Останнім часом фіксується зростання активності міжнародної терористичної організації «Аль-Каїда». Важко назвати випадковим збігом появу відеозапису її лідера Усами бін Ладена після стількох років конспіративного мовчання і майже одночасну заяву командуючого операціями «Аль-Каїди» в Афганістані Мустафи Абу аль-Язіда, який наголосив, що «Аль-Каїда» планує не лише захопити ядерну зброю Пакистану, а й, «коли на те буде воля Аллаха, то мусульмани застосують її проти американців». До того ж, відколи розпочалося виведення американських військ з іракських міст, значно збільшилася кількість терактів у Іраку.
Якщо уважно проаналізувати дії «Аль-Каїди» на теренах Пакистану, Афганістану та Індії, то не можна не помітити того факту, що в останні місяці тактика терористів зазнала істотних змін. Відчувається, що їхні дії координуються командою, здатною до великої тактичної гнучкості. «Аль-Каїда» тепер уже не задовольняється простою «різаниною», останні шість місяців її терористських вилазок свідчать, що кожен теракт проектується як окреме дійство, яке має, окрім людських жертв, викликати ще й потрібний терористам інформаційний міжнародний резонанс.
Нині майже кожен терористичний акт планується терористами як справжня військова операція, до якої вони підходять дуже відповідально. Так, їхня атака у пакистанській культурній столиці Лахорі наприкінці травня розпочалася з того, що за декілька хвилин до спрацювання в годину пік вибухового пристрою потужністю 100 кг у тротиловому еквіваленті невідомі злочинці відкрили безладний вогонь по перехожих та автотранспорту. І це сталося в самому центрі Лахора, де розмішені штаб-квартира поліції та місцеве відділення служби військової розвідки Пакистану (ISI). Ціль нападу було вибрано саме у тій частині центру міста, яка найбільше охороняється.
Аналогічні цілі терористи обрали і для координованого нападу в столиці Пакистану Ісламабаді, поставивши за мету продемонструвати, що руки в «Аль-Каїди» достатньо довгі, аби одночасно атакувати два військові об’єкти, розміщені за декілька сотень кілометрів один від одного. Ще у листопаді 2008 року ті ж таки терористичні команди, сформовані переважно з відгалужень «Аль-Каїди», вперше продемонстрували свою здатність швидко подолати великі відстані морем і сушею, проводячи таємний рейд із південно-пакистанського міста Карачі до північно-західного індійського міста Мумбая. І вони так професійно підготували й скоординували своє «просочення» на територію Індії, що були виявлені лише тоді, коли почали штурмувати переповнений залізничний вокзал, популярний ресторан, два розкішні готелі і єврейський культурний центр. Терористи діяли так раптово, що місцеві індійські війська, служба безпеки, поліцейські підрозділи виявилися безпорадними. Доки спецназівців доставили літаками з інших частин Індії, 161 людину було вже вбито і понад 500 поранено.
Варто також згадати, що 9 березня 2009 року «Аль-Каїді» вдалося досягти успіху, на багато років видаливши Пакистан із міжнародної спортивної карти. Тоді після блокування основної дороги до головного стадіону міста Лахора сім членів цієї терористичної організації здійснили напад на команду Шрі-Ланки з крикету, яка їхала на матч. Вони вбили шістьох поліцейських, водія і поранили декілька шріланкійських спортсменів. Головним мотивом цього нападу було намагання взяти шріланкійців у заручники. І хоча «смертний збір» виявився набагато меншим, аніж у Мумбаї, цим був надовго унеможливлений приїзд до Пакистану спортивних міжнародних команд, а службам безпеки вдалося спіймати лише одного терориста із сімох.
Пізніше, 30 березня, та ж таки «Аль-Каїда», виставивши велику команду (від 15 до 20 терористів), спустошила інший стратегічний об’єкт у Лахорі — комплекс Поліцейської академії. Терористи залишили після себе 22 трупи і руїни. Але знову ісламським бойовикам вдалося уникнути втрат, хоча в цьому випадку пакистанці вперше задіяли проти терористів військові вертольоти.
Така активізація «Аль-Каїди» у Пакистані й Афганістані стала можливою завдяки налагодженню «співпраці» її бойовиків із членами «Талібану», які поставляють «Аль-Каїді» вже навчених терористів, готових здійснювати свої акції у будь-який момент. Після 11 вересня 2001 року американцям так і не вдалося захопити лідера «Аль-Каїди» Усаму бін Ладена. Він і його союзники швидко перегрупувалися, поширюючи свої ідеологічні трактати на ще чисельнішу мусульманську аудиторію (навіть через Інтернет) та заохочуючи новобранців «Аль-Каїди» діяти автономно під її прапором.
Хоча сьогодні «Аль-Каїда» не має власної безпечної бази для операцій в Афганістані, як це було до 11 вересня, проте така база їй уже й не потрібна. Вона може знайти прихильників через Інтернет і організувати напади, залишаючись віддаленою від виконавців терактів. «Аль-Каїда» пройшла трансформацію від ієрархічних груп до аморфної віртуальної мережі, яку дуже важко відстежувати. Можна сказати, що після нападів на Америку «Аль-Каїда» змінила свою стратегію і перетворилася з централізованої групи під контролем бін Ладена на конфедерацію вільно асоційованих частин організації. Після чого боротися з нею стало ще важче, ніж раніше. Бо на зміну заарештованим, убитим чи взятим у полон бойовикам приходили нові й нові послідовники терору, готові стати на місце тих, хто вибув. Після американського вторгнення до Іраку в 2003 році боротьба між США та «Аль-Каїдою» значною мірою перейшла до цієї країни. По суті, іракська територія стала одним із найбільших терористичних полігонів злочинної організації. А у своїх заявах через Інтернет Усама бін Ладен підкреслював, що повстанський рух в Іраку може зашкодити США в економічному плані. Терорист номер один впевнений, що він та інші джихадисти допомогли зруйнувати Радянський Союз, втягнувши його армію у тривалу й дорогу війну в Афганістані. Сьогодні ж він каже, що його мета — зробити те саме для Америки в Іраку.
