Результати дострокових виборів у Греції 17 червня вийшли майже такими, якими їх хотіли бачити ті, хто ухвалював рішення про їх проведення минулого місяця, і такими, як очікували в Європі. Правоцентристська партія «Нова демократія», набравши на виборах 29,7%, зі 129 мандатами зміцнила свої позиції лідера і отримала можливість сформувати новий уряд зі своїми давніми опонентами - соціалістами ПАСОК, які провели в парламент 33 депутати. Крім того, до коаліції залучили 17 парламентаріїв від партії «Демократичних лівих». Вони виступають за збереження членства Греції в єврозоні, хоча й не підтримували політики жорсткої економії, яку Брюссель і кредитори нав’язали Афінам.
Таким чином, коаліції буде забезпечена підтримка 179 депутатських голосів із 300. Разом з тим блок СІРІЗА (Коаліція радикальних лівих сил) хоча й поліпшив свій результат з 17% на попередніх виборах до 27% на нинішніх, тепер перебуватиме в опозиції. У європейців минувся головний біль від вимог лідера лівих Алексіса Ціпраса переглянути домовленості Афін з іноземними кредиторами, що могло спричинити політичну кризу в Греції, розсварити країну з МВФ і Брюсселем, поглибити європейську кризу.
Однак грецькі вибори так і не дали відповіді на головні питання порядку денного в Афінах і не наблизили Євросоюз до розуміння, як протистояти кризі, яка тільки поглиблюється.
Можна сказати, що в Греції все повернулося на круги своя: політичні сили, які брали позики та обіцяли іноземним кредиторам виконати програму жорстких економічних заходів, знову опинилися біля керма влади. Грецький уряд «національної єдності» змінив вивіску на уряд «національного порятунку», відображаючи тим самим кризу, в якій перебуває країна. Але, очевидно, найголовніше - в Афінах буде збережено наступність політичного курсу.
Європейські політики та кредитори з МВФ і Європейського центрального банку так зраділи цій обставині, що вже через кілька годин після завершення виборів натякнули: якщо греки швидко сформують «проєвропейський» уряд, то вони готові переглянути низку положень Меморандуму про порозуміння Греції з кредиторами і трохи послабити свій тиск на Афіни. Тобто Європа та МВФ тепер погодилися на те, що ще місяць вважали неможливим, коли такого перегляду вимагала СІРІЗА.
Незважаючи на такий несподіваний подарунок майбутньому грецькому уряду, переговори про формування коаліції тривали всі належні за законом три дні, і тільки ввечері в середу лідер «Нової демократії» Антоніс Самарас склав присягу як новий грецький прем’єр.
Політичні баталії останніх місяців позаду, але з порядку денного не знято найгостріших питань: як саме грецький уряд збирається виконувати зобов’язання перед кредиторами (адже він і раніше їх порушував), де візьме гроші для того, щоб уже в липні виплатити зарплату держслужбовцям і пенсії пенсіонерам. До влади в Греції знову прийшли політичні сили, які загалом відповідальні за те, що грецьку економіку доведено до тяжкого стану.
Головний підсумок грецьких виборів у цілому не втішний. Виборці в Греції, попри загальне невдоволення політикою «жорсткої економії», не скористалися шансом змінити політичний ландшафт країни. Але, що також цікаво, провідні грецькі політики не запропонували виборцеві якихось нових ідей, котрі країні так необхідні - пошук внутрішніх резервів і стимулів для виправлення економічної ситуації, ламання старої політичної системи, в якій домінують партії, створені за сімейним або клановим принципом.
У цьому сенсі під час виборів і 6 травня, і 17 червня греки втратили можливість задати для своєї країни трохи іншу траєкторію руху. Адже навіть поява блоку СІРІЗА, який з різношерстого об’єднання лівих і троцькістських партій раптом перетворився на потужного конкурента Загальногрецького соціалістичного руху (ПАСОК), за певних умов міг бути такою альтернативою. І навіть несподівані результати ультраправої партії «Золотий світанок», яка отримала 7% і в травні, і в червні, також повинні бути серйозно проаналізовані, оскільки ця партія змогла сформувати свій альтернативний порядок денний для частини виборців, показавши великим партіям, як конкретно потрібно боротися за голоси на локальному рівні.
