Останнім часом Центральне розвідувальне управління США зазнає дуже жорсткої критики за провали американської розвідки стратегічного характеру. Результатом цього стала відставка 4 червня 2004 р. директора ЦРУ Джорджа Тенета.
Передчасна відставка глави розвідувального відомства — не рідкість. Цієї долі не уникнув навіть творець управління Аллен Даллес — 1961 року він був змушений залишити посаду після провалу спроби державного перевороту на Кубі. Цікаво, що коли в сенаті затверджували кандидатуру 44-річного Тенета, сенатор Боб Керрі, який виступає сьогодні як один із найзапекліших критиків провалів ЦРУ в боротьбі з тероризмом, запитав кандидата: чи не здається йому, що загроза тероризму перебільшена. Тенет відповів, що вважає загрозу тероризму реальною та зростаючою. Це було, нагадаємо, в 1997 році.
Джорджу Тенету лише 51 рік. На відпочинок він, звісно, не збирається — піде працювати у приватний сектор, щоб виправити фінансовий стан сім’ї. Однак у ситуації, коли вся передвиборна боротьба ще попереду, коли рейтинг президента падає без будь-яких зусиль з боку його суперника, коли американці відчувають дедалі більше розчарування результатами боротьби з терором й особливо становищем в Іраку, відставка одного з ключових співробітників нинішньої адміністрації сприймається як тривожна ознака якихось підкилимних інтриг, жертвою яких став директор ЦРУ.
Чутки про відставку Тенета з’явилися одразу після терактів 11 вересня 2001 р. Імовірно, зараз директора ЦРУ попросили піти, щоб угамувати пристрасті навколо згаданих провалів американської розвідки.
Через серйозні помилки останніх років найвідоміша розвідувальна служба світу опинилася в складному становищі. Дві доповіді сенату США — щодо Іраку та терористичних актів 11 вересня — можуть призвести навіть до ліквідації ЦРУ.
Першим бойовим хрещенням для нового директора стане доповідь комісії сенату щодо достовірності інформації, яка спонукала американців розпочати війну в Іраку. «Це розгромний документ», — кажуть ті, хто читав 400-сторінкову доповідь. Найголовніше обвинувачення — це своєрідне «підштовхування» розвідкою американського керівництва до прийняття рішення про війну з Іраком. Задовго до вторгнення до Іраку внаслідок таємних операцій у Тенета з’явилася агентурна мережа, що сягала вершини — завербовані ЦРУ люди були в найближчому оточенні Саддама. Проблема полягала в тому, що підтримувати цю агентуру в працездатному стані протягом тривалого часу було складно — агенти смертельно боялися розправи. Парадокс іракської ситуації полягав в тому, що сам процес воєнного планування та перебіг пов’язаних із ним таємних операцій розвідки підштовхували політичне рішення. Президенту весь час говорили: або зараз, або ніколи. І президент зважився.
Інше істотне обвинувачення стосується так званої справи Ахмада Чалабі, одного з лідерів іракської антисаддамівської еміграції, засновника й голови організації «Іракський національний конгрес», штаб-квартира якого була в Лондоні. Ахмад Чалабі користувався довірою Вашингтона, і після того, як 1998 року Конгрес США ухвалив закон про фінансування іракської опозиції, став одержувачем левової частки цих грошей. Ще до початку вторгнення він розгорнув тимчасовий офіс на півночі, на території, підконтрольній курдам, в’їхав до Багдада на броні американських танків і одразу ж спробував, що називається, «підхопити владу».
Спроба не вдалася. Чалабі увійшов до складу тимчасової Правлячої ради і продовжував користуватися заступництвом впливових осіб у Вашингтоні. Однак нещодавно його блискуча кар’єра несподівано рухнула. Пентагон припинив його фінансувати, з’явилися повідомлення про те, що саме Чалабі забезпечував адміністрацію неправдивими даними про наявність у Саддама заборонених видів зброї. А потім у його будинку й офісі в Багдаді іракська поліція вчинила обшуки. Із прихильника американської військової присутності Чалабі миттєво перетворився на противника і почав стверджувати, що саме за свою патріотичну позицію він і зазнає тепер гонінь.
Але виявилося, що справа не в цьому. Анонімні представники розвідки звинуватили його у розкритті американських державних секретів. Чалабі, за словами цих представників, давно підтримував контакти з іранською розвідкою. Він дізнався, що американці розкрили шифр, яким користуються іранці, і розповів про це іранському резиденту в Багдаді. Чалабі начебто побоювався, що Вашингтон дізнається про його зв’язки з Тегераном, і тому порадив іранцю більше не користуватися старим шифром. Але резидент відправив до Тегерана повідомлення про свою розмову з Чалабі, зашифрувавши його саме тим шифром. Донесення прочитали у ЦРУ. Коло замкнулося. Тепер агенти ФБР намагаються з’ясувати, хто розповів Чалабі про злам шифру. Шукають цю людину в Пентагоні.
Ще одна доповідь сенату, оприлюднена наприкінці липня, містить висновок про те, що атакам 11 вересня можна було спробувати запобігти. Однак американські спецслужби не змогли цього зробити. Причина — «забуті» дані, відсутність належної координації в рамках розвідспільноти, брак коштів, попередження, залишені без уваги.
Але ще більшу стурбованість викликає дійсність, що залишилася за межами офіційних документів: незважаючи на всі зусилля, зараз американські розвідслужби залишаються непідготовленими, як і в день атак на Вашингтон і Нью-Йорк, коли Джордж Тенет прибув до штаб-квартири після того, як вежі Всесвітнього торгового центру впали.
Експерти у сфері розвідки переконані, що ЦРУ все ще не вдалося проникнути до «Аль-Каїди» і встановити, як функціонує і як здійснюється зв’язок в організації бін Ладена.
Нарешті, на справжню війну перетворилися розбіжності Центрального розвідуправління з військовим відомством. Особливо це стало помітно після успішної інтервенції США та їхніх союзників до Афганістану, в якому агенти ЦРУ відігравали головну роль поряд зі спеціальними військами. Саме тоді Дональд Рамсфельд вирішив ввести нову посаду заступника міністра оборони з розвідки — посаду, яку він довірив одному зі своїх найвідданіших соратників Стівену Камбону.
Хоча Камбон завжди стверджував, що займається лише координацією, його призначення сколихнуло сузір’я американської розвідки, в якій центр ваги почав різко зміщатися у бік Пентагона. Вплив міністерства оборони США став очевидним у процесі формування рішення про початок війни в Іраку. І тепер, скориставшись вакуумом влади в ЦРУ, Пентагон захоплює дедалі більший простір. У Сенаті є люди, які виступають за створення нової посади в американській адміністрації — керівника розвідки з реальними повноваженнями. А це означає, що директор ЦРУ залишиться без однієї зі своїх посад і не зможе, нехай і формально, керувати всією розвідувальною спільнотою.
Ця спільнота США напередодні грандіозних змін. І судячи з усього, вони почнуться незалежно від того, хто виграє нинішньої осені президентські вибори.