Учорашні протести в РФ були найбільш масовими за останні роки. Вони охопили понад сотню міст країни — від Владивостока до Калінінграда. У Сибіру люди виходили на протести навіть у п’ятдесятиградусний мороз. Десь водили хороводи, щоб зігрітися й заодно взяти в кільце нечисленний ОМОН, посланий припинити незаконний, за визначенням влади, мітинг. В інших місцях — утікали від правоохоронців, щоб уникнути затримань. Однак було затримано рекордну кількість протестувальників — понад три тисячі осіб.
Світ облетіли кадри невибіркового застосування правоохоронцями грубої сили проти мирних громадян — вагітних жінок, молоді та громадян похилого віку. Ті несміливо намагалися опиратися, адже протест мав бути мирним. Але коли поруч із протестувальниками опинилася машина з урядовими номерами (це була машина ФСБ), її не пощадили — закидали сніжками та розбили скло, відтак травмувавши водію око. Були напади на правоохоронців. Найбільш масові й серйозні сутички з силовиками зафіксовані в Москві та Санкт-Петербурзі. У столиці ОМОН і протестувальники йшли стінка на стінку. Постраждали в сутичках понад 40 правоохоронців.
Але російський бунт — «безглуздий і нещадний» — поки що не відбувся. Все скінчилося, за великим рахунком, досить мирно, але учасники акцій кажуть — це тільки початок.
За Навального, і не тільки
Протестні акції пройшли на заклик опозиціонера Алєксєя Навального, якого затримали відразу по прильоті з Німеччини 17 січня. Поспіхом скликаний суд уже наступного дня ухвалив посадити його за ґрати на місяць. А вже 29 січня опозиціонерові, ймовірно, умовне покарання замінять на реальне за однією із заведених на нього кримінальних справ.
Перебуваючи в суді перед відправленням у СІЗО, Навальний встиг закликати співвітчизників вийти 23 січня на протест проти беззаконня влади. Щоб продемонструвати свою рішучість і далі «псувати нерви» Владіміру Путіну (або, як його дедалі частіше називають,— «дідові, що сидить у бункері»), Навальний із соратниками 19 січня оприлюднив фільм-розслідування про «Палац Путіна» у селі Прасковєєвка поблизу Геленджика, вкотре показавши всю історію та схеми корупції російського лідера і його оточення. Причому Навальний, очевидно, не марнував часу в Німеччині. Після виписки з берлінської клініки «Шаріте» він встиг з'їздити до Дрездена, де пройшовся «місцями бойової слави» молодого КДБіста Володі Путіна. Розслідування вийшло досить захопливим, і до дня протестів фільм подивилися близько 70 мільйонів людей.
Алєксєй Навальний так визначив життєві принципи Путіна, які той сформулював ще працюючи в КДБ, а потім впроваджував на посаді очільника держави:
1. Завжди кажи одне, а роби інше. Брехня й лицемірство — найефективніші методи роботи;
2. Корупція — основа довіри. Ті, хто краде разом із тобою, — твої головні друзі;
3. Грошей ніколи не буває надто багато.
Ось такий психологічний портрет російського лідера був представлений глядачам напередодні протестів. На підтвердження — розповідь, як на площі, співрозмірній «39 князівствам Монако», Путін побудував собі маленьке приватне королівство за 100 млрд руб. Глядачам особливо запам'яталися йоржик для унітазу і тримач туалетного паперу, вартістю як річна пенсія російського пенсіонера. На протести в суботу окремі громадяни вийшли з йоржиками для унітазу.
Прессекретар Путіна Дмітрій Пєсков назвав розслідування Навального та його «Фонду боротьби з корупцією» (ФБК) «враньем» і «клюквой», розрахованою на збільшення переглядів. Але закрити рот Навальному не вдалося. Влада ще за кілька днів до 23 січня розпочала арешти й затримання керівників і активістів ФБК. Попереджали їх про відповідальність за підбурювання до незаконних акцій або вручали судові повістки. Ті парирували, що, згідно з 31-ю статтею Конституції РФ, «громадяни Російської Федерації мають право збиратися мирно, без зброї, проводити зібрання, мітинги та демонстрації, маніфестації й пікетування».
