За півтора десятиріччя, що минули після закінчення холодної війни, світ уже звик до періодичних змін ядерних доктрин двох головних держав світу, які володіють найбільш руйнівною зброєю на планеті. США й Росія робили це гласно і вже самими фактами оголошення про такі кроки досягали певних політичних цілей.
Торік у країнах ЄС розгорнулася широка критика рішення Вашингтона про початок проведення так званого перегляду ядерного стану (ПЯС). Цей крок ознаменував новий етап глибокого повороту в американській військовій стратегії, який почався по закінченні протистояння між Сходом та Заходом. У цих змінах відбилися зміни загроз для національної безпеки США та ролі цієї країни у формуванні «нового світового порядку» — адже по закінченні холодної війни змінився список не лише потенційних противників Сполучених Штатів, а й військових засобів, які перебувають у розпорядженні цих противників. Ідеться, звісно, про «держави-ізгої», що володіють балістичними ракетами, здатними нести зброю масового знищення — і ядерну, і хімічну з бактеріологічною.
ПЯС США зафіксував різке зниження можливості військової конфронтації з Росією, накреслив першочергові кроки зі зниження ролі ядерної зброї, порівняно з іншими видами зброї, зафіксував одностороннє скорочення американських стратегічних ядерних боєголовок оперативного використання. І, попри те, що новий документ проголосив відмову США від поповнення своїх арсеналів за рахунок нової ядерної зброї, він задекларував намір Пентагону модернізувати наявну зброю з метою створення озброєнь, здатних руйнувати бункери — сховища зброї масового знищення, розміщені глибоко під землею.
Загалом суть заперечень європейських союзників США стосовно нової стратегії Вашингтона зводилася до неприйняття декларації американського керівництва про можливість застосування ядерної зброї проти держав, які нею не володіють. Хай навіть ці держави й мають хімічну чи біологічну зброю і входять до числа так званих країн-паріїв.
І ось Євросоюз сьогодні має свій ядерний «головний біль». Цього тижня відразу кілька французьких газет опублікували інформацію про те, що Париж також розпочинає перегляд «святая святих» — ядерної доктрини стримування по всіх азимутах, що була наріжним каменем національної оборони з часів генерала де Голля, який у 60-х роках дав Франції цей засіб залякування.
Як стало відомо, президент Жак Ширак найближчим часом окреслить основні напрями нової концепції, яку остаточно буде затверджено на початку 2004 року. Нова французька доктрина виходить із останніх геополітичних реалій. Суть її змін не нова — якщо протягом останніх десятиріч французькі ядерні сили були негласно націлені переважно на Радянський Союз, то тепер вони візьмуть на мушку «країни-ізгої», що не лише мають ядерну зброю, а й можуть використати проти Франції свої хімічні та біологічні арсенали. Крім того, як довгостроковий сценарій передбачається враховувати потенційну небезпеку з боку Китаю.
Прем’єр-міністр Жан-П’єр Раффарен, виступаючи днями в Інституті вищих досліджень національної оборони своєї країни, заявив, що ядерні сили повинні бути пристосовані до різних сценаріїв, пов’язаних із шантажем і погрозами на адресу Франції. А концепція й доктрина їх застосування змінюватимуться «залежно від оточення та виникнення загроз».
Слід зазначити, що дискусії про перегляд ядерної доктрини у Франції ведуться за зачиненими дверима у вищих ешелонах влади із середини 90-х років. Тим часом французькі військові без зайвого галасу переглядали свій ядерний потенціал і розробляли нові види зброї. При цьому витрати на бойовий атом невпинно зростали і зараз сягнули близько 10% 32-мільярдного (у євро) військового бюджету і близько 20% кредитів, що виділяються на нові озброєння. Багато військових при цьому вважають, що краще було б витратити ці гроші на звичайні озброєння й оснащення для проведення гуманітарних операцій, яких стає дедалі більше. Проте політичне керівництво країни таких поглядів не розділяє.
Сьогодні на порядку денному у Франції стоїть будівництво четвертої ядерної субмарини, створення стратегічної ракети
М-51, здатної досягти азіатських берегів; новітньої ракети класу «повітря—земля», а також проведення нової серії ядерних випробувань. Загальна кількість ядерних боєголовок не розголошується, але французькі спеціалісти називають цифру 250.
Переглядаючи доктрину, Париж, на думку деяких експертів, певною мірою копіює американську модель. Зокрема французи мають намір акцентувати на мініатюрній ядерній зброї, яку можна використовувати при превентивних точкових ударах по таких цілях, як президентський бункер або підземний ядерний завод, звівши до мінімуму втрати серед мирного населення. Інакше кажучи, ідеться, як і в американському ПЯС, про створення так званої чистої бомби. У генеральній дирекції з питань озброєння, яка є підрозділом міноборони, визнають, що вони вивчають американський досвід у цій галузі, але на якій стадії перебувають французькі розробки, залишається державною таємницею.
Вперше про «чисту» бомбу заговорили під час американського полювання на бін Ладена у горах Тора-Бора в Афганістані. Тоді помічник директора Центру стратегічних досліджень Ів Боєр повідомив про можливість використання військами США ядерної зброї, щоб зруйнувати цей непрохідний лабіринт бункерів. «Є мініатюрна ядерна зброя з обмеженою потужністю, яку американці можуть використати, не заподіявши істотних збитків», — заявив він. Тоді до його слів поставилися скептично.
Однак віднедавна французькі військові замислюються над використанням такої зброї. У кожному разі, місцева преса наводить заяви деяких генералів про те, що за необхідності збройні сили Франції зможуть застосувати міні-заряди з ядерною начинкою. Оптимальний засіб транспортування таких боєголовок — модернізовані бойові літаки Mirage-2000N і Super-Etendard, здатні виконувати перельоти на середні й далекі дистанції і завдавати ударів по цілях у регіоні Близького і Середнього Сходу.
На думку аналітиків, рішення про перегляд ядерної стратегії не лише переверне з ніг на голову всю сорокарічну політику Франції в цій сфері, побудовану на принципі стримування щодо ядерних держав. Воно додасть сивини президентові Жаку Шираку. Адже він неминуче стане об’єктом подальшої критики противників використання ядерної енергії. Згадаймо, як гнівно засуджували французького президента 1996 року, коли той вирішив відновити ядерні випробування в Тихому океані.
Під час холодної війни метою Франції було довести свою незалежність від Америки та НАТО, створивши власні ядерні сили для стримування Радянського Союзу. Пропонуючи сьогодні нову ядерну стратегію, що передбачає можливе застосування ядерних сил проти країн, які володіють ЗМЗ, Ширак знову поставить Францію в один ряд з Америкою. І поки що незрозуміло, як нову стратегію сприймуть у Вашингтоні — як ще одну спробу французів виключити США з європейської оборони чи як бажане визнання стратегічного значення ядерної зброї та небезпек із боку «держав-ізгоїв».