Плакат, прикріплений прямо навпроти вікон Державної думи на остові наново будованого готелю «Москва», не залишає сумнівів у намірах влади. На ньому — усміхнені Володимир Путін і Дмитро Медведєв, які збираються разом перемогти невідомо кого на майбутніх виборах 2 березня. Але народ — він якось розумніший за правителів та їхніх пропагандистів: на московському Арбаті вже можна купити матрьошку-Леніна, яка закінчується маленьким Дмитром Медведєвим. Чи, навпаки, великого Медведєва, в котрому найменший, природно, Володимир Ілліч. Так незадовго до виборів і дня своєї інавгурації, здавалося б, зовсім випадкова людина в бюлетені виборів глави Російської держави виявляється вписаною в історію справжніх його правителів. І в цьому, як казав Васисуалій Лоханкін, є своя «сермяжная правда». Сама логіка президентської посади така, що може передбачати карколомні повороти в стосунках Володимира Путіна і Дмитра Медведєва й у самому функціонуванні російської влади.
Насправді 2 березня все тільки починається. Уже в понеділок у Росії буде двоє всенародно обраних — той, який іде, і той, який заступає на посаду. І це співіснування передбачає безліч запитань і варіантів стосунків керівників країни. Як вони розвиватимуться? Чи можливе гармонійне існування дуумвірату президента Дмитра Медведєва і прем’єр-міністра Володимира Путіна? І якщо так, то наскільки тривалим може бути такий розподіл обов’язків; чи не спробує новий господар прем’єрського кабінету відібрати якомога більше влади в нового господаря Кремля, перетворивши його на такого собі «всеросійського старосту», який приймає вірчі грамоти і не втручається в реальне управління державою та її фінансовими потоками? І як реагуватиме на це новий президент? Адже насправді з дуумвірату є тільки два виходи — посилення Медведєва при послабленні позицій Путіна або ж, навпаки, збереження позицій Путіна при слабкому президенті. Сама логіка президентської посади, ті повноваження, які надаються главі держави, та ставка, яку зробили на Медведєва «сім’я» першого президента Росії та менеджмент усесильного «Газпрому», передбачає повільний перехід Путіна в тінь, перетворення нинішнього президента Росії на такий собі символ «усіх наших перемог», на котрий потім звалять провину за «всі наші поразки». Путін узагалі навряд чи має боротися за владу з новим президентом Росії, він за цієї ситуації може досить швидко опинитися в тіні навіть не на прем’єрській, а на, скажімо, почесній посаді президента «Единой России» або щось на кшталт цього. Але, з іншого боку, збереженню позицій Путіна сприятимуть величезний телевізійний авторитет, напрацьований ним за роки перебування на посту президента, факт орієнтованості на нього угруповання силовиків, аж ніяк не ощасливлених появою Медведєва в Кремлі, і цілком успішне виконання ролі балансуючої постаті в міжкланових стосунках — не факт, що Медведєв із цією роллю впорається. Проте в цій схемі є одна проблема: якщо Путін справді збереже свої позиції настільки, що Медведєв не зможе скористатися президентськими повноваженнями, тоді єдине, що залишиться останньому, — це невдовзі піти у відставку, щоб відкрити дорогу для участі Путіна — уже в цілковитій відповідності до Конституції — у нових виборах глави держави. Тому що абсолютно неможливо собі уявити, щоб безвладна людина акумулювала таку кількість повноважень і можливостей, які в Росії надаються президентською посадою, починаючи, звісно ж, від найголовнішого — поста Верховного головнокомандувача. У країні, де силові структури традиційно відіграють серйозну роль, ця посада зовсім не фікція: військові не зможуть просто ігнорувати існування головнокомандувача в кремлівському кабінеті й ходити на доповідь до прем’єр-міністра. Простіше кажучи, якщо це триватиме довго, уся вертикаль влади почне давати збої. Тому що, скажімо так: Володимир Путін наростить м’язи на прем’єрській посаді, а потім піде з неї, але не на президентську посаду, а в бік від практичної влади. А нові можливості прем’єрської посади використовуватиме вже наступний прем’єр-міністр. Але тоді це буде вже не Росія, а, вибачте, Україна. Важко уявити!
Отже, за розвитком ситуації в Росії після обрання Дмитра Медведєва новим президентом країни залишається тільки спостерігати. Російська еліта зважилася на ризикований експеримент з непередбачуваним результатом, експеримент, у якому кожен з гравців бачить себе переможцем, але ще не знає, у чому полягає справжній виграш і чи правильно зроблено ставку. Для того щоб зрозуміти, яку матрьошку потрібно купувати на Арбаті, який портрет вивішувати в кабінеті, а який — у кімнаті відпочинку, кому присягати, а про кого варто швидше забути, багатьом політикам і бізнесменам у цій країні доведеться зіграти в щось на кшталт російської рулетки, а журналістам — з ентузіазмом описувати перипетії цієї захопливої гри...