Але в Росії закон як дишло, і тому було зрозуміло, що всіх учасників потенційно можуть визнати порушниками й затримати. Генпрокуратура РФ попередила, що на випадок провокаційних і насильницьких дій до влаштовувачів акцій застосують кримінальну статтю за організацію «масових безпорядків». Однак люди вийшли. У більшості регіонів РФ акції відбулися загалом без проблем та силового протистояння. Люди виходили на центральні площі міст не так за Навального, як протестуючи проти несправедливості та беззаконня влади.
Коли кілька тисяч громадян скандували «Путин — вор» і «Долой царя!», поліції нічого не залишалося як безсило спостерігати за цим виявом громадської думки та закликати громадян розійтися. Коли кількість учасників зменшувалася до кількох сотень або ядро протесту розбивалося на окремі групи, силовики починали точкові затримання: там, де протестувальників було кілька сотень, — двоє-троє затриманих, де вийшли тисячі — кілька десятків і сотень. Наймасштабнішими були протести в Москві та Санкт-Петербурзі, де затриманих — приблизно половина від загальної кількості по всій країні. Затримали й дружину Навального Юлію, коли вона приєдналася до протесту, але через кілька годин її відпустили. Також поліція перешкоджала роботі представників ЗМІ, — окремих журналістів затримали разом зі звичайними демонстрантами.
Удень силовики були обережні в застосуванні сили та затриманнях, напруга зросла під вечір, коли люди стали активнішими і в окремих випадках навіть відбивали затриманих у силовиків. Однак уже з настанням темряви правоохоронці не стримувалися в застосуванні сили й хапали всіх підряд. Зазвичай людей везли до відділень поліції й після оформлення адміністративного правопорушення або відпускали, або вручали судову повістку. Деякі демонстранти зізнавалися, що після того, як їх відпускали з органів, поверталися протестувати. Втім, за серйозні правопорушення — такі як опір поліцейським або напад на представника правоохоронних органів, хуліганство тощо — зразу заводили кримінальні справи. Під кінець суботи їх було більше десятка.
Бунт дітей
В акціях 23 січня брало участь чимало молодих людей, фактично дітей, котрим (як вони самі зізнавалися) «набридло жити при одному президентові». Для багатьох це була перша в житті свідома участь у політичній акції або протесті.
Як зазначали самі протестувальники, якщо до початку акції о 14:00 сходилося багато дорослих, то через дві-три години та до пізнього вечора кількість молодих учасників стала домінуючою. Річ у тім, що в багатьох школах і вузах суботу несподівано оголосили навчальним днем, а до цього розсилали повідомлення батькам, щоб вони не випускали дітей гуляти на вулиці, студентів попередили, що їх відрахують із вузів за участь у протестах. У відповідь (ще минулого тижня) молодь запустила в соцмережі TikTok масовий флешмоб — школярі знімали зі стін у класах портрети Путіна, а іноді й вішали натомість портрети Навального. Такі відео збирали по сотні тисяч лайків. Ролики з хештегом #свободуНавальному або згадуванням опозиціонера в TikTok набирали мільйони переглядів. Діти ділилися з однолітками порадами, як одягатися для участі в протесті, як уникнути затримання тощо. Запрошували один одного «погуляти» або сходити «у кіно» у призначену годину.
Старші опозиціонери дивилися на ці креативні прояви дитячого протесту, залишаючи коментарі на кшталт: «Ми зовсім не знаємо наших дітей, як з’ясувалося».
У суботу студенти й навіть школярі тікали з лекцій і уроків, щоб узяти участь у протестах. Деякі визнавали, що їм 15–16 років. Вони були налаштовані більш радикально, ніж інші протестувальники, «рвалися в бій». За попередніми даними, на акціях протесту затримали близько 300 неповнолітніх (9% від загальної кількості), з них близько 70 — у Москві та ще 30 — у Санкт-Петербурзі.
Особливо багато підлітків було затримано біля СІЗО «Матроська тиша», де перебуває Алєксєй Навальний. Молоді люди біля стін цього символу російської каральної системи намагалися «дати останній бій режиму», але до 21:00 за місцевим часом у цілому протест завершився. Останні протестувальники розсіялися околишніми дворами після приїзду підрозділу ОМОН, який до цього вже встиг відзначитися на Пушкінській площі, Тверській вулиці та Цвітному бульварі.
