Президенти США й РФ провели двогодинний відеосаміт, головною темою якого була Україна.
Перші інформаційні вкидання про підготовку ще одного саміту зі США РФ розпочала ще у вересні. США зберігали з цього приводу глухе мовчання. Предмет розмови був незрозумілий, оскільки лише незадовго до того, в червні, в Женеві вже пройшов саміт Джозефа Байдена з Владіміром Путіним. Скидалося, домовленостей, досягнутих на ньому, дотримуються обидві сторони. Чергову військову ескалацію, якою РФ погрожувала Україні, було зупинено. Навчання «Захід-2021» Росія завершила дочасно, аби військові змогли проголосувати на виборах до Держдуми. США жодним чином не тиснули на Кремль у зв'язку з цими вкрай маніпулятивними виборами. Їх не оголосили чесними й демократичними, але де-факто визнали.
Незрозумілою залишалася ситуація навколо російських кібератак. Вони тривали після женевського саміту. Але були й постійні контакти для вирішення проблеми. У Женеві тривали консультації щодо стратегічних озброєнь.
Проте Путін знову хотів ексклюзивних переговорів із Байденом, причому до кінця року. В російського президента була можливість зустрітися в межах саміту Великої двадцятки в Римі в останніх числах жовтня та на кліматичному саміті ООН у Глазго на початку листопада, і США її не відкидали. Але Путін вирішив не їхати на жоден із них, обмежившись відеопривітаннями. Пояснення, що прозвучало тоді, — небажання зустрічатися на загальних підставах, як інші лідери, котрі спілкувалися на самітах із американським президентом.
У листопаді розвідувальна спільнота США виявила нову концентрацію російських військ поблизу кордонів України. За оцінкою, на початок наступного року концентрація могла сягнути рівня, який дозволив би Росії здійснити великомасштабну військову атаку на Україну. На відміну від попередніх випадків, включно з ситуацією весни цього року, нова ескалація не злякала США та їхніх союзників. Україна ж узагалі не зразу її розгледіла. Рівень військових приготувань із боку НАТО не знизився, як раніше, «щоб не дратувати РФ», не припинилися і поставки озброєнь Україні. На чергових навчаннях НАТО в Чорному морі з'явилися американські стратегічні бомбардувальники B-1В, у часи холодної війни призначені для ядерних місій, але потім — переобладнані під неядерні озброєння. В Португалії завершилося розгортання новітніх стратегічних бомбардувальників B-2s для швидкого реагування в рамках системи ядерного стримування НАТО.
Міністерські сесії Альянсу в Румунії та Латвії, що відбулися в листопаді, констатували: союзники не знають, якої мети хоче досягти РФ новою ескалацією проти України, але готуються дати відсіч. РФ, зі свого боку, продовжувала вимагати проведення саміту, але не пояснювала публічно, чого хоче. Нарешті Владімір Путін публічно оголосив і кілька разів повторив: РФ хоче міцних юридичних гарантій, що НАТО не буде розширюватися й наближати свою військову інфраструктуру до кордонів Росії.
За кілька тижнів до проведення саміт у відеоформаті США погодили. Відтоді РФ демонструвала підвищену зовнішньополітичну активність на всіх фронтах. Владімір Путін робив численні телефонні дзвінки і приймав іноземних лідерів. Географія була широка — Південний Кавказ, Центральна Азія, Близький Схід, Африка, Латинська Америка, Східна Азія. Напередодні саміту з Байденом Путін відвідав із візитом Індію. Не можна сказати, що РФ десь чекав великий успіх. Але Росія демонструвала, що має глобальний вплив і здатна розмовляти зі США на рівних. Штати, крім стандартних і постійних контактів із європейськими союзниками, напередодні саміту провели додаткові комунікації з Великою Британією, Німеччиною, Італією і Францією, — Джозеф Байден зателефонував лідерам цих країн для узгодження позицій перед розмовою з Владіміром Путіним.
Головну тему перемовин оголосили напередодні — російські претензії до України, що загрожували новою війною. За результатами Білий дім опублікував короткий пресреліз, у якому було сказано, що Байден попередив Путіна про наслідки нового військового вторгнення в Україну, але говорили також про іранську ядерну програму та кібербезпеку і домовилися сформувати команди для подальших консультацій із питань, які турбують сторони.
Кремль опублікував більш розлогий пресреліз, який підтвердив, що США попередили стосовно військового нападу РФ на Україну, вживши перед словами про нього сполучник «нібито». Було сказано, що Владімір Путін виклав свої вимоги про гарантії з боку НАТО та претензії до України. Але ніде не зазначалося, що Байден ці вимоги хоча б почув. Крім того, було представлено супутні теми розмови, де розбіжності в позиціях не такі гострі, зокрема про ядерну програму Ірану. Як і в американському пресрелізі, в російському було сказано, що досягнуто домовленостей про формування команд для наступних консультацій.