Нині «Аль-Каїда» готується до активізації нового витка напруження. Чого, власне, й не приховує командуючий операціями «Аль-Каїди» в Афганістані Мустафа Абу аль-Язід, заявляючи: «Ми сподіваємося, що невдовзі зможемо подолати пакистанську армію». Мета боротьби «Аль-Каїди» залишається незмінна — робити все, аби обезголовити «гідру тиранії», знищивши США. На думку аль-Язіда, це завдання можна виконати, діючи на користь ісламу і мусульман — розширивши військові операції та відкривши новий фронт опору. «Ми не втомлюємося вимагати, — наголосив аль-Язід, — щоб усі гілки «Аль-Каїди» розпочали великомасштабні операції проти Сполучених Штатів».
Нинішня активізація «Аль-Каїди», що охоплює як потужні й несподівані для світової спільноти фахово сплановані й виконані терористичні акти, так і виступ Усами бін Ладена (саме існування якого останніх декілька років ставилося під сумнів), свідчить про те, що боротьба з «Аль-Каїдою» виявилася набагато складнішою, ніж сподівалися її противники в усьому світі. І пояснити це можна насамперед тим, що функціонує «Аль-Каїда» не декілька років, як багато інших ісламських терористичних організацій, а майже два десятиліття. Відтоді, як її створення ініціювали її нинішні найбільші противники задля боротьби з експансією Радянського Союзу в Афганістані.
Відтак, ця терористична організація набагато досвідченіша за інші. Здобувши за роки свого існування великі фінансові та людські ресурси, вона залучила і виховала й свою «інтелектуальну еліту», яка здатна не лише на військове планування, а й на глобальне політичне позиціювання. Про це свідчить її швидке пристосування до новітніх технологій, Інтернету, банківських технологій та багатьох інших сучасних можливостей.
Можна сказати, що сьогодні західна спільнота у боротьбі з «Аль-Каїдою» перебуває в режимі паузи. Оскільки ні операція в Афганістані, ні робота з витіснення ланок і сателітів «Аль-Каїди» у Пакистані, Іраку та інших арабських країнах не дали бажаного результату. Ця пауза триватиме принаймні найближчих півроку, тому що на планування нової стратегії і тактики дій західним спецслужбам потрібні час та концентрація зусиль.
На мій погляд, саме цим пояснюється нинішня активізація «Аль-Каїди». Скориставшись тимчасовим (переважно уявним) послабленням тиску на її ряди, а також, можливо, не такими значними, але тактичними перемогами на різних фронтах протистояння, «Аль-Каїда» намагається реалізувати свою тимчасову перевагу. Щоб поповнити лави своїх прихильників, розширити кількість місць базування в усьому світі, зміцнити власну фінансову й ресурсну, насамперед у плані озброєнь та техніки, базу і, не в останню чергу, залякати світову спільноту. Оскільки одна з останніх погроз — отримати й використати проти США ядерну зброю — більше примарна, ніж реалістична. Бо це питання надзвичайно складне, як технічно так і організаційно, і навряд чи найближчими роками буде під силу «фахівцям» із «Аль-Каїди».
Однак це зовсім не свідчить, що загроза від її діяльності може зменшуватись. Адже на піку своєї організованості «Аль-Каїда» вже продемонструвала (і найближчими місяцями зробить це ще принаймні декілька разів) свою здатність проводити широкомасштабні, а інколи — паралельні й дуже зухвалі акції. Що стосується здатності до ядерного теракту проти провідних країн світу, то, на жаль, певні перспективи в цьому питанні у неї таки є. Адже сьогодні набагато простіше, ніж колись, отримати матеріали для створення й використання так званої брудної ядерної зброї. Крім того, за інформацією американського National Terror Alert Response Center, західні антитерористичні служби попередили, що велика група з 15—20 терористів із «Аль-Каїди» пройшла підготовку в Пакистані та Алжирі з метою викрадення і підривання авіалайнерів. Ізраїльські джерела доповнюють цю інформацію тим, що члени «Аль-Каїди» таємно перебувають як мінімум у шести європейських та близькосхідних країнах і готові провести декілька терористичних актів. Вважають, що терористи «висадилися» у Великобританії, Німеччині, Франції, Італії, Туреччині та Єгипті. Ідеться також про можливість захоплення в турецьких аеропортах літаків, які здійснюватимуть рейси до США або Тель-Авіву.
Один із чинників, який останніми місяцями відвернув увагу міжнародної спільноти від «Аль-Каїди», — потужна світова фінансова економічна криза, що певною мірою спричинила більший шок, аніж діяльність терористичної організації. І тому існує ще одна причина активізації «Аль-Каїди». Вона не може приписати собі світову фінансову кризу, але й не може допустити, щоб світова спільнота про неї забула.