Схоже, що до західних столиць, добряче стурбованих і неабияк утомлених від затяжної української політичної кризи, на тлі перманентної економічної, починає поступово повертатися душевний спокій. Прем’єра призначено, олігархи (як бачать з Європи) до влади не прорвалися, а про схильність до курсу економічних реформ і європейського вибору стверджується ще запопадливіше. Західним партнерам України хотілося нарешті спокійно передихнути, і вони передихнули.
«Була ситуація, коли німецька сторона не виключала можливості консервації кризи і навіть її загострення, — зізнався цього тижня під час дискусії на тему україно-німецьких відносин у рамках акції «Берлін вітає Київ» посол Німеччини в Україні Дітмар Штюдеманн. — Зараз я такої небезпеки не бачу. І на рівні виконавчої влади України, і на рівні законодавчої існує розуміння того, що країна потребує спокою. У мене склалося враження, що всі сили в Україні зацікавлені у встановленні стабільності. За владу бореться меншість, більшість же політиків розуміють, що вже час переходити до предметної політики».
Можливо, на цьому етапі західні спостерігачі і дипломати сприймають бажане за дійсне. Але для міжнародного іміджу України це все ж таки краще, ніж нескінченний потік публікацій про політичні потрясіння, економічну слабкість та корупцію, яка обплутала всі гілки української влади. Адже для західної людини взагалі, а для західного інвестора особливо, головне — стабільність. А українські потрясіння останніх шести місяців «заморозили» і тих небагатьох сміливців, які ризикнули глянути на український ринок. Для підтримки все ще жевріючого інтересу нашій країні тепер доведеться докласти неймовірних зусиль.
Вселяють певну надію слова керівника представництва Фонду Конрада Аденауера в Україні Манфреда Ломана з приводу того, що хоча більшість європейських країн і називають Україну «нашим невідомим сусідом у Східній Європі», політична еліта Німеччини вже усвідомила важливість держави Україна. Тепер слід створити такі умови, щоб цю важливість змогла відчути й німецька бізнесова еліта, а за нею — і вся європейська. Чому особливу увагу варто приділяти саме німецькому бізнесу? Та хоча б тому, що Берлін для Києва — перша західноєвропейська столиця на шляху в Європу, тому що від Берліна до Києва відстань менша, ніж від Берліна до більшості європейських столиць, тому що сам Берлін вважає себе провідником східноєвропейських держав на їхньому шляху до Європейського союзу.
«Утепліть» клімат!
«Ми нейтральні в політиці, і нам байдуже, хто керує у країні. Головне, щоб було створено умови для інвестицій», — відверто заявив українським журналістам відповідальний за східноєвропейський напрям роботи компанії «Берлінська вода» Маркус Вольф напередодні поїздки до Києва у складі групи бізнесменів, які супроводжували правлячого бургомістра Берліна пана Ебергарда Діпгена. Та й справді, ця фірма не лише забезпечує чистою і смачною артезіанською водою німецьку столицю, а й успішно працює у сфері водопостачання й очищення води в Китаї, Намібії, Азербайджані, Росії та в країнах Східної Європи.
Компанія, за словами пана Вольфа, давно цікавиться роботою з Україною взагалі і з Києвом зокрема. «Адже це й проблема Європи, щоб вода в Україні була чистішою, — пояснює представник німецької компанії. — Суто «української» води немає, оскільки існує колообіг води в природі». Але навіть така достойна всіляких похвал і поваги турбота про чистоту Світового океану поки не додала «Берлінській воді» рішучості для входження на український ринок. Так, фірма бере участь у тендері в Запоріжжі, але при цьому власними грошима не ризикує, оскільки проект фінансуватиме Європейський банк реконструкції та розвитку. «Якщо ми виграємо тендер і в Запоріжжі все складеться вдало, — каже пан Вольф, — то сподіваємося надалі на тісне співробітництво з Україною, якщо на той час стабілізується політична ситуація, розвинеться банківська система, а інвестиційний клімат й умови приватизації зміняться настільки, що у вашій країні можна буде працювати. Ситуація не така, ніби ми вже стоїмо на старті й ось-ось помчимо в Україну. Ні, ми радше зачекаємо, коли у вас все стабілізується і будуть виконані необхідні для ведення бізнесу рамкові умови».
