Першим, хто у своїй літературній творчості звернувся до теми біологічних диверсій, був, напевно, відомий англійський письменник-фантаст Герберт Уеллс. В одному з своїх оповідань він описав наслідки дій сповненого почуття безмежної помсти одиночки-маніяка, котрий вкрав у дослідницькій лабораторії пробірку з вірусом невідомої хвороби та вилив її вміст у водосховище, яке забезпечувало питною водою британську столицю. Зовсім випадково в пробірці виявився розроблений вченими в найсуворішій таємниці препарат, що змушує людину говорити винятково правду. Наслідки теракту виявилися жахливими. Лондон охопила справжня епідемія правдолюбства. При цьому постраждали не лише поліцейські відділки, взяті в облогу злочинцями, котрі розкаялися. Підірваними виявилися самі основи існування Британської імперії — політичні (присоромлені парламентарії та члени кабінету міністрів масово складали з себе повноваження), економічні (банки й магазини закривалися — їхні власники відмовлялися наживатися на своїх клієнтах) і міжнародні (дипломати почали говорити своїм зарубіжним колегам те, що вони думають насправді).
Коли Уеллс писав свої твори, він, звісно, не міг передбачити, що через сто років його нащадків охопить справжній жах перед загрозою стати жертвами терористичного акту з використанням біологічної зброї — асиметричною відповіддю мусульманських фанатиків, а слово «антракс» ввійде до числа найуживаніших абсолютно всіма верствами західного суспільства.
Першою жертвою біологічної атаки терористів став 63-річний співробітник таблоїду «Сан» Роберт Стівенс, два тижні тому він помер у лікарні від захворювання із моторошною назвою «сибірка», англійською — «антракс». Аналогічний діагноз поставили і його колезі, потім занедужало ще кілька людей, зокрема й семимісячна дитина. І хоча сьогодні таких хворих можна перелічити, так би мовити, на пальцях однієї руки, весь західний світ несподівано усвідомив невеселу перспективу — сьогодні будь-яка людина може стати жертвою біотерористів. Зловмисники вибрали досить ефективний засіб поширення смертоносних вірусів. Як носії своєї біозброї вони використовують поштові конверти, розсилаючи їх за адресами відомих політиків, журналістів, друкованих видань і телекомпаній.
Минулого понеділка президент США Джордж Буш заявив, що офіс лідера демократичної більшості в сенаті Тома Дешла одержав конверт з бактеріями сибірки. Спори цієї хвороби знайшли в більш як 30 співробітників офісу американського сенатора. Крім того, їх знайшли й у системі вентиляції будинку, де проходять засідання верхньої палати американського парламенту. Вищий законодавчий орган Сполучених Штатів змушений був перервати на тиждень свою роботу.
Днями французька поліція в зв’язку з небезпекою зараження сибіркою евакуювала три громадські споруди в Парижі. Близько 30 чоловік направлено в лікарню для медичного обстеження. За словами офіційних осіб, деякі розташовані у французькій столиці установи одержали поштою конверти з підозрілим порошком білого кольору. Серед них — дослідницький центр «Коллеж де Франс», міністерство фінансів і одна з державних кредитних установ.
Водночас було опечатано частину будинку канадського парламенту після того, як на руках однієї з працюючих у його офісах жінок з’явився висип. Перед цим вона розкрила конверт, де містився якийсь білий порошок. У австралійській столиці людей евакуювали з-понад десяти будинків, включаючи консульства США та Британії, після того, як їхні співробітники одержали конверти з білим порошком. Такі самі конверти отримали поштові служби міжнародного аеропорту Віден, а також різноманітні установи бельгійської столиці.
Повідомлення про «білий порошок», термінові аналізи, евакуації офісів і масових перевірок надходили з різних країн світу — від Бразилії до Німеччини, від Японії до Австралії. Але всі тривожні повідомлення виявилися помилковими.
У самих США, за даними ФБР, щодня надходить до двох тисяч дзвінків, так чи інакше пов’язаних із сибіркою. Незважаючи на те, що практично всі повідомлення позбавлені будь-яких підстав, Вашингтон серйозно стурбований панікою, яка розповзається, а директор ФБР пообіцяв притягнути до суду кожного «жартівника», котрий спровокує помилкову тривогу.
Глава недавно створеного комітету національної безпеки США Том Рідж заявив: поки що немає точних даних, які дозволили б зв’язати спалах захворювання з «терористом номер один». Проте, на його думку, влада США на сьогодні має виходити з того, що зареєстровані випадки захворювання на сибірку пов’язані з Усамою бін Ладеном. Тому Рідж переконаний, що найближчими тижнями адміністрація Сполучених Штатів розглядатиме загрозу біотероризму як пріоритетну.
Тим часом американські слідчі виявили подібність почерків на конвертах, відправлених до Нью-Йорка, Вашингтона та Флориди, у яких виявлено бактерії сибірки, але не одержали доказів теорії «організованого біотероризму». Водночас вони сподіваються, що це може допомогти їм знайти відправників зарази. І хоча американська влада з метою запобігання паніці всіма силами намагається відтягнути момент визнання зв’язку між головним терористом планети з біологічною атакою на США, мало хто у світі сумнівається в тому, що листи із спорами антраксу є нічим іншим, як асиметричний привіт від бін Ладена.
