На початку жовтня в Лівії сталася подія, виняткова навіть для цієї незвичайної країни: було викрадено першу особу лівійської держави - прем'єр-міністра Алі Зейдана.
10 жовтня о 4 год. ранку в готель "Корінтія", в якому живуть вищі лівійські чиновники і розміщуються дипломатичні місії, зайшли люди з автоматами, піднялися на поверх, де мешкає прем'єр-міністр Лівії, і повезли його в невідомому напрямку. Невдовзі надійшло повідомлення, що Алі Зейдан заарештований за ордером генерального прокурора. За одними даними - у зв'язку з корупцією. За іншими - за сприяння у викраденні американським загоном "Дельта" високопоставленого члена "Аль-Каїди" Абу Анаса аль-Лібі, якого у Вашингтоні вважають одним із організаторів вибуху посольств Сполучених Штатів у Кенії та Танзанії в 1998 р.
Тоді уряд Зейдана вдав, що обурений викраденням аль-Лібі. Та насправді це була спільна операція, в якій лівійці провели всю попередню роботу, включно із затриманням, американці ж лише прийняли затриманого і негайно помчали з ним до себе на корабель. Арешт аль-Лібі викликав стихійні протести ісламістів, які наголошували, що той активно допомагав повалити Каддафі під час війни у 2011-му...
Через кілька годин після свого викрадення з готелю Алі Зейдан з'явився на телеекранах, щоб повідомити: була спроба державного перевороту, влаштована такою собі парламентською партією та людьми, котрі мали намір "перетворити Лівію на другий Афганістан чи Сомалі". Прем'єр у домашньому одязі дуже скидався на Горбачова після полону на дачі у Форосі в серпні 1991-го. Однак імена лівійських "гекачепістів" не названі й досі.
Схоже, ні лівійський прем'єр, ні його противники не пішли на ескалацію конфлікту. Але що сьогодні відбувається в країні, де прем'єр-міністра запросто затримують співробітники місцевого МВС?
Країна переможної клептократії
Головна проблема Лівії на нинішньому етапі - намагання управляти нею за джамахірійськими рецептами. Нинішній хаос - наслідок того, що країна і її керівництво все ще перебувають у "матриці Каддафі".
Насамперед це стосується регіональної політики столичної влади, яка характеризується одним словом - ігнорування. З часу повалення Муамара Каддафі столичні чиновники з'являються у глибинці лише тоді, коли там стається якась кривава НП. За два роки центральна влада не реалізувала жодного проекту з розвитку провінцій. Гроші, отримані від продажу нафти, виділяються в регіонах тільки на виплату зарплат і допомоги.
Це повне повторення політики Муамара Каддафі. Але навіть лідер Лівійської Джамахірії виділяв кошти на будівельні проекти. Правда, сталося це після того, як у 2007 р. сини Каддафі Сааді та Сайф-аль-Іслам, відвідавши Бенгазі, були шоковані атмосферою назріваючого бунту, яка панувала на сході країни.
Нова влада вважає, що схід країни якось переб'ється. Однак розкрадуть... Місцеві чиновники на вкрадені гроші навіть побудували для себе в Бенгазі цілий мікрорайон із віллами, що його в народі назвали "пекло-долар".
Розкрадання державних коштів стало традиційним лівійським промислом від часів джавахірійської економіки. Однак, як стверджують українські лікарі, котрі працюють у Лівії, останнім часом розкрадання вийшли за всі припустимі рамки. Країна вже два роки не може вияснити, куди й на що витрачаються нафтові гроші, крім фондів зарплати. А нафти в Лівії видобувалося приблизно на 150 млн дол. на день.
У відповідь на політику фінансової асфіксії, у регіонах запускається тема федералізації країни. Першими про це ще півтора року тому заговорили політики і кланові вожді зі сходу країни - Кіренаїки. Недавно про автономію заявив і південь - регіон Феззан. Наскільки це серйозно? Доти, доки нафта конвертується у гроші в Тріполі, розмови про федералізацію порожні: схід та південь не мають внутрішніх джерел доходів, які можна було б порівняти з доходами від нафти та газу.
Бізнес у каламутній воді
З часу повалення Каддафі країну не полишають делегації бізнесменів. Однак мало хто сьогодні може похвалитися реальними успіхами, навіть при поновленні вже підписаних контрактів. Незважаючи на формальну зміну влади та законів, Лівія не поліпшила умов ведення бізнесу і перебуває приблизно на тих самих позиціях, що й за Каддафі. Понад те, бюрократичні правила та умови входження на ринок навіть стали жорсткішими.
Однак декому щастить. Турецькі, корейські та китайські будівельні компанії відновили свою роботу. Китайці навіть повернулися до будівництва залізниці, яка до війни була на завершальному етапі. Турецький експорт у Лівію торік збільшився втричі і становив 2,1 млрд дол.
Країни Євросоюзу теж намагаються не відставати. Торгові аташе Італії, Франції, Великобританії активно лобіюють бізнес-інтереси своїх компаній. Аж до того, що, як стверджує в заяві євродепутат від Португалії Анна Гомес, вони вже "впровадили" своїх лобістів безпосередньо в ключові лівійські міністерства.
Інша річ, що Лівія - країна сьогодні небезпечна. І не тільки для самих лівійців. Останнім часом іноземні дипломати відчувають на собі всі "принади" тривалого перехідного періоду. Так, під час арешту Зейдана озброєні люди вломилися і в оперативний центр дипломатичної місії ЄС, розміщений у тому ж таки готелі "Корінтія". А в Бенгазі підірвана замінована машина пошкодила будівлю дипмісії Фінляндії та шведського консульства (яке, до речі, надало притулок під час війни нашим медсестрам і займалося питаннями евакуації українських громадян зі Східної Лівії). Після цього вибуху був евакуйований на батьківщину й консул Мальти.
Але найбільш диким випадком став напад на російське посольство.
Першого жовтня в Тріполі було вбито офіцера лівійських ВПС Мохаммеда ас-Суссі. Винною в його смерті виявилася громадянка Росії Катерина Устюжанінова, що вбила лівійського офіцера з його ж автомата, порізала його матір і написала кров'ю вбитого на стіні його будинку "Смерть пацюкам!".
Наступного дня після загибелі Мохаммеда ас-Суссі озброєний натовп ввірвався на територію посольства РФ у Тріполі, підпалив машину та закидав гранатами приміщення. Місцеві сили безпеки, що прибули до дипмісії, відігнали нападників, убивши при цьому двох. Третього жовтня російське посольство евакуювали в Москву в повному складі. МЗС РФ пояснив повну евакуацію нездатністю влади Лівії забезпечити безпеку дипломатичної місії. Востаннє повна евакуація складу посольства Росії відбувалася в Кабулі в 1992-му...
Загалом, у сьогоднішній Лівії панує хаос. І він посилюється некомпетентним правлінням тимчасових клептократів, які не думають про майбутнє своєї країни, та дедалі більшими можливостями для екстремістів.