В авторів проекту «ГУУАМ» — колишніх або нинішніх співробітників Ради національної безпеки та оборони України — є привід для тосту. Завдяки дипломатичній старанності Києва та політичного допінгу Вашингтона п’ятірка розпочала реалізацію конкретних проектів. Підтримку новому інтеграційному витку в рамках ГУУАМ зафіксували всі учасники третього засідання Ради міністрів закордонних справ об’єднання, що відбулось у Тбілісі. Те саме планують зробити і президенти країн «п’ятірки» на майбутньому саміті в Ялті.
Перша ознака пробудження ГУУАМ — зміна позиції Узбекистану. Відкриття в Ташкента другого інтеграційного дихання офіційно не підкріплено. Проте є інформація, що узбецькі дипломати просто чекають відповідної заяви президента Каримова — така вже тамтешня традиція. А нинішній етап долучення республіки до гууамівських справ джерело «ДТ» в Ташкенті окреслило як «стадію збирання інформації».
Очевидно інше: демонстрований Узбекистаном хід назад — прямий результат підтримки ГУУАМ із боку США. Після антитерористичної операції в Афганістані амбіції узбецького керівництва стосовно ведення діалогу з Вашингтоном у режимі тет-а-тет дещо вгамувалися — у новій війні в Білого дому з’явилися нові союзники. А якщо припустити, що після Іраку увагу Білого дому буде прикуто до інших «країн, що викликають занепокоєння» (до того ж Ірану), то гідним конкурентом Ташкента цілком може стати інший член ГУУАМ — Азербайджан. Баку й Тегеран зв’язує довгий кордон і розділяє багаторічна суперечка про розмежування Каспійського моря. А кількість азербайджанців, що проживають на півночі Ірану, давно можна порівняти з кількістю всього населення Азербайджану. Неважко здогадатися, яку роль може відіграти Баку як, приміром, опорна база американської розвідки... Непрямим підтвердженням зацікавленості Вашингтона саме в цих двох країнах ГУУАМ (у контексті хрестового походу США проти тероризму) є і те, що саме в одній із двох столиць — Баку чи Ташкенті — має, за задумом американської сторони, базуватися утворюваний у рамках ГУУАМ Центр боротьби з тероризмом, розповсюдженням наркотиків й іншими видами злочинів (на даному етапі в його назві фігурує епітет «віртуальний»). Знаменно, що новий орган створюватиметься на базі регіонального Офісу ООН із боротьби з наркотиками та злочинністю.
Водночас слід зазначити, що в реалізації запропонованого американцями проекту сприяння торгівлі й транспортуванню (СТТ), Узбекистан у «гууамівському рейтингу» Вашингтона посідає мало не найпочесніше місце. За деякими даними, США були б не проти підключити до реалізації цієї програми й такі країни, як Казахстан, Туркменистан і Таджикистан (за моделлю ГУУАМ плюс). Проте інтеграційна приналежність двох із них до ЄврАзЕС навряд чи дозволить їм тісно взаємодіяти з гууамівцями. Навіть попри всю привабливість можливих дивідендів: після реалізації аналогічної програми в країнах Південно-Східної Європи оформлення вантажів на кордонах скоротилося з чотирьох годин до двох і навіть менше.
Крім того, у надрах ГУУАМ нині активно обговорюється можливість своєрідного злиття «п’ятірки» з проектами розвитку європейського транспортного коридору ТRАСЕCА. А точніше, поділився з «ДТ» директор департаменту економічного співробітництва МЗС України Андрій Кононенко, «ГУУАМ сьогодні — це шлях до реалізації тих проектів, які вже було напрацьовано, але не здійснено в рамках ТRАСЕСА». Адже попри щорічне фінансування останнього Євросоюзом (а це 9—11 млн. євро), транспортно-комунікаційному дітищу ЄС так і не вдалося виправдати довіру своїх ідейних натхненників. Декотрі експерти пов’язують це з незручностями в експлуатації маршруту: двічі рухомий склад має переходити з однієї ширини колії на іншу та стільки ж разів долати водні перешкоди — Каспійське й Чорне моря. Крім того, говорять у кулуарах, бували випадки, коли, проходячи по території деяких кавказьких держав, товар просто зникав. Або ж простоював через зруйновані залізничні колії.
