UA / RU
Підтримати ZN.ua

Біпрем'єрство. Бібі і Бені таки домовилися

Але загроза четвертих виборів в Ізраїлі не зникає.

Автор: Віктор Каспрук

Політичне чудо. Саме так виглядає довгоочікувана домовленість прем'єр-міністра Біньяміна Нетаньягу і його партії "Лікуд" із лівоцентристським альянсом "Кахоль Лаван" Бені Ганца та створення врешті-решт коаліційного уряду.

Показово, що угода між Нетаньягу і Ганцом передбачає ротаційну модель формування уряду, якої ще ніколи не було в політиці Ізраїлю. В неї закладено, що до присяги одночасно будуть приведені аж два прем'єри. Тобто Біньямін Нетаньягу перші півтора року обійматиме посаду прем'єр-міністра, а Бені Ганц - посаду змінного прем'єр-міністра і виконувача обов'язків прем'єр-міністра. А вже через півтора року на посаду глави уряду вступить Бені Ганц, а Нетаньягу стане змінним прем'єр-міністром.

У коаліційних домовленостях записано: якщо Нетаньягу подає у відставку до завершення свого терміну, то на посаду вступає Бені Ганц, а Нетаньягу повернеться на пост прем'єра через півтора року, що забезпечить йому можливість іти на вибори знову з посади чинного прем'єр-міністра.

"Чудо" спромігся простимулювати президент Ізраїлю Реувен Рівлін, коли категорично відмовився подовжувати мандат Ганцу на формування уряду і передав його Кнесету. Таким чином Реувен Рівлін визначив жорсткі часові рамки ведення переговорів. Оскільки якби до 7 травня жоден із керівників фракцій не зміг сформувати уряд, то ізраїльський парламент укотре був би розпущений. За такого сценарію розвитку подій 4 серпня мали б відбутися четверті за ліком парламентські вибори.

Уряд Нетаньягу-Ганца став найчисленнішим за всю історію Ізраїльської держави. Він складається з 32 міністрів та 16 заступників міністрів. При цьому "Лікуд" Нетаньягу залишає за собою такі відомства: МЗС (половина каденції), міністерство внутрішньої безпеки, міністерство транспорту, міністерство будівництва, міністерство освіти, міністерство екології, міністерство енергетики, міністерство у справах Єрусалима.

Представники "Кахоль Лаван" Ганца отримають призначення в: міністерство оборони, міністерство закордонних справ (половину каденції), міністерство юстиції, міністерство алії та абсорбції, міністерство культури і спорту, міністерство економіки, міністерство праці та соцзабезпечення, міністерство зв'язку, міністерство сільського господарства, міністерство стратегічного планування, міністерство туризму, міністерство соціальної рівності, міністерство у справах діаспори. Крім того депутати від "Кахоль Лаван" очолять комісії Кнесету з закордонних справ і оборони, з регламенту, з питань внутрішніх справ та з освіти.

Більшість ізраїльських експертів сходяться на думці, що незаперечним переможцем слід визнати Нетаньягу, який укотре підтвердив звання найдосвідченішого політика країни. Головним досягненням лідера "Лікуду" називають пункт угоди, який передбачає право Нетаньягу очолити уряд, хоча 24 травня мають початися судові слухання щодо низки справ, у яких фігурує прем'єр-міністр. Перемогою Біньяміна Нетаньягу названий і пункт коаліційної угоди, згідно з яким у разі винесення Верховним судом заборони на виконання Нетаньягу функцій прем'єра Кнесет буде розпущено.

Але якби в Ізраїлі не вибухнула криза COVID-19, навряд чи Бені Ганц наважився б порушити дані своїм виборцям обіцянки не приєднуватися до уряду Біньяміна Нетаньягу. Хоча такі швидкі домовленості не знімають загрози четвертих виборів. Бо, здається сторони не дуже вірять, що після укладення угоди інша сторона гратиме за правилами й виконуватиме коаліційні домовленості. Крім того, гальмом на цьому шляху є те, що, погодившись поділитися владою, і Біньямін Нетаньягу, і Бені Ганц можуть втратити частину підтримки свого потенційного електорату.

Власне Ганц уже встиг частково відчути це на собі. Оскільки допустився класичної помилки, забувши що завдячує своїм політичним важелем крихкій коаліції партій із політичними розбіжностями єдиною спільною метою яких було позбутися Бібі. Гра спільно з Нетаньягу не зробила Ганца в очах його виборців зрілим державником. Навпаки, дехто почав вважати його опортуністом і ледь не зрадником. Що в результаті призвело до втрати "Кахоль Лаван" на минулих виборах кількох так необхідних їй мандатів.

