Російсько-українська війна остаточно зруйнувала дотеперішній світовий порядок і примусила Фінляндію переглянути свою політику у сфері безпеки та оборони. Як наслідок фінська прем'єр-міністерка Санна Марін заявила, що Росія виявилася не тим сусідом, яким її вважали у країні, а рішення про вступ до Альянсу, за словами прем'єр-міністерки, має бути прийняте «ретельно, але швидко», і краще — цієї весни.
За інформацією фінської газети Iltalehti, Гельсінкі може подати заявку на членство в НАТО вже наприкінці квітня.
Від політики нейтралітету до членства в НАТО
Нейтралітет залишався основою зовнішньої політики та політики безпеки Гельсінкі впродовж довгих років. Значною мірою це було вимушеним рішенням після Другої світової війни, щоб зберегти незалежність країни, а в часи холодної війни дозволяло мати дружні відносини з СРСР. 1995 р. Фінляндія вступила до Європейського Союзу, і політика нейтралітету отримала нову назву — «позаблоковість». Це означало, що Фінляндія брала найактивнішу участь у розробці Європейської політики безпеки та оборони, відмовляючись при цьому від членства в НАТО.
Раніше у Фінляндії було два основних стримуючих чинники в політиці євроатлантичної інтеграції. По-перше, громадська думка: фіни багато років послідовно виступали проти вступу до НАТО. По-друге, чинник Росії: фінські політики остерігалися порушити крихкий баланс сил у Балтійському регіоні і викликати обурення Кремля, яке могло проявитися в збройній ескалації. У Гельсінкі теж побоювалися, що можуть серйозно погіршитися торгово-економічні зв'язки з Росією.
Однак російсько-українська війна підштовхнула фінів переглянути своє ставлення до НАТО. Це показала й підтримка громадськості. Згідно з останніми соціологічними опитуваннями, 62% респондентів виступають за вступ країни до Альянсу. Понад те, за словами президента Фінляндії, підтримка така висока, що навіть немає необхідності у проведенні референдуму.
Фінські ЗМІ пишуть, що підготовлену Комітетом із зовнішньої політики та політики безпеки (TP-Utva) доповідь про інтеграцію країни до НАТО, де аналізуються позитивні й негативні аспекти членства країни в Альянсі, уряд оприлюднить 14 квітня, а обговорення самого документа парламент (Едускунта) розпочне після великодніх канікул.
Однак поки що не зовсім зрозуміла схема, за якою в парламенті проходитиме голосування про подачу заявки: простою більшістю чи двома третинами голосів. В Едускунта, що складається з 200 депутатів, досить сильні позиції прибічників вступу країни до Альянус. Так, три партії, які мають найбільше представництво в однопалатному парламенті — Фінляндський центр (31 депутат), Справжні фіни (39), Національна коаліція (38), — підтримують членство в НАТО. Понад те, останнє опитування свідчить, що зростає підтримка і в інших партіях.
Остаточне ж рішення про подачу заявки має прийняти президент за поданням уряду. А президент, судячи з його заяв, налаштований досить оптимістично.
«Шведський чинник»
Говорячи про потенційне приєднання Фінляндії до НАТО, важливо враховувати, що свою політику у сфері безпеки та оборони Гельсінкі зазвичай синхронізує з іншою нейтральною країною — Швецією.
Фінляндія має давні історичні та культурні зв'язки зі Швецією, якій відводиться велика роль у фінській зовнішній політиці. Але коаліція Гельсінкі та Стокгольма дає тактичні вигоди, а не стратегічні. І якщо Данія й Норвегія як члени НАТО в надзвичайній ситуації можуть покластися на 5 статтю Вашингтонського договору, то Фінляндії й Швеції доводиться розраховувати тільки на самих себе.
З початком російсько-української війни громадськість у Швеції теж стала підтримувати вступ до Альянсу, хоч у місцевому парламенті й немає консенсусу з цього питання. Однак шведська прем'єрка Магдалена Андерссон заявила, що нині ведуться активні дискусії про перегляд політики безпеки. Загалом, слід очікувати, що Стокгольм скоординує з Гельсінкі свої дії щодо вступу до військово-політичного союзу.
