Наступного тижня Україну з офіційним візитом відвідає президент Грузії Едуард Шеварднадзе. Візит високого гостя приурочений до десятої річниці Договору про дружбу, співробітництво та взаємодопомогу між нашими країнами, аналога якому з іншими державами немає ні в Грузії, ні в України. З деякими подробицями майбутнього візиту «ДТ» ознайомив Надзвичайний і Повноважний Посол Грузії в Україні Григол КАТАМАДЗЕ:
— Я вважаю цей візит дуже важливим. У його рамках буде обговорюватися широкий спектр питань нашого двостороннього співробітництва, проблеми регіональної безпеки. Ми вважаємо Україну одним із лідерів регіону і бачимо її великі перспективи, які нас дуже радують, оскільки між Грузією й Україною склалося унікальне партнерство. У зв’язку з десятиліттям Договору можна буде підсумувати, що зроблено, що ні, і з яких причин.
Однією з найважливіших складових переговорів напевно буде економічна. У нас є про що поговорити, оскільки існує кілька міжнародних проектів, у яких беруть участь і Україна, і Грузія. Насамперед, це проект, пов’язаний із Великим шовковим шляхом. Як ви пам’ятаєте, його ініціатором є президент Грузії. Свого часу звучав скептицизм із приводу цієї ідеї, а президента Грузії 1993 р., коли він озвучив її в Лондоні, назвали «великим кавказьким мрійником». Але крок за кроком ми змогли подолати багато проблем і почали здійснювати цю ідею. Наприклад, створювати сегменти «великого шовкового шляху», пов’язані з транспортуванням енергоносіїв. Це, насамперед, відомий енергошлях Баку—Супса, нафтопровід Баку—Тбилісі—Джейхан. Останнім часом особливі перспективи набув трубопровід Тбілісі—Супса—Одеса—Броди—Гданськ. Ми завжди говорили про привабливість цього маршруту і про активну участь у ньому Грузії. Гадаю, це буде одне з питань, які порушать президенти. Тим більше що в Брюсселі планується незабаром провести презентацію нафтопроводу Одеса—Броди в рамках Єврокомісії. Гадаю, Грузія в міру своїх можливостей активно в цьому братиме участь.
Крім того, як ви знаєте, по території Грузії пройде велика газова магістраль Шах Деніз — Баку — Тбілісі — Ерзурум. На мій погляд, це гарна можливість і для України, враховуючи її широку мережу газотранспортних магістралей.
Візит буде актуальним і своєчасним і тому, що динаміка наших торгово-економічних взаємин йде за висхідною. 1999 р. торговий оборот між нашими країнами був 47 млн. дол. 2001-го — 52 млн. дол., 2002-го — 68 млн. дол. Цифри, звісно, ще дуже маленькі, але ми задоволені, що є динаміка росту. Я не виключаю, що найближчим часом, з огляду на величезний потенціал України і серйозні можливості Грузії, ці цифри перевалять за 100 млн. дол.
У складі грузинської делегації разом із президентом приїде і велика група бізнесменів. Серед них і ті, хто вже працює на українському ринку, і ті, хто приїде з намірами з приводу майбутнього співробітництва.
Втішає і те, що українські підприємці з дедалі більшим інтересом йдуть на грузинський ринок. Якщо взяти цифру нашого товарообігу, то більша її частина — український експорт у Грузію. Але це нас теж радує, адже коли подивитися номенклатуру товарів, що надходять у Грузію, то, насамперед, — металопродукція. А це свідчить про те, що в Грузії йде активне будівництво, і життя в нашій країні налагоджується.
Гадаю, однією з тем переговорів буде і військово-технічне співробітництво між нашими країнами. Адже воно дуже активне і по лінії міністерств оборони, і міністерств внутрішніх справ, і прикордонних військ. Для нас в Україні готуються високопрофесійні кадри. Недавно під час візиту в Грузію українського міністра оборони президент Шеварднадзе висловив подяку Україні за таку підтримку.
Колись у вашій газеті я читав матеріал «Чи обжене Грузія Україну на шляху в НАТО?». Я вважаю, що на цьому шляху ми повинні допомагати і доповнювати одне одного. Україна вже зробила великий крок до НАТО після підписання Хартії про особливе партнерство з альянсом. У нас досвіду значно менше, але є і свої напрацювання. Грузія — маленька країна й у неї існує більше можливостей для маневру. Але досвід України, особливо в реформуванні збройних сил, дуже для нас корисний, і це визнають навіть натовські спеціалісти. Думаю, що НАТО погодиться з думкою вельмишановного пана Бжезинського з приводу того, що ми не будемо випереджати одне одного і маємо разом стати повноправними членами альянсу. І тоді дуже чітко можна буде говорити про безпеку на Чорному морі.
Для нас прагнення увійти в євроатлантичні структури — пріоритет. Ми вважаємо себе невід’ємною частиною Європи, її південного сходу, й упевнені, що мусимо стати повноправними членами абсолютно всіх європейських структур.
— Чи планує грузинська сторона порушити питання створення чотирма пострадянськими державами єдиного економічного простору? Як Грузія поставилася до цієї ініціативи «четвірки»? Чи не збираєтеся до неї приєднатися?
— Мені зараз складно говорити про ті аспекти, що обговорювалися в Москві під час зустрічі лідерів чотирьох держав. Зараз йде розробка документів, і щойно нам стане відомо, що саме створюється, чого прагнуть ці держави, тоді і будемо приймати якесь рішення. Напевно, ці питання також будуть обговорюватися під час візиту.
