Цікаву історію оповів Святослав Піскун, відкриваючи засідання колегії прокуратури АРК за результатами перевірки дотримання земельного законодавства. В архівах, розповів генпрокурор, вдалося знайти документи, які свідчать, що проблеми зі скуповуванням чиновниками кримських земель за безцінь почалися не сьогодні. Ще імператор Олександр І змушений був створити спеціальну комісію для розслідування таких зловживань, але війна 1812 року завадила. Однак потім комісія все ж таки приїхала до Криму і працювала аж три роки. Результати були вкрай невтішні, а усувати порушення довелося вже наступному царю, тобто Миколі I. Однак ніякої аналогії, каже С.Піскун, із сьогоднішнім днем тут немає. І означає це все тільки одне: «цінність кримської землі рік у рік зростає».
Що ж, асоціації — річ індивідуальна. Хтось у залі відразу згадав про палац Олександра III у Массандрі, що його кримський прем’єр від імені всіх кримчан запропонував передати під резиденцію Президентові. Хтось, напевно, і самого С.Піскуна в аналогію ввів: починав земельні перевірки за одного царя, перепрошую, президента, а тепер продовжує за іншого. А зловживань чиновницьких стільки, що для їх усунення ще й зусилля третього знадобляться. Особливо коли нинішня плеяда допоможе.
Стрибки на місці
Як і слід було очікувати, стахановські терміни тотальної перевірки використання земель у Криму, встановлені Президентом і взяті до виконання секретарем РНБОУ, довелося відсунути. На початку травня В.Ющенко ставив абсолютно нереальне завдання: за два-три місяці повністю інвентаризувати земельні наділи півострова, через два тижні провести засідання РНБО з цієї проблеми, за два місяці правоохоронці мали «повернути в Крим закон». Однак спеціальне засідання Радбезу щодо Криму так і не відбулося, дата його невідома — «найближчим часом», сказав П.Порошенко. На засіданні комісії з перевірки дотримання земельного законодавства, яке проходило у Сімферополі минулої неділі, секретар РНБО особливо підкреслив: «у нас було два місяці, і ніхто термінів відсувати не буде». І відразу скоригував завдання: у серпні завершити інвентаризацію Південного берега, а до листопада — всього Криму. Експерти кажуть, що й ці терміни — нереальні, адже створення єдиної інформаційної системи земельного кадастру потребує не поспіху, а грунтовності. Або рапортувати — або завзято працювати. Про яке швидке створення кадастру (хай тільки Південного берега) можна говорити, якщо досі не встановлено меж більшості населених пунктів (у тому числі таких великих, як Алушта), немає меж охоронних зон водойм, об’єктів природного заповідного фонду (їх у Криму — 47), лісового фонду (101 тисяча гектарів), не розмежовано земель державної та комунальної власності?
Зрозуміло також, що чимало часу піде на завершення суперечок навколо сумнівних, із погляду закону, рішень органів влади про виділення під будівництво житла, здачу в довгострокову оренду чи продаж земельних наділів. Генпрокуратура, пославши до Криму десант на сотню працівників із Києва та інших регіонів, тільки за два тижні роботи опротестувала 655 рішень органів самоврядування, до судів подано 173 позови. Паралельно працюють співробітники МВС і державної земельної інспекції. Цікаві відкриття підстерігають на кожному кроці! Замість дозволених скромних елінгів берег моря повсюди забудовано готелями й елітним житлом. Тільки на території ялтинського готелю «Україна» самовільно побудовано чотири багатоповерхівки. У степових районах тенденція протилежна південнобережній: у Ленінському районі знайшлося 3,5 тис. гектарів неврахованої вільної землі. Трапляються й нічийні посіви — пшеничні поля на 100 гектарів.
Прокурорські протести задовольняються практично миттєво, а ось розгляд позовів у судах, за словами заступника генпрокурора Т.Корнякової, навмисно зволікається. Але проблема не тільки в цьому. Вголос слова «реприватизація землі» поки що ніхто не вимовив, але ж спроби повернути в державну чи комунальну власність із приватної якось повинні називатися? І не слухайте безграмотних журналістів, які, вслід за політиками, плутають задоволення протесту прокурора самим же органом влади, що прийняв незаконне рішення, із рішенням судовим. Жоден позов із повернення в держвласність кримської землі ще не розглянутий. І їхня судова перспектива дуже ускладнена, кажуть юристи. Непрямим підтвердженням того може слугувати й рішення міжвідомчої комісії створити спеціальну робочу групу, яка, за словами Петра Порошенка, «напрацюванням комісії надаватиме конкретної форми судових позовів. Рівень їх підготовки буде таким, щоб були підстави очікувати успіху при розгляді в судах».
