До щоденних повідомлень про поодинокі втрати американських збройних сил в Іраку світ уже звик. Вони чимось нагадують зведення з чеченської війни в російській пресі — «у результаті дій екстремістів кілька військових загинули, ударом у відповідь був знищений загін бойовиків». І так само, як це було в Чечні, увагу журналістів нині привертають лише серйозні акції бійців іракського опору.
Такою подією можна вважати зіткнення минулої суботи двох американських бойових вертольотів і загибель унаслідок цього сімнадцяти солдатів. Трагедія сталася в Мосулі, третьому за розміром місті Іраку. Американська преса поспішила пояснити те, що сталося, випадком — один «Блек Хок», потрапивши під обстріл, нібито спробував сховатися від вогню і, невдало здійснивши маневр, протаранив інший. Проте свідки пригоди розповідали, що один із вертольотів був підбитий ракетою «земля—повітря» і, втративши управління, врізався в іншу машину. У принципі, версії не надто суперечливі: чи був вертоліт підбитий, чи лише піддався обстрілу, чи були обстріляними обидва... Головне інше — це не випадкове зіткнення, спричинене помилкою пілотів або технічною несправністю.
За останній місяць стався вже третій випадок загибелі американських вертольотів в Іраку. У перших числах листопада ракета партизанів уразила транспортний вертоліт (тоді загинули шістнадцять військових), а через тиждень був збитий бойовий вертоліт — жертвами теракту стали шестеро солдатів.
Президент Буш протягом кількох місяців стверджував, що цілком задоволений розвитком мирного процесу в Іраку. Проте нині його точка зору змінилася. Стало очевидним, що іракський опір набуває більш організованого та централізованого характеру, кардинально змінюється і його тактика. Проте вирішальним у цьому аспекті стала секретна доповідь ЦРУ про настрої іракців і про явні ознаки того, що час працює проти американців. Витік інформації про цю доповідь стався відразу після трагедії в Мосулі, що навряд чи можна вважати випадковим збігом. За даними преси, документ характеризує ситуацію в Іраку у похмурих тонах. У ньому вказується, що Вашингтон у даний момент здійснює ескалацію боротьби з партизанами і водночас спробує прискорити процес передачі влади самим іракцям. У доповіді зазначається, що й те, й інше чревате ризиком — на сьогодні немає жодного способу повністю перекрити кордони Іраку з Сирією, Туреччиною, Іраном, Йорданією, Саудівською Аравією та Кувейтом і припинити просочування закордонних ісламістів, яких приваблює перспектива нового джихаду.
Напади на коаліційні сили, на міжнародні організації та на іракців, які співпрацюють із коаліцією, стають дедалі методичнішими, підготовленішими. Деякі військові спеціалісти припускають, що приготування до партизанської війни тривали в Іраку вже давно: створювалися запаси зброї, навчалися бойовики. Водночас населення Іраку дедалі менше вірить в успіх американського плану демократичної перебудови країни. Іракці більше побоюються відплати з боку прибічників Хусейна за підтримку американців, ніж покарання з боку американців за підтримку бойовиків.
Автори доповіді переконані: активніші операції проти партизанів майже неминуче призведуть до жертв серед мирного населення і ще більше налаштують його проти американців. Що ж до передачі влади, то ЦРУ зазначає, що жодний із повоєнних іракських лідерів чи органів не виявив спроможності управляти країною чи навіть організувати упорядкування нової конституції і провести вибори.
Поява інформації про ЦРУшну доповідь збіглася з несподіваним візитом до Вашингтона американського намісника в Іраку Поля Бремера для участі в дводенних консультаціях у президента США. Його так несподівано викликали до американської столиці, що він змушений був скасувати заплановану зустріч із польським прем’єр-міністром Лешеком Міллером.