Від представника Федерального об’єднання німецької промисловості (BDI), куди входять майже всі великі та середні підприємства ФРН, Мартіна Хоффмана ми почули, що чимало німецьких підприємців висловили жаль з приводу відставки з поста прем’єра Віктора Ющенка. Претензії ж до України у BDI, яке об’єднує також найбільші спілки Німеччини (у тому числі галузеві, торгово-промислових палат, роботодавців, ремісників тощо) все ті ж: банківська система України недостатньо розвинена для підтримки багатьох перспективних проектів, а законодавча база недостатньо стабільна, щоб у німецьких підприємців з’явилося відчуття законодавчої захищеності. А тут ще, передає скарги німецького бізнесу пан Хоффман, українська сторона стала поширювати в Інтернеті якісь «чорні списки», до яких із убивчим тавром ненадійних партнерів заносяться німецькі фірми, які нібито порушили український закон про зовнішньоекономічну діяльність, і які навіть гадки не мають про це. І без того полохливих західних інвесторів така «творчість» українців у всесвітньому павутинні може відвернути від України назавжди.
Але навіть за таких несприятливих умов із нашою країною все ще хочуть співробітничати. За словами пана Хоффмана, напередодні нашої зустрічі він протягом одного дня одержав електронною поштою двадцять листів від німецьких підприємців із проханням надати їм список українських підприємств, що бажають співробітничати з німецькими. А на запитання, у які галузі економіки пішов би німецький бізнес, якби раптом в Україні поліпшився інвестиційний клімат, представник Федерального об’єднання німецької промисловості буквально видихнув: «У всі!»
До речі, BDI (головне завдання якого — захист і представлення інтересів його членів — німецьких підприємств) і зокрема його Східний комітет німецької економіки міг би прислужитися й українським промисловцям та підприємцям, оскільки не лише лобіює інтереси німецького бізнесу в країнах Східної Європи, а й шукає перспективних партнерів у Німеччині для східноєвропейських підприємств.
«Інкубатор»
для підприємців
Встановлення меморіальної дошки Олександру Довженку на одному з будинків у Берліні, безперечно, важлива й гідна тема для переговорів із правлячим бургомістром німецької столиці. Але, здається, також не менше важливо й корисно було б поговорити навіть не так про можливе економічне співробітництво двох столиць (знову ж, відсутність належного інвестиційного клімату в Україні залишає такі переговори без бажаних наслідків), як про можливість запозичити досвід Берліна в залученні, підтримці і створенні умов для роботи підприємців у столиці.
«Підприємець у Берліні не ходить у ролі прохача, — розповідає відповідальний за зв’язки з країнами Східної Європи Комітету з економічної підтримки в Берліні Марк Хардт. — Швидше, всі бігають за підприємцем, щоб допомогти, бо якщо йому в нас щось не сподобається, то він запросто може піти, наприклад, у Францію чи Італію». Для залучення підприємців у столицю в Берліні існує сила-силенна організацій, які надають їм консультаційну й організаційну допомогу, причому дуже часто безплатно. Чому така увага? Пояснення дуже просте: нова фірма — нові робочі місця, збільшення надходжень у бюджет.
Для Комітету з економічної підтримки саме це і головне в роботі. Комітет створений як ТОВ, головним засновником якого стала земля Берлін, яка оплачує весь бюджет організації. Нова німецька столиця все ще не може зрівнятися за економічним потенціалом із такими німецькими мегаполісами, як Франкфурт, Гамбург чи Мюнхен і надзвичайно зацікавлена в тому, щоб великі фірми та корпорації не лише відкривали в Берліні свої філії, а й перевели до столиці центральні офіси.
Найбільше Комітет з економічної підтримки цікавлять фірми, що працюють у сфері послуг, біотехнологій, транспорту, комп’ютерних технологій. Підприємцям або компаніям, які звертаються по допомогу, бажаючи відкрити в Берліні фірму чи плануючи розмістити тут свою філію, співробітники комітету можуть допомогти підшукати офіс, подати заявку на отримання субсидій, супроводити на розмову в банк, підібрати штат, розмістити інформацію про нову фірму в міській базі даних. І чим більше робочих місць планує створити фірма, тим більше допомоги їй надається. Ось, наприклад, зараз Комітет з економічної підтримки веде переговори з однією американською компанією, що має намір відкрити в Берліні свою філію і створити понад сто робочих місць. «Задля такої справи нам не шкода витратити гроші і на п’ять, і на десять відряджень до США», — заявляє М.Хардт.
Ведеться активна робота і зі східноєвропейськими державами. Наприклад, комітет уже три роки «опрацьовує» найбільш перспективні польські підприємства, запевняючи їх у необхідності відкривати представництва в Берліні. І байдуже, каже пан Хардт, що виробляють ці підприємства — горщики чи стільці для дачі, — головне, щоб вони були конкурентоспроможними на західному ринку. Вже майже готовий проект, у рамках якого в Берліні буде відкрито польський торговий центр і представництва п’ятдесяти польських підприємств. Працюють у Берліні і близько двадцяти російських компаній, переважно у сфері постачання енергоносіїв. Досвіду роботи з українськими підприємствами комітет практично не має.