12 березня відбувся перший в історії саміт лідерів країн Індо-Тихоокеанського партнерства — США, Індії, Японії та Австралії, так званого «квартету», або «четвірки».
Ініціатором віртуальної зустрічі у верхах став президент США Джо Байден. Стримування зростаючої активності Китаю в Південно-Східній Азії належить до найважливіших стратегічних завдань зовнішньої політики США ось уже друге десятиліття. На одностайну думку аналітиків, формування такого партнерства для вирішення «китайської головоломки» цілком укладається в наміри Вашингтона повернутися у світову політику насамперед через багатосторонні механізми. Утім, ця проблема така важлива, що Вашингтон цілком передбачувано приділяв чималу увагу діалогові в рамках «четвірки» і в часи непередбачуваного Трампа. Остання зустріч на рівні глав зовнішньополітичних відомств відбулася в Токіо торік у жовтні, і при цьому офлайн, навіть незважаючи на пандемію.
Уперше чотири найпрогресивніші демократії Індо-Тихоокеанського регіону скоординували свої зусилля ще 2004-го у зв'язку з руйнівним землетрусом в Індійському океані та цунамі, що зачепило багато країн Південно-Східної Азії. Зокрема значну допомогу було надано Індонезії. Вже тоді прем'єр-міністр Японії Сіндзо Абе у свій перший термін перебування при владі ініціював формалізацію партнерства «квартету» в рамках запропонованої ним концепції «Арка свободи і процвітання». Однак побоювання Індії та Австралії з приводу реакції Китаю не дозволили просунутися далі формальної зустрічі на полях саміту АСЕАН і перших спільних військово-морських навчань 2007 року.
Ситуація змінилася, коли Абе знову очолив уряд Японії у 2017 році й запропонував нову зовнішньополітичну концепцію — «вільного та відкритого Індо-Тихоокеанського регіону». Таким чином «четвірки» відродилася, і сталося це в тісній координації з Вашингтоном. Відбулася нова зустріч глав зовнішньополітичних відомств, і знову на полях саміту АСЕАН. Відтоді міністри закордонних справ «четвірки» зустрічалися ще двічі, в 2019-му і 2020-му роках. Нова адміністрація США тільки підтвердила ключове, можна навіть сказати — фундаментальне значення Індо-Тихоокеанського партнерства для забезпечення позиції США та їхніх союзників у регіоні. Вісті з оновленого Білого дому свідчать, що Вашингтон розглядає формування своєї політики стосовно КНР саме в рамках тісної координації зусиль США, Індії, Японії та Австралії. Простіше кажучи, демократії об'єднуються проти автократії.
На етапі підготовки саміту аналітики відзначали, як мінімум, чотири можливі галузі співробітництва держав «квартету». По-перше, це безпека мореплавання. Японія вже давно й наполегливо виступала за непорушність свободи мореплавання, відкидаючи будь-які спроби одностороннього контролю над торговими шляхами. Передусім ідеться про Південно-Китайське море, але й про Східно-Китайське море теж (ближче до Японії), і про, власне, Індійський океан (ближче до Індії). Китай відкрито заявляє про претензії на японські острови Сенкаку, розміщені на півдні японського архіпелагу ближче до Тайваню. Своєю чергою, Австралія вкрай стурбована будівництвом великої морської бази КНР на Папуа-Нова Гвінея всього за 120 миль від її територіальних вод. Ця зона не має комерційного інтересу, з погляду рибальства, тому є всі підстави вважати, що там розміщуватимуться судна військово-морського флоту КНР. Певна річ, основну роль у забезпеченні свободи мореплавання відігравав і буде відігравати Сьомий флот США, однак у Вашингтоні відверто говорять про необхідність збільшити внесок країн регіону в спільні зусилля.
Другим напрямом може й повинна тати безпека логістичних ланцюжків, що пов'язують країни регіону із зовнішнім світом. Важливість гарантованих поставок критичної продукції стала особливо очевидною в період пандемії, коли Китай обмежував експорт у США медичних товарів, навіть вироблених американськими компаніями в КНР. Третя сфера, важливість якої важко переоцінити, — забезпечення технологічної переваги, особливо у сфері телекомунікацій. Нарешті, країни «четвірки» можуть і, з погляду Вашингтона, повинні стати майданчиком для дипломатичних ініціатив, які дозволять достукатися навіть до країн, котрі насторожено ставляться до однієї з них. Найочевидніші приклади — це М’янма, Індія—Пакистан і Японія—Південна Корея. Певна річ, одним із пріоритетів «четвірки» стане економічне співробітництво з АСЕАН.
