Підписання угоди між США і "Талібаном" про виведення з Афганістану американських військ, яке відбулося 29 лютого у столиці Катару Досі, - історична подія. На церемонії підписання були присутні президент Афганістану Ашраф Гані, міністр оборони США Марк Еспер, держсекретар Майк Помпео і генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг.
У тексті угоди зазначається, що "США, їхні союзники і коаліція завершать виведення решти сил з Афганістану впродовж 14 місяців після оголошення цієї спільної декларації та укладення угоди між США і "Талібаном".
Міжнародна коаліція під проводом США у відповідь на теракти 11 вересня 2001 р. увійшла в Афганістан, щоб повалити режим талібів, який підтримав терористичне угруповання "Аль-Каїда", відповідальне за ці напади.
Мирний процес в Афганістані започатковано. Проте не все так гладко, як здається на перший погляд. Для президента Сполучених Штатів Дональда Трампа таке рішення може стати серйозним політичним бонусом. Адже припинення війни в Афганістані було однією з його минулих передвиборних обіцянок. Тепер він може відзвітувати перед своїми виборцями, що цю обіцянку виконав. Трамп хотів зовнішньополітичної перемоги перед новими виборами, і він її отримав. Підписання угоди саме тепер - важлива частина поточної виборчої президентської кампанії у США.
Питання в тому, як довго "Талібан" дотримуватиметься взятих на себе перед американцями обіцянок. Адже уряд президента Ашрафа Гані без допомоги США і їхніх військових не зможе довго утримувати контроль над афганськими провінціями, на які сьогодні поширюється його влада.
Тому угода, підписана США і талібами, більше скидається не на мирний договір, а на домовленість про вихід американських військ із Афганістану в рік американських виборів. І не слід виключати, що ця мирна угода допоможе талібам відновити владу над Афганістаном.
Реальність така, що, хоч уряд Ашрафа Гані не здатен контролювати весь Афганістан, вище керівництво талібів теж не має контролю над усіма місцевими ополченськими угрупованнями, які використовують зброю проти уряду, хоча часто їхні дії приписують талібам.
Крім того, в "Талібані" досі переважають етнічні пуштуни зі сходу та півдня Афганістану, тоді як уряд переважно складається з таджиків, узбеків і багатьох інших меншин з "етнічних клаптів" Афганістану, здебільшого з півночі й заходу.
Тому якщо таліби взяли на себе зобов'язання після часткового виведення військових сил США з Афганістану не дозволяти "Аль-Каїді" або іншим терористичним рухам закріпитися в країні, це ще не означає, що їм вдасться їх виконати. Бо ісламістські бойовики можуть втратити підтримку населення на місцях, коли замиряться з владою в Кабулі, навіть якщо це буде не уряд Гані, а кабінет, сформований з участю представників "Талібану".
США залишають Афганістан, який прагне миру, але серйозно розділений. І радянське, і американське військові втручання за останні сорок років посилили суперечності між відносно сучасними містами і традиційно консервативним селом. Західний проєкт модернізації справді сприяв досягненню низки свобод, але у відповідь на військове втручання консервативні релігійні сили здобули більше підтримки від проісламістськи налаштованої частини афганського населення.
Проте "Талібан" - це сунітський мусульманський фундаменталістський рух. Його керівництво насамперед хоче, щоб країною керували закони шаріату, як наприкінці 1990-х. Але після 2001 року, коли в Афганістані було прийнято конституцію, відбувся розподіл влади, жінкам надали більше прав, а дівчатам дозволили ходити до школи і вчитися. Тепер усі ці досягнення ризикують опинитися під питанням.
Зараз таліби можуть погоджуватися з чим завгодно, та тільки коли з Афганістану піде останній американський військовий, не виключено, що вони спробують знову впровадити закони шаріату. Таліби готові вчитися на минулих помилках, але налаштовані суворо дотримуватися законів шаріату, відповідно до яких жінки має повністю підпорядковуватися чоловікам, підкорятися їхнім бажанням і вимогам. Тож у цьому випадку в жертву буде принесено права жінок.
Певна річ, поганий мир - краще, ніж продовження війни. Стало зрозуміло, що жодній зі сторін не вдасться перемогти на полі бою. Угода з талібами - неймовірно важкий акт балансування інтересів і досягнення компромісів. Її можна вважати лише початком довгого шляху до миру. Тож постає велике питання: що станеться в далекосяжній перспективі, зокрема і з правами та свободами жінок?
