думку та підірвати електоральні перспективи лідера демократичного табору. Перекваліфікація Адама Шіффа з головуючого під час розслідування у свідка мала на меті підірвати легітимність самого процесу імпічменту.
Не вдалося демократам досягти й компромісу, запропонувавши наділити очільника Верховного суду, що головує на сенатських слуханнях за процедурою імпічменту, повноваженнями визначати доречність виклику того чи іншого свідка на запит сторін. Цей імпічмент може стати прецедентом, коли Сенат взагалі не заслуховуватиме показань свідків. Не долучатимуться до розгляду і свідчення одного з колишніх підручних Руді Джуліані - Льва Парнаса, який під присягою говорить про своє глибше, ніж фото з президентом, занурення в українську оборудку, обізнаність Трампа і генерального прокурора Барра щодо місії Парнаса в Україні, а також щодо організованого кандидатом у конгресмени Робертом Хайдом стеження за на той час послом США в Україні М.Йованович. Утім, найнебезпечнішим могло б стати долучення до справи звіту Офісу урядової підзвітності, який дійшов висновку, що призупинення асигнованої Конгресом допомоги Україні є порушенням закону.
Від формулювань Сенатом вердикту залежатимуть не лише результати виборів восени. Напередодні слухань юристи Трампа опублікували позиції захисту, що характеризують пункти звинувачення як суціль хибні і такі, що порушують Конституцію. Попри витоки і практику застосування імпічменту за "державну зраду, хабарництво або інші тяжкі злочини і проступки", захисники Трампа стверджують, що президент має порушити конкретний закон, аби бути притягнутим до відповідальності. Один із юридичних радників - представників Трампа у сенатських слуханнях, Алан Дершовіц стверджує, що підставою для імпічменту не може бути навіть доведене зловживання владою. Така лінія захисту, а також позиція генерального прокурора, що чинний президент взагалі не може бути притягнутий до відповідальності, фактично звільняють главу держави від будь-якої відповідальності. Нагадаємо, що ця правова позиція спричинила двоякі результати розслідування спеціального прокурора Роберта Мюллера щодо зв'язків президента і його оточення з Кремлем, які не містили ані звинувачення, ані виправдання Трампа.
Конституція наділяє виконавчу гілку в цілому і президента зокрема повноваженнями на виконання законів, а Конгрес - контролю за виконавчою гілкою. Втім, є й так звані виконавчі привілеї, які передбачають право уряду за певних умов захищати конфіденційність комунікацій і відмовляти Конгресові чи судам у наданні окремих документів та дозволу спілкуватися з причетними до таких справ чиновниками. Відразу на думку спадає історія із внесенням розшифровки "перфектної розмови" президентів США та України від 25 липня 2019 року у надсекретний комп'ютер і її оприлюднення, аби відвернути шквал критики й те, що вилилося в імпічмент. Саме міркування національної безпеки стали тим аргументом, яким команда Трампа забезпечила єдність республіканських конгресменів, передусім тих, хто не вважає дії президента бездоганними. Оскільки команда нинішнього президента трактує виконавчі привілеї як абсолют, хоча така інтерпретація явно суперечить здійсненню Конгресом функції нагляду за виконавчою владою, вердикт за результатами слухань може зафіксувати новий баланс повноважень між виконавчою та законодавчою гілками, вочевидь не на користь останньої.
До речі, відвертим знущанням стало оприлюднення Білим домом за кілька хвилин до завершення встановленого законом терміну електронного листування чиновників Офісу бюджету та адміністрування щодо призупинення допомоги Україні. З майже двох сотень сторінок, окрім атрибутів листування (дат, адресатів та адресантів), не зафарбованими лишилися кілька відносно змістовних цитат і абзаців, які жодним чином не проливають світла на причини призупинення допомоги та механіку прийняття цього рішення.
Іншим опосередкованим результатом може стати удар по нинішній системі представницької демократії, оскільки одним із ключових елементів стратегії Трампа з підриву імпічменту було протиставлення політико-правових норм та інститутів волі "виборців". Озвучена Трампом три роки тому під час виборчих перегонів думка, що, мовляв, його оберуть, навіть якщо, стоячи у Нью-Йорку на 5 авеню, він "застрелить когось", - конвертувалась у тезу, що демократи безпідставно запустили процедуру імпічменту, аби скасувати результати волевиявлення, які їм не до вподоби. Історія багата на гіркі приклади того, як завершується апелювання лідера нації не до права, а до народу, хоч би як формально демократично це виглядало.
Показовим є жовтневе опитування Fox News щодо впевненості в лідерах та інституціях. Так, Конгресові довіряють лише 9% опитаних 1003 зареєстрованих виборців, серед яких 11% демократів і 8% республіканців. Верховному суду довіряють 22% (30% республіканців та 17% демократів). Тоді як Трампу довіряють 24% (51% республіканців, 12% незалежних та 4% демократів). Хоч навряд чи можна екстраполювати це опитування на всю Америку, воно певним чином демонструє, що легітимність демократичних інститутів переживає не найкращі часи. Будь-які нюанси цілком прогнозованого рішення Сенату, на превеликий жаль, не додадуть позитиву…