Фахівці визнають: бацила сибірки може служити біологічною зброєю як терористу-одиночці, так і групі, до того ж — із більшою ймовірністю, ніж багато інших бактерій. Тому сьогодні на порядку денному стоять два запитання — чи легко цю бацилу виростити й наскільки дійовою є ця зброя?
Виявляється, вивчено бацилу недостатньо — просто тому, що ця хвороба сьогодні є великою рідкістю. Усім запам’яталася трагедія 1995 року в токійському метро, коли терористи-фанатики застосували смертоносний отруйний газ. Менше відомо, що та сама група принаймні вісім разів намагалася заразити населення Токіо сибіркою. Намагалася, але не змогла — випадків захворювання зареєстровано не було. А ось випадковий вихід назовні бацили сибірки 1979 року з радянської військової лабораторії в місті Свердловську (нині Єкатеринбург) спричинив спалах епідемії, що забрала життя 68 чоловік. Отже, буває по-різному. І на підставі наведених прикладів судити про вбивчу силу сибірки як зброї — важко.
Вирощувати бацилу не дуже легко, але багатьом державам це під силу. У 1990-ті роки вважалося, що 17 країн мають у своєму розпорядженні біологічну зброю або засоби для її виготовлення. А от одиночки чи групи, вважають деякі фахівці, можуть із цим не справитися. Необхідна не лише сама бацила для її розведення в лабораторії, а й іще досить складна техніка.
Проте не можна виключати, що група з потрібними зв’язками ці труднощі здолає. На думку експертів з біологічної зброї, для людини, котра освоїла основи мікробіології й біотехнології, розв’язати таке завдання зовсім неважко. До того ж препарати з бацилою можуть зберігатися довгий час, не псуючись.
Найдійовіший засіб поширення бацили — розпилення в повітрі для того, аби потенційні жертви її вдихнули та захворіли найважчою — легеневою — формою сибірки. Але саме цього досягти непросто. У пресі публікувалася інформація про те, що терористи, котрі скоїли злодіяння 11 вересня в Нью-Йорку, цікавилися сільськогосподарськими літаками-розпилювачами, тобто, очевидно, вивчали можливості поширення біологічної зброї. Але, зрештою, вони все-таки віддали перевагу досвіду японських камікадзе.
Від легеневої форми сибірки вмирає 90% хворих. Застосування антибіотиків на ранній стадії хвороби знижує смертність до 80%. Але ефективність сибірки як зброї залежить від кількості розповсюджуваних бацил і способу поширення. За деякими оцінками, 100 кг бацили, розсіяних над Вашингтоном, уб’ють від 130 тисяч до трьох мільйонів чоловік. Проте таку кількість бактеріальної культури непросто виготовити. Крім того, бацили залишатимуться в повітрі лише певний час, обумовлений погодними умовами, а потім осядуть на землю.
Чи зможуть вони знову стати смертоносними, якщо їх разом з пилюкою підніме вітер, достовірно невідомо. Свердловська епідемія засвідчує, що таке навряд чи можливе. Заходи для знезаражування там майже не застосовували, а наступні випадки захворювання не зареєстровано. Нарешті, слід зазначити, що ефективність антраксу знижується тим, що хвороба ця незаразна.
Стосовно розісланих поштою бактерій, то експерти, котрі їх досліджували, дійшли висновку — цей різновид сибірки є дуже небезпечним, і над її створенням, схоже, працювали професіонали. За словами джерел в уряді США, попереднє тестування показало: порошок складається з дуже дрібних частинок і його легко розпилювати в повітрі. Це значно посилює його потенціал як зброї масового ураження.
Проте терористи чудово розуміють: викликати серйозну епідемію за допомогою розсилання зараженої пошти їм не вдасться. Тому вони розраховують більше на психологічний ефект. Конверти із спорами сибірки надсилають саме тим людям, котрі найбільше про це кричатимуть: журналістам, до редакцій газет і на телестудії. Йдеться, очевидно, про надзвичайно вміло й розумно організований біологічний теракт, адже паніку і хаос викликає не стільки дія самого «біологічного агента», скільки розкручування в ЗМІ наслідків його застосування.
І, нарешті, ще один момент. Зважаючи на все, американці не проти того, аби знайти винних в історії із сибіркою серед колишніх радянських республік. У західній пресі мусуються чутки про те, що офіційні особи в США всерйоз розглядають можливість причетності до передачі бойових вірусів радикальним режимам деяких учених із колишнього Радянського Союзу, котрі працювали на військово-промисловий комплекс.
Вони нагадують: радянська, а потім і російська програма за виробництва бойових отруйних речовин була такою великою, що в ній, на момент її офіційного припинення, було зайнято близько 70 тисяч чоловік. Серед інших досліджень велася й розробка спор сибірки, стійких до дії антибіотиків. Проте такі припущення навряд чи мають під собою серйозне підгрунтя. Якщо розсилання конвертів із білим порошком — справа рук бін Ладена, то бойові отруйні речовини його люди цілком могли одержати в інших країнах, значно ближчих до них і географічно, й ідеологічно.