П’ятого грудня 1994 року представники України, США, Великої Британії і РФ підписали в Будапешті Меморандум про гарантії безпеки у зв’язку із приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї. З окремими заявами виступили Франція і КНР.
За 15 років, що минули відтоді, акценти міжнародної безпеки докорінно змінилися. Істотні трансформації геополітичної ситуації, зокрема в Центрально-Східній Європі, de facto девальвували Гельсінкські угоди 1975 року. Україна опинилася у невизначеній ситуації між двома найпотужнішими військово-політичними блоками. Попри оголошену адміністрацією США політику «перезавантаження», загальний потенціал напруження в міжнародних відносинах зростає. Стрімко посилюються такі виклики міжнародній безпеці, як нелегальна міграція, наркотрафік, піратство, технологічні та кіберзагрози тощо. Не вирішено проблем енергетичної безпеки. Абсолютно непередбачуваними для системи міжнародної безпеки стали й наслідки світової фінансово-економічної кризи. Вакуум безпеки особливо відчувається у країнах зі слабкою демократією, яка потребує підтримки сильніших партнерів. Найбільшою мірою потенціал дестабілізації сьогодні формується навколо України та інших держав Центрально-Східної Європи, що не приєдналися ні до ОДКБ, ні до НАТО. Така ситуація помітно обмежує перспективи розвитку цих країн, утруднює їхній політичний та економічний поступ, у перспективі загрожує загальноєвропейській безпеці.
Стратегічною відповіддю Києва на ці загрози був і залишається курс на приєднання до Європейського Союзу і НАТО та збереження добросусідських відносин і стратегічного партнерства з Російською Федерацією. Рішення Бухарестського саміту 2008 року та поступальний розвиток відносин з ЄС свідчать про перспективність такого шляху в стратегічному вимірі. Тим часом дедалі очевидніше унеможливлюється реалізація європейських і євроатлантичних пріоритетів у найближчій перспективі.
Повернення силової риторики і навіть силових засобів, у т.ч. воєнного спрямування, на авансцену європейської політики, що особливо окреслилося в останній рік, актуалізує положення Преамбули ДНЯЗ, згідно з яким «держави повинні утримуватися… від погрози силою чи її застосування… проти територіальної недоторканності чи політичної незалежності будь-якої держави» і підтверджує «законну заінтересованість держав, що не володіють ядерною зброєю, в тому, щоб одночасно з їх приєднанням до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї були застосовані додаткові відповідні заходи із забезпечення їхньої безпеки», акцентовану Резолюцією 984 (1995) РБ ООН.
У цих умовах нагальною є потреба вироблення нових міжнародних правил гри і гарантій безпеки в Центрально-Східній Європі та їх закріплення на рівні юридично значущих документів. Ідеться, зокрема, про вдосконалення та фіксацію гарантій Будапештського меморандуму — провідного політико-правового документа, що визначає безпековий статус України.
Першим кроком до цього повинна стати змістовна безпекова дискусія на рівні високих міжнародних експертів і провідних громадських діячів. Початок їй повинен покласти представницький міжнародний безпековий форум, який має відбутися у Львові навесні 2010 року.
Ми, Рада із зовнішньої та безпекової політики, Центр Разумкова, МЦПД, Західна аналітична група, оголошуємо про початок підготовки до нього і запрошуємо всіх, кого турбує майбутнє України і Європи, приєднуватися.
Варто зазначити, планований форум — тільки перший крок шляхом зміцнення безпеки України. Основні зусилля суспільства і надалі повинні зосереджуватися на вдосконаленні державних демократичних інституцій, підвищенні якості державного управління, у т.ч. у сфері національної безпеки, налагодженні безпекових відносин зі стратегічними партнерами.
Оргкомітет