"Нацфронт" перетворюється на третю найважливішу політсилу країни
Результати першого туру місцевих виборів у Франції приголомшили. У шести з 13 адміністративних регіонів країни упевненим лідером став праворадикальний "Національний фронт" на чолі з Марін Ле Пен. Партія, яка стоїть на антиіммігрантських позиціях, виступає проти процесів інтеграції в Єврозоні і лідер якої відкрито заявляє про свої симпатії до Владіміра Путіна, отримала 28% голосів. Зауважимо, що на місцевих виборах 2010 року "Національний фронт" заручився підтримкою лише 11% виборців.
Цього разу французькі праворадикали зуміли вповні використати для своєї політичної перемоги наслідки нещодавніх терактів у Парижі й загальноєвропейську кризу з мігрантами, щоб залучити під свої прапори тих, хто не бачить дієвого вирішення цих проблем. Що ж до двох інших найбільших партій країни, то "республіканці" на чолі з колишнім президентом Франції Ніколя Саркозі відстали від лідера на 1% і заявили про перемогу в чотирьох регіонах, а соціалісти, які перебувають при владі, здобули підтримку лише 23,3% і домінують тільки у двох регіонах. Найближчої неділі, 13 грудня, їм доведеться дати рішучий бій "націоналістам", щоб не допустити появи на політичній арені країни потужної третьої сили.
Дія перша: вибори в умовах надзвичайного стану
Муніципальні вибори у Франції (вибори рад та очільників регіонів), які проводять у два тури - 6 і 13 грудня, стали першою перевіркою для нинішнього уряду соціалістів і особисто президента Олланда після паризьких терактів 13 листопада, які забрали життя 130 людей. За даними Французького інституту вивчення громадської думки IFOP, 16% тих, хто голосував за крайніх правих, відповіли, що вирішили так проголосувати саме після паризьких терактів. Більш як половина тих, хто голосував за "Нацфронт", вважають, що цим вони висловили незгоду з політикою соціалістів. (І це при тому, що рейтинг самого Олланда після терактів помітно зріс). Хоча, на думку ряду експертів, голосування за "Національний фронт" у першому турі вже не можна назвати протестним - вибір багатьох був цілком усвідомленим.
Голосування відбувалося в умовах надзвичайних заходів безпеки - військові патрулі на вулицях Парижа, поліцейські наряди біля виборчкомів, перевірка сумок на виборчих дільницях. Для тих, хто минулими вихідними прийшов голосувати, все це стало свідченням того, що в житті Франції за останні роки з'явилися нові загрози. Участь Франції у боротьбі з бойовиками ІДІЛ тільки посилює напругу в суспільстві. Плюс до всього криза з мігрантами, які через територію Франції намагаються потрапити в інші країни Європи. Ще одним чинником для перемоги правих стали провали в економічній політиці нинішнього французького кабінету соціалістів, що, зокрема, спричинило зростання безробіття. До цих трьох складників успіху "Національного фронту" додалося й те, що республіканці і соціалісти, розглядаючи нинішні місцеві вибори як підготовку до загальнонаціональних виборів 2017 року, не співробітничали у протидії правим.
Ліві традиційно обрали гасло No Pasaran! і намагалися згуртувати довкола нього всіх противників "Нацфронту", але цього вже виявилося недостатньо для подолання протиріч усередині лівого табору - між соціалістами, комуністами і зеленими. З іншого боку, прибічники Саркозі відверто заявляли про свій намір узяти реванш за поразку 2012 року і більше зусиль докладали для перемоги над кандидатами-соціалістами. Але саме ця обставина призвела до того, що приблизно 18% виборців, які раніше голосували за Саркозі, тепер готові підтримувати Ле Пен.
У свою чергу лідери "Національного фронту" побудували свою кампанію на вимогах посилити контроль за кордонами держави в умовах неспроможності ЄС упоратися з напливом мігрантів, знизити залежність країни від європейських інститутів. Вони говорили не тільки про терористичну загрозу Франції, а й про загрозу французькій ідентичності у зв'язку з поширенням у країні ісламу ("Нацфронт" пропонує знести мечеті, де читали радикальні проповіді, і вигнати з країни ісламістів з подвійним громадянством), критикували уряд за економічну політику й відсутність податкової реформи. Загалом вони використовували звичний для себе набір ідей. Але в нинішніх умовах гострого відчуття нестабільності й загрози безпеці вони виявилися дієвими для впливу на уми виборців. Понад те, низку давніх вимог "Нацфронту", наприклад посилення армії і поліції, їх переозброєння, після терактів підтримує й чинна влада, а пані Ле Пен не без задоволення зауважує, що, мовляв, вони ще задовго до терактів все це пропонували.
