Азійські країни, які першими зіштовхнулися з небезпекою поширення COVID-19 через географічну близькість і високий рівень міграційних процесів із Китаєм, зуміли взяти під контроль першу хвилю поширення хвороби, але опинилися перед проблемою, як стримати другу, що накочується вже з багатьох країн світу одночасно.
Досвід боротьби з атиповою пневмонією (SARS) 2003 року допоміг у стислі терміни виробити свою стратегію боротьби з новим коронавірусом і уникнути попередніх помилок, але знайти універсальний засіб поки що не вдалося нікому.
Тайвань: раннє реагування та вільний потік інформації у боротьбі проти страху перед новим коронавірусом
Методи боротьби Тайваню з поширенням COVID-19 активно протиставляються методам самого Китаю. На противагу комуністичному материкові, який, поряд із жорсткими карантинними обмеженнями, посилив контроль над засобами масової інформації та соціальними мережами, а також прийняв закон, який покликаний "створити позитивну онлайн-екосистему" і забороняє людям публікувати в Інтернеті негативну інформацію (багато хто вбачає в цьому спробу приховати інформацію про коронавірус), демократичний Тайвань обрав активну комунікацію.
Ще наприкінці грудня минулого року, коли стало відомо про новий коронавірус, уряд активізував роботу Головного центру командування епідеміями (був створений ще для боротьби SARS), який не тільки швидко розробив план реагування зі 124 пунктів і координує його виконання, а й проводить регулярні прес-конференції, де інформує громадян про події, пов'язані із захворюванням, дає рекомендації та спростовує чутки, які поширюються в соцмережах. З іншого боку до комунікації долучились і незалежні інститути (такі як FactCheck Center та MyGoPen), що забезпечують громадян інформацією, котру перевірили самостійно як незалежні неурядові організації. Крім того, тайванський інженер-програміст розробив онлайн-карту в режимі реального часу, яка показує жителям острова наявність масок та інших необхідних засобів у аптеках поблизу місця їх перебування, щоб скоротити час їх пошуку. А Міністерство з цифрових технологій підхопило цю ідею і в дуже стислі терміни розробило кращу версію інформаційної платформи з урядовими даними.
Очевидно, що в розпал коронавірусної інфекції самих тільки інформативних заходів мало, вони насамперед були спрямовані на координування плану дій, прийнятого владою, з діями і потребами громадян, а також на недопущення поширення панічних настроїв та дезінформації. Ключовим же моментом у стримуванні поширення COVID-19 стала швидка реакція Тайваню на новий коронавірус - перевірка всіх пасажирів, які прибували з Уханю, вже на початку січня, ще до отримання підтвердженої інформації про можливість зараження людини від людини. Крім того, Тайвань одним із перших запровадив обмеження на в'їзд людям, котрі відвідували Китай, а для тих, хто прибував з Макао та Гонконгу, - 14-денний карантин, чим викликав критику Китаю. Попередній негативний досвід ураження SARS цього разу примусив уряд діяти на випередження, вживаючи вже випробуваних у 2003-му заходів, що допомогло впродовж тривалого часу утримувати досить низький рівень захворюваності, хоча на материковому Китаї працює й проживає близько 850 тисяч тайванців.
Однак поширення вірусу у США та Європі, за словами президентки Цай Іньвень, наразі стало "критичним другим етапом у боротьбі з епідемією". Вона закликала громадян діяти згідно з інструкціями із запобігання коронавірусу та утриматися від паніки, що стала спостерігатись у супермаркетах після оголошення про блокування кордонів. Уряд закрив в'їзд для іноземних туристів із країн, охоплених епідемією, через подвоєння імпортованої кількості заражень COVID-19 у середині березня, а для окремих категорій (громадян із посвідкою на проживання, дипломатів, спеціально затверджених ділових гостей та громадян Тайваню) запровадив 14-денний карантин. На сьогодні за межами острова перебуває тисяча громадян, які найближчим часом повернуться додому. Тож місцева влада веде переговори з готелями, щоб збільшити кількість "карантинних місць" для іноземців і тайванців, які прибувають на острів і хочуть пройти карантин поза межами домівки (для них, до речі, передбачені державні субсидії за відмову перебувати на домашньому карантині).