Треті вибори показали, що, незважаючи на всі незаперечні попередні заслуги перед Ізраїлем, Біньямін Нетаньягу неспроможний стати державним діячем, готовим усвідомити, що настав його час залишити політичну сцену. Він не уявляє "політичну пенсію" чимось можливим, тому готовий був боротися за прем'єрське крісло до останнього, заодно розтрачуючи свій колишній авторитет.

Програвши фактично троє виборів поспіль, Нетаньягу однак продовжував гру, що затягнулася, не бажаючи зважати на політичні реалії Ізраїлю. Він перебуває в політичній системі координат, що не готова до реальних компромісів зі своїми потенційними прибічниками серед ізраїльських політичних еліт. І, не в змозі перемогти через регулярні політичні процеси, Нетаньягу лише домігся крайньої політичної поляризації законодавчого органу - Кнесету, політичної, ділової й інтелектуальної еліти, засобів масової інформації та електорату.

Нетаньягу, видатний політик у минулому, сьогодні дуже схожий на боксера, котрий за віком уже не здатен блискуче виступати на рингу як колись, але не має сил піти непереможеним, дарма що, можливо, наближається до розгромної поразки.

Зрештою і майбутнє Бені Ганца видається зовсім не безхмарним. Чималий шмат "Кахоль Лаван" розтанув через його рішення спробувати співпрацювати з прем'єр-міністром Нетаньягу. Частина колишніх "синьо-білих" партнерів Ганца перестала йому довіряти. Тому немає впевненості, що йому взагалі дозволять очолити коаліцію, якщо Ізраїль все ж таки піде на четверті вибори.

Адже прем'єріада, що затяглася на такий тривалий час, не додає стійкості Ізраїлю, зусібіч оточеному сусідами, які заперечують його право на існування.

І хоча цього разу Біньяміну Нетаньягу вдалося вислизнути з глухого кута, куди він сам себе й загнав, але якщо такі політичні ігри триватимуть, ситуація може стати трагічною. Адже Біньямін Нетаньягу явно поставив своє політичне виживання вище виживання Ізраїльської держави. Стисло нинішню ситуацію можна визначити так: Нетаньягу не бачить нікого, крім себе, на посаді прем'єр-міністра Ізраїлю, а більшість ізраїльтяни не готові знову вручити йому мандат політичної довіри.

Невідомо, як довго зможе протриматися крихкий коаліційний уряд Нетаньягу-Ганца. І якщо припустити, що в політичних переконаннях ізраїльтян немає серйозних зрушень, то чи не варто підняти мінімальний прохідний поріг, необхідний для представництва в Кнесеті, бодай до трьох відсотків? Бо це могло б докорінним чином змінити розстановку політичних сил в Ізраїлі.

Відтак, як кажуть деякі ізраїльські експерти, "постійне виборче дежавю наводить на думку: якщо ви розробляєте виборчу систему, яка тричі за півтора року проводить вибори й не може визначити переможця, це погано розроблена система". І з цим важко не погодитися.

"Фактор Нетаньягу" вже не спрацьовує так, як це було раніше. А "політичний параліч" Ізраїлю, з якого з такими неймовірними труднощами вдалося вийти, має всі шанси повторитися. Оскільки "розбита" парламентська ізраїльська система постійно пробуксовує, і, по суті, останні результати парламентських виборів стали своєрідним електоральним референдумом щодо персони Біньяміна Нетаньягу та його перебування при владі понад 13 років.

Але, хай там як, Нетаньягу вдалося отримати "прем'єрську недоторканність", і він використає свій кабінет для подальшої затримки судового переслідування або пошуку певної форми офіційного захисту. У кожному разі, він це робитиме спільно зі своїм колись найгострішим публічним критиком - Бені Ганцом, який тепер перебуває всередині "нетаньяхського уряду".

Тим часом бажання Ганца нарешті хоч трохи "попрем'єрити" може вдарити по ньому фатальним чином. Ця політична помилка відкинула від нього його колишніх прибічників і розтрощила тимчасову коаліцію, яку він очолював під час трьох національних виборів. Таким чином Бені Ганц став добровільним заручником коаліційної угоди з Нетаньягу, перекресливши дальшу можливість продовження політичної кар'єри. Цей колишній начальник Генерального штабу Армії оборони Ізраїлю раніше обіцяв ніколи не сидіти в уряді з Нетаньягу.

Крім того, погодившись на прем'єрську ротацію з Бібі через 18 місяців, Бені фатально не врахував, що Нетаньягу грає з ним у гру за відомим "принципом Ходжі Насреддіна": "Ти мені все й відразу, а я тобі потім і частинами". Але цих частин може ніколи й не бути…

Усі статті автора читайте тут.