За два тижні, що минули відтоді, як іспанський Верховний суд виніс свій вердикт у справі лідерів каталонських сепаратистів, події в цій іспанській провінції стали розвиватися зі швидкістю урагану або цунамі.
Донедавна мирні протести прибічників незалежності цього регіону вилилися в силове протистояння між частиною протестувальників і представниками правопорядку. Іспанська влада відреагувала негайно, змінивши тон розмови з Барселоною. Якщо буквально кілька тижнів або навіть днів тому Мадрид був налаштований шукати шляхи до діалогу з керівництвом провінції Каталонія, то сьогодні іспанська влада повернулася до жорсткої риторики: про незалежність Каталонії не може бути й мови, каже вона. У відповідь у Женералітаті (уряді) Каталонії заявляють про початок підготовки нового референдуму про від'єднання від Іспанії.
Своєрідний злам стався саме напередодні другої річниці т.зв. проголошення каталонської незалежності. Іспанський уряд оголосив цей "акт волевиявлення" протиправним. Відтак, 14 жовтня ц.р. Верховний суд виніс вирок Дванадцятьом керівникам сепаратистського руху провінції. Це рішення, на думку іспанської влади, й мало стати поворотним моментом, після якого з'являлася можливість відкрити нову сторінку відносин із каталонською владою, за умови, що остання визнала б обгрунтованість і законність судового рішення. (Див. статтю "Іспанію "пучдемонить", DT.UA №39 від 19–25 жовтня.)
Проте сталося все навпаки. На вулиці Барселони вийшли сотні тисяч прибічників незалежності, які називають суд - розправою, а засуджених - "політв'язнями". Наймасштабніші заходи відбулися 18 жовтня, - на цю дату було призначено загальний страйк. На марш прибічників незалежності зібралося понад півмільйона людей.
Але в наступні дні ці мирні протести дедалі частіше стали закінчуватися заворушеннями, як тут кажуть - за "гонконгським сценарієм". Коли більшість учасників мирних маніфестацій розходилися по домівках, вулиці Барселони перетворювалися на поле битви між поліцією та групами молодиків, які підпалювали сміттєві баки й припарковані уздовж доріг автівки, будували барикади й трощили крамниці.
Ця нова форма вираження протесту має очевидні паралелі з протестами в Гонконзі, - ці групи виступають без певного лідера і єдиного центру. Вони координують свої дії проти поліції через сервіси електронних повідомлень, групи в соціальних мережах, інтернет-платформи й сайти, зареєстровані в офшорних юрисдикціях, аби влада чи правоохоронці не могли їх закрити. Один із таких сайтів (є також мобільний додаток і група) під назвою "Демократичне цунамі" намагається мобілізувати всі радикальні елементи - від фанатів місцевого футбольного клубу "Барселона" до членів т.зв. "Комітетів із захисту республіки". Ці організації стали створювати прибічники сепаратистського руху в Каталонії напередодні "референдуму" 2017 року як групи прямої дії, готові до акцій непокори, саботажу рішень влади, блокування шляхів, протидії правоохоронцям і навіть підготовки актів насильства. Так, наприкінці вересня в Барселоні було виявлено групу "комітетників", які вже мали зброю й навчилися виготовляти вибухівку. Сімом, як повідомляють іспанські правоохоронні органи, було висунуто обвинувачення в приналежності до терористичного угруповання, виготовленні вибухівки та плануванні злочинів.
Більшість учасників цих радикальних протестів - молодь віком від 16 до 25 років. Раніше вони задовольняли свою політичну активність у рамках мирних протестів, але тепер вважають їх більше не дієвими.
Про серйозність ситуації свідчать зведення поліції останніх днів. На час написання статті повідомлялося про понад 600 поранених - приблизно порівну як демонстрантів, так і поліцейських. Пожежники Барселони не пам'ятають, коли їм доводилося гасити впродовж ночі більш як сотню пожеж і підпалів. Збитки від них влада оцінила у 2,7 млн євро станом на 23 жовтня. Мадрид 16 жовтня перекинув у регіон 200 бійців елітного загону спецпризначення на допомогу двом тисячам поліцейських, уже розміщених у Каталонії раніше. Поліція Барселони була змушена вперше в новітній історії використати для розгону демонстрантів водомет, придбаний іще 1994 року, який весь цей час простоював без діла. Загалом, згідно з оцінками місцевих поліцейських чиновників, те, що відбувається в місті, - безпрецедентне.
Нова ситуація на вулицях Барселони викликала збентеження в рядах каталонських політиків, у середовищі партій і громадських організацій, які добиваються незалежності. Вони виявилися вочевидь неготовими до такого повороту подій, коли їхня багатолітня праведна боротьба може бути дискредитована купкою радикалів і погромників.