За інформацією японського уряду, країни «квартету» розглядають можливість створення спеціального механізму забезпечення вакцинами проти COVID-19 країни Азії та Африки, що розвиваються. Багатьом із них Китай поставляє вакцини безплатно. Механізм передбачає надання спеціальних пільгових кредитів із боку США, Японії та Австралії, які використовуватимуться для закупівлі вакцин виробництва Індії. Нині вивчаються технічний і фінансовий аспекти цього механізму. На думку аналітиків, так країни «квартету» прагнуть перервати переможну ходу «дипломатії вакцин» у виконанні КНР, запропонувавши найбіднішим країнам Азії та Африки альтернативу. Опосередковано в такий спосіб буде надано підтримку Індії — провідному виробнику вакцин у світі, чия економіка серйозно постраждала від наслідків пандемії.
Ще однією сферою надзвичайно тісної координації стане поставка рідкісноземельних металів. Нині Китай виробляє близько 60% світових обсягів цієї специфічної продукції, необхідної для виробництва складної електронної техніки, акумуляторів та двигунів. Ще чотири роки тому Китай контролював до 90% ринку, що було одним із приводів для серйозної стурбованості західних виробників електроніки. Відтоді монополію КНР вдалося пом'якшити, однак ніхто не забув, як 2010 року Пекін відмовив Японії поставляти ці матеріали у зв’язку з черговим конфліктом навколо островів Сенкаку. Тоді ціни на деякі рідкісноземельні елементи зросли вдесятеро. На сучасному етапі країни «четвірки» мають намір розробити технології, налагодити альтернативні виробництва й поставки, незалежні від Китаю. Проблема полягає в тому, що спочатку слід розробити технології, а потім — вирішити проблему відходів рідкісноземельного виробництва, які часто бувають радіоактивними. Очікується, що така співпраця принесе передусім вигоду Австралії, надра якої містять потрібні руди.
Однак про які б економічні проєкти не говорили учасники «квартету», головна їхня мета — координація політики безпеки. Перші військово-морські навчання з участю всіх чотирьох країн уже відбулися торік, і це тільки початок. За даними розвідки, китайські військові кораблі були помічені в Індійському океані з вимкненими транспондерами, метою ж їх перебування там вважають картування морського дна для забезпечення потенційних операцій підводних човнів ВМС КНР. У щорічній доповіді Пентагона Конгресові США про стан збройних сил Китаю вперше за останні 20 років було зазначено, що за чисельністю бойових одиниць ВМС Китаю перевершили ВМС США. Сполучені Штати все ще мають технічну й технологічну перевагу, однак темпи переозброєння Народно-визвольної армії КНР набагато перевищують аналогічні показники ЗС США. Тож зовсім невипадково плани «четвірки» в Пекіні назвали створенням азійського аналога НАТО, а в Росії заявили про «викручування рук» Індії — традиційному партнерові Москви з часів СРСР.
Насправді Індія, з огляду на низку політико-економічних чинників, завжди неохоче брала участь в ініціативах, які могли було сприйняті як антикитайські. І це незважаючи на територіальний конфлікт із КНР у Гімалаях, який час від часу спалахує з новою силою і призводить до жертв по обидва боки. Тому тональність виступів учасників саміту вочевидь добиралася з урахуванням цього чинника. Навіть Джо Байден підкреслював позитивний характер сформованого Індо-Тихоокеанського альянсу як спрямованого не «проти», а «за» співпрацю у вирішенні глобальних проблем — зміни клімату, пандемії коронавірусу, регулювання ринку технологій телекомунікацій. Зокрема країни «четвірки» мають намір спільними зусиллями виробити стандарти сучасних і майбутніх систем передачі даних, кібербезпеки, мереж 5G.
Продовжать розпочатий діалог уже 15—17 березня в Токіо переговори США—Японія у форматі 2+2, потім держсекретар США Ентоні Блінкен вирушить на Аляску, де 18 березня зустрінеться зі своїм китайським колегою, а очільник Пентагону Ллойд Остін зробить турне реґіоном і відвідає Південну Корею та Індію. У середині квітня відбудеться візит прем'єр-міністра Японії Суги у Вашингтон. Він буде першим іноземним лідером, якого Байден прийме в Білому домі. Вже немає сумнівів, що Індо-Тихоокеанське партнерство стане основою нової американської геополітики. Очевидно, що США повернулися, і це доконаний факт.
Інші матеріали автора читайте за посиланням