Її особиста перемога цього разу була приголомшливою. Марін Ле Пен очолила список партії у північному регіоні Нор-Па-де-Кале-Пікардія з центром у Ліллі і домоглася там підтримки в більш ніж 40% тих, хто проголосував.
Цей регіон привернув до себе увагу ЗМІ після того, як мігранти з Африки і країн Близького Сходу намагалися підводним тунелем пробратися у Великобританію. Крім того, важливо зазначити, що це - колишній промисловий район країни, значення якого для економіки істотно знизилося, а підприємства старої індустрії занепадають. З ними відходить у небуття домінування тут соціалістів і комуністів, які десятиліттями вели за собою політизований робітничий клас. Сьогодні з шести мільйонів жителів Нор-Па-де-Кале-Пікардії один мільйон живе за межею бідності. Рівень безробіття перевищує 12%. П'ята частина населення не має вищої освіти. Є всі підстави припускати, що після другого туру Марін Ле Пен очолить цей регіон і перетворить його на плацдарм для підготовки до боротьби на загальнонаціональних виборах і за пост президента країни. Цікаво також, що важлива опора "Національного фронту" - це молоді люди, вихідці з робітничого середовища віком до 25 років, на яких припадає 33% тих, хто проголосував за партію Ле Пен. І це тривожний дзвінок для соціалістів і лівих узагалі, які швидко втрачають своїх прибічників.
Однак за "Національний фронт" голосують не тільки робітники і громадяни з низьким рівнем доходів, а й цілком заможні французи. Свідченням цього стали результати першого туру на соціально й географічно протилежному північному регіону "полюсі" Франції - у південному регіоні Прованс-Альпи-Лазурний берег із центром у Марселі. Тут заможні, але консервативно налаштовані виборці підтримали - також із рейтингом вищим за 40% - список "Нацфронту", який очолює Маріон Марешаль-Ле Пен. Вона - племінниця Марін Ле Пен, а також онука засновника "Нацфронту" Жана-Марі Ле Пена. Дідусь так її любить (на відміну від дочки, з якою в нього конфлікт), що навіть відмовився висувати свою кандидатуру на нинішніх виборах у тому самому південному регіоні. І, мабуть, вчинив правильно.
Дівчина, яка цього тижня відзначає своє 26-річчя, на дебатах з легкістю "кладе на лопатки" маститих французьких політиків. Для цього їй достатньо кількох чітких фраз. У
22 роки вона стала наймолодшим депутатом за всю історію Національних зборів Франції і, маючи католицьку освіту, виявилася єдиним депутатом, який не встав зі свого місця після промови французького прем'єр-міністра Вальса, котрий говорив про розстріл журналістів редакції Charlie Hebdo. І сьогодні вона обстоює "традиційні цінності" навіть запекліше, ніж її тітка, наприклад, у питанні абортів. Водночас у деяких питаннях племінниця прислухається до тітки. "Так, я часто ходжу до посольства Росії. Тітка мені це радить", - зізналася Маріон Марешаль-Ле Пен в інтерв'ю наприкінці минулого року. Російське дипломатичне представництво у Парижі, особисто посол РФ Олександр Орлов і його радник у питаннях політичних партій Леонід Кадишев, за повідомленнями французької преси, з 2012 року активно працюють з "Національним фронтом", просуваючи ідею Путіна про те, що саме пані Ле Пен у разі перемоги на виборах у Франції зможе змінити розстановку сил у Європі і стати провідником ідей Кремля. Сама Ле Пен та її племінниця не раз зізнавалися, що є активними поборниками французько-російської дружби. Однак ця тема не звучала в ході нинішніх виборів, бо на них, по суті, вирішувалося, хто контролюватиме бюджет на дороги і школи.
