Кабмін відправив на погодження в Мін’юст законопроект про передачу повноважень розпоряджатися землею сіл, селищ і малих міст від органів місцевого самоврядування - державним адміністраціям.
Що недвозначно вказує на те, під кого в країні вибудовується ще одна вертикаль, тепер уже земельна. Яка, очевидно, відповідно до наміченого плану реформ, має до необмеженої влади, освоєної президентом України і його оточенням, додати такий самий капітал.
Історія особливо промовиста в контексті підготовленого закону про ринок землі. Його правляча партія має намір ухвалити якнайшвидше.
Отже, з одного боку на сайті Держкомзему завис відомий законопроект про ринок землі, який з 2013 року може зробити землю в Україні товаром. Суперечки на означену тему точаться не перший рік. Проте враховуючи стабільну корупційну складову нашої держави, а також «успішну» боротьбу з цією недугою нової влади, яка взагалі скасувала всі можливі антикорупційні закони, ясно одне: коли останній ресурс країни піде з молотка, туди ж, куди колись пішли приватизовані підприємства, втрачати народу України буде вже нічого. Крім своїх пут, звісно...
Юристів, які вже проштудіювали закон про ринок землі, навряд чи здивують новини про те, що сьогодні потенційні покупці від влади і примкнулих до неї політичних і кримінальних формувань масово вступають в армію земельних орендарів. А все тому, що останні за розробленим законом матимуть пріоритетне право купівлі. В обхід аукціону. Насправді можна ще довго перелічувати приховані нюанси цієї збудливої для апетитів і гаманців історії, але це тема іншої предметної розмови, до якої DT.UA найближчим часом повернеться. Фішку ж з орендою слід узяти з собою вже зараз і піти далі.
А далі, треба думати, у наших потенційних покупців та інших охочих устигнути вхопити безплатно або за дешево наділ, другий... п’ятий, десятий на цьому дохідному шляху виникли деякі труднощі. Уявіть собі, в особі місцевих рад. Так-так, тих самих корумпованих, продажних і колективно-безвідповідальних, які роздають і розбирають землі наліво і направо. Рад, де перетинається достатня кількість політичних, регіональних, особистій і яких тільки можна придумати в корумпованій державі інтересів. «У цьому разі не завжди спрацьовують закони телефонного права, - розповідають знавці українського девелопменту. - Система таким чином «справедливо» ділить народне добро: між центром і регіонами. А якщо й помиляється, то частіше на користь останніх. Своя сорочка, як мовиться, ближче до тіла». Представникам центру в цій історії часто легко домовитися з, образно кажучи, зговірливим мером-однопартійцем, і завжди важко - з різношерстим депутатським корпусом. У результаті безцінні ділянки часто йдуть не в ті руки і не за тією адресою...
Якщо ж очікування лобістів місцевого самоврядування раптом виправдаються, і президент, визнавши свою (чи чию?) помилку, скасує доручення (або знову дасть команду Чечетову сильно не розмахувати руками в момент голосування за законопроект), то, дозвольте запитати, що відбувається в адміністрації президента? З одного боку, ті ж таки люди Скубашевського розповідають, як вони посилено працюють на виконання програми президента, стверджуючи, що до 2015 року в нас настане рай і Демчишин з Тихоновим (це вже від автора) перекинуть чарчину-другу за вдалу імплементацію хартії. З іншого боку - хтось підсовує президенту Януковичу якісь сумнівні доручення, а він, не дивлячись, їх підписує... Чи думаєте, що на Віктора Федоровича це не схоже? От і я теж.