Виявлення політичної активності молодими людьми віком від 15 до 20 років — найбільш примітне явище цих протестів. Це індикатор, що покоління, яке виросло за роки правління Путіна, не сприймає його режиму. Цей дзвіночок «дід у бункері» почув: уже в суботу ввечері головні федеральні канали — «Россия 1» і «Первый канал» — у своїх репортажах про протести акцентували увагу саме на участі молоді й заявили, що Слідчий комітет уже завів кримінальну справу про заклики до неповнолітніх брати участь у неузгоджених протестних акціях. При цьому на двох головних каналах країни показали ту саму дівчину — якусь «Крістіну з Красноярська», яка від імені молодого покоління росіян заявила, що протест — «не класна тусовка,.. а якийсь тухляк».
Про грубі затримання в офіційних росСМІ не згадували, навпаки, показали поліцейських, які роздавали демонстрантам гарячий чай і маски (що, втім, також було). При цьому російські пропагандисти не забули майже в кожному сюжеті розповісти про зв'язки Навального з «американськими спецслужбами» і подати акції як втручання іноземних держав «за сприяння іноземних спецслужб».
За білоруським сценарієм
Один із соратників Навального — Лєонід Волков заявив, що наступними вихідними пройдуть нові акції на підтримку опозиціонера. Вочевидь, на той час репресивна машина російської Феміди вже прийме рішення щодо Навального. На майбутню п'ятницю вже призначено одне судове засідання, на якому його можуть засудити на три з половиною роки за недотримання режиму умовного покарання. Наступний суд намічений на 3 лютого — за свіжою справою про нібито розкрадання пожертвувань громадян у його фонді. За це йому світить ще десять років, думають експерти. У Кремлі вважають, що рух на підтримку Навального буде швидко дезорієнтовано, якщо його лідер опиниться за ґратами.
Почасти ці розрахунки можуть бути виправдані, якщо подивитися на події в сусідній Білорусі. У багатьох сторонніх спостерігачів (та й у журналістів, які висвітлювали суботні події в Росії) було стійке відчуття, що вони вже все це бачили на вулицях Мінська. Про це навіть прямо заявив в ефірі ведучий телеканалу «Дождь». Люди збиралися на протест у Москві, не маючи плану дій та будь-якої координації і конкретних цілей: ходили туди-сюди, допоки їх не розігнали або поки вони самі не розійшлися.
Алєксєй Навальний не встиг після повернення до Росії представити своїм прибічникам якоїсь зрозумілої стратегії дій (якщо вона в нього взагалі була), щоб домогтися зміни путінського режиму. Він навіть не придумав плану, як уникнути арешту на кордоні.
Навряд чи Навального можна називати лідером опозиції, швидше, він — концентроване втілення суспільного неприйняття існуючого режиму і своїми діями та публічними розслідуваннями б’є по легітимності Путіна, відколюючи від неї дрібні уламки, але не більше. За ним немає будь-якої структури, ідеології та програми, навіть якщо ми кажемо про намічені на нинішній рік вибори до Держдуми. До них Путін, до речі, уже почав системно готуватися, а ліберальна опозиція — ні. Навальний — жертва та мученик, але для багатьох росіян він — виправдання їхньої пасивності. «Якщо з Навальним так чинять, що буде зі мною?» — переймається запитанням багато хто. «На нього переноситься відчуття власної недієспроможності, неготовності до політичної участі», — поділився в інтерв’ю DW директор «Левада-центру» соціолог Лєв Гудков. Навіть після всіх відомих подій (отруєння та арешту) і фільму про палац Путіна Навального бачать потенційним лідером лише 2% опитаних.
Після повернення до Росії Навальний підвищив ставки в протистоянні з Путіним і його режимом. Але в російського лідера з’явилося ще більше підстав вчинити з Навальним так, як він вважає за потрібне, — з усією суворістю. Адже давно помічено — жителі Росії готові вибачити своїй владі все що завгодно, але тільки не прояв слабкості.