Зрозуміло, що «п’ятірка» не охоплює всі ті маршрути, які «входять у відомство» ТRАСЕСA. Саме тому країни ГУУАМ у рамках реалізації проекту СТТ робитимуть упор лише на один транспортний коридор — Поті—Одеса. Усе, що вже напрацьовано в рамках ТRАCЕCA, гууамівцям тільки на руку. Приміром, раніше було розроблено бізнес-плани реконструкції Іллічівського й Одеського портів. Здійснити задумане трасеківцям не дозволила відсутність фінансування. У ГУУАМ воно є. На зустрічі в Тбілісі американці підтвердили, що вже досягнуто домовленостей зі Світовим банком про кредитування країн—членів ГУУАМ. Передбачається, що реалізація програми сприяння торгівлі й транспортуванню (а це один із трьох проектів, запропонованих Вашингтоном у Рамковій програмі ГУУАМ—США) обійдеться Світовому банку в 150 млн. доларів. Важливо відзначити, що кредитну угоду з СБ укладатиме кожна з країн ГУУАМ, а підготовкою документа займеться сама фінансова інституція. А місія США полягала в тому, щоб схилити Світовий банк на бік пострадянської п’ятірки — неважко здогадатися, що в самих учасників ГУУАМ кредитний рейтинг дуже низький.
На тбіліському засіданні членам «п’ятірки» вдалося з’ясувати й інші технічні деталі, стосовно спільних із США проектів. Так, американці вже профінансували роботу десяти офіцерів зв’язку (по двоє від кожної з країн-учасниць), котрі з 1 вересня протягом 90 днів перебуватимуть в Інформаційному офісі ГУУАМ у Києві. Повним ходом іде й робота з реєстрації об’єднання в ООН — цей крок дозволить гууамівцям розширити фінансування своїх проектів по лінії американського конгресу.
Ще одна група експертів із вересня працюватиме над створенням вищезгаданого Центру із боротьби з тероризмом й іншими небезпечними видами злочинів, а також над реалізацією проектів Міждержавної системи обробки інформації. По суті, необхідність створення такої бази даних буде зведено до звичайного обміну інформацією. І не має ніякого стосунку до того ж таки військово-політичного співробітництва, про яке напівголосно говорять в оборонних колах Азербайджану й Грузії («Очевидно, що ГУУАМ як об’єднання не зможе відбутися без такої складової, як співробітництво в сфері безпеки», — говориться в недавній заяві заступника міністра оборони Грузії Гела Бежуашвілі) й демонстративно відхрещуються в Узбекистані, Молдові й навіть Україні. І не тільки тому, що багатостороннє співробітництво країн ГУУАМ у реалізації військово-технічних проектів експерти визнали апріорі неефективним (говорити можна було б, радше, про військово-технічне забезпечення Україною деяких партнерів за ГУУАМ) .
Річ у тому, що останнім часом п’ятірка стала об’єктом пильної уваги нашого партнера за іншим пострадянським об’єднанням — Росії. Причому «інтерес» до гууамівців досяг таких масштабів, що грізні месиджі російського МЗС про згубність «розвитку військової складової цієї організації з залученням західних партнерів», озвучені раніше, сьогодні можуть видаватися дитячими страшилками.
«Вибуховий пристрій» ГУУАМ росіяни заклали в Молдові. Важелі тиску на республіку традиційні: російські енергоносії та Придністров’я. За визнанням джерела в Кишиневі, що заслуговує на довіру, недавно в молдовського президента Вороніна відбулося кілька «неприємних розмов» із російським тезкою на тему ГУУАМ. Нібито Володимир Володимирович відкритим текстом запевняв молдовського колегу, що економічні проблеми між Кишиневом і Москвою можна буде владнати, щойно Кишинів змінить ГУУАМ на ЄврАзЕС.
«На благо Вітчизни» трудяться й ідейні однодумці молдовських комуністів. Лише один приклад. Після візиту в Кишинів товариша Селезньова молдовська делегація не прибула на засідання експертної групи зі створення Міжпарламентської асамблеї ГУУАМ, установчі збори якої мають відбутися напередодні Ялтинського саміту.