Помічник президента США з національної безпеки Джейк Салліван провів пресбрифінг, під час якого розкрив деякі деталі переговорів. За його словами, США не погрожували РФ пальцем, але відверто пояснили, які наслідки чекають на Росію в разі військового вторгнення в Україну. Як було сказано, Штати тепер готові зробити те, чого не готові були зробити 2014 року. Салліван позначив декотрі з цих заходів: зупинка «Північного потоку-2», заборона на дії з суверенним боргом РФ на вторинному ринку, санкції проти найбільших російських банків і фінансової системи РФ, які обмежать конвертацію російської валюти, збільшення військової допомоги Україні. Питання інтерпретації — чи можна вважати ці санкції «пекельними», але вигляд вони мають цілком переконливий.
Що стосується проблеми ОРДЛО, Салліван сказав, що її можна вирішити дипломатично через нормандський і мінський формати. Але якихось сигналів, які б свідчили про зміну під впливом Путіна бачення Штатами умов урегулювання, не прозвучало. Зате чітко прозвучало, що дипломатичний процес урегулювання навколо ОРДЛО, як і ширші переговори з РФ з питань, котрі її турбують, можливі тільки після початку деескалації з її боку.
У день відеосаміту представники Сенату і Палати представників Конгресу США опублікували компромісний текст закону про військові асигнування на 2022 рік. На етапі розгляду в Палаті представників у законопроєкті з'явився розділ про нові санкції проти РФ. У разі прийняття Сенатом вони б зобов'язували адміністрацію впровадити санкції проти керуючої компанії «Північного потоку-2», забороняли б американським резидентам брати участь у розміщенні паперів суверенного боргу РФ, вимагали б обов'язкового розгляду питання про санкції проти 35 значних представників російського політичного режиму, включно з відносно новим головою уряду (інколи цей список називають «списком Навального»).
У компромісному варіанті законопроєкту про військові асигнування, який має високі шанси на остаточне затвердження Конгресом, весь санкційний блок проти РФ вилучений. Щодо санкцій проти «Північного потоку-2» — ситуація була передбачувана. Адміністрація Джозефа Байдена наполегливо просила конгресменів-демократів прибрати цей пункт, ще коли відеосаміт із Путіним не був погоджений. Логіка полягає в тому, що США досягли міцних домовленостей із Німеччиною про зосередження долі «Північного потоку-2» виключно в її руках, і вже Німеччина враховуватиме дії РФ проти України. На пресконференції після відеосаміту Салліван ще раз підтвердив, що, відповідно до досягнутих домовленостей, Німеччина зупинить «Північний потік-2», якщо РФ піде на нову агресію.
Що стосується інших аспектів санкцій, їх, схоже, віднесли до «пекельного» пакета, який зможуть застосувати у разі нової агресії РФ, але не застосують, якщо РФ від агресії утримається.
Що стосується військових приготувань, то цифри на 2022 рік, представлені в компромісному законопроєкті, такі: на військову допомогу Україні асигнується 300 млн, країнам Балтії — 150 млн, на загальне додаткове зміцнення східного флангу НАТО — 4 млрд дол. Це на рівні додаткових заходів, які було передбачено у військовому бюджеті США 2015 року, зразу після початку російської агресії проти України. Але це менше від 7 млрд дол., передбачених у 2022 році на зміцнення оборони Тайваню.
Не можна сказати, що відеосаміт США й РФ був беззмістовним для України. США в координації з європейськими союзниками повні рішучості та в змозі утримати РФ від спроби нової військової агресії. У разі деескалації з боку Росії можлива активація дипломатичних зусиль із врегулювання навколо ОРДЛО. Але нових західних санкцій, які б підштовхували РФ іти на поступки в межах дипломатичного врегулювання, не буде. Вважається, що достатньо вже наявних, — їх знімати ніхто не планує.
Адекватність уявлень про політичну дійовість наявних санкцій можна оскаржувати. З одного боку, не видно, щоб Кремль змінював свою політику стосовно окупованих українських територій, навпаки — посилює їх поглинання РФ. А з іншого — поспішна повторна російська ескалація останніх місяців свідчить про те, що часовий горизонт для рішення, яке б задовольняло Кремль, обмежений. РФ квапиться, і, можливо, не в останню чергу внаслідок дії санкцій.
США в переговорах із РФ утримують коридор можливостей для мирного вирішення Україною проблем окупованих територій. Але за Україну вирішувати ці проблеми, тим більше вирішувати швидко, США не будуть. Базовий прогноз — нове коло переговорів, у якому США підтримуватимуть Україну, але вона має виявляти власну дипломатичну ініціативу. Навряд чи така ініціатива має бути обмежена російськими погрозами військового вторгнення і російським баченням мінських домовленостей.
Більше статей Олексія Іжака читайте за посиланням.