Сінгапур: локалізація хворих і покарання порушників карантину
Сінгапур став третьою після Китаю країною, в якій зафіксували інфікованих COVID-19, а на середину лютого в країні вже було виявлено 80 позитивних випадків. Для мегаполісу з великою щільністю населення (проживає 5,7 млн людей) і високим рівнем ризику через статус одного з найбільших азійських транзитних хабів ця ситуація видавалася дуже серйозною. Однак, завдяки тотальному тестуванню населення на початковому етапі (влада вирішила перевірити всі без винятку випадки пневмонії та грипу), а також відпрацюванню кожного можливого контакту інфікованого із залученням поліції та спеціальних команд відстежування (вони також жорстко контролюють людей, які перебувають на карантині) та використанню сучасних технологічних можливостей, ситуацію вдалося взяти під контроль.
Сінгапурську модель реагування можна порівняти з яскраво вираженим методом "батога і пряника". Адже уряд активно закликає людей заздалегідь звертатися до лікарень, оплачуючи тестування та лікарняні рахунки (а медичні послуги в країні дуже дорогі) тих, у кого підозрюють або підтверджують захворювання, при цьому пацієнтів навіть із легкими симптомами відправляють у госпіталь, а не на домашній карантин, як це роблять в інших країнах. Це дало можливість ізолювати хворих, не зупиняючи повсякденної життєдіяльності здорових людей та бізнесу. Правда, переведення на дистанційну роботу працівників багатьох компаній і фінансове заохочення самозайнятих з боку держави (73 долари США на день) було одним із заходів превентивного характеру.
Однак влада Сінгапуру покладає велику відповідальність за зниження ризику перенесення інфекції й на самих громадян, закликаючи їх до особистої гігієни, соціальної свідомості та дотримання дистанції. І саме за порушення цих вимог сінгапурцям виписують високі штрафи та карають. До прикладу, за порушення правил самоізоляції жителю країни доведеться заплатити 10 тисяч доларів або відбути тюремне ув'язнення терміном до 6 місяців. Збільшення впродовж останнього місяця кількості завезених випадків COVID-19 примусило владу вдатися до ще жорсткіших заходів впливу до тих, хто приховує інформацію про закордонну подорож. Так, тиждень тому було позбавлено громадянства сінгапурця, який, не дотримуючись режиму самоізоляції після відвідин Індонезії, знову виїхав за межі країни.
Гонконг: соціальне дистанціювання та особиста гігієна
Після спалаху SARS, коли померло 299 гонконгців (із 774 летальних випадків загалом), засоби особистої гігієни та маски для обличчя стали повсякденною звичкою жителів понад семимільйонного міста, що знизило навіть загальні показники захворюваності на сезонні простуди. Однак перед загрозою поширення нового коронавірусу цих засобів виявилося б замало. Влада автономного регіону одразу запровадила жорсткіші заходи - суворе дотримання карантину, закриття всіх розважальних закладів, заборону на масові зібрання, соціальне дистанціювання (зокрема закриття навчальних закладів та переведення компаній на дистанційну роботу), що, звісно, спочатку обурювало місцевих жителів, які розцінювали ці дії влади як намагання скористатися ситуацією для припинення масових виступів, що вирували торік.
Жорсткі обмеження дозволили утримати низький рівень захворюваності, однак на початку березня, з поверненням на робочі місця багатьох працівників державного та приватного секторів (оскільки в Гонконзі функціонує багато іноземних компаній) і поширенням вірусу в інших країнах світу, збільшилася кількість імпортованих інфікувань, що змусило владу повернутися до карантинних заходів: місцевих знову відправили працювати дистанційно, а для новоприбулих запровадили електронне маркування та суворий карантин, за дотриманням якого стежить поліція. Крім того, в аеропорту Гонконгу (вслід за Сінгапуром) заборонили транзитний пасажирський рух і обмежили в'їзд нерезидентів на територію регіону.
