Бразильські законодавці проголосували за імпічмент Ділмі Руссефф, першій жінці-президентові країни, чий термін перебування на посаді ознаменувався гучним корупційним скандалом, що розгортається на тлі скорочення економіки та наростання розчарування в суспільстві.
367 голосами проти 137 (7 утрималися і 2 депутати не голосували) Палата представників схвалила процес імпічменту президента Ділми Руссефф. Хоча для схвалення імпічменту було потрібно 342 голоси, що відповідає 2/3 від загальної кількості 513 депутатів.
Після чого справу направили в Сенат, який має винести своє остаточне рішення про припинення чи продовження президентських повноважень Ділми Руссефф.
Крім того, 81 член Сенату мусить визначити простою більшістю, чи доцільно проводити судовий розгляд за обвинуваченням президента в незаконному використанні грошей із державних банків, аби приховати зяючий дефіцит у бюджеті, який міг вплинути на її переобрання у 2014 р. Як очікується, це голосування має відбутися наступного місяця.
Власне, Руссеф - уже другий президент за менш ніж 25 років, якому оголошують імпічмент. Першим був Фернанду Афонсу Колор ді Мелу (президент Бразилії у 1990-1992 рр.), що подав у відставку після того, як парламент прийняв рішення про його імпічмент.
То що ж відбувається у Бразилії? Руссефф була обрана президентом у 2010 р. і переобрана у 2014-му, продовживши цим цикл правління лівої Робітничої партії.
Якщо ж її усунуть із посади, то повноваження президента Бразилії мають перейти на два роки до представника Партії бразильського демократичного руху віце-президента Мішеля Темера.
Саме Темера Руссефф вважає головним змовником, який не тільки недавно вивів свою партію з коаліційного уряду, а й координував дії її політичних опонентів.
Однак їй не варто занадто перейматися зрадою Мішеля Темера. Бо, якщо йому та його прихильникам усе вдасться, він теж матиме справу з імпічментом. Оскільки також несе відповідальність за приховування масштабів дефіциту бюджету Бразилії.
Якщо припустити, що Темера також буде притягнуто до відповідальності, хто в такому разі міг би взяти на себе управління країною?
За логікою політичного процесу, наступним у черзі на президентство є спікер нижньої палати Конгресу Едуардо Кунья. Але і йому загрожує кримінальне переслідування за обвинуваченням в отриманні хабарів за контракти для двох бурильних суден, орендованих державною нафтовою компанією Petrobras.
Таким чином, управлінню Бразилією мало б перейти до голови Сенату Ренана Калейруса, якби проти нього також не велося розслідування за обвинуваченнями у фінансових злочинах.
Варто пригадати, що на цей час понад 150 членам Конгресу і урядовцям пред'явлені обвинувачення у хабарництві, корупції та відмиванні грошей у рамках розслідування у справі Petrobras.
Ділма Руссефф, Лула да Сілва та їхні корупційні "колеги" обвинувачуються в тому, що вони збанкрутували Petrobras, "виймали" кошти з соціальних програм і використовували свої службові повноваження для власних меркантильних потреб.
Процес імпічменту, схоже, може стати вигідним для всіх політичних та ділових кіл, які б хотіли надалі працювати у правовому полі. Можна говорити про перезавантаження бразильських еліт і висунення нових лідерів, котрі відновлять у країні демократію, а економічні відносини - очистять від корупції.
Проте це не перша спроба боротьби з корупцією у Бразилії. На початку 60-х років це пробував зробити президент Жаніу Куадрус, а у 80-х - Робітнича партія, яка боролася з військовою диктатурою, також висувала гасло боротьби з корупцією, але зрештою все скінчилося корупційним скандалом із Ділмою Руссефф.
Біда бразильців у тому, що вони легко ведуться на облудні обіцянки соціалістичних та лівих кандидатів про краще життя буквально вже завтра. Хоча без заснування нових бізнесів, створення нових робочих місць економічне зростання неможливе.