Заява ж Петра Порошенка про те, що, аби відкрити доступ народу до пляжів, держава готова викуповувати наділи, які перебувають у приватній власності, викликає чимало запитань. Чи то П.Порошенко зовсім не вірить в успіх повернення у всенародне користування незаконно прихоплених прибережних смуг, чи то знає, що все це неподобство буде зрештою узаконене після доплати. При цьому зовсім незаслужено шановна комісія забула просто маркізо-карабасівські володіння, які перебувають у користуванні, як любить казати Президент, лакеїв народу. Десятки здравниць і держдач, тисячі гектарів землі, пляжі та парки, не кажучи вже про заповідники. «Може, замість того, щоб витрачати бюджетні кошти на викуп землі у приватників, державні мужі проявлять скромність і Держуправління справами відмовиться від зайвих володінь на Південному березі на користь народу», — поцікавилася я в секретаря РНБО. З приводу заповідників Петро Порошенко погодився: він теж не розуміє, навіщо їх було передавати ДУСі. Обіцяв повернути. І відомчі здравниці, після проведення інвентаризації та ухвалення відповідного закону, за словами Порошенка, буде скасовано, а «абсолютна більшість земель буде передана під інвестпроекти через прозору процедуру конкурсів». Ну, а доки цього не сталося, у нинішньому курортному сезоні, який уже розпочався, ці здравниці та дачі ще послужать вищим чиновникам і членам їхніх сімей за наш із вами кошт.
Гавань символів
П.Порошенко упевнений, що «після того, як буде оприлюднено концепцію діяльності Держуправсправами і буде забезпечено режим відчинених дверей (у президентських резиденціях. — Авт.), ми з вами разом зможемо переконатися, що це буде абсолютно інша ДУСя». Коли має статися це чудо, Петро Олексійович, на жаль, не уточнив. А наявна тенденція свідчить, що буде це не швидко, адже ДУС ні від якого добра не відмовляється, а зовсім навпаки — прагне прирости новим. Крім палацевої лихоманки, яка широко висвітлюється, у кримських владних коридорах обговорюють чутки про передачу ДУСі Балаклавської бухти. П.Порошенко сказав, що йому «приємна поінформованість» журналістів, але сам він нічого про це не чув. І відразу ж після прес-конференції в Сімферополі вирушив у гавань Символів (так називали Балаклаву стародавні греки), де вже не один місяць зберігається протистояння навколо власності Міноборони.
Раніше Балаклавський судноремонтний завод «Металіст» був держпідприємством МО, однак після постанови Кабміну про демілітаризацію Балаклави ввійшов у структуру ДП «Феодосійський судномеханічний завод». І цим, на думку військових, заклалася основа під подальші операції з майном заводу. Оскільки феодосійське підприємство було в боргах як у шовках, а балаклавське мало незначну заборгованість. 2004 року об’єднання «Технохімкомлект», яке отримало дозвіл МО на оренду цілісного майнового комплексу заводу, починає погашати борги підприємства, що перевищують 10 млн. гривень. Однак у процес втручається АП, керівництво якої плекає свої плани на бухту, і передача заводу в оренду зривається. На цей час і припадає «балаклавська» догана Президента Кучми міністру оборони Марчуку. «Технохімкомплект» через суд вимагає повернути всю суму допомоги, у результаті сторони підписують мирову угоду і майно балаклавського заводу (причали, база відпочинку, складські та інші приміщення в бухті й Севастополі) переходить у власність об’єднання. Потім була ще одна мирова угода, із передачею об’єктів у Феодосії, і загальна сума, як каже один із співвласників ТОВ «Севастопольмарінсервіс», кримський депутат Андрій Сенченко, заплачена за об’єкти й устаткування ДП Міноборони, становить близько 16 млн. гривень. Право власності на отримане майно оформлене, за рішенням суду, на БТІ Севастополя. У стислі терміни частина набережної і заводський причал у Балаклаві були відремонтовані й переобладнані для прийому 400 яхт. Про цей бізнес і в цьому місці мріяли чимало представників українського олімпу, і дехто, здається, не втрачає надії.
