Після переконливої перемоги на дострокових виборах британський прем'єр Борис Джонсон отримав не менш переконливу - і не менш важливу - перемогу в стінах парламенту, де Палата громад підтримала його політику виходу з Європейського Союзу.
У четвер 9 січня у третьому читанні законопроєкт про Брекзит схвалили 330 депутатів, проти проголосував 231 парламентарій.
Залишилося ще голосування в Палаті лордів і Європарламенті. Але вони майже напевно теж підтримають Джонсона. Отже, 31 січня Велика Британія вийде з ЄС. Сам прем'єр підбив риску під голосуванням, заявивши що "настав час залишити Брекзит позаду". Але поки що зробити це йому не вдасться: тепер потрібно визначити майбутні відносини Лондона з Європейським Союзом.
Від дня офіційного виходу Британія перестане бути членом Євросоюзу. Це означає, що Лондон уже не буде представлений в органах ЄС і не зможе впливати на рішення об'єднання. Тим часом із 1 лютого розпочнеться перехідний період, упродовж якого країна залишиться у спільному ринку та митному союзі, підпорядковуючись їхнім правилам. Доки триватиме перехідний період, сторони мають дійти згоди про новий формат відносин.
Проблема в тому, що пріоритети Лондона і Брюсселя в перехідному періоді дуже різні. Уряд Джонсона головною бачить торгову угоду. Прем'єр визнає виняткову важливість економічних зв'язків із континентом. Якщо описати його позицію в питанні відносин із ЄС максимально просто, можна сказати, що Джонсон проти європейських законів, але за європейську торгівлю. Лондон наполягатиме на тому, що першим питанням переговорів із Євросоюзом має бути саме угода про торгівлю. У принципі, отримати швидкий результат у цьому питанні можна. Особливих суперечностей між сторонами немає, і в ЄС позитивний торговельний баланс із Британією, тому континентальні партнери виступають за збереження торгівлі.
А ось вирішення інших питань для Джонсона пріоритетним не є. Тому британський прем'єр виступає категорично проти будь-якого продовження перехідного періоду, - він хоче, щоб той завершився 31 грудня 2020 року, як це передбачено угодою про вихід. Він хоче максимально швидко вийти з правового поля Євросоюзу, "повернути собі контроль", точно згідно з гаслом прибічників Брекзиту на референдумі.
Однак у ЄС хочуть вести переговори з усього спектру проблем майбутніх відносин - щодо загальних стандартів і єдиного освітнього простору, щодо торгівлі послугами та принципів організації охорони здоров'я, щодо прав громадян ЄС і реадмісії, щодо обміну даними та регулювання транспортного сполучення. Частина цих питань не викличе великих ускладнень: наприклад, питання співпраці у спільних наукових проєктах або взаємного визнання дипломів. Інші обіцяють складні переговори й непрості компроміси - вилов риби європейцями у британських водах, збереження британцями зобов'язань у сфері охорони довкілля, податкові та соціальні гарантії. Єврокомісія вже дала зрозуміти, що не просто хоче залишити їх серед пріоритетів, а розраховує почати переговори саме з обговорення низки складних проблем.
Угода про вихід припускає можливість продовження перехідного періоду "на рік або два" за необхідності та за згодою сторін. Голова Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн заявила, що не бачить можливості усунути всі суперечності за десять місяців (переговори по суті розпочнуться не раніше березня, після завершення формальної процедури виходу), і продовження перехідного періоду необхідне. Їй вторять європейські політики і єврокомісари. Такої самої позиції дотримуються й багато депутатів від опозиції у британському парламенті, - серед них чимало претендентів на посаду лідера лейбористів, яка невдовзі має стати вакантною. На Джонсона тиснутимуть і з боку ЄС, і всередині країни. Коли взяти до уваги, що низка складних питань важлива для Британії (приміром, збереження нинішнього рівня доступу до європейського ринку фінансових послуг), буде тиск і всередині партії.
Критичним для британського прем'єра стане перше півріччя, тому що до 1 липня має бути вирішене питання продовження перехідного періоду. (Втім, минулий рік показав нам, що нічого незмінного у Брекзиті немає.) В уряду Джонсона є три шляхи, кожен із яких досить ризиковий. Гірший варіант - до кінця року угоди досягти не вдасться, але Британія однак розірве формальні зв'язки з ЄС. У такому разі торгівля перейде на норми СОТ, інші сфери залишаться в підвішеному стані. Такий сценарій загрожує істотними фінансовими втратами для Британії (спад економіки може досягти 3%) і загостренням відносин із ЄС.
Другий шлях - одночасні переговори з усіх питань і спільна супер-угода, в якій сторони спробують обговорити весь комплекс відносин. Варіант дуже складний технічно (навіть кадрове забезпечення таких переговорів в обсязі всіх спільних політик Євросоюзу буде викликом для обох сторін) і політично (спокусу пов'язувати між собою різні сфери не зможуть здолати ні в Лондоні, ні в Брюсселі, що затягуватиме процес). Цей шлях - єдина реальна можливість до кінця року домовитися з усіх питань, але навряд чи спроба стане успішною. Адже такі переговори скидатимуться на процедуру вступу нових членів (хоча будуть складнішими й масштабнішими), але немає жодного прецеденту, коли переговори про вступ, які велися у схожому форматі - з окремих сфер, - були б завершені менше ніж за рік.
І третій варіант (на сьогодні найімовірніший) - Джонсон погодиться на продовження перехідного періоду та переговорів. Для успіху угоди він непоганий, ось тільки політичні ризики сценарію надто високі. Джонсон привів у парламент більшість, яка виступає проти "диктату ЄС". Ця більшість нині підтримує прем'єра, але якщо Джонсон залишить Британію під владою Євросоюзу ще на рік-два, однопартійці в парламенті можуть відвернутися від прем'єра. І тоді Джонсон не зможе покластися на свою фракцію для ратифікації угоди з ЄС, - ситуація, яку вже проходили і його попередниця Тереза Мей, і він сам, коли щойно став на чолі країни.
Джонсону вдалося прорватися через усі перепони на шляху виходу з Євросоюзу - шляху, який забрав у країни три з половиною роки. Тепер йому належить довести, що він не тільки зможе повторити успіх, а й зробить це набагато швидше.