Крім Бремера, у консультаціях брали участь віце-президент Дік Чейні, міністр оборони Доналд Рамсфелд, держсекретар Колін Пауелл, директор ЦРУ Джордж Тенет і помічниця президента з національної безпеки Кондоліза Райс. За даними преси, у приватних розмовах Бремер погодився з оцінками ЦРУ стосовно ситуації в Іраку, хоча у своїх публічних коментарях він висловлюється цілком оптимістично.
У результаті консультацій американське керівництво, судячи з усього, прийняло рішення прискорити передачу влади іракцям у надії полегшити цим перехід країни до демократизації. Всюдисущі журналісти розповіли, що на нараді в Білому домі було прийняте рішення сконцентрувати увагу на створенні тимчасового уряду, якому можна буде передати владу в країні, і конституційного комітету. Обидва органи мають виглядати цілком легітимними в очах більшості іракського населення.
Сам Джордж Буш заявив, що іракці мають узяти велику відповідальність за управління своєю країною. Президент США сказав, що повернув Пола Бремера до Багдада з завданням розробити план з прискореного створення іракського уряду, що має стати дієздатним до літа майбутнього року.
Адміністрація американського президента спробує провести вибори в Іраку вже в першій половині майбутнього року, а цивільну владу в країні передати тимчасовому уряду ще до створення нової конституції. За новим планом тимчасову національну асамблею буде зібрано в травні. Перехідний уряд, наділений повнотою влади, розпочне функціонувати в червні, а обраний уряд з’явиться наприкінці 2005 року. До написання та прийняття конституції, починаючи з лютого, діятиме тимчасовий звід основних законів, за яким Ірак буде демократичною федеративною державою, яка шанує прихильність до ісламу більшості іракських народів, із гарантією прав інших релігій і рівності всіх громадян різних релігійних і етнічних груп. Ці заходи мають допомогти змінити політичний клімат в Іраку й послабити зростаючий опір окупаційним силам.
Таким чином, президент США вже не наполягає, щоб спочатку була написана конституція Іраку й проведені вибори, а потім влада була б передана обранцям іракського народу. Однак прийняття остаточного рішення в цій сфері можуть загальмувати розбіжності як усередині адміністрації США, так і в правлячій іракській раді, в якій Вашингтон давно розчарувався, хоча поки що воліє не говорити про це публічно.
Водночас, попри появу плану прискореної передачі владних повноважень тимчасовому уряду, Сполучені Штати не мають наміру виводити свої війська з Іраку після того, як ці повноваження стануть чинними. Нинішнього тижня Джордж Буш прийняв делегацію іракських жінок, серед них двох членів іракської правлячої ради, які просили його не залишати Ірак, і президент запевнив їх, що американські сили залишаться в країні доти, поки мирному населенню загрожують терористи.
У такому ж дусі висловився і міністр оборони США Доналд Рамсфелд, який попередив, що втілення нового плану та відновлення самоврядування в Іраку не означає швидкого виведення американських військ. Рамсфелд дав зрозуміти, що американці залишаться в Іраку для забезпечення підтримки та безпеки нової влади.
Однак поки що не зрозуміло, як світове співтовариство контролюватиме американські війська в Іраку. Може, це буде під силу НАТО — адже альянс користується міжнародною довірою, будучи водночас організацією, на яку сильно впливає Вашингтон. В Афганістані Північноатлантичний блок уже довів свою готовність діяти за межами традиційної зони своїх операцій. Та щоб дозволити альянсу розгорнути війська в Іраку, треба отримати схвалення всіх 19 членів блоку, включаючи Францію, Німеччину і Бельгію, які традиційно виступають проти війни в Іраку.
Не обійтися в цьому питанні й без ООН. Перспективи участі в іракському політичному процесі ООН стали предметом дискусій генерального секретаря організації Кофі Аннана з державним секретарем США Коліном Пауеллом, заступником глави тимчасової цивільної адміністрації від Великобританії Джеремі Грінстоком і президентом правлячої ради Іраку Джалалом Талабані, що сталися днями. Аннан заявив про бажання ООН повернутися до Іраку й про можливість прийняття нової резолюції Ради Безпеки, яка розширить політичну роль організації в цій державі.