Росія продовжує нарощувати військову присутність в Арктиці й одночасно намагається переконати світ, що не прагне зробити Північний полюс новою зоною політичного й військового протистояння. Але ситуація навколо Арктики з кожним місяцем стає гарячішою. Російські чиновники заявляють про підготовку звернення до спеціальної Комісії ООН для того, щоб на основі міжнародних норм домогтися визнання права РФ на арктичний шельф площею 1,2 млн км2, насичений енергетичними ресурсами. З аналогічними претензіями також виступили Канада й зовсім нещодавно - Данія. Однак аргументи своїх дипломатів і вчених в ООН Кремль, очевидно, готується підтвердити військовими аргументами. У НАТО також дійшли висновку, що на тлі підвищення російської активності й зміни геополітичної ситуації кооперація країн регіону із забезпечення безпеки в північних широтах має стати одним з пріоритетних напрямів діяльності альянсу.
Битва за дно
У наших попередніх публікаціях на арктичну тематику вже неодноразово йшлося про те, що в Росії (як і в СРСР) майже немає шансів власними силами забезпечити економічний розвиток регіону Арктики й одночасно доступ до ресурсів регіону. Але очікувана наявність у Заполяр'ї масштабних запасів нафти змушує російську владу вигадувати, як відхопити шматок арктичного пирога - того, що масніший, - і не дозволити це зробити іншим.
На 19-му Петербурзькому міжнародному економічному форумі (ПМЕФ), що відбувся недавно, Арктиці присвятили окрему сесію, під час якої заступник міністра економічного розвитку РФ Олександр Цибульський оголосив, що Арктика стає для Росії новим "національним мегапроектом і єдиним об'єктом державного управління", який, однак, російська держава подужати не в змозі. Він закликав скоординувати сили як представників бізнесу, наукового й експертного співтовариств, так і громадянського суспільства. Держорганом, що координує ці зусилля, визначено комісію з розвитку Арктики, яку очолив заступник голови російського уряду Дмитро Рогозін.
Виступали на ПМЕФ і представники російського енергетичного бізнесу. Президент "Роснефти" Ігор Сєчин заявив, що арктичний шельф слід освоювати вже зараз, якщо Росія хоче забезпечити себе нафтою в довгостроковій перспективі. Сєчин посилався на доповідь американських експертів, які пов'язують з енергоресурсами шельфу Арктики (а це 13% світових запасів нафти, плюс іще 30% світових запасів природного газу і 20% світових запасів газоконденсату) перспективи глобального енергоринку через 10 і більше років.
Поки що Росія експлуатує в Арктиці платформу "Приразломная", яка вже дала 2,9 млн т нафти. "Цього року пробурять іще кілька свердловин, але на проектну потужність видобуток тут вийде тільки в 2020-му", - заявив Андрій Патрушев, новий заступник генерального директора "Газпромнефти". У Виборгу й Сєверодвінську на замовлення "Газпрому" вже побудовано або будуються кілька нових плавучих платформ для арктичного шельфу. Водночас через санкції "Роснефть" втратила підтримку з боку американської Exxonmobil і змушена була зупинити буріння в Карському морі, де запаси нафти можуть бути порівнянні з ресурсами всього Аравійського півострова. "Роснефть" заявила, що санкції Заходу змусили відкласти деякі її проекти на арктичному шельфі на півтора-два роки.
Таким чином, завдяки санкціям в іноземних конкурентів росіян з'являється часовий зазор, щоб активізувати роботи на арктичному шельфі. До боротьби за ліцензії на розробку північних родовищ долучилися європейські й американські компанії, а також компанії з Китаю, Індії і навіть В'єтнаму. Так, у середині травня влада США дозволила британсько-голландській Shell розпочати буріння на шельфі в районі Аляски.
Через міжнародні санкції Росія може втратити лідерство в розробці арктичного шельфу. Тому вона змушена йти на превентивні заходи. Уже зараз РФ намагається застовпити собі шельф із більш ніж половиною (!) всіх енергетичних запасів Арктики за допомогою Конвенції ООН з морського права
1982 р. Ця конвенція дозволяє приарктичним країнам претендувати на ресурси дна в Північному Льодовитому океані за межами своєї 200-мильної виключної економічної зони. Ця зона може бути розширена ще на 150 морських миль, якщо країна доведе, що Арктичний шельф є продовженням її суходолу. У своїй економічній зоні прибережна держава має переважне право на видобування корисних копалин.
Іще в 2001 р. Росія вперше спробувала довести своє право на шельф за межами 200-мильної зони, але тоді Комісія ООН з питань кордонів континентального шельфу визнала аргументи росіян непереконливими. І ось нещодавно Росія з помпою оголосила, що її вченим у результаті кількох експедицій (остання завершилася в жовтні 2014-го) вдалося отримати нові дані про те, що підводні хребти Ломоносова й Менделєєва є продовженням російської континентальної окраїни (улоговину Підводників, що лежить між ними, Росія також приписала собі). Крім того, згідно з повідомленням Міністерства природних ресурсів РФ, до заявки для ООН включено частково хребет Гаккеля. Таким чином Росія висуває претензії і на Північний полюс.
