Ми сподіваємося, що вранці 18 листопада, коли читачі розгорнуть свіжий номер «Дзеркала тижня», ім’я нового президента Сполучених Штатів уже буде офіційно оголошено. Скоріш за все, ним усе- таки буде Джордж Буш-молодший. На момент написання цієї статті відомо, що у Флориді, від результатів підрахунку голосів у якій залежить результат президентських виборів у США, місцева влада вольовим рішенням підвела рису під нескінченним рахунковим марафоном і відмовилася приймати результати ручного підрахунку бюлетенів. Представники трьох графств штату, які традиційно вважалися вотчиною демократів, просили дати їм додатковий час для закінчення підрахунків, проте держсекретар штату Флорида, республіканка та прихильниця Джорджа Буша Кетрін Герріс (онука цитрусового мільйонера, вона розраховує ні мало й ні багато: на посаду глави флоридської комісії з питань сільського господарства), узяла на себе відповідальність відкинути їхнє прохання.
Її відмова враховувати підраховані вручну бюлетені означає, що розтанула надія на додаткові голоси для Альберта Гора, які він сподівався одержати в кількох графствах, де відбувався перерахунок. Графство Маямі-Дейд, приміром, заявило, що перерахунок бюлетенів на кількох виборчих дільницях не дав ніякого прибутку Бушу, але додав у середньому по два голоси Гору. Логіка демократів зрозуміла — якщо екстраполювати цей показник на все графство з сотнями ділянок, то його одного вистачить для перемоги Гора.
Проте рішення Герріс офіційно закріпило перевагу Джорджа Буша в 300 голосів, і залишилося почекати вечора п’ятниці (а за нашим часом — ранку суботи), коли буде оголошено результати підрахунку голосів, поданих поштою з-за кордону. Демократи звернулися в суд із проханням про відстрочку, республіканці закликали її не давати, і зрештою місцевий суддя вирішив відмовити за позовом демократів.
На перший погляд, це означало перемогу Буша. Адже флоридці, котрі одержали відкріпні талони, у більшості є військовими, що проходять службу за кордоном. А «любов» американців у військовій формі до демократів загальновідома, у США вона навіть стала темою анекдотів. Особливу лепту в це вніс діючий президент, котрий не тільки не служив в армії, а навіть брав участь у молодості в антивоєнних демонстраціях, які засуджували участь США у в’єтнамській кампанії. Крім того, уже обіймаючи вищу державну посаду, Білл Клінтон спробував легалізувати можливість служби в збройних силах осіб нетрадиційної сексуальної орієнтації, чого військові досі не можуть йому подарувати.
Автор цих рядків кілька років тому був присутній на святкуванні дня суходільних військ США у Вашингтоні. Американці на таких заходах не соромляться демонструвати свій патріотизм. Тож коли на величезному екрані з’явилися документальні кадри звернення тодішнього президента Буша-старшого до американців, котрі брали участь у війні проти Іраку, зал вибухнув оплесками. А кадри з Біллом Клінтоном глядачі зустріли невдоволеним гулом, що супроводжувався подекуди зухвалим свистом. З огляду на те, що сьогоднішній кандидат від демократів останні вісім років працював на посаді віце- президента, немає сумнівів у тому, що військові своє ставлення до діючого президента перенесуть і на нього.
І все-таки, за час, що залишився до оголошення остаточних результатів виборів, багато чого може статися. Річ у тому, що суддя, відмовляючи демократам у наданні їм додаткового часу для підрахунку голосів, залишив їм невеличку лазівку: він ухвалив, що при винесенні рішення про те, чи враховувати результати ручного голосування, подані після закінчення терміну, статс-секретар Флориди Кетрін Герріс повинна враховувати «доречні факти та обставини». Іншими словами, суддя почасти залишив питання відкритим, принаймні настільки, щоб через утворену щілину змогли протиснутися судові позови демократів.
Тому демократи не сумують і сподіваються, що розпливчасте формулювання судді надасть їм усі підстави для оскарження рішення Герріс у судовому порядку. Американські експерти в галузі юриспруденції вказують, що всі сім членів Верховного суду Флориди, до якого можуть дійти суперники, є демократами. Тож радість республіканців поки що виглядає все-таки передчасною. Демократи кількох флоридських графств продовжують ручний перерахунок, розраховуючи, що він дасть перевагу Гору, а влада зрештою його врахує.
Загалом-то ім’я нового президента США для більшості громадян цієї країни не таке й важливе. Америка не Югославія, і перехід влади тут від демократів до республіканців не означає різких змін у внутрішній і зовнішній політиці країни. Цього не станеться, навіть якщо вона перейде до найстаршого конгресмена Строма Турмонда, котрий примудряється засідати в парламенті в 98-річному віці (а такий варіант цілком можливий, якщо ім’я президента не буде названо до дня його інавгурації).
