Початок передвиборної кампанії Дмитра Медведєва ознаменувався важливою корпоративною новиною — появою серед державних представників у раді директорів «Газпрому» глави уряду Віктора Зубкова. Прем’єр став одним із двох новачків, запропонованих державою до складу ради директорів компанії — разом із міністром економічного розвитку Ельвірою Набіулліною, яка замінить свого попередника в міністерстві Германа Грефа. Але Зубков же має замінити в раді свого першого заступника Дмитра Медведєва! Спостерігачі висловили припущення, що саме Зубков може стати головою ради директорів «Газпрому» замість Медведєва, відставка якого з цієї посади неминуча. І тепер головне питання: коли це станеться? Адже інавгурація нового президента Росії відбудеться у травні, а нову раду директорів, імена членів якої оприлюднять уже 4 лютого, буде затверджено тільки на зборах акціонерів наприкінці червня. Тепер висловлюються припущення, що прем’єра, можливо, доведеться позапланово кооптувати до складу ради директорів, аби забезпечити м’яку передачу газпромівської влади.
За оперативну діяльність «Газпрому», як відомо, відповідає правління на чолі з Олексієм Міллером. Але якщо в перший період існування корпорації, коли її очолював Рем Вяхірєв, рада директорів мала, швидше, представницьке значення, — у путінський час посада голови ради директорів «Газпрому» навряд чи може видаватися суто символічною. Він тепер бере участь у прийнятті принципових рішень, і не випадково в цьому кріслі можна було побачити і колишнього російського прем’єра Віктора Черномирдіна, і багаторічного голову правління газового концерну Рема Вяхірєва.
Про те, що багаторічне перебування на посаді голови ради директорів «Газпрому» допомогло збільшенню апаратної ваги самого Дмитра Медведєва, я вже й не кажу. Не секрет, що саме в кабінеті Медведєва вирішувалося багато питань транзитної та цінової політики компанії. Хоча, звичайно, найголовніші питання вирішувалися в кабінеті №1. Не слід забувати, що ще одним кандидатом на посаду голови ради директорів «Газпрому» після залишення цієї посади Дмитром Медведєвим вважався сам Володимир Путін — до речі, я цієї можливості й тепер не став би скидати з рахунку. Чому ж раптом виникла кандидатура Зубкова, про якого після запропонування на посаду президента Дмитра Медведєва взагалі почали забувати?
Можливо, саме тому, що кланова війна триває — попри те, що кандидатуру наступника затверджено. Варто згадати, як узагалі з’явився у великій політиці Віктор Зубков. Далекий від публічної політики керівник Росфінмоніторингу очолив російський уряд саме тоді, коли «пітерці» розраховували забезпечити наступність влади — простіше кажучи, збереження своїх нинішніх можливостей уже після відходу Володимира Путіна за рахунок формування уряду під майбутнього президента. Але потім якось відразу все застопорилося: Володимир Путін і Віктор Зубков протягом кількох днів не могли оприлюднити склад кабінету, потім виявилося, що майже всі міністри — попри критику президента — зберегли свої місця, а пізніше Путін, погодившись стати новим прем’єр-міністром при наступному президенті, фактично дезавуював свою ж власну заяву про те, що кабінет Зубкова формується для забезпечення наступності його курсу після президентських виборів.
І ось Зубков виринув знову. Вже як людина, котра може обійняти одну з головних посад у головній російській державній корпорації. Це означає, що, навіть коли піде з посади прем’єр-міністра, Зубков може залишитися людиною, яка забезпечуватиме політичні й економічні інтереси пітерської групи. При цьому про стан справ у «Газпромі» — і в менеджерів «Газпрому» — колишній головний фінансовий розвідник країни інформований непогано. Показово, що інформація про майбутнє призначення Зубкова з’явилася на тлі найцікавішої російської кримінальної історії останніх років — затримки Сєви Могилевича. І хоча спостерігачі в російській столиці досі не можуть відповісти на найголовніше запитання: хто саме організував і кому вигідно затримати людину, котра вважається найбільшим вітчизняним газотрейдером, піде це на користь самому Дмитрові Медведєву чи, навпаки, спрямоване проти майбутнього президента як голови ради директорів «Газпрому», — проте самі відносини в корпорації можуть після історії з Могилевичем якісно змінитися. І обов’язок Зубкова (якщо він справді очолить раду директорів «Газпрому») — спрямовувати ці зміни в річище, вигідне «пітерській» групі при владі. Не кажучи вже про те, що сама можливість контролювати те, що відбувається в «Газпромі», може бути непоганою сатисфакцією за втрату найголовнішого в сучасній Росії — президентської посади.