А перерозподіл отриманого кимось прибутку на користь тих, хто нічого не виробляє, але добре споживає, лише прогнозовано призводить до соціальних криз та спаду економіки.
Фінансові наслідки нинішньої економічної кризи виштовхують багатьох людей за межу бідності, звідки вони лише недавно вибралися. При цьому безробіття стрімко збільшується, а підприємства втрачають можливість залучати позикові кошти.
До фінансових ризиків та різкого економічного спаду додається ще й низький рівень освіти населення, яке не має можливості послати своїх дітей на навчання до більш розвинених країн. Що, в результаті, виливається в обмежену здатність пересічних бразильців зрозуміти можливі наслідки запущених складних економічних і фінансових процесів. Чим скористалися представники істеблішменту, який виник у часи пост-диктатури.
В умовах критичної ситуації, що склалася, закономірно запитати: якими можуть бути наслідки цієї корупційної кризи для президента Ділми Руссефф та Бразилії?
Є висока ймовірність того, що Руссефф під тиском обставин таки доведеться залишити своє крісло. Розглянемо кілька можливих сценаріїв розвитку подій.
Перший полягає у тому, що після усунення чинного президента від влади на бразильській політичній арені може з'явитися "національний рятівник" з програмою, що дуже нагадуватиме трохи модернізовану й підлаковану політичну модель покійного венесуельського диктатора Уго Чавеса.
За другим сценарієм, якщо бразильці спроможуться на продумані й розважливі рішення, то їхній вибір мав би впасти на поміркованих і відповідальних політиків, котрі допоможуть їхній державі вийти з затяжної кризи, створити для них робочі місця і, зрештою, сформувати інститути влади, набагато сильніші за ті, що були будь-коли раніше.
Третій сценарій, найгірший. Коли країна і її населення стануть некерованими, це може призвести до катастрофічних наслідків. Тоді владу візьмуть до своїх рук військові, які терміново сформують "уряд національного порятунку", і в Бразилії на тривалий час знову запанує військова диктатура.
Проте усунення Ділми Руссефф не тільки матиме великі наслідки для регіону, а й позначиться на більш глобальному вимірі. Оскільки після цього путінська Росія втратить ще одного союзника в Латинській Америці. А на підході - буде президент Венесуели Ніколас Мадуро, якому навряд чи вдасться впоратися з економічною кризою, що наростає в його країні.
У "справі Руссефф" знаковим є те, що, хоч майже всі члени Верховного суду Бразилії призначені чинним президентом або її попередником і союзником Лулою да Сілвою, суд відмовився анулювати рішення про імпічмент Ділмі Руссефф, постановивши, що у разі підтвердження обвинувачень їх буде юридично достатньо для усунення її від влади.
Оскільки Руссефф виграла президентські вибори у 2014 р. з невеликою перевагою, то схоже, що своєю "перемогою" вона завдячує фальсифікації фінансового стану Бразилії.
Безперечно, імпічмент - це завжди суміш права і політики. Приймаючи рішення, Сенат також має брати до уваги, що Ділма Руссефф була міністром енергетики та головою ради директорів Petrobras з 2003 по 2010 р., у той період, коли компанію на мільярди доларів розграбували, і вона втратила мільярди доларів своєї ринкової вартості.
Усе, що сьогодні відбувається, має стати добрим уроком для бразильських виборців, які віддали голоси за колишню марксистку-партизанку, мало замислюючись над тим, який стиль правління може принести такий політик.
Нарешті, бразильці мають можливість винести уроки з соціалізму: він не вирішує проблем, він створює нові; соціалізм не зупиняє корупцію, він просто змінює гравців; соціалізм може допомогти тим, хто на самому низу соціальної піраміди, але він робить життя представників середнього класу гіршим.
Бразилія заплуталась у корупційних скандалах. На жаль, бразильська правляча еліта завжди рухалася по зустрічній смузі успішних глобальних еліт. Інакше Бразилія уже давно була б найбільш квітучою й економічно могутньою державою Південної Америки.