10 серпня грецьке МЗС опублікувало безпрецедентно жорстку заяву під назвою "Національний інтерес передусім: тверезо і твердо", адресовану Росії.
Це стало продовженням скандалу, що розпочався більше місяця тому - 11 липня, коли Греція вирішила вислати з країни двох російських дипломатів і заборонити в'їзд до країни ще двом росіянам. У відповідь РФ, у своєму дусі, заявила, що на Грецію для прийняття цього рішення "чинився дуже сильний тиск", що Грецію втягли в якусь гру "треті країни", прозоро натякаючи на США.
Пізніше Росія вирішила вжити до двох грецьких дипломатів дзеркальних заходів. Своєю чергою, МЗС Греції обвинуватило Росію в нерозумінні сучасного світу, в якому країни - незалежні і можуть проводити власну зовнішню політику, та заявило, що саме такі помилкові переконання "привели чотирьох російських громадян до дій, які спричинили їх висилку або заборону на в'їзд".
Серйозні обвинувачення
У чому ж обвинувачують російських громадян? Впливова грецька газета Kathimerini 11 липня повідомила, що, за її інформацією, причиною їх висилки стало "втручання у внутрішні справи та незаконні дії проти національної безпеки Греції". Зокрема, йдеться про шпигунство, спроби підкупу чиновників, а також про створення всередині країни мережі впливу. Росіяни намагалися впливати на грецьку місцеву владу, на ієрархів Елладської православної церкви, а також на представників Афону - одного з центрів світового православ'я.
Нарешті, росіян обвинувачували у спробах впливати на процеси, пов'язані з угодою між Грецією та Колишньою югославською республікою Македонія щодо назви останньої. Нагадаємо, КЮРМ не може розраховувати на членство в Європейському Союзі або НАТО без згоди всіх членів цих організацій, включно з Грецією. Своєю чергою, Афіни з моменту отримання КЮРМ незалежності блокують перспективи її членства в ЄС і НАТО, оскільки конституційна назва цієї країни - Македонія - збігається з назвою історичної території на півночі Греції. Афіни бачать у закріпленні за чужою країною назви "Македонія" можливості для виникнення небезпечних для себе іредентистських рухів та, з іншого боку, удар по історичній пам'яті греків.
Однак нинішні уряди Греції і КЮРМ демонструють готовність знайти вирішення цього питання. 17 червня вони підписали символічну угоду про перейменування КЮРМ на Північну Македонію. Парламент у Скоп'є вже ратифікував цей документ. 30 вересня у країні відбудеться референдум щодо назви, і, згідно з лютневим опитування, 61% македонців готовий підтримати перейменування, якщо це наблизить членство країни в НАТО і ЄС. Нарешті, парламент Греції також має ратифікувати угоду. Тут ситуація складніша: крім правлячої СІРІЗА, жодна партія не виявляє готовності підтримати угоду зі Скоп'є, оскільки в Греції переважно вважають, що сусідня країна взагалі не має права використовувати слово "Македонія" у своїй назві.
Чому ж Росія зацікавлена в тому, щоб угода провалилася? У Кремлі домінує блокове мислення, і там вважають, що членство Македонії в НАТО стане черговою стратегічною поразкою Росії на Балканах. РФ уже різко виступала проти членства в альянсі Чорногорії, однак, не зважаючи на думку Кремля, у червні 2017 р. Чорногорія ввійшла до НАТО. Той факт, що Македонія, як і Чорногорія, межує з Косово, також важливий для Росії: по суті, таке сусідство робить практично неймовірним сценарій, за яким Сербія спробує повернути Косово. Крім того, перспективне членство в ЄС (а Македонія є однією з найбільш близьких до цього країн Західних Балкан) - це можливість для європейської "м'якої сили" вплинути на Македонію таким чином, що, з погляду блокової картини світу, вона виявиться "втраченою" для Росії.
І в цю картину чудово лягає обвинувачення, озвучене в липні прем'єр-міністром КЮРМ: він заявив, що "російські бізнесмени" намагалися влаштувати в країні безлад, аби завадити прийняти угоду про перейменування. Згідно з матеріалами македонського МВС, головною фігурою, яка стояла за цими діями, був російський великий бізнесмен грецького походження Іван Саввіді. Він виплачував македонським політикам, націоналістичним організаціям та футбольним хуліганам чималі суми, провезені з Греції готівкою, щоб напередодні референдуму вони організували на вулицях сутички. При цьому Саввіді має помітний вплив у Греції як співвласник порту Салоніки, а також великий меценат у православному світі.