Час змін
Майбутні зміни в політиці безпеки в Гельсінкі аргументують тим, що значно небезпечніше зараз продовжувати політику нейтралітету, ніж бути в оборонному союзі колективної безпеки. Якщо Росія й наважиться «відповісти» якоюсь подобою воєнної інтервенції, то, згідно з «Національним меморандумом», підписаним Фінляндією та Швецією з НАТО на саміті у Вельсі 2014 року, фіни одержать підтримку у вигляді сил реагування.
Згідно з зазначеним документом, у разі виникнення кризової ситуації, якщо буде загроза безпеці країни, сили реагування НАТО можуть вільно переміщуватися в повітряному, наземному та морському просторі Фінляндії. Таким чином, в Альянсу не буде, як у випадку з Україною, формальних підстав не відправляти контингент до Фінляндії. Те саме стосується й поставок зброї.
Однак статті «Національного меморандуму» не заміняють статті Вашингтонського договору: повноцінне членство в НАТО для Гельсінкі означатиме набагато серйозніші й надійніші підтримку та захист із боку союзників з Альянсу.
І хоча сьогодні часто скептично відгукуються про готовність членів НАТО задіяти статтю 5 і ув’язатися в прямий військовий конфлікт із Росією, та якщо Фінляндія вступить до цієї військово-політичної організації, то, відповідно до Вашингтонського договору, отримає гарантії безпеки, зафіксовані в документі. Якщо ж на практиці цього не відбудеться (хоч і керівництво НАТО, і президент США Байден рішуче заявляли про готовність Альянсу захищати своїх членів), усьому світові, включно з Китаєм, буде продемонстровано: Альянс злякався погроз РФ. І тоді Фінляндії залишиться тільки покладатися на оборонний союз зі Швецією.
Судячи з висловлювання генсека НАТО Єнса Столтенберга, у Брюсселі вже сформувався консенсус щодо майбутнього членства в цій організації Гельсінкі та Стокгольма. «Ми ведемо хороший діалог із політичними лідерами Фінляндії... і зі Швецією. Звісно, вирішувати їм, але якщо вони подадуть заявки, їх схвалять усі 30 союзників по НАТО. Ми знайдемо способи, як швидко це зробити», — заявив днями Столтенберг в інтерв'ю телеканалу CNN.
Реакція Росії
Хоча в Раді Федерації та МЗС РФ заявляли, що у разі вступу Фінляндії до Альянсу Росія муситиме «вжити заходів у відповідь», ці погрози навряд чи передбачають збройне зіткнення. Якщо інтеграційний процес розпочнеться на тлі війни в Україні, то в Росії навряд чи вистачить ресурсів відкрити другий фронт на півночі.
Реакція Росії у відповідь на вступ Фінляндії до НАТО, найімовірніше, включатиме економічні заходи, зокрема заборону на імпорт деякої продукції. Але для Гельсінкі ця загроза вже не така серйозна: якщо раніше фіни побоювалися можливого занепаду в торгових відносинах, то після впровадження санкцій стосовно Росії у відповідь на вторгнення в Україну двостороння торгівля як товарами, так і послугами практично припинилася.
Нині основними торговими партнерами Фінляндії є Німеччина і Швеція. Так само повільно, але впевнено зростає торгівля з Китаєм. Донедавна частка Росії в імпорті Фінляндії становила менше 10%, в експорті — 5%. Основною статтею російських поставок традиційно були енергоносії — близько 75%. Оскільки ж ЄС схиляється до того, щоб у найближчому майбутньому відмовитися від російських енергоносіїв, немає сумнівів, що й Фінляндія піде цим шляхом. Із цієї причини будь-які торгово-економічні або фінансові обмеження, які потенційно може накласти Росія, навряд чи позначаться на фінській економіці.
Відверто кажучи, важко припустити якісь серйозні відповідні заходи Росії проти Фінляндії. Можна дійти висновку, що «російський чинник» як перепона для Гельсінкі на шляху до НАТО більше не актуальний. І хай нейтралітет тривалий час був для Фінляндії зручною нішею, та тепер настав час змін.