Американці, котрі звикли, що їм повідомляють ім’я переможця до кінця дня виборів, не знають прізвища свого наступного президента вже другий тиждень, проте ставляться до цього дуже флегматично. Ясна річ, їм не було цілком байдуже до флоридського протистояння: опитування газети «Вашингтон пост» і телекомпанії «Ей-Бі-Сі» показало, що 46% публіки стежить за ним «дуже уважно», але, за даними того самого опитування, лише 19% американців ним «дуже стривожені», а от 52% не тривожаться взагалі. Більше того, багато хто ставиться до нього як до чергової розваги, своєрідного шоу, на кшталт скандалу з сексуальними пригодами Білла Клінтона. Цікаво, що лише 32% вважають безвихідь, у яку зайшла ситуація, результатом недоліків виборчої системи, а 65%, з огляду на мікроскопічний розрив між кандидатами, не вбачають нічого надзвичайного в цих подіях.
Наявність у США колегії виборців, створеної понад два століття тому для того, щоб густонаселені штати не підминали під себе сільські, важко зрозуміти більшості виборців, котрі не звикли сушити голову над юридичною казуїстикою. Саме тому 63% американців виступають за її скасування. Утім, в історії було вже близько 700 таких спроб, і всі вони виявилися марними. Конституція США є однією з найконсервативніших у світі, і поправки до неї приймати ох як не просто.
Та справа навіть не в поганій Конституції чи поганій виборчій системі, яка, до речі, для федерального устрою США цілком підходить. Американці, очевидно, ще не збагнули трагізм ситуації, у якій опинилася їхня країна в останньому листопаді другого тисячоліття. Донедавна вони мали моральне право засуджувати недосконалість виборчих систем інших країн. Минулий тиждень показав, наскільки безладними, мерзотними та брудними можуть бути їхні власні вибори. Вони дізналися, що виборчий процес може бути не тільки заплутаним, а й відверто нечесним. Вони дізналися, як протягом кількох днів розрив між кандидатами в одному штаті може змінюватися від кількох тисяч до кількох сотень голосів і навпаки, дізналися про загублені урни з непідрахованими бюлетенями та про те, що за них долю президентства можуть вирішити всюдисущі юристи.
Один з американських парламентаріїв зазначив, що процес законотворчості загалом схожий на процес виготовлення ковбаси. Кінцевий продукт може виявитися чудової якості, проте споживачі навряд чи хотіли б знати, яким чином його зроблено. Те саме справедливе і для виборів, особливо флоридських, які перетворилися на фінальний поєдинок найозлобленішої за всю американську історію битви за Білий дім. Обивателям продемонстрували «процес виготовлення ковбаси» з усіма його натуралістичними подробицями.
Деякі з них шокували тих американців, котрі тямлять у тонкощах виборчої системи США та спроможні усвідомити наслідки цих подій. Справжнім одкровенням для них стала кількість бюлетенів, визнаних недійсними через голосування виборцем за обох кандидатів або неголосування за жодного, а також наявність тисяч спірних бюлетенів, які не дозволяли визначити, за кого саме проголосував конкретний виборець.
Це стало ядром політичної боротьби за 25 голосів виборців Флориди. Бездушний комп’ютер, який по суті проводив президентські вибори, відкинув десятки тисяч голосів громадян, котрі голосували за президента США. Але така ситуація характерна не тільки для Флориди, і не тільки для виборів 2000 року. Нечинні бюлетені є пересічним явищем виборчого процесу. Виборці — це звичайні люди, котрим притаманно помилятися, але кожен бюлетень повинен бути заповнений правильно, інакше його не враховуватимуть. Правильність заповнення бюлетенів є частиною відповідальності, яку бере на себе кожен виборець — не просто прийти на виборчу дільницю та проголосувати, а виконувати певні інструкції та заповнити отриманий бланк згідно з наявним зразком.
Проте на останніх виборах описана вище ситуація викликала цілий шквал скарг, особливо тоді, коли результати голосування виявлялися максимально близькими. До речі, у Флориді й на попередніх виборах десятки тисяч бюлетенів було визнано недійсними, але тоді демократи не здіймали галасу, бо їхні кандидати без проблем виграли цей штат. Цього разу з мінімальним розривом переміг республіканець, і належний у таких випадках комп’ютерний перерахунок підтвердив цю перемогу.
Прагнення команди Гора якось врахувати згадані недійсні бюлетені на користь свого кандидата й пов’язаний із цим вибірковий підхід до ручного перерахунку голосів в окремих графствах (де результат демократів найближчий до результату республіканців) явно свідчать не про намір відновити справедливість, а про бажання перетворити свою поразку в виборах на перемогу.
Позицію команди Буша зрозуміти все-таки легше. Республіканці стверджують — було голосування, був результат, був комп’ютерний перерахунок голосів. Подальшу метушню потрібно припинити. Проте адвокати Гора продовжують шукати шляхи перенесення терміну оголошення остаточних результатів виборів, аби встигнути закінчити ручний перерахунок. Чому саме ручний? Очевидно, при ньому деякі недійсні бюлетені можуть перетворитися на голоси, віддані за кандидата від демократів.
Якщо ситуація розвиватиметься за таким сценарієм, то влада, до якої так рветься Альберт Гор, може й не принести йому в остаточному результаті задоволення, на яке він розраховує. Вона навряд чи зможе компенсувати йому ті негативні наслідки для Америки, які потягне за собою досягнута таким шляхом перемога на президентських виборах.