В Італії формується новий уряд - через три місяці після виборів, які призвели до дивного альянсу лівого "Руху 5 зірок" із праворадикальними популістами з "Ліги" (яка раніше називалася "Лігою Півночі").
На перший погляд, між двома політсилами спільного мало, однак тижні інтенсивних переговорів показали, що ідеологічні опоненти можуть досягти компромісу з ключових питань зовнішньої та внутрішньої політики.
Їхній компроміс скріпили коаліційною угодою обсягом у півсотні сторінок. У ньому, зокрема, йдеться про бажання обох партій виступити за скасування санкцій ЄС проти РФ, а також відмовитися від європейської політики обмежувальних заходів в економіці. Іншою важливою угодою стало те, що на посаду прем'єр-міністра не претендуватимуть лідери партій Маттео Сальвіні ("Ліга") і Луїджі ді Майо ("Рух 5 зірок"). У результаті переговорів 21 травня вибір несподівано впав на мало кому відомого професора права з Флоренції Джузеппе Конте - людину, яка до цього ніколи не працювала на державних посадах. Попри цей факт, президент країни Серджо Маттарелла минулої середи доручив йому сформувати новий італійський кабінет.
Чому Конте, а не Берлусконі
Мабуть, головною інтригою виборів в Італії, які відбулися на початку березня, було те, що в політику може повернутися 81-річний Сільвіо Берлусконі. Не як новий прем'єр (на той момент йому ще рік не можна було обіймати посади через розслідування щодо ухилення від сплати податків), але як людина, яка може визначити формат уряду. Партія "Вперед, Італіє", яку він очолює, прийшла до фінішу з непоганим результатом: 59 з 630 місць у Палаті депутатів і
33 місця з 315 в Сенаті, а з урахуванням голосування в одномандатних мажоритарних округах загальна кількість обраних депутатів становила 104, а сенаторів - 56. Багато хто вважав, що при союзі з "Лігою", яка здобула 125 місць у Палаті депутатів, а також із партією "Брати Італії" у нього є шанс сформувати правоцентристський уряд. Він також намагався домовитися з "Рухом 5 зірок", який отримав 227 місць у нижній палаті італійського парламенту, але безуспішно. Молоді лідери популістів не хотіли опинитися в тіні динозавра італійської політики, заслуги й досвід якого величезні, але репутація неоднозначна.
"Ліга", яка вперше обійшла партію Берлусконі у правоцентристській коаліції, відмовилася від союзу з "Уперед, Італіє" і сама почала переговори з лівим "Рухом 5 зірок". 9 травня Берлусконі був змушений зняти свої заперечення проти союзу лівих і правих популістів. Цікаво, однак, що вже 12 травня Берлусконі через суд домігся для себе права обіймати державні посади, але все-таки вирішив утриматися від втручання у процес коаліційних переговорів лідерів "Ліги" і "Руху 5 зірок".
Для Італії нова коаліція означає, ні багато ні мало, кінець домінування впродовж десятиліть на політичній арені країни право- і лівоцентристської коаліцій. У першій домінувала "Вперед, Італіє", у другій - демократи. Після розгромного результату для "Демократичної партії" колишній прем'єр-міністр Італії (який обіймав посаду в 2014-2016 рр.) Маттео Ренці оголосив про свою відставку з посади голови партії.
У європейських ЗМІ пишуть про націоналістичну революцію в Італії, яка посилює тенденцію до зростання впливу популістських або, як їх ще називають, несистемних партій у ЄС. Вони кидають виклик домінуючим партіям або спричиняють зміну політичних систем в окремих країнах. Різною мірою цей процес уже проявився під час виборів у Греції, Угорщині, Великій Британії, Франції, Австрії та Німеччині. Італія лише підтвердила тенденцію: радикальніші суперники традиційних партій стають прийнятним вибором для європейців, які бачать у їхніх популістських гаслах та обіцянках альтернативу і новизну. Європейці очікують від них простих рішень для складних проблем, які накопичувалися роками.
Італія теж хоче бути №1!
Ось і в Італії представники популістської коаліції вже заявили, що поставлять інтереси італійців на перше місце. Зокрема, проявом цього курсу буде відмова від політики бюджетної економії, що змушувала італійський уряд скорочувати субсидії та соціальні виплати. Новий уряд, навпаки, прагне збільшувати пенсії, попри те, що держборг країни становить понад 133% ВВП, а також скасувати положення пенсійної реформи 2012 року, згідно з яким збільшено вік виходу на пенсію. У коаліційній угоді також записано, що Італія домагатиметься від Європейського центробанку списання 250 млрд євро боргу. Також італійський уряд домагатиметься перегляду розмірів внесків Італії у спільний бюджет ЄС. Очевидно, всі ці питання стануть предметом обговорення під час наміченого на кінець червня саміту ЄС, де очільники держав і урядів розглянуть спільний бюджет ЄС на 2020-2027 роки. Найімовірніше, Євросоюз наполягатиме, щоб Рим продовжував іти у фарватері політики фінансових обмежень і перейнявся збільшенням доходів бюджету та скороченням бюджетного дефіциту, зокрема шляхом підвищення податків. Ці заходи політики з нової італійської коаліції вважають неприйнятними і кажуть, що, навпаки, знижуватимуть податки. Експерти звертають увагу на те, що італійським популістам доведеться знайти майже 100 млрд євро на рік для виконання своїх обіцянок. Ось чому багато хто в Брюсселі не вірить, що економічна політика італійського уряду має шанси на успіх.
