Брюссель і Лондон розпочали безпрецедентні переговори про 3.
Хоча формально переговори стартували 19 червня (коли було погоджено графіки зустрічей і сформовано робочі групи), перший справжній раунд переговорів сторони провели тільки місяць по тому. Він проходив 17-20 липня в бельгійській столиці. У його порядку денному були такі питання: про права громадян Євросоюзу в Британії й британців у ЄС після Brexit; про вимогу ЄС до Лондона виплатити значну суму для покриття поточних зобов'язань перед європейським бюджетом; про кордон між Ірландією й британською Північною Ірландією.
Хоча сторонам на переговори відпущено два роки (Британія має покинути ЄС не пізніше ніж 29 березня 2019 р.), Євросоюз чітко дав зрозуміти, що має намір завершити переговори з Лондоном до листопада наступного року, тобто за 500 днів, зарезервувавши ще півроку на голосування за досягнуті угоди депутатами Європарламенту й британського законодавчого органу. Очевидно, Лондон не зміг заперечувати, оскільки добре поінформований про процедури, прийняті в ЄС.
Уже перша зустріч керівників делегацій - британського міністра з питань Brexit Девіда Девіса і головного переговорника ЄС Мішеля Барньє - показала, що представники Євросоюзу мають чіткіші позиції й фактично нав'язують своїм британським колегам правила і тематику переговорів. Це легко пояснити тим, що до переговорів Брюссель почав готуватися ще рік тому, відразу після британського референдуму. А політики в Лондоні весь цей час намагалися вирішити внутрішньополітичну кризу. Втім, дострокові вибори у Великій Британії, що відбулися 8 червня, ще більше послабили уряд Терези Мей напередодні початку переговорів щодо Brexit.
Британці мусили прийняти позицію ЄС стосовно того, що пріоритетними темами на першому етапі (а делегації зустрічатимуться по тижню щомісяця - 28 серпня, 18 вересня й 9 жовтня) стануть права громадян і фінансові проблеми "розлучення".
Тільки після затвердження результатів першого етапу переговорів Радою ЄС сторони зможуть переходити до нового раунду й нової тематики.
До початку нинішніх переговорів Лондон опублікував свої пропозиції: усі громадяни ЄС, які проживають у Британії на законних підставах протягом як мінімум п'яти років, одержать "статус поселенця" і зможуть привезти в країну подружжя й дітей. Громадяни ЄС, які проживають у Британії менше ніж п'ять років, матимуть два роки на те, щоб "урегулювати свій статус". Однак дати, з якої треба відраховувати строк перебування, не названо.
Європейські переговорники виступили проти таких ідей, заявивши, що громадянам ЄС мають бути збережені всі існуючі на сьогодні права. У разі зговірливості Лондона, ЄС готовий зберегти всі права британцям, які проживають на материку. Нині 3,2 млн вихідців з країн ЄС живуть у Великій Британії і 1,2 млн британців - у ЄС. Британія також виступає за те, щоб спірні питання про права громадян і загалом юридичні проблеми Brexit вирішувалися в рамках британського законодавства (яке, однак, буде доповнено нормами з європейського права). Євросоюз наполягає, що всі спори слід розглядати за законодавством ЄС і під наглядом Європейського суду, на який покладено контроль за виконанням європейських договорів.
Щодо врегулювання фінансових спорів і зобов'язань Лондон погодився з аргументами Брюсселя стосовно того, що Британія й далі повинна робити відрахування в загальний бюджет Союзу, оскільки країна проголосувала за нього як член ЄС. Ґрунтуючись на тому, що частка Британії в поточному бюджеті Союзу дорівнює 12,5%, сума виплат може становити 60-65 млрд євро. Однак деякі експерти стверджують, що вона сягне 80-100 млрд євро, якщо переговорники ЄС застосують іншу методологію розрахунків. Британці не згодні. Вони вже зажадали від партнерів у переговорах проаналізувати кожну статтю фінансових зобов'язань Британії перед ЄС у бюджеті 2014-2020 рр. і наполягають на підписанні окремих угод про фінансування кожної програми й видаткової статті, вважаючи, що таким чином вдасться скоротити загальну суму виплат.
