За сім місяців лівий уряд Алексіса Ципраса встиг зробити чимало. По-перше, вдалося уникнути дефолту і знизити тиск на грецьку економіку й фінансову систему, реструктуризувавши борги, яких Афіни не спроможні сплатити.
Оголошено нову, третю з 2010 р., програму кредитування країни. По-друге, домовлено, що Греція залишається в зоні євро. І це при тому, що ще на початку року деякі проблеми здавалися важковирішуваними як в Афінах, так і в інших європейських столицях.
Однак, рятуючи Грецію від колапсу, А.Ципрас діяв усупереч позиції своїх виборців і членів власної партії. Досягнення угоди з кредиторами спричинило внутрішній розкол у СІРІЗА і нову політичну кризу в країні, яку греки спробують вирішити через дострокові вибори.
Угода на благо
Домовляючись з кредиторами про жорсткі умови нової програми допомоги на суму 86 млрд євро, всупереч думці більшості громадян країни, Алексіс Ципрас свідомо йшов на дострокові вибори, розуміючи, наскільки далеко він відійшов від своїх обіцянок, які давав у січні. Гру з європейськими політиками за принципом "у кого раніше здадуть нерви" А.Ципрас усе-таки програв.
Першими, хто покинув його команду, були найзатятіші прихильники списання грецького боргу. Це, зокрема, колишній міністр енергетики Панайотіс Лафазаніс і екс-міністр фінансів Яніс Варуфакіс. Їм, утім, не вдалося пробити стіну опору об'єднаних сил європейських кредиторів.
За даними німецьких ЗМІ, до відставки Я.Варуфакіса призвела не тільки його манера вести переговори з кредиторами, якої ті не сприймали. Однією з причин нібито було те, що Росія намагалася через міністра фінансів вести власну гру в переговорах кредиторів з Грецією. І навіть мала план, використовуючи його непоступливість, домогтися "вигнання" Греції з єврозони.
З "нейтралізацією" Я.Варуфакіса відразу ж активізувалися переговори з кредиторами. Але водночас грецький уряд був змушений погодитися і на безальтернативний компроміс.
Разом з тим вихід з уряду міністрів став першим дзвінком для грецького прем'єра. Що ближчі були Афіни до угоди з кредиторами, то більше зростали напруга й розбіжності в лавах правлячої коаліції. За інформацією грецьких ЗМІ, ще в липні А.Ципрас почав подумувати про дострокові вибори.
Фінальний акорд цієї історії пролунав у середині серпня, коли понад 40 зі
149 депутатів правлячої партії на чолі з Панайоті-сом Лафазанісом відкрито виступили проти прем'єра й відмовилися голосувати за нову угоду з кредиторами. П.Лафазаніс і його прихильники з лівого крила СІРІЗА вважають, що домовленості уряду з кредиторами суперечать результатам референдуму, на якому понад 61% греків висловився проти них.
Якщо для А.Ципраса референдум був лише чинником, який він безуспішно використовував для психологічного тиску на європейських переговорників, то для грецьких лівих це волевиявлення стало відправним пунктом для вибудовування своєї політичної програми і початку нового етапу боротьби проти, як вони кажуть, "європейської диктатури" й "засилля кредиторів".
Отримавши перші транші в рамках нової програми фінансової допомоги від ЄС, які дали Греції змогу уникнути дефолту, і одночасно втративши підтримку більшості в парламенті країни, А.Ципрас остаточно вирішив, що настав час для дострокових виборів.
"Я подаю прохання про свою відставку і про відставку уряду. Мандат, який ми отримали на виборах 25 січня, вичерпав себе. Хочу бути чесним з вами: ми не уклали тієї угоди з кредиторами, на яку розраховували перед виборами в січні. Ви своїм голосуванням повинні визначити, чи достатньо досягнутої угоди, щоб вийти з глухого кута, в якому ми опинилися", - сказав прем'єр-міністр у телевізійному зверненні до нації 20 серпня.
Голосування по колу
Грецькі політики пропонують грекам уже втретє цього року прийти до урн для голосування. Фактично тільки для того, щоб знову відповісти на одне й те саме запитання - "як вибудовувати відносини країни з кредиторами?" Але два попередні голосування - парламентські вибори в січні й липневий референдум - показали, що саме в цьому питанні від думки громадян Греції нічого не залежить.
Угоди з кредиторами, підписані А.Ципрасом, на думку його колишнього колеги по уряду Я.Варуфакіса, лише погіршать становище греків, бо більша частина від обіцяної Афінам допомоги піде на обслуговування боргу, що перевищує 320 млрд євро. При цьому пік зростання боргового тягаря, за даними самих кредиторів, припаде на 2016 р., коли борг перевищить 200% ВВП.
