26 березня у Болгарії відбулися дострокові парламентські вибори.
Як і очікувалося, перше місце на них посіла проєвропейська правоцентристська партія ГЕРБ під керівництвом Бойко Борисова, виконувача обов'язків прем'єр-міністра. Власне, Борисов був до цього повноцінним очільником уряду з листопада 2014-го до листопада 2016-го. Але минулої осені він пішов у відставку за власним бажанням після того, як кандидатка від ГЕРБ програла президентські вибори. Саме ця відставка спричинила призначення дострокових виборів до парламенту.
Нагадаємо, президентські вибори восени минулого року виграв Румен Радев, колишній військовий, якого підтримала Болгарська соціалістична партія. Як уже писало DT.UA, цього політика багато хто вважає проросійським. Понад те, за інформацією The Wall Street Journal, російські аналітики розробили стратегію для кампанії Радева, а з представниками БСП особисто зустрічався директор Російського інституту стратегічних досліджень Леонід Решетніков.
Однак попри риторику з численними реверансами у бік Москви Радев не підтримував ідеї реальної зміни зовнішньополітичного курсу країни, вважаючи членство в ЄС і НАТО стратегічно важливими для Болгарії. Те саме стосується й самої БСП: під час нинішньої кампанії партія неодноразово заявляла про свою підтримку тісніших зв'язків з Росією; про те, що, прийшовши до влади, готова заблокувати продовження антиросійських санкцій ЄС, оскільки для Болгарії вони економічно не вигідні; і, звичайно, про історичні зв'язки з Росією. Але при цьому не можна забувати, що саме при соціалістичному уряді Болгарія вступила до ЄС.
Цікаво, що лідер БСП Корнелія Нінова назвала найбільш близькою до позицій БСП політичною силою коаліцію ультраправих "Об'єднані патріоти". Цю ж таки коаліцію, що набирає рейтинг, зокрема, за рахунок антиімміграційної риторики, як найбільш імовірного потенційного партнера у формуванні парламентської більшості розглядає і ГЕРБ. І поруч із жорсткою риторикою щодо питання імміграції праві також акцентували увагу на необхідності будувати тісніші відносини з Росією і на історичних зв'язках із нею.
Водночас і Борисов у ході кампанії заявляв про необхідність "більш прагматичних" відносин із Москвою, зокрема, в роботі над спільними інфраструктурними проектами, як-от газопровід "Південний потік", від якого під тиском ЄС Болгарія раніше відмовилася, і атомна електростанція "Белене", яку болгари планували будувати разом із росіянами. Але слід розуміти, що риторика болгарської влади в питанні зовнішньої політики з реальною політикою найчастіше не збігається. Так, у ГЕРБ було два роки для вирішення цих інфраструктурних питань, але прориву в переговорах з Росією за цей час не сталося.
Хоча болгарські експерти сходяться на тому, що вихід з НАТО або ЄС неможливий, але дехто вважає, що при цьому Болгарія при правлінні соціалістів могла б стати агентом впливу Росії в ЄС - зокрема, у питанні санкцій. Це припущення сумнівне з погляду політики, яку БСП проводила бувши при владі. Однак у кожному разі соціалісти, хоча й значно поліпшили свій результат на виборах порівняно з попереднім голосуванням восени 2014 р. - 27,2% проти 15,4% голосів і 79 мандатів проти 41, - шансів на формування більшості мають дуже мало.
Перспектива союзу
Найбільш імовірною все-таки вважається коаліція між ГЕРБ і "Об'єднаними патріотами". Хоча відсоток голосів, відданих за ГЕРБ, залишився майже незмінним, консерватори отримали на 12 мандатів більше, ніж раніше, за рахунок того, що до парламенту цього разу пройшло п'ять, а не вісім об'єднань. При 240 місцях у парламенті ГЕРБ отримала 96, а "Об'єднані патріоти" - 27; відтак їхня коаліція могла б сформувати хитку більшість зі 123 депутатів, тобто лише на два голоси більше за необхідний мінімум.
