Одним із перших результатів референдуму про вихід Великої Британії з ЄС, що відбувся 23 червня, стала поява нових прем'єр-міністра й уряду країни, на чиї плечі лягає завдання вирішити проблеми Brexit. Минулої середи Девід Кемерон залишив офіс на Даунінг-стріт, 10. Його замінила Тереза Мей, екс-міністр внутрішніх справ.
Вдруге в історії Британія отримує прем'єр-міністра жінку, і вдруге - з консерваторів. Терезу Мей уже порівнюють із Маргарет Тетчер, і навіть подейкують, що Європа отримала другу Ангелу Меркель - у британському варіанті. До Терези Мей так само часто вживають епітети "залізна леді" і "снігова королева".
Швидке завершення внутрішніх процедур, пов'язаних із перестановками в британському кабінеті, дуже надихнуло Європу, оскільки лідери країн ЄС вважають, що Мей швидше визначиться зі своїми позиціями й запустить процес переговорів про вихід із ЄС, активувавши статтю 50 Договору про Європейський Союз.
Перезавантаження уряду відбулося швидше, ніж очікував багато хто, і навіть сам Кемерон. Британські консерватори не стали зволікати до вересня, оскільки в Терези Мей не виявилося всередині партії конкурентів, і британські торі підтримали її призначення.
Перш ніж залишити свою посаду, Девід Кемерон побажав партійній колезі спробувати зберегти максимально близькі відносини Великої Британії з Європою в питаннях торгівлі та у сфері безпеки під час переговорів про вихід із ЄС.
Тереза Мей у своєму першому виступі в новій іпостасі дала зрозуміти, що цілком усвідомлює, якими складними будуть завдання й процес виходу із ЄС, і навіть оголосила про створення окремого відомства у своєму кабінеті - міністерства з питань виходу із ЄС. Його очолить Девід Девіс - один із видатних євроскептиків у середовищі британських консерваторів. Цікаво, що в 1994-
1997 рр. він обіймав посаду міністра у справах Європи в уряді Джона Мейджора, а 2005 р. програв Девіду Кемерону боротьбу за посаду лідера Консервативної партії. Ще одним важливим призначенням у британському кабінеті можна назвати євроскептика Бориса Джонсона - колишнього мера Лондона, політика, що конкурував із самою Терезою Мей за лідерство в Консервативній партії. Він став новим міністром закордонних справ країни. Цікаво, як це призначення сприймуть у Вашингтоні, увагу якого не оминула фраза Джонсона, який назвав Барака Обаму "частково кенійцем", що "отримав у спадок неприязнь до Британської імперії".
Британський уряд узяв курс на вихід із ЄС - так можна розцінювати всі ці перестановки. Однак яким буде вихід, коли він відбудеться, поки що не зрозуміло. Прихильники Brexit усю свою енергію витратили на проведення референдуму, а коли дійшло до перерозподілу ролей в уряді, вони не змогли виставити проти Мей достойного кандидата й, фактично, програли. Таким чином, створилася парадоксальна ситуація: стратегію виходу Великої Британії з ЄС формуватимуть ті, хто бажає, аби країна залишилася в ЄС.
"Brexit - означає Brexit… і ми маємо провести його успішно", - заявила новий прем'єр-міністр, даючи зрозуміти, що мусить поважати рішення референдуму 23 червня. "Ми не намагатимемося залишитися в ЄС, ми не намагатимемося ввійти в нього знову з чорного ходу, і ми не проводитимемо другого референдуму", - підкреслила Мей. Ця заява потішила багатьох у Британії та ЄС, хоча в столицях Європи хотіли б насамперед почути, коли буде активовано статтю 50. Лондон із цим питанням визначатися поки що не поспішає. Для Європи саме цей акт стане підтвердженням того, що в Британії більше не буде шансів повернути процес виходу назад, бо почнуть діяти вже не британські, а європейські правила.
Тереза Мей виступала за те, щоб країна залишалася в єдиній Європі. Ця обставина примушує почуватися некомфортно частину британських прихильників виходу. Вони бояться, що Brexit може зірватися. Вони підозрюють, що в процесі переговорів Мей не обстоюватиме позиції тих, хто голосував на референдумі за швидкий і однозначний розрив відносин із ЄС, а запустить складну гру навколо того, як у процесі виходу з ЄС зберегти для Британії максимально можливі преференції у відносинах із Європою.
