Цього тижня Київ відвідала міністр закордонних справ Естонії Крістіна Оюланд. C 2002 року ця молода пані очолює зовнішньополітичне відомство країни, яка одна з перших пострадянських республік повернулася в європейський дім: 2 квітня нинішнього року Естонія вступила в НАТО, а 1 травня — до ЄС. Україна стала першою країною, куди пані Оюланд завітала з офіційним візитом після зміни статусу своєї країни.
— Пані міністр, як конкретно Естонія планує будувати свої відносини з Україною після вступу в євроструктури?
— Україна опинилася серед перших держав, із якими ми прагнемо встановити конструктивні контакти нового плану після нашого вступу в Євросоюз. Після розпаду СРСР двосторонні відносини для наших країн набрали особливого значення, і в цьому плані входження Естонії в ЄС практично нічого не змінило. А стосовно юридичної бази, тобто договору між Євросоюзом і Україною, то його дія поширюється й на Естонію. Ми будемо ним керуватися після ратифікації в українському й естонському парламентах. Крім того, ми збираємося вкласти нову двосторонню умову про торговельно-економічне співробітництво між Естонією і Україною.
— Як нинішній перехідний період позначиться на українсько-естонському економічному співробітництві? Чи великими будуть втрати, і що ви робите, аби уникнути їх?
— Ми не можемо на даному етапі прогнозувати збитки. Мабуть, більше шуму з цього приводу здіймає естонська сторона. Хвилювання наших ділових кіл зрозумілі. Адже Естонія експортує в Україну чимало різних товарів... Але в естонської влади немає даних, що цей процес згортається. Навпаки, ми вважаємо, що наше членство в Євросоюзі дає набагато більше можливостей для розвитку бізнесу та збільшення товарообігу між Україною та Естонією.
Я переконана, вступ Естонії в ЄС жодною мірою не позначиться негативно на розвитку нашого співробітництва. Навпаки, надасть йому нової динаміки. Адже тепер і економічні відносини, і культурний обмін одержать нове наповнення: через «естонські двері» Україна зможе входити в Євросоюз і з допомогою естонців налагоджувати ділові контакти з цим могутнім державним об’єднанням. Такий розвиток подій цілком реальний за умови, що вибір України буде справді європейським.
— Недавно Україна вирішила вступити в ЄЕП. Які наслідки матиме цей крок для наших двосторонніх відносин?
— Актуальне питання. Під час нинішнього візиту ми дуже багато обговорювали його на всіх рівнях. Але це все-таки політична проблема, передусім, самої України. Необхідно точно розуміти, із якою метою ваша країна вступає в ЄЕП. У цьому сенсі слід було б чітко визначити стратегічні завдання. Я знаю, що український уряд продовжує уточнення цих питань із Європейською комісією.
— Відповідно до опитувань громадської думки, більша частина естонців вітає вступ у ЄС, але дехто все-таки побоюється: «Чи не занадто швидко ми йдемо»? А що ви думаєте з цього приводу?
— Естонія понад десять років дуже багато працювала над тим, щоб довести все своє ділове й економічне життя до рівня вимог європейського співтовариства. По-перше, треба було піднімати якість продукції та всієї інфраструктури до рівня євростандартів і переучувати наших фахівців. Причому цьому рівню мали відповідати навіть магазинчики в глухих селах, не говорячи вже про великі об’єкти. Це обійшлося нашому бізнесу в десятки мільйонів крон. Але тепер Естонія — серед тих держав, що приймають глобальні політичні й економічні рішення.
Сьогодні естонці сприймають входження країни в ЄС як повернення додому після довгої відсутності. Думаю, це найточніше порівняння. Адже ми завжди були частиною Європи — і за способом життя, і за світосприйняттям. І проблеми вибору насправді для нас ніколи не існувало. Просто свого часу «вибрали за нас». Естонія — маленька країна, вона просто не в змозі самостійно протистояти зовнішнім загрозам. У цьому плані вступ у НАТО для нас — першорядне питання національної безпеки.
— І все-таки Естонія — крихітна держава... Чи не втратить вона свою національну ідентичність у цьому величезному європейському морі?
— Ви знаєте, Люксембург ще менший, але він не розчинився, не асимілювався... І ми цього не боїмося. Адже Європейський Союз дуже відрізняється від США. Взяти хоча б те, що державна мова там для всіх одна, а в Євросоюзі їх дуже багато. Й естонська тепер — одна з офіційних мов ЄС. З 1 травня ми можемо нею вільно користуватися, наприклад, у Страсбурзі на засіданні Європарламенту...
Естонія, як і решта держав Євросоюзу, працює на загальний результат. Ясна річ, це спільне багатство розподіляється між державами ЄС. На мій погляд, обстоювання власне естонських інтересів полягає в тому, щоб максимально швидко й ефективно реалізувати спеціальні проекти, розроблені для тих держав Центральної та Східної Європи, які лише недавно вступили до Євросоюзу. Ці програми, крім іншого, передбачають вирівнювання економічних можливостей і рівня життя «новачків» і «старожилів». Оце і є нашим головним поточним завданням.