За словами міністра природних ресурсів і екології РФ Сергія Донського, заявку до ООН буде подано вже цього літа. "Схвалення заявки закріпить за Росією суверенні права на додаткову територію площею близько 1,2 млн км2 у Північному Льодовитому океані. Також дасть змогу приростити прогноз на вуглеводневі ресурси більш ніж на 5 млрд т умовного палива. Ну й, звичайно, розширити наш плацдарм забезпечення геополітичних інтересів в Арктиці за рахунок установлення юрисдикції та контролю за діяльністю на морському дні й покриваючих водах", - пояснив російський чиновник.
Однак рішення Комісії ООН з питань кордонів континентального шельфу передбачити складно, визнають російські експерти. На висновки ООН може вплинути криза у відносинах Росії з Заходом через Україну, а також дії інших країн регіону.
Річ у тім, що Данія та її автономна територія Гренландія подали аналогічну заявку в ООН іще
15 грудня минулого року, а Канада зробила це ще раніше - 2013-го. Зокрема, у заявці данців претензії на територію шельфу площею
900 тис. км2 обґрунтовуються саме тим, що хребет Ломоносова є продовженням Гренландії. Поки що незрозуміло, коли заявку Данії розгляне Комісія ООН. Але як кажуть експерти, якщо Росія у своїй заявці вкаже ті самі райони як свої, в Об'єднаних Націях можуть зажадати додаткових консультацій, серйозніших наукових доказів або двосторонніх переговорів. У Комісії ООН є 10 років на розгляд заявки, вона, зрештою, також може задіяти критерій медіального кордону, тобто ліній, рівновіддалених від узбережжя держав. За такого сценарію Північний полюс відходить данцям.
При цьому експерти зазначають, що мета Данії в цій суперечці навіть не в тому, щоб позмагатися за ресурси Арктики з Росією і Канадою. Перемога в ООН дозволить Копенгагену охолодити запал гренландських "автономістів", які (у разі проголошення повної незалежності від Данії) напевне програли б міжнародний спір за права на шельф. Канадські територіальні претензії не вступають у протиріччя з російськими (але частково перетинаються з данськими), однак Канада відверто не зацікавлена в тому, щоб Росія отримала ексклюзивні права в Арктиці. Хоча ще у квітні 2013 р. під час російсько-канадських консультацій ці питання сторони домовлялися вирішувати з урахуванням обопільних інтересів. США в суперечках за шельф участі не беруть, оскільки не приєдналися до Конвенції ООН 1982 р., але з Росією у Вашингтона є свої спірні моменти за Полярним колом.
Захопити й утримати
Виглядає парадоксально, що Росія намагається нині доводити правомірність своїх арктичних амбіцій і прав на зону інтересів у рамках системи міжнародного права, яку знищено агресією проти України й захопленням Криму. Тому цілком закономірне запитання: чи дотримуватиметься Росія рішення ООН у разі, якщо воно виявиться не на її користь?
Дії Росії з посилення військової присутності змушують сумніватися в цьому. Росія не здатна розробляти ресурси Арктики, але намагається взяти їх під контроль. В останні кілька тижнів російські військові продемонстрували, що за минулий рік у Заполяр'ї вони вже створили базову інфраструктуру. Будівництво військових містечок триває на островах Котельний, Врангеля, Землі Олександри, на архіпелагах Північна й Нова Земля, а також на мисі Шмідта. Створено арктичне командування й окремий Північний флот (до 2020-го його оновлять і збільшать). За словами командувача Північного флоту адмірала Володимира Корольова, флот має протидіяти спробам низки країн "змінити баланс сил у регіоні не на користь Росії" і взяти до уваги "імовірність розв'язання воєнних конфліктів різної інтенсивності проти Росії в 2025–2030 рр.". Крім кораблів і підводних човнів у його складі дві окремі мотострілкові бригади - у селищах Аллакурті й Печенга, берегові частини (цього року вони отримають ракетні комплекси "Бастион"), дивізія ППО з зенітними ракетними системами С-400 і комплексами "Панцирь-С", а також бойова авіація. Росія збільшує свій криголамний флот і на першому етапі хоче повністю контролювати акваторії Північного морського шляху (ПМШ). У Москві тим часом розглядають прожекти законодавчого закріплення ексклюзивних прав російських компаній з транспортування енергетичної сировини в Арктиці.
У НАТО теж не сидять склавши руки й уже цього року провели кілька навчань: наймасштабніші відбулися з 25 травня по 5 червня в північних районах Швеції, Фінляндії і Норвегії за участі військ інших країн Європи, які не є членами альянсу (наприклад Фінляндії, Швеції і Швейцарії). Легендою навчань було проведення миротворчої операції в Арктиці під егідою ООН. Раніше країни Скандинавії домовилися посилити військову взаємодію у зв'язку з активізацією Росії. РФ відповіла навчаннями за участі 12 тис. солдатів і 250 літаків з відбиття загрози нападу з моря й повітря. У російському МЗС вважають, що НАТО починає позиціонувати свою діяльність на Півночі як спрямовану проти Росії, чого не було в останні десятиліття.
Відповідь Фінляндії - не члена альянсу - Москві полягала в тому, що ця країна нині готова співпрацювати з НАТО і з сусідами настільки активно й широко, наскільки вважатиме за потрібне. І жодна держава не має права заперечувати проти такого співробітництва. НАТО також посилює співробітництво з ЄС у питаннях протистояння елементам "гібридної війни", наголошуючи, що агресивні дії Росії проти України змусять і північні країни Європи пильнувати і бути готовими до того, що Кремль і в Арктиці вдасться до силової акції для розширення зони свого впливу.