Очевидно, що Дональд Трамп вирішив домовитися задовго до дня голосування, аби мати можливість вийти на президентські вибори як "мирний президент", котрий ініціював вихід США з Афганістану, - тоді як таліби вважають, що угода і зменшення американської військової присутності можуть посприяти їхній перевазі в тривалих битвах, які на них чекають. Крім того, в "Талібані" воліють підписати угоду зараз, коли інтенсивність боїв знижується і ще не настав час традиційного весняного наступу.
Попри все, дія цієї угоди досить невизначена. Навіть якщо вдасться зменшити насильство і таліби переважно дотримуватимуться домовленостей зі США, залишається найважча частина - запуск повноцінного мирного процесу, що включатиме переговори між урядом, талібами та іншими афганськими опозиційними групами про розподіл влади.
Такі переговори можуть забрати дуже багато часу, і чим довше вони триватимуть, тим більший ризик зриву мирного процесу через насильницькі дії національних, етнічних, племінних, регіональних чи міжнародних акторів та створення обстановки заплутаності й недовіри.
Після підписання угоди між Сполученими Штатами і талібами можна спрогнозувати, що її виконання наразиться на масову протидію з боку опозиційних сил. І, можливо, не так через зміст, як через визначення, хто ж має представляти законний уряд Афганістану.
Таліби, що контролюють майже половину території країни, сподіваються отримати місця в афганському уряді. Але це ускладнюється тим, що в Афганістані нині є два уряди - президента Ашрафа Гані і самопроголошений уряд колишнього прем'єр-міністра Абдулли Абдулла, який не визнає перемоги Гані на президентських виборах.
Тому мирний процес може загальмувати політична криза в Афганістані. Два головних кандидати, які набрали найбільше голосів на президентських виборах у вересні 2019 року, - чинний президент Ашраф Гані та його опонент Абдулла Абдулла, як і раніше, борються за цю посаду, незважаючи на недавнє оголошення остаточних результатів.
Політичним лідерам Афганістану зараз потрібен компроміс. Тоді як виникла потреба в об'єднанні різних політичних сил, в афганському політичному класі загостилося традиційне післявиборне протистояння. Представникам різних політичних груп Афганістану й до того непросто було зібратися для ведення переговорів із талібами. А тепер можливість створення коаліційного уряду затьмарена політичною кризою.
У ситуації, що складається, впливові регіональні гравці - Росія та Іран - дуже уважно спостерігають за нинішніми подіями в Афганістані. І хоча для Москви, традиційно, чим гірше Америці, тим краще, проте і в неї є свій інтерес у стабілізації на афганській території.
Попри зацікавленість Росії у виведенні військових США з афганської території, Москва побоюється, що ситуація в Афганістані може різко погіршитися, і збройні угрупування опозиційних до Кабулу сил робитимуть спроби пробиратися в сусідні з Афганістаном країни Центральної Азії - Туркменістан, Таджикистан і Узбекистан. А через них наркотики та зброя можуть потрапляти й на територію Російської Федерації.
Іран завжди виявляв інтерес до Афганістану. Ідеться не тільки про "Талібан", якому вдавалося підтримувати досить добрі відносини з Тегераном, а й про шиїтське населення Афганістану. Після того, як американці виведуть свої війська, Іран може спробувати через нього посилити свій вплив на ситуацію в цій країні.
Період, закладений для виведення американських і НАТОвських військ з Афганістану, стане перевіркою "Талібану" на обов'язковість. Дуже важливо, щоб після того, як афганську територію покине американський контингент, Америка не залишила після себе політичний і військовий вакуум, який можуть заповнити інші, ворожі до США та їхніх союзників, іноземні сили. Адже якби після "чорного четверга" 11 вересня 2001 року США і члени коаліції не прийняли рішення увійти в Афганістан, то таліби управляли б ним досі. "Талібан" майже 20 років тому висловлював готовність розірвати зв'язки з "Аль-Каїдою" і примусити її залишити Афганістан, проте цього не сталося.
Таліби мають чималу підтримку серед афганського населення, і хоча не факт, що цей договір принесе в Афганістан повноцінний мир, проте, з прагматичної точки зору, вже не було сенсу зволікати цю кампанію. Іноземні війська не змогли досягти всіх поставлених перед ними цілей, Афганістан же виявився не зовсім готовим до запропонованих йому союзниками змін.
Можливо, домовленість із "Талібаном" є передвиборним тактичним маневром Трампа. Схоже, він виправляє помилки своїх попередників. Проте цей успіх може за короткий час вилитися у фанатичну ісламістську диктатуру.
Всі статті автора читайте тут.