Такий варіант саме й не влаштовує британських євроскептиків, відвертих єврофобів, які на людях підтримують Мей, а в приватних розмовах визнають, що це аж ніяк не те, чого вони домагалися під час референдуму. Вони чекають від нового уряду чіткого плану розриву відносин із ЄС, а не розмов про можливі компроміси. Окремі з них тепер переходять на непримиренні позиції, заявляючи, що будь-які домовленості з ЄС означатимуть продовження "залежності" Великої Британії від Європи.
Тому призначення видних євроскептиків на ключові посади в уряді для Терези Мей - компромісне рішення. Для неї одним із найважливіших завдань на найближчий час є консолідація Консервативної партії, яка залишається внутрішньо розколотою в результаті референдуму про вихід із ЄС. Обрання Мей головою партії та прем'єр-міністром у чомусь навіть поглиблює цей розкол. Прихильники жорсткого варіанту Brexit можуть не підтримати полюбовний варіант розриву відносин із ЄС і заблокувати процес прийняття рішень у британському парламенті. З іншого боку, також очевидно, що плану жорсткого розриву відносин, без дотримання базових домовленостей з боку Великої Британії як умов виходу, не прийме Євросоюз. Найбільш безкомпромісною буде позиція Брюсселя з питань прав понад трьох мільйонів громадян інших країн Європи, що постійно проживають на Британських островах.
Ось чому сьогодні Тереза Мей більше говорить не на тему майбутнього виходу Великої Британії з ЄС. Вона говорить про своє бажання побудувати сильну країну й діяти на благо всіх британців, що можна розцінити як спробу згладити розкол, який виник у суспільстві після референдуму: адже Шотландія, Північна Ірландія та Гібралтар проголосували за те, щоб залишатися в ЄС.
Нікола Фергюсон Старджен - перший міністр Шотландії, а також лідер Шотландської національної партії - вже в день вступу Терези Мей на посаду заявила, що в нового британського прем'єра немає мандату на ведення переговорів про вихід із ЄС від імені жителів регіонів країни, котрі голосували за те, щоб залишитися в Євросоюзі. Це також одне з питань, яке належить вирішити новому британському прем'єр-міністру. На її користь грає той факт, що на референдумі 2014 р. два мільйони жителів Шотландії проголосували за те, щоб залишатися в союзі з Великою Британією, а під час останнього референдуму 1,6 мільйона жителів Шотландії висловилися проти Brexit. Цей факт Лондон може цілком використати, щоб трохи стримувати атаки з боку націоналістів і протидіяти проведенню повторного референдуму про незалежність Шотландії.
Також стало відомо, що британський уряд (до призначення прем'єром Мей) 9 липня ще раз офіційно відхилив можливість другого референдуму з питання членства країни в Євросоюзі, хоч петицію з вимогою повторного плебісциту підписали понад чотири мільйони британців. Проте вже 12 липня комітет з петицій Британського парламенту рекомендував законодавцям провести 5 вересня 2016 р. дебати про можливість повторного референдуму про вихід країни з Євросоюзу. Як заявив прес-секретар, це не означає, що комітет підтримує ідею повторного референдуму, але петиція зібрала стільки голосів, що парламентаріям годиться обмінятися думками з цього питання. Після цих дебатів британський уряд може ухвалити рішення про проведення повторного референдуму і перегляд закону, на підставі, якого було проведено референдум 23 червня.
Такі дебати вочевидь потрібні. Адже тільки тепер у Британії звернули увагу на ще один аспект червневого референдуму про Brexit. Видні політики і правники, у тому числі член парламенту від Консервативної партії сер Вільям Кеш, а також Пітер Кеттерелл з університету Вестмінстера, обвинуватили британський уряд у прямому порушенні закону про проведення референдуму з приводу членства в ЄС - European Union Referendum Act, прийнятого британським парламентом торік. Положення цього закону велять британському уряду ще задовго до дня голосування розробити і подати на суд громади два документи - один з описом того, які переваги матиме Британія, залишившись у ЄС, і другий - з описом того, які переваги може дати вихід із ЄС. Кемерон вів кампанію виключно за те, щоб залишитися в ЄС, і не виконав другої умови. "Уряд говорив лише про негативні аспекти виходу з ЄС, однак не потрудився пояснити, як ці загрози матеріалізуються", - заявляє доктор Кеттерелл, вважаючи, що в майбутньому влада зможе значно істотніше відступати від букви закону. На думку юриста, вже є правові підстави оскаржити результати референдуму через суд.
На тлі цієї дискусії тисяча видних британських юристів підписали відкрите звернення до прем'єр-міністра з нагадуванням, що референдум 23 червня мав лише рекомендаційний характер, і остаточно питання про Brexit має вирішувати не уряд, а британський парламент.