UA / RU
Підтримати ZN.ua

Життя за Статутом... від міського секретаря?!

Сесія Харківської міської ради, яка відбулася цього тижня, прийняла нову редакцію Статуту Харкова — своєрідну малу Конституцію міста...

Автор: Пилип Дикань

Сесія Харківської міської ради, яка відбулася цього тижня, прийняла нову редакцію Статуту Харкова — своєрідну малу Конституцію міста. Цей документ регламентує відносини міських жителів — громади — з владою, кажучи простою мовою, яким чином ми, харків’яни, можемо впливати на життя міста, у тому числі і його керівництво. Статут у його нинішньому вигляді викликав безліч скарг з боку місцевої опозиції — фракцій БЮТ і НСНУ в міськраді. Її представники, які критикують документ, висувають претензії як за формою — до окремих статей, їхнього викладу, так і за змістом. Саме це — зміст нового статуту, те, чому він прийнятий у такому вигляді і кому це, на думку супротивників нової редакції, потрібно — і викликало різку негативну реакцію з боку опозиційних харківській владі політичних і громадських організацій.

Перш ніж пояснити причину невдоволення, — кілька слів про те, на чому всі зійшлися. Старий міський статут приймався сім років і тому морально застарів, а отже, його необхідно змінювати. З цим згодні, схоже, і прихильники, і супротивники нового статуту: депутати, політологи, юристи. Це єдиний пункт, який не викликав суперечок. У іншому — цілковите несприйняття позиції один одного.

Думаю, тут не варто копатися у конкретних статтях і розбирати їх — нехай це роблять фахові юристи і правознавці. До слова, прибічники оновленого статуту докоряють противникам, мовляв, ви чіпляєтеся до дрібниць, до чисто юридичних проколів. Але ми і не приховуємо, каже влада, що статут недосконалий, ми готові працювати, коригувати і виправляти помилки. Треба буде — розпочнемо вже наступної сесії! Харківський міський голова Михайло Добкін так і заявив: «Після прийняття статуту ми не ставимо крапку, ми ставимо три крапки» і оголосив, що робоча група, яка дев’ять місяців готувала документ, не припиняє діяти, залишається у повному складі і готова приймати будь-які пропозиції.

Цей пункт — щодо відкритості і готовності до будь-яких пропозицій — також оспорюють опозиціонери. Їхня головна теза: міська влада не провела жодного громадського слухання, на якому можна було б обговорити проект статуту громади Харкова. Крім того, проект був надрукований у газеті міськради лише трохи більше за місяць до його прийняття на сесії, і більшість харків’ян не встигли з ним ознайомитися. Відповідь влади: за ті дев’ять місяців, які готувався документ, можна було встигнути внести будь-яку кількість пропозицій. Владислав Протас, лідер громадської організації «Харків’янин», яка активно виступає проти політики керівництва міста, запевняє, що подавав кілька сотень поправок — жодна не була врахована. Щоправда, секретар попередньої міської ради Марк Воронов відповідає на це, що поправки, напевно, були такої якості. Крім того, за словами керівника Фонду місцевої демократії Ольги Мірошник, понад 200 мешканців міста поставили підписи під зверненням прийняти статут тільки після проведення громадських слухань. До міськвиконкому, стверджує Мірошник, звернення було подано 26 липня. Відповіді так і не було. Якщо і за нинішньої влади нелегко проводити хоч якісь громадські слухання, стверджують супротивники нового статуту, то відтепер це стане зовсім неможливо, навіть незважаючи на три нові положення, які доповнили документ — «Про загальні збори громадян за місцем проживання», «Про громадські слухання» і «Про місцеві ініціативи». Навпаки, саме вони й ускладнюють прояв небажаної для влади Харкова ініціативи городян, упевнена опозиція. Скажімо, якщо раніше для проведення громадських слухань з приводу значущих питань життя міста було достатньо пропозиції мінімум 20 осіб, то тепер ці самі 20 членів територіальної громади мають зібрати ще й 500 підписів. Те саме стосується і місцевої ініціативи, тобто письмової пропозиції з важливих для громади питань. Відповідно до нової редакції статуту, для підтримання місцевої ініціативи необхідно зібрати 1000 підписів. У попередньому документі такого пункту не було. До того ж достовірність підписів, необхідних для проведення громадських слухань, може перевірити секретар міськради (Дод. 2 до Статуту територіальної громади м. Харкова. Положення «Про громадські слухання у м. Харкові», ч.2, п. 21). Питається, кажуть опоненти, а яким чином відбуватиметься ця перевірка? Де механізм? І чому саме секретар має перевіряти підписи? І чому тепер секретар може ініціювати проведення громадських слухань?

Отут і криється основна причина невдоволення тих, хто не згодний з новою редакцією документа. Вони упевнені, що нинішній статут у великій мірі посилює повноваження чинного секретаря міськради Геннадія Кернеса. Супротивники говорять про узурпацію секретарем влади в Харкові, заявляючи: статут писали під одну людину. «За новим статутом з номінальної фігури секретар міської ради перетворюється на фігуру стратегічну, мало не на головну в місті, — обурюється депутат ВР п’ятого скликання від БЮТ Олександр Фельдман. — Якщо мер іде, припустімо, за списками у Верховну Раду, то секретар виконує його обов’язки, чого ми не передбачали при голосуванні. Як і Партія регіонів, так і ми голосували за мера Михайла Марковича Добкіна, але зовсім не за Кернеса». З приводу заміщення міського голови, знову зауважує екс-секретар міськради Марк Воронов, ця норма діяла і при попередньому мері Володимирі Шумілкіну. Що ж до обвинувачень в узурпації влади, то сам Геннадій Кернес на них особливої уваги не звертає: журналістам він це ніяк не коментував, а на сесії приділив лише кілька слів: «Хочу відразу сказати, що в думках у мене цього немає, і якщо буде воля на те більшості депутатських корпусів, і я своїми діями зроблю так, що ви мені висловите недовіру, то я прийму це рішення, так би мовити, з відкритим обличчям». Після чого запропонував більше до цієї теми не повертатися. Секретаря міськради підтримав і мер Михайло Добкін: «Ми привели у відповідність положення чинного законодавства. Все інше від лукавого. По суті, я переконаний, що Олександр Борисович Фельдман просто не читав статут, його підставили його помічники, які давали йому таку інформацію. І коли він детально ознайомиться зі статутом, я переконаний, що, можливо, змінить свою думку з приводу того, що тут відбувається узурпація влади».

Отже, ось вона — точка відліку незадоволених: фігура секретаря міськради. З усією впевненістю можна сказати: якби не Геннадій Кернес, навряд чи б навколо прийняття нової редакції статуту улаштували б такий гамір — надто вже неоднозначна персона секретаря міської ради. Цілком можливо, якщо б не він, то не приймали б зараз місцеві депутати ніякого статуту.

Тепер опозиція заявляє, що всіма можливими способами домагатиметься скасування статуту. Супротивники нової його редакції нарікають й на те, що, за законом, документ вважається прийнятим, якщо за нього проголосувала проста більшість депутатів, тобто 51 людина. От якби, вважає опозиція, це була кваліфікована більшість — 23 депутатів, то можна було б і поборотися. Заява досить смілива: за прийняття нового статуту на сесії міськради проголосували 72 особи зі 100.