Коаліція правих, у свою чергу, складається з трьох основних партій: "Національний фронт за порятунок Болгарії", Болгарський національний рух і "Атака". Перші дві на минулих виборах також ішли одним списком і входили до парламентської більшості разом із ГЕРБ. "Атака" ж - це крайня права і жорстко проросійська партія, яка з 2005 року брала участь у національних виборах самостійно; але рейтинг партії постійно падав, і їй довелося йти на вибори разом із союзниками-націоналістами.
У сукупності на минулих виборах ці три праві партії здобули 30 мандатів; цього разу - 27. На думку Sofia Globe, роль лідера "Атаки" в коаліції була найменш значимою; він мав сконцентруватися на тому, щоб переконати ключовий електорат своєї партії голосувати за єдиний націоналістичний список. З огляду на падіння рейтингу "Атаки" в останні роки, це й не дивно.
Таким чином, ГЕРБ доведеться мати справу, по суті, з трьома коаліційними партнерами, які хоча й схожі в позиціях, але можуть мати дещо різні інтереси. З огляду на те, що навіть троє депутатів змогли б у такій коаліції заблокувати будь-яке рішення, при такому об'єднанні надто висока ймовірність політичної кризи. Для запобігання подібним ексцесам, не виключено, що до коаліції буде прийнято правоцентристську партію "Воля", яка отримала 12 мандатів. Її лідер Веселін Марешкі, ексцентричний бізнесмен і шанувальник Трампа, уже заявив, що укласти союз із ГЕРБ готовий; і хоча початкові вимоги "Волі", що включали крісло прем'єра для самого Марешкі, відверто не реалістичні, цілком можливо, що сторгуватися з найбільшою партією їм вдасться. Це стане для ГЕРБ почасти страховкою від розпаду більшості, але водночас ускладнить архітектуру коаліції, а отже, й дотримання балансу інтересів.
Труднощі іноземних виборців
Нарешті, залишається одна парламентська партія, яка, найімовірніше, до складу коаліції не ввійде через ідеологічну несумісність із правими. Це "Рух за права і свободи" (РПС), ліберальна партія, яка представляє інтереси мусульманських меншин у Болгарії (отримала 26 місць). Цікаво, що БСП, яка сьогодні називає праву коаліцію найбільш близькою за поглядами, у 2005-2009 рр. була в коаліції саме з "Рухом". Але міграційна криза, на яку населення Болгарії - як і більшість країн Центрально-Східної Європи - відреагувало дуже негативно, помітно знизила популярність цієї політичної сили. Порівняно з минулими виборами "Рух за права і свободи" недорахувався майже 5% виборців і 12 мандатів.
Саме навколо РПС спалахнув один з найбільших скандалів нинішньої виборчої кампанії. Прихильники "Об'єднаних патріотів" з гаслами "Руки геть від Болгарії!" та "Ні - електоральному туризму!" блокували наземні дороги, що ведуть до країни з Туреччини. Їхньою метою було не допустити потрапляння етнічних турків, які живуть у Туреччині, але мають також і болгарські паспорти, у країну перед виборами, щоб вони не проголосували за "Рух за права і свободи".
За словами націоналістів, з Туреччини на вибори мали прибути близько тисячі автобусів з носіями другого громадянства, і ця акція була спланована турецьким урядом, щоб отримати владу в сусідній країні. РПС, яка забезпечувала безоплатне транспортування охочих приїхати на вибори болгарських турків, праві назвали "антиболгарською пропагандистською партією".
У свою чергу, самі ліберали посилаються на закон, ухвалений у травні 2016 року, який був спрямований проти прихильників РПС: через це кількість виборчих дільниць у Туреччині було обмежено 35-ма, чого явно бракувало при півмільйоні громадян Болгарії, які живуть у цій країні. При цьому голосування було визнано громадянським обов'язком; тих, хто не голосував на двох виборах поспіль, виключали з реєстру виборців. Небеззаперечним є цей закон з погляду прав людини, оскільки вочевидь обмежує виборче право. Ба більше, насамперед це явний удар саме по інтересах болгар, які живуть за кордоном, - голосування для них може ускладнитися.