Мотивація Афін
Отже, Росія намагалася завадити угоді, паралельно вибудовуючи мережі впливу як у Греції, так і в КЮРМ. Колись правлячу у Греції ліву партію СІРІЗА вважали проросійською; символічно, що її лідер Алексіс Ціпрас, ставши прем'єр-міністром, першим прийняв саме російського посла. СІРІЗА також виступала за жорстку політику стосовно західних кредиторів Греції, аж до одностороннього виходу із зони євро для проведення власної монетарної політики: на думку частини греків, це могло б допомогти країні вийти із затяжної кризи. Колишній президент Франції Франсуа Олланд стверджує у своїй книжці, що Володимир Путін повідомив йому: Греція контактувала з Кремлем із приводу друкування національної валюти в Росії.
Однак СІРІЗА під тиском кредиторів та європейського політикуму мусила відмовитися від свого плану - попри те, що більшість греків проголосувала проти меморандуму з кредиторами, який вимагав чергового раунду заходів економії. Відтоді Греція у зовнішній політиці поводилася досить передбачувано, і, зокрема, жодних серйозних кроків на зміцнення відносин із Росією не робила; по суті, все обмежувалося риторикою про історично міцні зв'язки, яку періодично використовували Афіни. Попри те, що щоразу перед черговим продовженням санкцій проти РФ серед країн, які нібито готові виступити проти цього продовження, називають і Грецію, насправді Афіни дотримуються тієї самої лінії, що й інші європейські країни: санкції проти РФ можуть бути зняті лише в результаті виконання Мінських угод.
З іншого боку, для Ціпраса угода з Македонією - це, вочевидь, найважливіше особисте досягнення та його шанс увійти в історію. Це для нього може бути особливо важливо, оскільки саме він, за словами екс-міністра фінансів і лівого ідеолога Янніса Варуфакіса, прийняв рішення, по суті, проігнорувати підсумки референдуму щодо угоди з кредиторами. Тим самим Ціпрас заробив ярлик "зрадника" серед багатьох як лівих, так і правих ідейних борців із "західним імперіалізмом" в особі ЄС; і, що важливіше, осуд більшості звичайних греків за те, що їхню думку було зігноровано.
Ціпрасу напевно залишилося не так уже довго бути прем'єром: за опитуваннями, перше місце з великим відривом на виборах восени 2019 р. виборює консервативна "Нова демократія". Звісно, за рік багато що може змінитися. Однак, зважаючи на розчарування греків в уряді СІРІЗА та повільні темпи відновлення економіки, малоймовірно, що партія зможе зберегти владу, а після поразки Ціпрас муситиме залишити посаду очільника партії. Очевидно, він і сам розуміє, що його найближчі перспективи у грецькій політиці сумнівні, - і саме тому в передостанній рік свого прем'єрства зробив значний крок назустріч Скоп'є, хоча такий крок неминуче призведе до удару по рейтингу. Вирішення складного політико-дипломатичного конфлікту задля великої вигоди Греції (а участь країни-сусіда у спільному ринку та в спільному оборонному альянсі для Греції об'єктивно вигідна) - це гідне завершення прем'єрського терміну, що дозволить Ціпрасу набрати авторитету в далекосяжній перспективі.
Якщо все так, не дивно, що спроба з боку Росії завадити цій угоді викликала різку реакцію з боку Афін. Необхідно зазначити: стаття в Kathimerini, з якої все розпочалося, побудована на інформації "джерел у МЗС", а вони підкреслювали, що "Греція продовжує, згідно зі своєю своєї багатолітньою політикою, прагнути до добрих співробітницьких відносин із Росією та бажати дружби двох народів", і що "рішення про висилку обмежується конкретними чотирма особами і не змінює загальних позитивних намірів Греції стосовно Росії". Така стаття підозріло схожа на неформальне послання Росії від грецького МЗС: прийміть цю висилку, перестаньте втручатися в нашу внутрішню політику й не розпалюйте конфлікту, - і тоді відносини з вами будуть добрими.
Однак типова для російської дипломатії останніх років хамувата-жорстка реакція не залишила грекам вибору. Після цього і з'явилася жорстка заява від 10 серпня. Хоча Росія спочатку названа "великою країною з сильною присутністю на європейській арені", решта в цій заяві виглядає безпрецедентно жорстко. Афіни стверджують, що Росія "очевидно, неспроможна зрозуміти принципи зовнішньої політики Греції", "не розуміє, що у Греції є свої інтереси та критерії в міжнародній політиці" й "дистанціюється від позицій, які відповідають рівню дружби та співробітництва, що характеризували греко-російські зв'язки в останні 190 років". Дії російських громадян у Греції названі незаконними, і Афіни хочуть "нагадати нашим російським друзям, що жодна країна у світі не терпітиме спроб а) підкупу державних чиновників, б) підриву її зовнішньої політики і в) втручання у її внутрішні справи". Такі заяви в дипломатії можуть означати тільки крайню точку відносин між країнами. Росія в один момент своїми діями, а потім - жорсткою реакцією, попри шанс спустити все на гальмах, який Греція неформально дала Москві, перетворила значимого регіонального партнера на країну, що ставиться до Кремля як до загрози.