Дія друга: шанс для Ле Пен
Другий тур виборів, який відбудеться 13 грудня, може стати тріумфом або великим розчаруванням для прибічників "Національного фронту". Уже на кількох останніх муніципальних виборах у Франції націоналісти були в ролі переможців у першому турі, але потім втрачали перевагу - у другому.
Річ у тім, що під час другого туру ключові партії мобілізовували своїх прибічників для перемоги або навпаки - у боротьбі з кандидатом від "Нацфронту" соціалісти або республіканці, розуміючи, що програють, знімали з перегонів свого слабкого кандидата і забезпечували спільну підтримку політикові, який мав шанс перемогти кандидата від "Національного фронту" у певному регіоні.
Вочевидь, таку перевірену тактику в багатьох регіонах спробують використати й цього разу. Однак у низці регіонів позиції націоналістів є настільки впевненими (як мінімум на півночі й півдні, де вони отримали понад 40%), що це може не спрацювати. Страшилки й гучні звинувачення "Нацфронту" в загрозі "коричневої чуми" уже виявляються неефективними.
Ще рік тому, маючи всі можливості згуртувати націю перед обличчям нових загроз, дві провідні партії Франції виявилися неспроможними запропонувати ефективні рішення. А відтак і республіканці, і соціалісти самі підштовхнули частину своїх виборців до рішення підтримати "Національний фронт". І малоймовірно, що за тиждень між першим і другим туром їм вдасться виправити цю свою досить давню стратегічну помилку. І навіть сьогодні в низці регіонів республіканці і соціалісти не можуть домовитися про спільну протидію кандидатам від "Нацфронту". Соціалісти вже заявили про відкликання своїх кандидатів на півночі і півдні, тоді як республіканці кажуть, що виключають можливість відкликання кандидатів і створення альянсів проти "Національного фронту". Натомість у регіоні Іль-де-Франс, де соціалісти посіли друге місце, 13 грудня вони мають намір об'єднатися з іншими лівими силами - партією "Європа-Екологія-Зелені" і "Лівим фронтом" - для перемоги над республіканцями, які в першому турі вийшли тут на перше місце.
Ті, хто налаштований оптимістично, кажуть, що проблемою першого туру була низька явка виборців - близько 50%, і якщо в другому прийде більше, то надія на те, що "Нацфронт" у підсумку матиме гірші результати, зросте. Крім того, якщо соціалісти й республіканці зможуть у другому турі консолідувати своїх прибічників, то, відповідно до одного з прогнозів, соціалісти у підсумку можуть отримати 35%, а республіканці - 33%. Для них це буде вже задовільний результат.
Однак це не знімає з порядку денного той факт, що "Національний фронт" стане елементом нової політичної реальності у Франції, і ігнорувати його позицію щодо принципових питань Париж уже не зможе. Виборці готові повірити, що "Національний фронт" може управляти країною.
Проте навіть поразку "Національного фронту" на виборах муніципальних Марін Ле Пен використовуватиме на свою користь на виборах майбутніх, президентських, де ставки будуть вищі: вона стоїть одна проти всіх - за Францію.
Біографи очільниці "Національного фронту" уже велемовно описали, як вона, 8-річна дочка лідера ледь не фашистської і ксенофобської партії, яку всі таврували, виривалася з диму і полум'я, коли будинок її батька підірвали його політичні противники. Уже тоді маленька дівчинка розуміла, що політика не може бути доброю, і думала, що вона ніколи не піде стопами свого тата. І щоб довести це йому, стала юристом і навіть захищала молодого алжирця в суді.
Та доля зіграла з нею злий жарт - Марін Ле Пен в цій злій, небезпечній і непривабливій політиці стала набагато успішнішою, ніж її батько. За це він її зненавидів і навіть побажав програти на виборах. Вона ж їх виграє і стає дедалі небезпечнішою для нинішньої влади Франції, старої політеліти і навіть для лівих радикалів. Вони тепер уже не можуть "вирішити питання" з непопулярним політиком на прізвище Ле Пен за допомогою бомби, бо самі стали політичними заручниками людей з поясами шахідів. У таких умовах у Марін Ле Пен є шанс. Як кажуть французи, C'est la vie!