Крім економічних питань, у програмі майбутньої коаліції знайшла відображення також проблема нелегальної міграції, що стала останніми роками дуже болісною для країни. Італія перетворилася на своєрідні ворота для нелегалів з Північної Африки. З 2013 року до країни прибуло 690 тисяч мігрантів, і приблизно півмільйона живуть у країні нелегально. Новий уряд тиснутиме на партнерів по ЄС у питанні посилення охорони кордонів і запровадження квот при розподілі мігрантів, які отримають право на проживання, в інші країни Євросоюзу. Втім, у період з літа 2016-го потік мігрантів до Італії знизився приблизно на 80%, після того як було досягнуто угоди з Лівією. Цього року до Італії прибуло близько 10 тисяч мігрантів. Очевидно, що проблему загрози з боку мігрантів популісти навмисно роздмухували під час останньої виборчої кампанії, щоб підвищити свої шанси на перемогу. Нині представники "Ліги" і "Руху 5 зірок" кажуть, що вони не прийматимуть мігрантів, урятованих у Середземному морі кораблями інших країн НАТО або міжнародних і неурядових організацій. Вони також хочуть прискорити процедуру розгляду справ мігрантів, щоб вирішити, кого залишити, а кого депортувати з країни.
Популісти і Путін
На цьому тлі найбільш позитивним може вважатися те, що італійські популісти-євроскептики не ставлять на порядок денний питання про вихід Італії з ЄС за прикладом британців. Однак головного болю в європейських політиків у зв'язку з перемогою італійських популістів додасться й у зовнішній політиці. Так, у статті 9 коаліційної угоди, що присвячена зовнішній політиці майбутнього кабінету, сказано, що, залишаючись членом НАТО і партнером США, Італія "шукатиме взаєморозуміння з Росією, яка має сприйматися не як загроза, а як економічний і комерційний партнер". Спільна платформа "Ліги" і "Руху 5 зірок" містить вимогу негайно скасувати всі західні санкції проти Росії і реабілітувати Москву як стратегічного партнера для врегулювання низки регіональних конфліктів у Сирії, Лівії та Ємені. У документі сказано, що, оскільки з боку Росії немає воєнної загрози, НАТО і ЄС повинні зосередитися на інших проблемах Середземномор'я, таких як ісламський екстремізм і неконтрольований потік мігрантів.
Ця позиція вже викликала стурбованість у Брюсселі й експертному співтоваристві європейських країн. Італійський уряд навряд чи зможе діяти всупереч позиції інших країн Євросоюзу. Очікування Кремля, що, наприклад, Греція або Угорщина зможе ветувати продовження дії європейських санкцій, не виправдалися. Однак в італійського уряду значно ширші можливості: так, за повідомленням російських ЗМІ, новий прем'єр Італії може порушити питання про скасування санкцій проти РФ уже під час саміту країн Великої сімки в Канаді 8-9 червня нинішнього року. При цьому Італія як член цього клубу може повністю скасувати санкції в односторонньому порядку.
Усе це було б досить доречним для Путіна і могло б стати найбільшим його успіхом у розхитуванні позицій Європи і США щодо санкцій. Росія активно працювала над тим, щоб розвивати свої зв'язки з популістськими партіями по всій Європі, і пошук союзників в Італії тепер дав конкретні результати. Так, Маттео Сальвіні, лідер "Ліги", ще торік підписав угоду про співробітництво з "Единой Россией". Він часто бував у Москві й неодноразово зустрічався з російським лідером, а потім викладав у соцмережі фото, де він разом із Путіним читає книжку про Путіна, ходить у майці з Путіним тощо. Відносини з Росією розвивали й лідери "Руху 5 зірок", також "поріднившись" з єдиноросами.
Варто зазначити, що в останні два-три роки торговельні відносини Італії й РФ різко пожвавішали: Італія стала, мабуть, одним з небагатьох місць у Європі, повністю відкритих для російського бізнесу. Влада країни не бачила в цьому проблеми. Натомість італійські компанії отримали від російських партнерів контракти на мільярди євро. Як кажуть, нічого особистого, тільки бізнес.
Утім, поки що рано говорити, скільки реальних "друзів Путіна" з'явиться в новому італійському уряді. Також неясно, чи буде їхня проросійська політика настільки послідовною, що зможе розладнати систему антиросійських санкцій, запроваджених після анексії Криму й агресії РФ проти України.
Європейські експерти поки що губляться в здогадах, чи стане нікому не відомий професор права з Флоренції самостійною фігурою в італійській і європейській політиці. Чи для того, щоб вирішувати питання з Римом, єврочиновникам у Брюсселі й лідерам країн ЄС доведеться також "консультуватися" з Маттео Сальвіні й Луїджі ді Майо, а, можливо, навіть і з Сільвіо Берлусконі. Перші двоє, мабуть, увійдуть до кабінету Конте, і прем'єр-міністр навряд чи зможе ігнорувати думку людей, які фактично посадили його у прем'єрське крісло. Що ж до старого Берлусконі, то не в його правилах і стилі йти з поля бою програвши. Він, очевидно, також спробує залишитися в грі.