Південна Корея: масове тестування і вибіркова ізоляція
Південнокорейський приклад подолання спалаху коронавірусної інфекції став взірцевим для багатьох західних країн, котрі, як і сама Корея, запізнилися з належною превентивною реакцією, коли вірус уже вирував у Китаї. Південна Корея не поспішала закривати кордони з Китаєм (за винятком рейсів із провінції Хубей), а сумнозвісна пацієнтка №31 встигла не тільки завезти вірус з Уханю, а й заразити ним багато парафіян протестантської секти одночасно. Правда, уряд країни все ж таки зробив деякі запобіжні кроки (і знову в пригоді став попередній досвід боротьби з близькосхідним респіраторним синдромом MERS), які згодом допомогли йому загасили спалах та утримати низький рівень летальних випадків. Ще в січні уряд країни залучив медичні компанії до розробки ефективних тестів на виявлення нового коронавірусу, гарантувавши їм фінансування та швидку сертифікацію. Тож на момент спалаху захворювання країна вже мала десятки тисяч тестових комплектів, які дали можливість провести масове діагностування населення (до 15 тисяч осіб на день). Крім того, було розгорнуто сотні пунктів тестування поблизу лікарень, будинків інфікованих та для автоводіїв (на кшталт МакДрайву), щоб розвантажити лікарні, з одного боку, і позбавити людей зайвих контактів, - з іншого. Високий рівень медицини і розвиток технологій певною мірою допомогли південнокорейському прориву перед загрозою COVID-19. Завдяки інтерактивним картам місцеві жителі з мобільного телефону можуть відстежувати дані про пересування, місце перебування, контакти нововиявленого інфікованого і, відповідно, заздалегідь перевіритись у разі контактування з ним.
Південна Корея не вдавалася до жорсткого карантину, намагаючись пом'якшити і без того руйнівний вплив епідемії на економіку країни, проте активно практикує вибіркову ізоляцію, щоб запобігти дальшому наступу вірусу. Однак і вона, подолавши локальне поширення коронавірусу, нині змушена розробляти додаткові, більш жорсткі заходи для боротьби з імпортуванням хвороби з-за кордону.
Тож, успішно подолавши першу хвилю поширення COVID-19, сьогодні кожна з цих країн зіштовхнулася з більш комплексними проблемами. Поширення епідемії на глобальному рівні не тільки відтермінувало повернення згаданих держав до звичного життєвого ритму, а й підштовхнуло до більш жорстких заходів. Особливо зважаючи на масове повернення своїх же громадян з уражених епідемією країн. Перед урядами стоїть нелегке завдання проконтролювати дотримання тисячами людей карантинного режиму, адже, як з'ясувалося, порушення карантину окремими особами одразу призвело до подвоєння випадків зараження, більшість яких виявилися імпортованими. І в цій ситуації уряди країн не тільки залучили сучасні технічні можливості та спеціальні органи для виявлення порушників, а й одностайні в накладанні високих штрафів, притягненні до кримінальної відповідальності своїх громадян, анулюванні віз та депортації - іноземних.
Як свідчить досвід азійських країн, зусилля влади не були б такими успішними без високого рівня відповідальності та дисциплінованості самих громадян, переважна більшість яких дотримується офіційних інструкцій та рекомендацій. Саме цього бракує населенню України, де зараз кількість інфікованих на COVID-19 збільшується день у день. Попри неготовність медичної системи до колосальних навантажень, нестачу тест-систем і експрес-тестів для масової перевірки населення, дуже багато українців свідомо ігнорують загальні правила поведінки в епідеміологічній ситуації й почасти інфікують людей навколо себе. Українська влада доклала чимало зусиль, щоб повернути українців додому до і після закриття кордонів, - отримала ж натомість опір і тотальне небажання додержуватися режиму ізоляції. Зі свого боку, держава не змогла забезпечити його виконання в законний спосіб. Більше того, днями Кабінет міністрів офіційно дозволив пацієнтам із легкою формою захворювання на коронавірус та особам, які контактували з хворими на COVID-19, відвідувати громадські місця (до яких належать заклади торгівлі й аптеки) у невідкладних випадках. А також пропонує відновити роботу харчових та сільськогосподарських ринків під час карантину…
Азійські країни показали світові, як чітка стратегія влади і дисциплінованість населення допомагають долати коронавірус без поліцейських блокпостів та патрулювання військовими вулиць міст, але, схоже, багатьом іншим країнам доведеться прийти до азійського досвіду шляхом власних втрат і помилок.
Всі статті автора читайте тут.