Сполучені Штати занурилися у вир епідемії. Її масштаб у США перевершив масштаби в інших країнах за загальною кількістю і заражених, і смертей. Однак за співвідношенням кількості випадків до чисельності населення ситуація видається не такою жахливою, оскільки у США проживає майже 330 мільйонів людей.
Як і в інших країнах, зростає кількість хворих, помирає дедалі більше медиків. Страждають і працівники правоохоронних органів. У Нью-Йорку не менше 20% поліцейських заражені. Схожа ситуація в Детройті та Новому Орлеані. Не стали винятком збройні сили. Багато галасу зчинило поширення вірусу на ядерному авіаносці "Теодор Рузвельт". Там заразилося близько 300 моряків. Капітан надіслав лист керівництву з проханням допомогти, за що його зняли з посади. Міністр ВМФ, який зробив це, в умовах суспільного резонансу через кілька днів визнав за необхідне теж подати у відставку.
Федеральна влада і Білий дім доволі слабко проявили себе в ситуації, що склалася. Досить пізно до протидії епідемії долучилося Федеральне агентство з надзвичайних ситуацій (FEMA). Багато критики прозвучало й на адресу Центру з контролю над захворюваннями (CDC). Виявилося, що багато лікарень не були належним чином оснащені технічно, а медики не мали необхідного захисту.
На тлі епідемії і карантину, що обіцяє бути тривалим, передбачувано входить у піке американська економіка. Ще недавно вона була в одному з найкращих станів за багато останніх років. Але тепер уже дедалі частіше говорять про рецесію як про доконаний факт. За останні три тижні 17 мільйонів американців подали заявки на допомогу у зв'язку з безробіттям. Відсоток безробіття підскочив до 13. Вважають, що він може піднятися до 20 й вище, тим самим вийшовши на рівень "великої депресії" початку 1930-х років.
Конгрес у таких обставинах вживає надзвичайних заходів для порятунку економіки. Було прийнято пакет фінансової допомоги на фантастично високу суму - 2,2 трильйона доларів. Однак уже зараз стає зрозуміло, що й цього може забракнути. Обговорюється можливість прийняття додаткових пакетів допомоги економіці.
У ситуації, що склалася, президент Дональд Трамп показав себе не з найкращого боку. Передусім, він свідомо ігнорував повідомлення про неминучість приходу вірусу до США. Американська розвідка вже з листопада минулого року спостерігала за розвитком епідемії в Китаї. У січні-лютому в Білий дім надходили доповіді й аналітичні нотатки, суть яких зводилася до необхідності вжити термінових заходів. Натомість президент упродовж багатьох тижнів применшував загрозу, запевняючи, що все під контролем, і навіть обвинувачував демократів у роздуванні цієї теми для послаблення його політичних позицій.
Коли ж епідемія у США стала реальністю, Трамп трохи змінив свою позицію. Тепер телебачення щодня транслює його брифінги з Білого дому. Завдяки цьому його рейтинги навіть пішли вгору, оскільки в багатьох американців склалося враження, що президент справді контролює ситуацію. На цьому тлі Трамп заговорив було про часткове пом'якшення карантину до Великодня (у США - 12 квітня), але його все ж таки змогли вмовити не робити цього. Зіштовхнувшись із перспективою чималої кількості жертв по країні, президент став трохи стриманішим і серйознішим під час своїх публічних появ. Але це тривало лише кілька днів. А потім усі побачили звичного Трампа - який нападає на журналістів і політичних опонентів; проштовхує медичні препарати, що ще не пройшли належної перевірки; свариться з губернаторами штатів, які не виявляють, на його думку, до нього належної поваги.
Ось на такому тлі й триває у країні виборча кампанія. У листопаді нинішнього року мають відбутися президентські вибори. Спостерігається політизація епідемії, коли всі події, пов'язані з поширенням вірусу та станом економіки, розглядаються крізь призму політики, рейтингів і шансів на успіх у виборах.
Замість деякого зростання рейтингу президента останніми днями прийшло помітне зниження. Кілька соціологічних опитувань зараз показують, що рівень підтримки Трампа впав до 44–46 відсотків. Із поширенням епідемії та наростанням кількості хворих і смертей проявляється тенденція висувати докори саме на адресу президента. Стан економіки цьому теж сприяє.