Не тільки греки, а, мабуть, і європейці загалом, бояться змін. Так, уже після грецьких виборів між політиками Євросоюзу відбулася гостра дискусія з приводу того, чи слід прискорити виділення грекам фінансування і які положення з минулих домовленостей Афін з трійкою кредиторів можуть бути переглянуті. Грекам відразу дали зрозуміти, що жорстких вимог у сфері урізання держвидатків, «заморожування» соціальних виплат і непопулярної пенсійної реформи (що їх в Афінах хочуть переглянути в першу чергу) кредитори не мінятимуть за жодних умов. Максимум, на що підуть, - дадуть грекам більше часу на виконання вже досягнутих домовленостей і вихід грецької економіки на погоджені з кредиторами рубежі. Подальші послаблення та виділення для Афін чергових траншів фінансової допомоги залежатимуть від успіхів реформ, а фактично від виконання домовленостей з кредиторами.
Разом з тим канцлер Німеччини Ангела Меркель виступила з однозначною критикою істотних «заохочень» для греків. Таких широких жестів не зрозуміли б її виборці, а також, на думку глави німецького уряду, «послаблення» для Греції підірвали б загальноєвропейську систему антикризових заходів, жорсткої фінансової дисципліни та бюджетної економії. До того ж, наприклад, для Ірландії та Португалії, які також отримали допомогу, ніхто ніяких поблажок робити не збирається.
Однак на практиці всі ці захисні бар’єри проти кризи, які з такою ретельністю зводили в Берліні та Брюсселі, не працюють. Поки всі стежили за Грецією, ситуація в єврозоні загалом продовжувала погіршуватися - насамперед у периферійних країнах Півдня континенту. Так, вартість обслуговування боргових зобов’язань Іспанії та Італії сягнула критичних рівнів, і Мадриду вже в найближчі дні будуть потрібні багатомільярдні вливання для підтримання на плаву фінансової системи. Погіршилися економічні показники і самої німецької економіки. Але Євросоюз продовжує рятувати окремі країни, відмовляючись визнати загальноєвропейський і системний характер кризи.
Очевидно, саме тому європейські політики потрапили під шквал критики близьких і далеких партнерів. Це повною мірою виявилося під час зустрічі лідерів «великої двадцятки» у Мексиці на початку тижня. Керівники Сполучених Штатів, Китаю та Індонезії не приховували роздратування з приводу того, що європейці вже два роки не можуть виробити дієвих заходів для приборкання проблем єврозони. На думку лідерів цих країн, тривала європейська криза вже має глобальні виміри, а тому може вимагати участі в її подоланні інших держав та міжнародних організацій, а також заходів загального характеру щодо її нейтралізації. Втім, досі ще вірять, що монетарний союз і сама ідея євро буде врятована, причому самими європейцями.
У Мексиці європейські лідери виправдовувалися тим, що в глобальних антикризових заходах ЄС є одним з основних учасників, і, наприклад, загальний внесок країн Євросоюзу у збільшення антикризового фонду МВФ на 450 млрд. дол. становить майже половину цієї суми. Однак здебільшого партнери тиснули на європейців за те, що за минулі місяці політики Європейського Союзу так і не змогли розробити стратегію зростання та стимулювання для економіки Єврозони, яка може стати альтернативою заходам економії, які, по суті, заганяють Європу дедалі глибше в трясовину кризи.
Європейці повідомили, що в них уже йде робота стосовно того, як доповнити монетарний союз країн єврозони широким економічним союзом, а на першому етапі створити в його рамках фіскальний і банківський союзи і, зрештою, потім більш інтегровану політичну організацію. Однак усе це досить віддалена перспектива, і єдності щодо цих усіх проектів немає. Крім того, за останні місяці згоди між лідерами ЄС не побільшало, а навіть навпаки - Німеччина хоче, щоб політичні рішення передували економічним, Франція ж - за те, щоб економічні рішення ухвалювалися швидше за інші. Як висловився голова Світового банку Роберт Зеллік, який збирається на спочинок, світ чекає від європейців відповіді, що вони збираються робити. І передбачив: якщо ми не побачимо рішучих кроків з боку ЄС найближчим часом, МВФ може переглянути свою участь у програмах допомоги країнам єврозони або зажадає від них додаткових фінансових зобов’язань за свою участь у програмах кредитування таких країн, як Греція.
Зробити свій вибір європейські політики зможуть 28-29 червня під час чергового саміту ЄС. Однак, як у випадку з Грецією, так і в єврозоні загалом, тільки диво допоможе виправити ситуацію, яка дуже швидко стає критичною.