Ви знаєте, що Грузія була ініціатором підписання угоди про створення зони вільної торгівлі в рамках ГУУАМ. І такий документ було підписано 2002 р. під час саміту в Ялті. Парламенти наших країн почали процедури ратифікації. Щойно вони будуть завершені, угода почне працювати. Я глибоко переконаний: зона вільної торгівлі в рамках ГУУАМ має почати ефективно працювати. Для цього є об’єктивні передумови. Я вже казав про важливість угоди про вільну торгівлю між Україною та Грузією. За два-три роки після підписання вона дала реальні результати в торгово-економічних взаєминах між нашими країнами.
Напевно будуть порушені й аспекти проблеми створення зони вільної торгівлі в рамках СНД.
Питань для обговорення дуже багато, але для Грузії завжди надзвичайно важливою і болючою була проблема територіальної цілісності, і це знову буде обговорюватися президентами. Недавно в зверненні до парламенту й народу Грузії президент Шеварднадзе висловив ідею про скликання міжнародної конференції з урегулювання грузино-абхазького конфлікту за участю Сполучених Штатів, Росії, України та Туреччини. І першою, хто відреагував на цю пропозицію, була Україна. Для нас це важливо, тим більше що ваша країна — нейтральна сторона...
— Але ж в Абхазії вважають інакше...
— З абхазькою стороною в цьому відношенні слід працювати. А висловлювання окремих представників сепаратистського режиму абсолютно не відбивають того, що взагалі думають абхазці. Адже не один десяток тисяч біженців з Абхазії живуть в Україні вже не один рік. Це не тільки грузини, а й абхазці також. Їм усім Україна простягнула руку допомоги. А останнім часом, особливо після ялтинської зустрічі в березні 2001 р., українська сторона дуже часто допомагає абхазцям у вирішенні гуманітарних проблем.
Україна неодноразово заявляла про те, що вона готова і хоче допомогти і грузинам, і абхазцям у вирішенні їхньої проблеми.
— Зараз у багатьох виникає запитання: чи не спровокує не санкціонована ООН війна в Іраку силове вирішення проблем і в державах, де існує проблема сепаратизму і де ООН знову ж таки виявилася неспроможною?
— Проблема сепаратизму і неконтрольованих територій, незалежно від того, де вона існує, дуже серйозна. На безконтрольних територіях переміщаються наркотики, зброя, є гарна можливість для зародження терористичних груп, тому ці проблеми необхідно вирішувати.
Мені здається, що європейці також мусять над цим задуматися. Адже коли трапилася проблема на Балканах, Європа була єдина у своєму ставленні до неї. Бо це було дуже близько. Але так само близька й Абхазія. І якщо це питання довго не буде вирішуватися, то ще невідомо, як це може позначитися на безпеці всієї Європи.
Керівництво Грузії — прибічники мирного вирішення конфлікту. І президент Шеварднадзе має великий міжнародний авторитет. До речі, Джордж Буш буквально перед початком кампанії в Іраку у своєму листі пообіцяв нашому президенту, що пройде ще трохи часу, і Сполучені Штати обов’язково займуться проблемою Абхазії. Ця заява аж ніяк не означає, що це буде силове вирішення проблеми. Я гадаю, що нинішня актуалізація питання повернення біженців і економічного відродження Абхазії, якраз і є оптимальним шляхом, що дасть можливість мирного вирішення конфлікту.
— В Україні довго і палко сперечалися, входить наша країна в коаліцію зі США та Великобританією чи ні. Грузія ж відразу й однозначно заявила про свою підтримку Сполучених Штатів. Чим ви керувалися, приймаючи таке рішення?
— Я думаю, що в Україні прийняли абсолютно правильне рішення: направити свій батальйон у Кувейт для надання допомоги мирному населенню в разі потреби.
Що стосується Грузії, то Едуард Шеварднадзе ще 3 лютого заявив: Грузія активно підтримує позицію Сполучених Штатів. А до цього, відразу ж після 11 вересня 2001 р., Грузія в числі перших заявила, що вона перебуває в антитерористичній коаліції. Адже нам не з чуток відомо, що таке тероризм. І президент Грузії особисто на собі це відчув. Коли ж Сполучені Штати, на превеликий жаль для всіх нас, усієї цивілізованої спільноти, не змогли вирішити іракське питання в рамках міжнародних інституцій і довелося застосовувати силу, президент Грузії заявив про те, що ми підтримуємо США. І відтоді наша позиція ні на йоту не змінилася. Це рішення було підтримано і парламентом, і населенням Грузії.
Адже річ у тім, що ми є стратегічними партнерами Сполучених Штатів. І з 1992 р. США в різній формі допомагають Грузії. Коли наша країна була в блокаді — і поставками продовольства, і матеріально, і політично.
За десять років американці надали нам близько 2 млрд. дол. кредитів і грантів. Крім того, ви ж знаєте, що після розпаду СРСР Грузія практично нічого не отримала з військової техніки, що знаходилася на її території. І ми вдячні Сполученим Штатам за їхню підтримку в становленні наших збройних сил. Виділені США 64 млн. дол. на проект навчання й оснащення грузинських збройних сил — це серйозна сума, коли врахувати, що нинішнього року бюджет наших ЗС затверджено у розмірі 76 млн. ларі, або 37 млн. дол. А в попередні роки було ще менше. Тож це реальна допомога.
Грузія — маленька країна, але, виявляється, її голос теж потрібен був Сполученим Штатам у сформованій навколо Іраку ситуації. І, звісно, ми свій голос подали на користь і підтримку нашого стратегічного партнера. Адже що таке стратегічне партнерство?
Гадаю, по закінченні війни (а її швидкий кінець не викликає вже ні в кого сумнівів) Грузія в міру своїх скромних можливостей зможе взяти участь і в реабілітаційному процесі, повоєнному облаштуванні Іраку.