У найскладнішій ситуації опинився глава каталонського уряду Кім Торра, який заявляв 19 жовтня, що "насильство - це не наш шлях", і закликав демонстрантів утриматися від агресії. При цьому він осудив поліцейських за застосування насильства до демонстрантів і навіть дав розпорядження шефові департаменту внутрішніх справ Каталонії Мікелю Буке розслідувати дії своїх підлеглих (ідеться про підрозділ поліції уряду Каталонії - "Моссос де Ескуадра") під час вуличних протестів. Правозахисні організації регіону всю вину за насильство також покладають саме на поліцію. Влада Каталонії не поспішає висувати обвинувачення десяткам затриманих учасників заворушень, адже це означатиме, що вона визнає неправоту їхніх дій. А в Каталонії їх усіляко намагаються представити як "постраждалих" від поліцейського свавілля.
Але, з іншого боку, саме Кім Торра як представник місцевої влади змушений віддавати розпорядження правоохоронцям про наведення порядку, бо інакше (якщо його дії буде визнано неефективними і він втратить контроль над ситуацією) іспанський уряд матиме підстави знову впровадити в регіоні пряме управління і скасувати автономію, розпустити каталонський уряд. Тоді Торра сам може опинитися за гратами, як і члени попереднього Женералітату Каталонії.
У Мадриді, очевидно, ситуацію з протестами бачать із точністю до навпаки: влада намагається придушити активність "Демократичного цунамі", втім, поки що безуспішно. Вона звинувачує рух у "тероризмі" й водночас звинувачує Женералітат Каталонії та його керівництво в неадекватній реакції на протести й акти насильства. На думку в.о. прем'єр-міністра Іспанії Педро Санчеса, Кім Торра мусить публічно засудити організаторів заворушень у Барселоні й визнати верховенство іспанських законів, конституції та судових рішень центральної влади.
Така жорстка позиція Мадрида загнала каталонських сепаратистів у глухий кут. Тепер вони не знають, як "змусити" Санчеса "пом'якшити" тон і почати переговори. Торра шантажує центральний уряд Іспанії: якщо дату початку переговорів про майбутнє Каталонії не буде призначено негайно "тут і тепер", то ситуація в регіоні лише загострюватиметься, і він не може гарантувати, що сепаратисти знову не вдадуться до старої тактики односторонніх дій і тиску.
Минулого тижня переважна більшість мерів міст Каталонії (814 із 947) підписали документ, який закликає Мадрид звільнити з в'язниці колишніх керівників Каталонії і надати автономії право на самовизначення, розпочати діалог. Кім Торра подякував їм за відданість ідеї "незалежності" й наголосив, що цей акт демонструє рішучість створити "республіку вільних чоловіків та жінок".
Однак інші політики й угруповання в таборі сепаратистів почали розходитися в тактичних питаннях із главою Женералітату (який висловлює ідеї партії "Разом за Каталонію"). Так, президент "Каталонської національної асамблеї" Елісенда Палузі заявила, що зараз потрібно зосередитися на захисті автономних прав і свобод каталонців. Представники партії "Ліві республіканці Каталонії", лідер яких Оріол Жункерас (екс віце-президент Женералітату) був засуджений іспанським судом на 13 років за організацію незаконного референдуму 2017 року, пропонують добиватися переговорів із Санчесом не шляхом погроз, а шукаючи компроміс.
Ці сили цілком усвідомлюють, що серед 7,5 млн жителів Каталонії прибічники незалежності від Іспанії становлять не більшість, а лише близько 44%. Тим часом абсолютна більшість жителів вважають, що політики в Мадриді і Барселоні повинні прийти до певного рішення щодо майбутнього відносин центру та провінції, а в якій формі це буде - дві окремі держави, Каталонія як суб'єкт федерації чи дальше розширення автономних прав у складі Іспанії - це вже інше, не головне питання переговорів.
Правда, якщо судити з останніх подій у Каталонії, реальна перспектива для таких переговорів віддаляється. І це пов'язано не лише з розходженнями в таборі політсил, які добиваються незалежності чи більшої автономії Каталонії. Іспанський уряд по-своєму може розпорядитися цією ситуацією, передусім із огляду на заплановані на 10 листопада загальні парламентські вибори.
Для очільника іспанського кабінету Педро Санчеса жорстка лінія щодо каталонського сепаратизму - шанс поліпшити результати на виборах для своєї Іспанської робітничої соціалістичної партії. Згідно з даними соціологічного опитування, оприлюдненого дослідницьким інститутом CIS, партія Санчеса може здобути підтримку 32% голосів виборців, що дасть їй змогу претендувати на 133–150 мандатів у нижній палаті парламенту, який складається з 350 членів. А за умови підтримки з боку лівоцентристського блоку Unidas Podemos ("Разом ми зможемо!") і, можливо, Громадянської партії "Сьюдаданос", Санчес може навіть претендувати на підтримку більшості у 176 голосів. Якщо це станеться, його позиції для початку реальних переговорів із владою Каталонії будуть як ніколи сильними, з іншого боку - він також зможе використати цей карт-бланш для придушення радикальних протестів у автономії.