Бухарест і низка інших румунських міст наприкінці минулого тижня стали місцем масових антиурядових протестів.
Кількість їх учасників преса оцінювала по-різному - від 50 тисяч до 100 тисяч осіб. У п'ятницю, 10 серпня, влада застосувала проти протестувальників у столиці жорстку силу і спецзасоби. У результаті понад 400 людей постраждали від впливу сльозогінного газу або були побиті поліцейськими. Під роздачу потрапили навіть туристи з Ізраїлю, а також німецькі й австрійські журналісти, які висвітлювали події. Постраждали також близько 30 правоохоронців.
Протести проходили з вимогою відставки румунського уряду. За кілька місяців він завершив перегляд кримінального законодавства країни, ухвалив правову реформу, декриміналізувавши статті, за якими керівників, функціонерів, депутатів і політиків, у тому числі від правлячої соціал-демократичної партії, раніше притягали до відповідальності за корупцію. Разом із тим есдеки фактично ламають систему незалежних антикорупційних органів, яка створювалася в Румунії ще до вступу країни 2007 року до ЄС. Цьому процесу не можуть завадити ні Венеційська комісія, ні єврочиновники в Брюсселі, ні румунська опозиція, ні президент країни, який сам став заручником ситуації.
"Ми готові до народного повстання", - кажуть румунські активісти, побиті на столичній площі Перемоги перед будівлею кабінету міністрів. Представники правлячої партії у відповідь заявляють про готовність вивести на вулиці міст своїх прибічників. Раніше парламентарі від соціал-демократичної партії Румунії казали, що їх не лякає силове вуличне протистояння між громадянами, які дотримуються різних політичних поглядів, - мовляв, ми ще побачимо, на чиєму боці сила.
Те, що відбувається в Румунії, - це не демократія, це свідчення недостатньої міцності демократичних завоювань у цій посткомуністичній країні. Так відреагували європейські ЗМІ на повідомлення про сутички в Бухаресті. Зі столиць Європи залунали вимоги до румунської влади провести розслідування непропорційно брутального використання сили правоохоронцями. Румунська влада відкрила кримінальну справу і приймає заяви від постраждалих, але поки що зарано говорити, чи буде когось покарано.
Однак протестувальників не зупинили водомети й гумові кийки. Протести, тільки меншого масштабу, тривали в Бухаресті весь минулий тиждень. Цікава особливість цих виступів - активними їх учасниками стали румунські експатріанти, тобто громадяни, які раніше виїхали на заробітки за кордон. За даними ООН, 17% румун стали "гастарбайтерами" в інших країнах світу. За даними Євростату за 2017 рік, 38,8% населення країни перебуває за межею бідності або в соціальній ізоляції. Кількість заробітчан оцінюється в 3-5 мільйонів людей, тоді як у країні залишається близько 19,6 мільйона. Основна причина еміграції - бідність і корупція, рівень якої вважається найвищим у ЄС. А заробляючи по 4000 євро на місяць, наприклад, у Німеччині, можна забезпечити своїй родині на батьківщині нормальне життя. У Румунії середня зарплата - 520 євро. Це один з найнижчих показників у Євросоюзі.
"Експати" не байдужі до того, що відбувається в країні. На виборах вони традиційно підтримують опозиційні соціал-демократам політичні партії. Тому напередодні 10 серпня тисячі румун добиралися з різних країн Європи до Бухареста, щоб підтримати співгромадян, які вийшли на вулиці з вимогою відставки уряду. Ті, хто не зміг приїхати, організовували пікети під посольствами Румунії в країнах ЄС. Протестувальники мають намір продовжувати тиск на уряд.
У стані соціал-демократів теж говорять про мобілізацію. Так, у червні на проурядовий мітинг у Бухаресті вдалося зібрати 150 тисяч людей на підтримку правової реформи. Тоді обійшлося без інцидентів. Однак неясно, як після подій 10 серпня опозиція і проєвропейськи налаштовані громадяни відреагують на подібну акцію влади. Варто, очевидно, нагадати, що взимку 2017 року, коли есдеки спробували провести зміни до кримінального законодавства в надзвичайному режимі, з порушенням правових норм, на вулиці вийшло більше мільйона румунських громадян.
DT.UA уже докладно розповідало про те, що через неприйняття суспільством їхнього варіанта правової реформи соціал-демократи змінили тактику. Після протестів і низки політичних криз 2017 року, вони все роблять з формальним дотриманням законотворчих процедур, законів, Конституції. Правляча партія, яка контролює парламент, уряд і Конституційний суд, у літні місяці перейшла в справжній наступ на опонентів.
