Услід за Алчевськом невеличке містечко Олександрія, що на Кіровоградщині, у розпал морозів опинилося в центрі уваги всієї України. Та ця увага не може зігріти майже шість тисяч мешканців квартир, які посеред не найм’якшої в наших краях зими залишилися без опалення, води і каналізації.
Чи були для цього об’єктивні передумови? На перший погляд, усе здається просто збігом безглуздих обставин. Аварія в Олександрії сталася майже одночасно з алчевською, і хоча масштаби набагато менші, наслідки дуже схожі. Але якщо в Алчевську для відновлення роботи систем тепло- та водопостачання задіяно кошти держбюджету, то за чий рахунок це робитимуть в Олександрії, поки що незрозуміло.
Вугілля в Олександрію
не встигли привезти з… Олександрії
Міська ТЕЦ-1-2, яка фактично опалює більшість багатоповерхівок, зупинилася підвечір в один із найбільш морозних днів, коли температура опустилася до мінус 25. Зупинилася, бо закінчилося вугілля. Причина до банальності проста, а для мешканців Кіровоградщини, які знають, що саме в Олександрії міститься найбільше вуглевидобувне підприємство області – державна холдингова компанія «Олександріявугілля», ще й парадоксальна. Недарма у місцевих газетах зарясніли заголовки на кшталт «Чи можна змерзнути на купі вугілля?»
Та ця іронія була надто злою для олександрійців із мікрорайонів Перемоги і Жовтневого, температура в квартирах яких буквально через кілька годин після аварії знизилася до чотирьох-шести градусів. Без тепла залишилися також п’ять шкіл, чотири дитячих садки, дві міські лікарні і поліклініка, місцеве СПТУ, наркологічний диспансер, будинок-інтернат для психічнохворих.
Майже одночасно зупинилась і ТЕЦ-3 ЗАТ «Енерговугілля», яка опалює приміське селище Димитрове. Сталося це внаслідок припинення подачі води на котел, бо в насосі зламався зворотний клапан. Називають й іншу причину: вологе вугілля змерзлося великими брилами і зупинило механізм подачі палива. Ще одним моментом, який ускладнив ситуацію, стало нібито те, що залізнична гілка до вуглерозрізу «Морозівський» обмерзла, тому, мовляв, там перекинувся тепловоз і не можна було доставити вугілля.
Зрозуміло, на ТЕЦ-1-2 мав бути як мінімум місячний запас вугілля, а підняти тепловоз, як зазначив у інтерв’ю одній із кіровоградських газет екс-міністр із надзвичайних ситуацій Валерій Кальченко, з допомогою аварійно-рятувального поїзда можна було протягом трьох годин. Та й не обов’язково було доставляти вугілля залізницею: раніше керівництво ТЕЦ укладало угоду з одним із місцевих підприємств – АТ «Будівельник», яке забезпечувало підвезення 15—20 тис. тонн вугілля з розрізу «Костянтинівський» автомобілями. Але новопризначений директор ТЕЦ (часта зміна форми її власності, передача в оренду комерційній структурі, повернення в комунальну, наполягання керівництва міста на створенні тут спільного підприємства теж викликає чимало запитань), очевидно, не вважав за потрібне мати аварійний запас палива.
Голова правління автопідприємства Іван Корнієнко публічно заявив, що він неодноразово попереджав і директора ТЕЦ, і міського голову про небезпеку. Та їх, мабуть, це не турбувало. Більше того, міський голова Олександрії Степан Цап’юк, який за кілька днів до того як голова обласної організації Партії регіонів приймав на Кіровоградщині Віктора Януковича, на момент аварії ще й перебував у відпустці за власний рахунок.