А ось яскравий приклад того, як у процесі дискредитації ГУУАМ задіяно «п’яту колону». Недавно в Кабмін і Верховну Раду потрапила цікава постанова, відправником якої виступила... Ладижинська міська рада Вінницької області. У ній говориться буквально таке: «Обговоривши заяву президентів України, Республіки Білорусь, Республіки Казахстан і Російської Федерації щодо формування єдиного економічного простору на території вищезгаданих країн як альтернативи ГУУАМ і ЄврАзЕС, беручи до уваги необхідність підключення регіонів до суспільно-політичного життя країни, враховуючи при цьому поліпшення економічної ситуації... міська рада ухвалила: підтримати ініціативу президентів України, Білорусі, Казахстану та РФ щодо формування ЄЕП на території вищезгаданих країн як альтернативи ГУУАМ і ЄврАзЕС»...
І хто сказав, що в місцевих органах влади мають лише туманне уявлення про інтеграційні прагнення офіційного Києва?
Проте це ще не все. Операція під умовною назвою «Ні ГУУАМу на теренах СНД» докотилася й до міжнародних організацій. Йдеться, зокрема, про ОБСЄ. Використовуючи голос свого надійного союзника на Кавказі — Вірменії (а всі рішення в цій міжнародній організації приймаються консенсусом), росіяни намагаються блокувати ініціативи, пов’язані з запрошенням представників ГУУАМ на ті чи інші заходи ОБСЄ. Так, приміром, було в травні, під час проведення в Празі 11-го економічного форуму цієї організації. Добре що антигууамівська позиція Єревана не знайшла підтримки в інших членів ОБСЄ.
Утім, особливих причин хвилюватися в росіян немає: серед «внутрішніх» проектів гууамівців найбільше турбує набрання чинності угоди про створення зони вільної торгівлі й розвиток енергетичної складової об’єднання.
Українських політмейкерів, приміром, не може не тішити те, що свою позицію стосовно нафтопроекту Одеса—Броди—Плоцьк помітно підкоригував Азербайджан. Очевидно, на наших колег подіяло «добро» Єврокомісії на подальший розвиток проекту Одеса—Броди—Плоцьк. Наскільки відомо «ДТ», Баку дав офіційну згоду підключитися до утворюваної в рамках об’єднання Ради представників президентів країн ГУУАМ із питань розвитку нафтотранспортних коридорів.
Хоч як там було б, а нові розклади всередині ГУУАМ, безсумнівно, підбадьорили багатьох представників п’ятірки. Останніми тижнями відразу від кількох дипломатів — причому як гууамівських, так і американських — випадало чути не одне одкровення в дусі: «Раніше я був песимістом стосовно ГУУАМ, тепер — оптиміст». Водночас особливо помітними стали й спроби наших гууамівських партнерів перетворити Україну на своєрідного тяглового коня організації (не плутати з локомотивом). Про найбільш помітну роль Києва в реалізації проектів США—ГУУАМ говорив недавно в неформальній обстановці й національний координатор США в ГУУАМ (за його власним визначенням), керівник офісу правоохоронних питань при координаторі програм допомоги Європі та Євразії Держдепу США Джон Маркі. Правда, не в усіх наших партнерів за ГУУАМ ініціативність Києва викликає позитивні емоції: у декотрих азербайджанських колег, приміром, вона чомусь асоціюється з поведінкою Росії в СНД...
Хоч що там, а йдеться в даному випадку більше про практичне наповнення угруповання. «Раніше це було політичне об’єднання. Сьогодні ми можемо говорити про становлення практичної міжнародної регіональної організації», — пояснив зміну «орієнтації» ГУУАМ радник Посольства Грузії в Україні Паата Гапріндашвілі.
Проте досі не ясно, до якої трійки стратегічних пріоритетів віднесуть своє, напівприховуване від російського ока дітище «батьки» об’єднання. Чи захоче, приміром, Леонід Кучма заради активізації співробітництва в ГУУАМ пожертвувати ефективністю головування в Раді глав держав СНД? І яка зона вільної торгівлі значиться в наших першочергових завданнях — гууамівська чи давно лобійована офіційним Києвом есендешна?
Можливо, відповісти на всі ці запитання буде простіше, якщо в Києві гідно оцінять не тільки транзитний або енергоресурсний потенціал партнерів за ГУУАМ, а й власні можливості налагодити міжгууамівський діалог із позиції неформального лідера (деякі члени «п’ятірки» досі сприймають Україну приблизно так, як Київ Варшаву).
Так, США можуть допомагати ГУУАМ. Але регіонального великоваговика з України не робитимуть.