Президент США Барак Обама оголосив, що 21 і 22 березня він з дружиною відвідає Кубу. Це перша за 88 років поїздка чинного глави Сполучених Штатів у цю країну. Останній раз президент США Калвін Кулідж відвідував Кубу 1928 року
З формальної точки зору, ця подія щодо своєї значимості цілком може стати в один ряд з руйнуванням Берлінського муру, чи падінням Залізної завіси. Але в дійсності це лише перший крок до можливих позитивних змін на Кубі. Оскільки в той час, коли вільний світ подав руку порозуміння політичному клану Кастро, люди на "Острові Свободи" все ще перебувають в "ланцюгах" комуністичної диктатури.
Очевидно, що Барак Обама збирається зарахувати налагодження відносин з Кубою в актив історичних здобутків свого президентства. Американцям потрібно було змінити тактику ставлення до Куби, оскільки санкції не принесли бажаного результату. Хоча, коли президент США їде в гості до братів Кастро, це може виглядати як надання легітимності владі, котра явно не квапиться відмовлятися від своїх репресивних звичок і не поспішає проводити реформи у сфері прав людини.
З іншого боку, відкриття туристичних можливостей для громадян США в перспективі здатне привести на Кубу два мільйони американських туристів. А це може не лише принести значні доходи, а й відкрити необхідність залучати великі компанії для збільшення виробництва харчових продуктів та організації рівня послуг, які могли б задовольнити вимогливих туристів з півночі.
Початкові зміни обов'язково будуть відчутними. Це зростання принесе не тільки нові робочі місця для кубинців, а й видиме поліпшення рівня їхнього життя.
Крім того, до перевезення на Кубу двох мільйонів американських туристів потрібно буде підключити авіакомпанії, що, в свою чергу, призведе до залучення значних інвестицій у реконструкцію та розширення аеропорту в Гавані.
Туристи з США полюбляють купувати сувеніри в країнах, які вони відвідують, а це також принесе чимало грошей в кубинську економіку і створить додаткові робочі місця для місцевих жителів.
Безперешкодний експорт з Куби знаменитих сигар та рому в Америку в перспективі може потягнути на декілька мільярдів доларів. Проте, парадоксальність цієї ситуації полягає ву тому, що отримані таким чином кошти (принаймні поки що), в основному підуть на підтримання режиму братів Кастро.
Також, якщо порозуміння між Вашингтоном і Гаваною просуватиметься далі, це відкриє можливість для американських компаній перемістити частину свого виробництва на Кубу, де є дешева робоча сила.
Коли ж розглядати політичну складову візиту Обами на Кубу, то зрозуміло, що в самого президента залишається не так багато часу на посаді, а подібний візит лідера наддержави, можливо, варто було б використати в якості своєрідної нагороди за істотні зміни в політиці. Тоді як режим Кастро не зробив достатньо в напрямі реформ політичних прав і прав людини, щоб заслужити на такий візит.
Водночас, не варто забувати, що Куба є останнім залишком Холодної війни і всього того ірраціонального страху, який прийшов з нею.
Тому можна зробити припущення, що в той час, коли путінська реваншистська Росія намагається добитися силовими методами зміни світового порядку, американці почуватимуть себе куди спокійніше, коли буде усунено будь-яку можливість для Кремля повторити авантюру СРСР з розміщення на Кубі балістичних ракет з ядерними боєголовками.
А знаючи, як любить Путін повторювати стратегічні ходи своїх попередників, зовсім не можна виключати можливість отримання американською розвідкою секретної інформації про те, що московські вповноважені емісари вже зверталися до Гавани з такою "вигідною" пропозицією.
Також можна припустити, що вашингтонські стратеги вирахували: найкращий спосіб "завалити" комунізм на Кубі - нормалізувати з нею відносини. Звісно, не дуже зрозуміло, чому це не зробили років 30-40 тому. Адже в такому разі, якщо американці змогли б їздити на Кубу, а кубинці мали б шанси відвідувати США, американські впливи не дали б можливості законсервувати там владу клану Кастро аж на 57 років.
Між тим, відновлення відносин з Кубою буде вигідним обом країнам. Американські фермери отримають новий ринок для продажу зерна і побутових товарів, а кубинці зможуть постачати своєму великому сусіду тростинний цукор та екзотичні фрукти.
Однак якщо зближення з Кубою відбуватиметься й далі, не важко спрогнозувати, що брати Кастро підніматимуть болюче питання - існування військової бази Гуантанамо, яка є не лише найстарішою американською базою (існує з 1903 року), а й єдиною військовою базою США в комуністичній країні.