За словами Я.Варуфакіса, з усіх раніше отриманих Грецією кредитів, тільки 10% коштів грецький уряд міг використати на проведення реформ та підтримку незахищених верств населення. Решту пожирали банки, які, власне, і є основними винуватцями грецької кризи. Втім, ситуація, коли за помилки й жадібність купки банкірів розплачується населення цілої країни, не унікальна у світі й Європі.
Що справді є безпрецедентним у грецькій угоді, то це те, що Афіни погодилися на створення спеціального фонду, куди передано держактиви на суму 50 млрд євро, якими управлятимуть європейські експерти. Фонд монетизуватиме активи шляхом приватизації і управлятиме ними. Гроші використовуватимуть для рекапіталізації банків і погашення боргу країни.
Інакше кажучи, Греція віддає іноземним інвесторам свою держвласність (причому в низці випадків за заниженою вартістю) для того, щоб вони змогли компенсувати свої вкладення. Перші в черзі - німецькі компанії.
Одна з них - Fraport (оператор аеропорту у Франкфурті-на-Майні) - вже в березні наступного року готується ввійти у володіння 14 грецькими регіональними аеропортами на 50 років за 1,2 млрд євро й щорічною рентною платою 23 млн євро. При цьому особливо наголосимо, що німці вибрали з 30 грецьких аеропортів найсучасніші, які приносять прибуток, залишивши в розпорядженні грецької держави старі й збиткові.
Очевидно, що ділити грецький пиріг європейці візьмуться найближчим часом, розпочавши з приватизації морських портів Салоніки й Пірей, найприбутковіших готелів та об'єктів інфраструктури.
Сьогодні навіть деякі чиновники у Брюсселі не приховують роздратування такою поведінкою нуворишів та "економічних окупантів", оскільки це може викликати нову хвилю політичних протестів і зірвати угоду. Дехто з політиків у Європі навіть подумує про те, щоб частину боргу Греції все-таки списати, бо інакше країна з кризи не виборсається.
Тому А.Ципрас і поспішає з новими виборами, щоб ефекту від його нових домовленостей з кредиторами не відчула більшість громадян. Інша його мета - підчистити лави власної партії від розкольників і перебіжчиків.
Адже 53 парламентарії з СІРІЗА вже заявили про бажання перейти до нової парламентської фракції "Народна єдність", яку нашвидкуруч формує П.Лафазаніс з депутатів, незадоволених діями Ципраса й угодою з кредиторами. Фракція відразу ж стала третьою політичною силою в парламенті країни після СІРІЗА і "Нової демократії". Раніше перебіжчики розкритикували очільника уряду за дострокові вибори, рішення про які він ухвалив без консультації з Центральним комітетом партії, і заявили, що захищатимуть інтереси народу, котрий сказав "ні" на референдумі 5 липня.
Увесь минулий тиждень опозиція намагалася не допустити дострокових виборів, які не могли бути оголошені без спроб інших партій сформувати нові формати коаліції. Однак прем'єр відмовився навіть слухати заклики розкольників про необхідність переформатувати коаліцію і повернути уряд на курс, з яким іще в січні виступали СІРІЗА і сам А.Ципрас, - "обстоювати демократичну і соціальну справедливість" для греків. А якщо ні, то П.Лафазаніс і його прихильники обіцяли розпочати народну мобілізацію негайно - "Боротьба проти угоди з кредиторами починається зараз!"
Утім, поки що це не більше ніж слоган П.Лафазаніса для майбутніх передвиборних баталій. Що ж до А.Ципраса, то він спробує вповні скористатися тезою про те, "що краще, ніж він, провести переговори з кредиторами було неможливо". Він навіть вважає, що за результатами дострокових виборів СІРІЗА зможе набрати достатньо голосів, аби сформувати новий уряд, який він знову зможе очолити.
Востаннє опитування проводили в липні, і тоді за СІРІЗА були готові віддати голоси 33% опитаних греків. Однак сьогодні багато хто впевнений, що А.Ципрасу не варто розраховувати на хороший результат. Якщо їхні прогнози виправдаються, то результати виборів стануть великим розчаруванням для європейців і кредиторів.
Адже перед ними знову постане загроза повторення історії, що вже неодноразово відбувалася в Греції з 2010 р.: після того як уряд, що підписав домовленості з кредиторами, змінювався на інший, програми реформ, які греки так довго погоджували з кредиторами, починали пробуксовувати. А грецький парламент виявлявся фрагментованим, що не дозволяло утворити стабільну коаліцію, спроможну вивести країну з кризи.