Миколаївські прийшли!
Продовжуємо інформувати громадськість про перші успіхи зароджуваного на наших очах грізного миколаївського клану. Як ми й передбачали (див. «ДТ» від 25 травня і від 2 червня), миколаївці впевнено, крок за кроком, відвойовують свої місця під сонцем.
Після акції залякування, проведеної в Мінагропромі фермером Сергієм Архиповим, слідом прийшло не менш грізне роз’яснення прем’єр-міністра Анатолія Кінаха, котрий буквально на першому ж засіданні уряду заявив, що вживатиме жорстких заходів стосовно міністрів у випадку спроб лобіювання ними інтересів політико-фінансових груп.
Цю артпідготовку миколаївський клан (чия міць, як на трьох китах, лежить на трьох суднобудівних заводах) вважав поки достатньою. І, виявилося, мав рацію. Не чекаючи нових проявів витонченої винахідливості миколаївців, парламент спішно прийняв (у першому читанні) новий закон про державну підтримку суднобудівної промисловості.
У коаліцію партії проводжали бійців...
Це тільки на перший, невтаємничений погляд журналістів й інших поверхневих політологів уряд Анатолія Кінаха практично ідентичний уряду Віктора Ющенка. Як виявилося, насправді нинішній кабінет різниться від попереднього настільки ж, наскільки, приміром, СДПУ різниться від СДПУ(о). Маленька літерка в дужках геть міняє партійну сутність (лихі язики стверджують, що на прямо протилежну).
Як заявив на прес-конференції перший віце-спікер парламенту і лідер СДПУ(о) Віктор Медведчук, новий Кабмін на 40—50% буде коаліційним. За його словами, «навіть ті призначення, котрі на перший погляд були автоматичними, свідчать про те, що ті чи інші політичні сили взяли на себе відповідальність і пропонували ті чи інші кандидатури». Пояснюючи заінтригованим журналістам цю складну політико-правову колізію, Віктор Володимирович навів для прикладу особу міністра освіти й науки Василя Кременя. У тому сенсі, що хоча Василь Григорович і в попередньому уряді займав цей же пост, але тоді його запрошував Віктор Ющенко. А цього разу за пана Кременя клопоталася СДПУ(о), що, на думку пана Медведчука, принципово змінює суть справи.
Саме в такий спосіб уряд і виявився коаліційним, явочним порядком. А вітчизняними освітою й наукою керуватиме віднині не просто Василь Кремень, а так би мовити, Василь Кремень(о) — себто оновлений.
Митарі й орачі
У четвер угоду про партнерство підписали лідери Партії регіонів і Аграрної партії України — головний митар країни Микола Азаров і львівський губернатор Михайло Гладій.
Досвідчені іміджмейкери, проконсультувавшись із фахівцями з геральдики, уже порекомендували новому блоку на вибір одразу дві легкі для запам’ятовування емблеми, котрі найповніше відбивають суть новотвору. На першому, що йде від радянської традиції, зображені два серпи в обрамленні пшеничних колосів. Пшениця, вочевидь, символізує Аграрну партію, ну а два відточені серпи ще більш очевидно асоціюються з трудовими буднями податкової адміністрації, котра в поті чола поповнює держбюджет і лави Партії регіонів. Другий варіант емблеми йде корінням в символіку середньовіччя і являє собою відомий образ, який спеціалісти в даному конкретному випадку пропонують інтепретувати як «податкова інспекторка з косою».
Іміджмейкери не сумніваються, що будь-який із цих життєстверджуючих символів дозволить аграрно-регіональному блоку виконати головне завдання, сформульоване Миколою Яновичем: «утворення в майбутньому парламенті серйозної фракції, серйозної більшості».
Прийдуть честолюбні дублери?
Запровадження в Україні інституції держсекретарів викликало в суспільстві й у політикумі неоднозначні оцінки. Звісно, як і у всякому кардинальному рішенні, у ньому є свої плюси й мінуси. Очевидним плюсом нової системи є те, що тепер для міністрів можливість зловжити своїм службовим становищем зведена практично до нуля. З іншого боку, саме це є очевидним мінусом нововведення. Загалом, усе залежить від того, хто і з якого боку дивиться.
Якщо ж виходити з того, що президентський указ є поштовхом до радикальної адміністративної реформи, то можна передбачати найперспективніші напрями її подальшого розвитку. На думку аналітиків, наступним етапом має стати запровадження держсекретарів для депутатів Верховної Ради. При цьому депутати, як постаті політичні, зможуть вільно брати участь у виборчих кампаніях, займатися добродійністю і партійним будівництвом — словом, вести активне громадсько-політичне життя без відриву від електорату. Держсекретарям же дістанеться рутинна технічна робота — відсиджувати на засіданнях комітетів і комісій ВР, розробляти і вносити законопроекти, а також голосувати за них на засіданнях парламенту.
Вінчатиме всю цю величну піраміду держсекретаріату держсекретар Президента України. Його головним завданням стане вивільнення Президенту часу для повноцінного виконання функцій гаранта Конституції й арбітра нації, а також прийому вірчих грамот і вручення державних нагород. Водночас на плечі президентського держсекретаря, окрім нелегкого тягаря управління держсекретарями нижчих рангів, ляже керівництво кадровою політикою у виконавчій владі, затвердження державного бюджету і, нарешті, надиктовування в президентському кабінеті політично коректних і літературно відточених текстів.
Конституційно-демократичний союз,
спеціально для «Дзеркала тижня»