Афіни, Фанар, Москва... Київ?
Раніше ми вже згадували, що Росія намагалася впливати не тільки на світську, а й на церковну владу в Греції. З одного боку, це пов'язано зі значною роллю церкви в цій країні: у Греції православна церква не відділена від держави, більшість населення називає себе православними, а священики є державними службовцями. Крім того, через Грецію Росія може розраховувати вплинути на Вселенський патріархат. Формально "перший серед рівних" у православному світі, він перебуває у кварталі Фанар у Стамбулі, але фактично переважно забезпечується Грецією.
У Вселенського патріархату є авторитет, підкріплений історією, і дипломатична майстерність; однак Російська православна церква налічує значно більше віруючих і претендує на фактичну першість у православному світі. Тривалий час такий стан підтримувався й виливався в короткочасні конфлікти. У російських православних виданнях - які, зокрема, випускаються за рахунок Івана Саввіді - регулярно можна надибати критику Вселенського патріархату за його схильність до лібералізму та екуменізму.
У 2016 р. на Криті відбувся Всеправославний собор, який називали справою життя Вселенського патріарха Варфоломія. Він мав стати першим Вселенським собором за більш ніж тисячу років. Однак РПЦ, а вслід за нею ще кілька церков, на які Москва має вплив, відмовилися від участі в соборі та розкритикували його. Своєю чергою, у 2017 р. представники Фанара не прибули до Москви на торжества, пов'язані з постреволюційним відновленням РПЦ. Це оголило конфлікт між двома патріархатами, які претендують на першість.
У контексті критичного падіння іміджу Росії на світовій арені останніми роками Фанар активізував роботу в напрямі, який раніше здавався замороженим. Ідеться про надання автокефалії українській, а також македонській церквам (Македонія наразі є канонічною територією Болгарської православної церкви, на яку має вплив Москва). Якщо автокефалію зазначеним церквам буде надано, це стане дуже сильним ударом по російських церковних амбіціях - зокрема, тому, що сьогодні в Україні перебуває близько третини парафій з усіх підконтрольних РПЦ. У разі створення помісної православної церкви та в контексті політичних подій останніх років можна чекати, що багато цих парафій змінять деномінацію; раніше багатьох парафіян могла відлякувати від УПЦ КП і УАПЦ їхня неканонічність, із погляду світового православ'я.
Відомо, що Росія веде масштабну кампанію проти надання автокефалії українській церкві; ця кампанія включає в себе закордонні поїздки делегацій РПЦ та пов'язаних із нею осіб з агітацією проти автокефалії для Києва. Згадавши, в чому обвинувачують висланих із Греції росіян, можна припустити, що вони проводили діяльність, спрямовану на підрив планів надання автокефалії Україні та Македонії. Зокрема, голос Афону або Елладської православної церкви проти автокефалії міг би стати досить значимим для Вселенського патріархату, - і росіяни намагалися впливати на грецьких ієрархів. Крім того, через церкву в грецькому суспільстві можна підігріти настрої проти угоди щодо назви з КЮРМ. Нарешті, стаття в газеті Kathimerini обвинувачує висланих росіян у спробах "нав'язати присутність" Імперської православної палестинської спільноти - організації, створеної ще в царській Росії з метою поширення впливу РПЦ на патріархати Близького Сходу.
Отже, Росія намагалася вплинути на внутрішню політику Греції та КЮРМ кількома способами - через вплив на церковних ієрархів, місцеву владу, через спроби організувати протести у КЮРМ проти угоди з Грецією. Метою росіян було поширення впливу Москви на Балканах і запобігання зростанню впливу США в регіоні, а також, не виключено, вплив на Вселенський патріархат у питанні автокефалії української та македонської церков.
Однак, хоча спроби впливу напевно триватимуть, через розголос, пов'язаний із висилкою дипломатів, сьогодні однозначно можна сказати, що Росія вкотре провалилася на балканському напрямі. Тепер, коли грецький парламент розглядатиме ратифікацію угоди з Македонією, партіям, які мають намір виступити "проти", неминуче нагадають про інцидент із росіянами. Якщо бодай кілька депутатів, котрі планували голосувати проти угоди, змінять свою думку, це може хитнути шальку терезів на користь вирішення "македонського питання" - задля вигоди Скоп'є, Афін і Балкан у цілому. 31 серпня, коли глава РПЦ Кирило відвідав Вселенського патріарха Варфоломія у Стамбулі, переговори для російської сторони, що й так не обіцяли бути простими, були додатково ускладнені, і малоймовірно, що Кирилу вдалося чогось досягти. І звісно, майбутні відносини Греції та Росії, а також Македонії і Росії, ще довго будуть затьмарені липневими інцидентами.