За два дні до виборів поліцейські зняли блокаду; але природне запитання - "чому цього не було зроблено відразу, якщо в блокаді на її піку брали участь кілька сотень людей, чому влада дозволила їй протриматися кілька днів?" - залишився висіти в повітрі. Саме той факт, що багато болгарських турків, які бажали взяти участь у виборах, не змогли проголосувати, разом зі зростанням антиімміграційних настроїв у країні, і пояснює серйозне падіння підтримки "Руху за права і свободи". Природно, ГЕРБ підтримувала цей закон не для того, щоб потім об'єднуватися з РПС у парламенті. Отже, хоча математично коаліція між цими двома партіями давала б більшість у 122 депутати, таке об'єднання є малоймовірним.
Права коаліція
Отже, у Болгарії майже точно складеться коаліція правоцентристів із правими. Як уже йшлося вище, це не нове: дві з трьох основних партій-учасниць "Об'єднаних патріотів" входили до складу парламентської більшості разом із ГЕРБ після минулих виборів. Разом з ними в коаліції були ще дві партії, які цього разу не здолали 4-відсоткового виборчого бар'єра, - правоцентристський Реформаторський блок і лівоцентристська "Альтернатива за болгарське відродження".
І партії, які входять до складу коаліції "Об'єднаних патріотів", і "Воля" відрізняються євроскептичними та проросійськими ідеями різного ступеня жорсткості. Водночас ті, хто чекає зрушення у бік Росії, можуть і розчаруватися, адже хоча в попередній коаліції праві й володіли "блокуючим пакетом", реально зовнішня політика Болгарії більш проросійською не стала. Русофільські заяви в ході виборчої кампанії - це свого роду традиція болгарської політики, що апелює до чималої частини електорату, яка має досить теплі почуття до Росії. (Так, близько 40% болгар вважають, що їхня країна "не має брати участь у санкціях проти інших держав".)
Однак залишається питання, як поведеться у великій політиці "Атака", яка раніше вважалася жорстко антисистемною крайньою правою партією і яка до того ж виступала з відверто проросійських позицій - наприклад, її представники вважають, що анексію Криму слід визнати. Якщо до складу коаліції все-таки ввійде, крім "Об'єднаних патріотів", також і "Воля", то для правлячої партії це не в останню чергу може бути певною страховкою саме від непередбачуваності "Атаки".
Утім, цілком імовірно, що праві стануть учасниками більшості в обмін на антиміграційні ініціативи, які задовольнили б їхній електорат. Немає жодних сумнівів, що болгарський уряд продовжить у цьому питанні витримувати досить жорстку лінію. Не виключено, що, як і після виборів-2014, до уряду представники правих не ввійдуть, і ці партії лише забезпечуватимуть парламентську підтримку. Це вигідно як самим правим - на наступних виборах знову можна, ніби нічого й не було, виступати в ролі опозиції, яка гнівно критикує владу, - так і ГЕРБ, котра, як зазначає Financial Times, у такому сценарії не плямує себе включенням націоналістів до складу уряду. Тим часом, на думку видання, боротьба з корупцією і судова реформа, попри те що були одними з ключових тем виборчої кампанії, навряд чи будуть тим, за що найактивніше візьметься і новий уряд.
У цілому найбільш імовірна перспектива для Болгарії - це крихка коаліція ГЕРБ-"Об'єднані патріоти" плюс, найімовірніше, "Воля", і продовження нинішнього політичного курсу. Радикальні кроки, яких можуть вимагати молодші партнери по коаліції, не будуть підтримані поміркованою та проєвропейською ГЕРБ, яка не бажає втратити обличчя в очах партнерів з інших європейських країн. Але якщо хтось з учасників коаліції почне наполягати на одному з подібних кроків, погрожуючи зривати голосування з інших питань, на Болгарію чекає серйозна політична криза, яка цілком може закінчитися ще одними достроковими виборами.