Наприкінці травня соціал-демократам вдалося домогтися рішення Конституційного суду про усунення керівника Національного антикорупційного директорату (НАД) Лаури Кодруце Кьовеші (див. "Хардкор антикор" DT.UA №1197, 9-15 червня 2018). Президент Румунії Клаус Йоганніс зміг опиратися цьому рішенню лише місяць. Дев'ятого липня він був змушений виконати припис суду і на вимогу міністра юстиції Тудорела Тоадера звільнити Кьовеші. "Дотиснули" Йоганніса тим, що пригрозили йому імпічментом за відмову виконувати конституційні повноваження.
Виконавши вимогу соціал-демократів, Йоганніс, однак, продовжує наполягати на необхідності повноцінної антикорупційної кампанії, незважаючи на ранги й звання. Представники правлячої партії у відповідь заявляють, що не задоволені діяльністю очільника держави. А 5 серпня лідер соціал-демократів голова нижньої палати парламенту країни Лівіу Драгня повідомив, що стосовно президента Румунії готується документ з обвинуваченнями в державній зраді. Згідно з Конституцією, двопалатний парламент країни може відправити президента-зрадника під суд, якщо за це рішення проголосують більше двох третин законодавців.
Втім, зауважимо, що Драгня - людина, яка є ідеологом усього, що відбувається нині в політичному житті країни, - не озвучив, які дії Йоганніса підпадають під визначення "держзрада". Очевидно, лідерові есдеків потрібно тримати ліберального президента на короткому повідку. Зробити з нього союзника не вийшло, тому необхідно позбавити його можливості чинити опір - адже саме очільник держави промульгує всі напрацьовані есдеками закони.
Соціал-демократи у співробітництві з партнерами по коаліції - Альянсом лібералів і демократів (АЛДЕ) - розробили закони, які змінюють співвідношення між органами правосуддя; дозволяють прокурорам контролювати суддів, а міністрові юстиції - впливати на кадровий склад антикорупційних органів; декриміналізують низку статей, за якими раніше слідчі національного антикорупційного директорату притягали політиків до відповідальності за корупцію, перевищення службових повноважень, хабарництво тощо. У липні президент Румунії вже підписав один з трьох ключових законів правової реформи, ініційованої соціал-демократами, коли зрозумів, що не зможе оскаржити документ у Конституційному суді. Водночас він відправив йому на розгляд ухвалені раніше зміни до Кримінального кодексу і сподівається, що восени, коли парламентарі повернуться з канікул, вони переглянуть деякі раніше проголосовані поправки.
Прибічникам продовження антикорупційної кампанії також вдалося здобути невелику перемогу. Наприкінці червня Лівіу Драгня був засуджений до 3 років і 6 місяців реального строку ув'язнення за підбурювання до зловживання службовим становищем. Рішення ухвалив Вищий касаційний суд на основі інформації, що лідер есдеків працевлаштував двох осіб у державну установу, хоча фактично вони працювали в місцевій партійній організації. Драгня оскаржив вирок, і рішення поки що не набрало чинності. Як вважають спостерігачі, саме ця нова справа змусила лідера соціал-демократів прискорити правову реформу, щоб не опинитися за ґратами. У правлячій партії такі припущення відкидають, говорячи, що змінами до закону посилюють правову державу.
Усі ці події відбуваються на тлі того, що Румунія готується до свого першого в історії головування в ЄС. Воно розпочнеться 1 січня 2019-го і триватиме півроку. У Євросоюзі стурбовані процесами, що відбуваються в країні, і вже закликали румунську владу не допустити заднього ходу в реформах, від успіху яких залежить, чи залишиться країна під спостереженням Єврокомісії, чи буде допущена в Шенгенську зону. Президент Єврокомісії Жан-Клод Юнкер під час зустрічі з головою уряду Румунії Віорікою Дансілою закликав румунську владу й опозицію "повернутися в нормальний політичний дискурс".
У Брюсселі явно не хочуть ще одного проблемного голови ЄС. Як це було 2011 року з Угорщиною, якій навіть погрожували санкціями через те, що Будапешт ухвалив закон, який обмежує свободу ЗМІ. 2019-й буде дуже складним роком для Євросоюзу через Brexit і вибори до європейських інститутів, які можуть супроводжуватися зростанням популізму й кризою легітимності ЄС. Заяви Лівіу Драгня про зростання протиріч "у Європі двох швидкостей" і відсутність солідарності в Євросоюзі через небажання "багатих" вирішувати проблеми "бідних" країн уже викликають неабияке занепокоєння напередодні головування Румунії.