Тим часом Військова прокуратура ВМС України вже рік намагається оскаржити в судах законність обох мирових угод. Обидва судові позови ще не завершені. За першим Вищий господарський суд повернув справу (вирішену не на користь МО) на повторний розгляд у суд першої інстанції, а нові власники майна подали касацію у ВС України. Судове рішення щодо затвердження другої мирової угоди Севастопольський апеляційний господарський суд скасував, але, за словами А.Сенченка, це нічого не означає. Оскільки «колишнє майно заводу вже не належить «Технохімкомплекту», його передано в статутні фонди «Севастопольмарінсервіс» і «Спецсудноремонт». Операція абсолютно всім зрозуміла, як ніби йшлося про пальці однієї руки. Однак рішення оскаржуватимуть у Вищому господарському суді.
Заступник міністра оборони В’ячеслав Кредісов в інтерв’ю «ДТ» останні судові рішення трактує зовсім інакше: «Ми повернули з допомогою суду все на круги своя, у власність МО. І тому кажемо: шановний новий теоретичний покупець чи інвестор, якщо ти хочеш, щоб ця власність була твоєю, давай зробимо так, щоб юридична схема була прозорою і зрозумілою всім. І нашим дітям, і внукам. Друге. Нам кажуть: «Був борг, ми цей борг погасили, і власність уже наша». Ми кажемо — ні, ми по-новому оцінимо: завод стільки-то коштує, земельні ділянки уздовж берега — стільки, причали, набережна тощо. Це питання суто економічне. Наприклад, цей чи інший покупець хоче купити (а теоретично ми до цього питання можемо повернутися, якщо буде ухвалено рішення Міноборони, узгоджене з відповідними органами), і має бути зрозуміло, як створюється та чи інша ціна».
Отже, керівництво МО схиляється (хоч і з багато разів повтореним Кредісовим застереженням — «теоретично») до того, щоб поступитися заводом після дооцінювання. До того ж рішення старої влади про демілітаризацію Балаклави ніхто не скасовував. Представники другої сторони, у принципі, не заперечують. Правда, йдеться не про доплату, а про укладання ще однієї мирової угоди й купівлю «Технохімкомплектом» того, що ще у ДП залишилося (у Феодосії — не менше 60% споруд заводу). Об’єднання обіцяє працевлаштувати робітників заводу, профінансувати передачу житлофонду і передати МО 150 квартир. За словами В.Кредісова, створена комісія, до якої увійшов і А.Сенченко, максимум за 10 днів має напрацювати юридичні й економічні аспекти виходу зі спірної ситуації. «Після цього ми ухвалюємо рішення, що ми робимо чи не робимо. І це мусить бути зрозуміло всім: і суспільству, і робітникам заводу, і військовим, і теоретичним покупцям, якщо, звісно, буде прийнято таке рішення про поступку заводу», — сказав заступник міністра оборони.
На тлі такої готовності розпочати діалог якось різкувато, м’яко кажучи, прозвучала заява Петра Порошенка, який прибув до Балаклави: «В однієї зі сторін можуть не витримати нерви, і в боротьбі за власність може пролитися кров». Не думаю, що на таку думку секретаря РНБО могли наштовхнути потішні акції протесту новоявлених екологів, які вимагають демілітаризації бухти. Одні — з активістів очолюваного А.Сенченком руху «Прозора влада» з Керчі, інші — з «летючого загону» Е.Леонова з Євпаторії, який встигає проводити гучні акції під різними прапорами і по всьому півострову. Севастопольська міліція теж не шукала технологічних нововведень і витурила «екологів» із території заводу під приводом пошуку вибухівки після анонімного дзвінка. Тепер завод контролює військова служба правопорядку, балаклавський пейзаж прикрашений колючим дротом, але я не думаю, що комусь спаде на думку стріляти, навіть у таких непередбачуваних «екологів», як Леонов. І що цікаво, «силові дії, виконувані військовою службою правопорядку, органами міліції Севастополя та прокуратурою ВМСУ», як стверджують власники «Технохімкомплекту» у листі до П.Порошенка, здійснюються «з посиланням на секретаріат РНБО».
Чи слід розуміти, що в цій справі є й третя зацікавлена сторона? Тоді хотілося б дізнатися, у чому її інтерес. Якщо тільки не йдеться про передачу Балаклави ДУСі, яка позбавлена права реалізації держвласності.