До погроз про нові теракти в США встигли звикнути, як до пожеж у Каліфорнії. Проте кожен сигнал від «Аль-Джазіри» чи їхніх ідейних побратимів в Інтернеті підсвідомо провокує запитання: «А що, коли цього разу правда?» «Цього разу» насторожитися змусила новина телекомпанії FOX News, яка миттєво облетіла світові медіа. З посиланням на два арабські веб-сайти й Інститут ЗМІ Близького Сходу (саме їм спало на думку перекласти текст з арабської на англійську) телеканал розповів про існування такого собі «останнього попередження до мусульман всієї Америки». Короткий зміст його зводився до чотирьох грізних реплік: «Наші мусульманські брати в Америці, ми закликаємо вас негайно залишити такі міста — Вашингтон, Нью-Йорк і Лос-Анджелес... Наше попередження серйозне, найближчі кілька днів доведуть вам його істинність. Деспотичній Америці ми кажемо: свої вимоги ми пред’явимо після першого удару віруючих солдатів Аллаха». Погрози, в яких терористи повідомили про розпочату війну проти «єврейських правителів, котрі управляють Пентагоном здалеку і щодня вбивають мусульман по всьому світу», курсували у веб-просторі два дні — понеділок і вівторок. У середу попередження не сходило з екранів телевізорів. Сигнал про «найближчі кілька днів», згаданих у зверненні раніше невідомого «Ісламського руху Байан», укотре призвів до інформаційної атаки журналістів і різного роду експертів із національної безпеки.
Зрозуміло, що після чергової дези від побратимів бін Ладена в США знову заговорили про контроль сумнівних інтернет-ресурсів (маються на увазі, звісно ж, сайти ісламських угруповань). І лише дехто насмілився звернути увагу на той факт, що «останні попередження» лідери «віруючих солдатів Аллаха» воліють видавати на-гора саме в той момент, коли їх найбільше потребують… головні промоутери антитерористичного руху — американські власті. Зважте самі. Після того, як минулої неділі, 2 листопада, радянська ракета «Стріла» збила транспортний вертоліт Chinook і сумарні втрати армії США виявилися рекордними за увесь час проведення операції в Іраку, хвиля пацифізму — споконвічна проблема усієї влади, що ініціювала війну, — охопила американське суспільство. За опитуванням громадської думки, проведеним телекомпанією Ей-Бі-Сі та газетою «Вашингтон пост», відразу після удару по американському військовому літаку і загибелі понад десяти солдатів, уперше більшість американців висловила розчарування тим, як команда Дж.Буша справляється з іракською проблемою. Дані іншого опитування, авторство якого належить телекомпанії Сі-Бі-Ес, так само не вписуються в передвиборні плани республіканців: половина американців вважає, що ситуація в Іраку виходить з-під контролю американського командування.
За рік до всенародного волевиявлення американського народу загальний рейтинг президента Буша стабільно становить близько 56% — це чимало. Проте стратеги Білого дому чудово розуміють: військова перемога на Близькому Сході може обернутися для нинішньої команди Буша політичним фіаско у себе вдома. Адже ні для кого не секрет, що боротьба за голоси американського виборця повним ходом йде не лише в США. Таким же чином бали зараховуються і на березі Перської затоки.
«Вороги вірять, що Америка ніколи не переможе і залишить Ірак. Але Америка робитиме все необхідне для забезпечення безпеки нашої країни. Місія в Іраку —життєво необхідна», — ще півроку тому подібна заява Дж.Буша могла викликати овації. Сьогодні оплески «заглушають» сюжети з американської бази «Рамштайн» у Німеччині — своєрідного пункту з відправлення загиблих в Іраку американських солдатів (притому, що днями військове командування США заборонило знімати жалобні церемонії); розтиражована ЗМІ цифра в 200 млрд. доларів (рівно стільки, за підрахунками бюджетного комітету Конгресу США, доведеться пожертвувати американським платникам податків, якщо миротворчо-окупаційна операція в Іраку буде продовжена ще на десять років) і постійні повідомлення про те, наскільки мляво реалізується програма викупу в іракського населення ракет типу «земля—повітря», яких нібито на території країни просто незліченно (американці викуповують небезпечний товар по 500 доларів за штуку). Аж ніяк не на руку «визволителям Іраку» грає і поширене останнім часом серед західних експертів побоювання, що миротворча операція в Іраку може лише заохотити групу друзів бін Ладена. Хоч би що казали, Ірак за часів Саддама Хусейна не був притулком для терористичних груп, яким був Афганістан за часів панування талібів. Дійсно, те, що відбувається в Іраку сьогодні, навряд чи має щось спільне з анонсованою Білим домом розправою над тероризмом. Адже дедалі більше прибічників ідей бін Ладена просочуються в країну, знаходять там посібників і вносять свою лепту в боротьбу проти окупаційного режиму усе тими ж терористичними актами. Дехто навіть уголос заговорив про можливе використання Іраку в ролі координаційної бази міжнародного масштабу.
Хай там як, ясно одне: мотивація у тих, хто витрачає 4 млрд. доларів на утримання в Перській затоці 130-тисячного контингенту, із кожною новою жертвою стає слабшою. Для її посилення іноді досить лише грізного нагадування, що щупальці міжнародного тероризму в будь-який момент можуть дотягтися до Вашингтона, Нью-Йорка чи Лос-Анджелеса. У цьому сенсі заяви про нові загрози національній безпеці США, хоч як це парадоксально звучить, щораз гратимуть на руку не лише «Аль-Каїді», яка в такий спосіб нагадує про свою бурхливу терористичну діяльність, а й занепокоєним виборчими перегонами американським полісімейкерам. Інтереси Білого дому та Усами бін Ладена цього разу збіглися.