Епідемія поки що найсильніше вдарила по великих містах, які є опорою демократів. Але вона йде і в "червоні" штати, які зазвичай голосують за республіканців і підтримують Трампа. Там багатьом людям дедалі важче приймати тези президента, що все гаразд, усе під контролем, а епідемія - просто така собі вигадка лібералів. Можна прогнозувати продовження сповзання рейтингів Трампа. Подивимося, чи вдасться йому придумати якісь нові ходи, аби змінити цю тенденцію.
Демократи остаточно визначилися зі своїм кандидатом на виборах президента. Ним стане Джо Байден. Його останній і основний конкурент сенатор Берні Сандерс припинив боротьбу. У принципі, чимало праймеріз демократів ще не відбулися. Багато відкладені через епідемію. Останні праймеріз пройшли у штаті Вісконсин за драматичних обставин, коли люди мусили голосувати в розпал епідемії. Багато хто бачить на прикладі Вісконсина таке собі попередження про те, в яких умовах може пройти й загальнонаціональне голосування в листопаді, оскільки ніхто не дасть гарантій, що на той час епідемію буде повністю подолано. З'їзд демократичної партії спочатку мав відбутися в липні, але його вже перенесли на серпень. А останніми днями Джо Байден заговорив, що, можливо, треба провести цей з'їзд у дистанційному, віртуальному форматі.
Останні соціологічні опитування показують перевагу Байдена над Трампом на рівні від 4 до 12 відсотків (близько 8 відсотків у середньому). Це, звісно, непогані новини для демократів, але спочивати на лаврах їм не доводиться . Насправді перед Байденом нині стоять кілька важливих проблем, простого вирішення для яких немає.
По-перше, він не може вести свою виборчу кампанію у звичному, традиційному форматі. В умовах жорсткого карантину він не залишає свого будинку, не може проводити мітингів, зустрічатися з виборцями. Тому вимушений вдаватися до дистанційних методів - наприклад, до повідомлень у Твіттері й відеороликів. Проводити масову рекламну кампанію на телебаченні теж не з руки, оскільки увага населення повністю переключилася на епідемію.
По-друге, критика президента нині може видаватися неетичною. Президент, формально, керує зусиллями, спрямованими на боротьбу з епідемією в національному масштабі, й атаки на нього в нинішній ситуації можуть здатися частині виборців неправильними. У період національного лиха видається важливим згуртуватися. Трамп атакує опозицію постійно, але якщо Байден завдаватиме ударів у відповідь, це можуть не всі зрозуміти.
По-третє, і це стратегічно основний момент, Байдену треба визначитися з оптимальною передвиборною платформою. Саме в цьому для нього й полягає основна пастка. Він поміркований демократ, центрист, представник політичної еліти, істеблішменту. Байден не прихильник радикальних, революційних змін. Це заважає його контактові з найбільш лівою частиною електорату, виразником сподівань якої був Сандерс і, певною мірою, сенаторка Елізабет Воррен.
Щоб заручатися підтримкою цієї частини виборців, Байдену треба посунутися трохи вліво. Ми вже бачимо його намір зробити це. Зокрема, він заговорив про розширення програми "Медікеар", що дасть американцям ширший доступ до послуг у сфері охорони здоров'я. Крім того, Байден порушує дуже популярну серед прихильників Сандерса тему вирішення питання з кредитами, які багато американців вимушені брати на навчання в університеті, а потім виплачувати довгі роки.
З іншого боку пастка в тому, що коли Байден занадто посунеться вліво, то втратить свою репутацію центриста, а саме це приваблює в ньому іншу частину електорату. На загальнонаціональних виборах у листопаді центрист Байден може розраховувати на голоси незалежних виборців, а може - й на частину республіканців, які розчарувалися в Трампі. Але якщо він змінить свою програму, взявши на озброєння гасла та обіцянки лівих, то може втратити цей сегмент.
Нарешті, зараз саме час для Джо Байдена визначитися з тим, хто йтиме на вибори з ним у тандемі. Вибір віцепрезидента - завжди важливе питання. Більшість спостерігачів вважають, що соратником Байдена має стати жінка. Це може бути і одна з його конкуренток по праймеріз, наприклад та ж таки Воррен або сенаторка Емі Клобучар. Але багато хто пропонує вибрати на цю позицію не просто жінку, а політика з не білим кольором шкіри. У зв'язку з цим згадують сенаторку Камалу Гарріс і політика зі штату Джорджія Стейсі Абрамс.
Так чи інакше, сьогодні стало очевидно, що ми спостерігаємо за унікальною ситуацією у США, коли в умовах наростання епідемії тривають політичні процеси, країна наближається до президентських виборів. Вирішується доля Америки. Епідемія і політика виступають тут у нерозривній зв'язці.