Очевидно, не сприяло стабільності й те, що між керівниками міста, району та області вже не перший місяць триває протистояння. Голова облдержадміністрації Едуард Зейналов, побувавши в Олександрії, звинуватив міську владу у недалекоглядності (до селища Димитрове давно слід було підвести газ, але спохватилися тільки тепер) та безгосподарності (комуналкою, яка скрізь дихає на ладан, мовляв, не займались, інакше втрати були б меншими). Посилається на свою торішню ініціативу, завдяки якій районна рада прийняла програму переведення всіх опалювальних систем на електроопалення, і голова райдержадміністрації Володимир Конюшенко. Наскільки ця програма ефективна, треба ще подивитися, але, хоч би там як, у районі жодної надзвичайної ситуації цієї зими не сталося…
Героїчна боротьба з труднощами
Певна річ, аварія поставила крапку на будь-яких відпустках і мобілізувала всіх. Позачергова сесія міськради збільшила резервний фонд на 395 тис. гривень, що дало можливість придбати майже 200 тонн дизельного палива для розігріву й підтримки у робочому стані котлів. Людям безплатно роздали півтори сотні газових балонів, 20 тонн брикету, кілька десятків електрообігрівачів. В Олександрії побував міністр вугільної промисловості Віктор Тополов, який пообіцяв заплатити з резервного фонду за взяту в борг для розігріву котлів солярку. Це поки що все, чого можна реально очікувати від держави.
Олександрійці вже звернулися і в Кабмін, і у Верховну Раду з проханням виділити кошти для ліквідації аварії та на будівництво газопроводу до селища Димитрове. Але чи задовольнять їхні прохання, поки що невідомо. Натомість, за умови збалансованих дій влад різного рівня, аварії можна було б відразу надати статус регіональної (який вона отримала майже через десять днів після початку), а це б означало, що гроші з резервного фонду Кабміну на ліквідацію надійшли б практично гарантовано. Тепер заднім числом треба доводити, що така допомога необхідна.
...Подачу тепла на ТЕЦ-1-2 було відновлено буквально за два дні, на ТЕЦ-3 виникли додаткові проблеми, але, вочевидь, найголовнішою стало те, що старі труби мереж не витримали, порвались.
Показова ситуація у цьому плані виникла в Олександрійському педагогічному коледжі. Як повідомив його директор Станіслав Гайдук, тут вийшли з ладу більшість чавунних і сталевих радіаторів, близько 600 метрів труб різного діаметра. Тільки після серйозного потепління можна буде сказати, в якому стані водоканалізаційна система, — тепер вона просто замерзла. Студенти поки що знайшли притулок у сусідній школі, де вони вчитимуться в другу зміну зі школярами. Але де брати гроші на ремонт понівеченого приміщення, поки що невідомо.
Не знають цього і ті мешканці, в чиї квартири прийшло таке ж саме лихо. Голова міста пообіцяв виділити гроші на встановлення автономного опалення, але ж поки що їх у бюджеті немає. Пожертв, зроблених місцевими підприємцями, та зарплати міського голови за три місяці, яку він вніс на ліквідацію аварії, для цього явно замало.
Чи з’являться достатні кошти, не скаже ніхто. Принаймні до весни. Але ж зиму з її холодами не скасуєш…
* * *
На волосину від такої аварії був і Кіровоград. Тут вона могла статися через зупинку водогону, коли на кілька днів без води опинилися 35% мешканців міста. Дякувати Богу, це не призвело до зупинки котелень, а то обласний центр втрапив би в справжню халепу.
Мережі тут не в кращому стані, ніж в Олександрії. І коли голова облдержадміністрації казав, що їхнім станом давно ніхто не займається, то він таки мав рацію. Останнім часом до органів місцевого самоврядування міст Кіровоградщини прийшло чимало людей, які прагнуть із допомогою майна територіальних громад отримувати особисту вигоду. Багатьом із них не чуже те, що в народі називають дерибаном. Якщо після виборів ситуація кардинально не зміниться, нинішня ситуація в Олександрії може виявитися тільки першим дзвіночком.