Чи не може президент Обама для того, щоб ще збільшити значимість свого візиту, оголосити про плани закриття бази Гуантанамо? Зрозуміло, що без згоди Сенату і Конгресу він це провести законодавчо не здатен, але публічний дискурс з цього питання напередодні старту президентської кампанії в Америці може виявитися корисним для майбутнього кандидата від Демократичної партії.
Найбільшим активом президента Обами є відновлення дипломатичних стосунків США з Кубою та досягнення певного порозуміння з Іраном. Хоча навіть ці успіхи навряд чи зможуть переважити той стратегічний прорахунок, яким стала поспішна спроба "перезавантажити" стосунки Америки з Росією.
Ймовірно, президент Обама не зможе уникнути питання відшкодування за майно, яке втратили багаті кубинці під час Кубинської революції 1959 року. Адже ще живі власники цього майна та їхні нащадки. І вони хотіли б отримати компенсацію за втрачене.
Крім того, багато американських компаній після приходу Кастро до влади, зазнали великих збитків, коли були націоналізовані всі їхні підприємства, розташовані на Кубі. Як бути з цим? Адже діти та онуки колишніх власників можуть подати судові позови про відшкодування за завдану шкоду, і матимуть великі шанси ці суди виграти.
Беручи до уваги викладене, а також і те, що режим братів Кастро лише імітує демократизацію, потужна і досить впливова кубинська діаспора в Маямі здатна використати антикастрівські настрої для того, щоб напередодні виборів посилити позиції Республіканської партії не тільки в штаті Флорида, а й по всій Америці.
Мало сенсу говорити про якісь значні позитивні зміни на Кубі зараз, у той час, коли дисиденти й далі отримують тривалі терміни тюремного ув'язнення, коли там немає ані свободи слова, ані вільних ЗМІ, ані реального просування в бік демократії. Тим не менш, нині випадає унікальний шанс скористатися цим моментом, оскільки нормалізація відносин США з Кубою є першим кроком до демократичних перетворень на острові.
Позаяк саме вільна торгівля сприяє вільному обміну ідеями і інформацією, живлячи цим прогрес у просуванні до демократії. Якщо сьогодні комуністичний режим наважиться на більшу економічну відкритість, то завтра він буде змушений, може й не повністю зняти, але принаймні істотно послабити тоталітарний зашморг на горлі кубинського суспільства.
Тож нинішню ситуацію можна порівняти з тією, коли США, воюючи свого часу на боці кубинців, забезпечили незалежність Куби від Іспанії. Нині Америка має шанс допомогти цій країні повернутися на шлях до свободи і економічного процвітання. Якщо цього не зробити, то Куба, яка не є самодостатньою країною, знову може потрапити в "ліжко до Росії". Адже для Москви зараз стратегічно вигідно повернутися на задній двір Америки.
Позитивний розвиток подій на Кубі і привабливі зміни в цій державі здатні не тільки принести позитив для кубинського народу, а підштовхнути й інші держави регіону наслідувати цей приклад.
У той же час повернення США на Кубу знімає ймовірну загрозу їхній безпеці, формує потенційний ринок для американських товарів і відновлює колишні історичні зв'язки.
Тому за своїм масштабом і значенням візит президента Обами на Кубу цілком можна порівняти з тим, як Річард Ніксон 1972 року відвідав Китай, чи 1988-го Рональд Рейган відвідав Радянський Союз.
Звісно, можна закинути Бараку Обамі те, що він збирається на Кубу аби додати собі історичних активів. Однак, піклуючись про свій президентський спадок, він водночас перетворює Кубу з колишнього противника на торгового партнера.
Завдяки цьому корпорації США збираються отримати вигоду від нових і розширених ринків збуту для американських товарів і послуг. А такі американські провідні авіаперевізники, як American Airlines, United та SouthWest готуються вже цього року відновити комерційні польоти між двома країнами. У свою чергу, Куба може розраховувати на інвестиції, кредити і створення нових робочих місць для своїх громадян. Тому позитивні дії відносно цієї острівної держави мають усі шанси надалі перерости в стабільні добросусідські відносини.
Президент Барак Обама їде до Гавани, щоб надати потужний імпульс трансформації Куби. Це може стати першим кроком у перетворенні кубинців з безправних рабів партійного апарату на вільних людей вільного світу. Що може ознаменувати початок кінця довготривалого кубинського комуністичного експерименту.