Питання фінансових зобов'язань відразу стало найгострішою темою для уряду Терези Мей. Воно поглибить внутрішньополітичну боротьбу у Великій Британії, якщо ЄС доможеться свого. Барньє вже заявив, що до жовтня він виставить Лондону остаточний рахунок, і доти, доки британці не підтвердять своєї готовності платити, ЄС не відкриє нового етапу переговорів щодо Brexit. Він також попередив, що переговори можуть узагалі припинитися, якщо Лондон відмовиться виконувати свої зобов'язання. Такий варіант також не виключений, якщо в Лондоні візьмуть гору прихильники жорсткого Brexit, які раніше заявляли, що покинуть стіл переговорів без угоди, якщо вимоги ЄС до Британії виявляться для них нездійсненними.
З ірландського питання, як свідчать джерела, навпаки, панувало повне порозуміння. Найімовірніше, для жителів Ірландії й Північної Ірландії створять зону для вільних поїздок, а жителі британської провінції одержать спрощений візовий режим для візитів у ЄС. Утім, ірландське питання повністю не вирішиться на першому етапі. Сторони погодилися продовжувати переговори щодо специфічних умов і практичних заходів для створення, як вони називають, "м'якого кордону" між Ірландією й Північною Ірландією.
Коментуючи перші підсумки переговорів, британські й європейські оглядачі дійшли висновку, що делегація Туманного Альбіону поводиться так, наче нічого серйозного насправді не відбувається. Девід Девіс навіть дозволив собі бути відсутнім у Брюсселі під час нинішнього раунду переговорів, роблячи лише човникові вояжі з Лондона до бельгійської столиці, а переговори вели його підлеглі.
Британські експерти й політики пояснюють таку поведінку тим, що на Даунінг-стріт, 10, після фактичного початку переговорів виникли нові тертя між прем'єр-міністром Мей, членами британського кабінету й рядом впливових представників її партії, які критикують очільницю уряду за неправильно обрану тактику.
Зокрема, збурювачем спокою став канцлер казначейства Сполученого Королівства (міністр фінансів) Філіпп Хеммонд. Він почав відкрито говорити, що всередині британського кабінету є різні підходи до ведення переговорів стосовно Brexit. Прем'єр та її колеги роблять акцент на темі міграції, тоді як варто було б приділити увагу мінімізації наслідків від Brexit для громадян країни й не допустити падіння життєвого рівня, вважає Хеммонд. Сам він наполягав на тому, щоб не відкладати вирішення питань торгівлі й майбутніх економічних відносин з Європою на другий етап переговорів. За його словами, це створює реальну загрозу того, що Британія і ЄС не встигнуть погодити всі питання за два роки, а після 2019 р. буде потрібен тривалий перехідний період, коли країна вибудовуватиме нові відносини з загальним ринком ЄС. За оцінками Хеммонда (і це підтверджується дослідженнями), 42% британських компаній уже зазнали втрат через плани уряду вийти з ЄС і переглядають свої інвестиційні стратегії. Таким чином, він не погодився з позицією Девіса, котрий вважає, що переговори з економічних і митних питань вдасться завершити швидко.
Ці конфлікти викликали стурбованість прем'єр-міністра. Тереза Мей заявила, що "недоторканних" міністрів у кабінеті не буде, натякаючи на те, що Хеммонд може втратити свою посаду, якщо продовжить вносити сум'яття в уряд. Однак іще раніше з'явилися повідомлення, що частина консервативних політиків бачить саме Філіппа Хеммонда на чолі британського уряду замість Мей, яка програє йому досвідом управлінської діяльності. Якщо переговори про вихід Великої Британії з ЄС зайдуть у глухий кут, то цілком імовірно, що Мей буде дуже складно зберегти посаду прем'єра. За останнім даними, її критики вже вимагають відмовитися від питань обмеження міграції як пріоритету для британської делегації на переговорах з ЄС і більше радитися з представниками великого бізнесу, які погрожують перенести свій бізнес з британських островів на континент, якщо Brexit ускладнить їхню діяльність у ЄС.
Інша частина критиків урядового курсу заявляє, що переговори стосовно Brexit проходять зовсім не так, як це їм уявлялося рік тому, а в суспільстві зростає розуміння того, як цей процес вплине на життя кожного британця, настільки він складний і болісний. Навіть найбільш твердолобі прихильники виходу з ЄС уже визнали, що зробити Brexit успішним буде складно, і що тепер навряд чи знайдеться якась інша країна в Європі, яка, спостерігаючи за переговорами про вихід Великої Британії з ЄС, зважиться піти слідом за нею.