Подарунком на річницю націоналізації Приватбанку стало рішення Високого суду Лондона про арешт активів його колишніх власників - І.Коломойського та Г.Боголюбова, обвинувачуваних у шахрайстві.
Це визнання не тільки того, що позов Приватбанку спроможний, а й що передана суду нинішнім керівництвом банку доказова база переконлива. Так, сам арешт на час слухання справи - це ще не покарання або визнання провини, але якщо суддя зважився на цей крок, мабуть, він підозрює, що активи відповідачів у справі за час його розгляду можуть "схуднути". Але це лише невелика тактична перемога, яка зовсім не гарантує результату битви на користь українських платників податків.
Нагадаємо: після того, як НБУ визнав проблеми в Приватбанку, уряд в особі Мінфіну прийняв рішення про його націоналізацію, купивши за одну гривню 100% акцій банку. Для підтримки фінстабільности банку його докапіталізували на 116 млрд грн, його зобов'язання на 29,4 млрд грн перед пов'язаними особами з допомогою bail-in (конвертації вкладів у капітал банку) обміняли на акції банку. Правомірність націоналізації, як і bail-in, є предметом сотень судових спорів в Україні. Ні попередній аудиторський звіт від PwC, ні нинішній від E&Y не дають однозначної відповіді на запитання щодо кількості пов'язаних з екс-власниками осіб - позичальників банку. Для підготовки до міжнародних судових розглядів Мінфін, Приватбанк і НБУ скористалися послугами компанії-консультанта AlixPartners і міжнародного детективного агентства Kroll. Ці фірми повинні не лише зібрати доказову базу, провівши Forensic-аудит банку, а й знайти активи колишніх власників банку, за рахунок яких держава спробує компенсувати втрати платників податків від його націоналізації.
У рішенні Лондонського суду йдеться про активи вартістю понад 2,5 млрд дол., які належать екс-власникам і пов'язаним із ними шести компаніям, що ймовірно були задіяні в схемі, яка дала змогу вивести з банку 1,82 млрд дол. у 2014 р.
Дефіцит капіталу Приватбанку на момент націоналізації було оцінено приблизно в 5,5 млрд дол. Тобто нинішній позов буде побудований лише на одній зі схем виведення коштів із банку. Ймовірно, йдеться про схему кредитування під майнові права: пов'язані компанії отримували в банку кредити, укладали угоди про поставку товарів із британськими компаніями, перераховували 100-відсоткову передоплату на рахунки британських компаній у кіпрський Приватбанк, після чого переоформляли застави за взятими кредитами на майнові права під неодержаний від британців товар. У результаті товару вони так і не отримували, грошей не поверталися, фіктивні застави множилися.
Однак це не єдина схема виведення коштів із "Привату". Свого часу розслідувачами були описані й махінації з одержанням кредиту від європейських банків під заставу депозитів, частина якого йшла на докапіталізацію самого банку, а частина виводилася в офшори. Завдяки чому, за оцінками розслідувачів, Приватбанк втратив ще 1,45 млрд дол. Ще мільярд пішов із банку під виглядом кредитів 20 харківським фірмам із ознаками фіктивності. Та й історію про реструктуризацію портфеля на 36 компаній, які практично не ведуть будь-якої операційної діяльності, з колишніми менеджерами групи "Приват" у засновниках усі пам'ятають. Нинішній розгляд у Лондонському суді перший, але не останній, інакше всієї суми вкладених у банк коштів платників податків не компенсувати. Але подача позовів за іншими схемами ускладнилася завдяки ГПУ, яка, підозрюємо, не випадково, встигла відкрити за цими фактами численні провадження в українських судах, що не дозволяє розглядати їх в іншій юрисдикції.
Арешт активів оскаржити можна, але складно. Обсяг активів, на які було накладено арешт, незмінний, відповідачі мають самостійно надати суду перелік усього, чим володіють у межах суми, й не менше. Будь-яку спробу щось приховати буде розцінено судом як обман, що викличе відповідні санкції. За інформацією DT.UA, колишні власники банку зараз активно переоформляють свої трастові угоди в підконтрольних компаніях і намагаються передати частки третім особам, але все це з позиції британського права є спробою обдурити суд і буде враховано.
Єдиний козир у рукаві екс-власників - рішення українських судів, які із завидною сталістю приймають їхній бік. Звичайно, апеляції за всіма рішеннями на користь Коломойського вже подані, будуть подані й касації, якщо знадобиться. І, звичайно, Високий суд Лондона буде поінформовано про той "вплив", який Коломойський чинить на українських суддів. Але поки що виникаючі правові колізії ускладнюють розгляд справи в Лондонському суді. І без участі ГПУ цей сценарій зіграти не вийшло б.
Генпрокурор на довірі
Наприкінці листопада І.Луценко зустрічається з І.Коломойським в Амстердамі. Випадково на вулиці перетнулися, з ким не буває. Нібито генпрокурор літав у столицю Нідерландів на медичну діагностику. Судячи з того, як жваво заворушилася прокуратура відносно "приватівської справи", діагностика його профпридатність підтвердила.
Уже 5 грудня за рішенням Печерського суду (у рамках кримінального провадження №42017000000001823) слідчі Генпрокуратури отримали доступ до документів НБУ, які стосуються співпраці регулятора з компанією AlixPartners, до всіх документів про проведення закупівель послуг цієї компанії, всіх документів, підготовлених британськими консультантами, і всієї документації, що стосувалася реалізації Нацбанком отриманих від Kroll та AlixPartners матеріалів розслідування, аналізів і консультацій. Аналогічний доступ у рамках цього самого розслідування слідчі одержали до документів Приватбанку, що стосуються його співробітництва з Kroll, AlixPartners та юридичною фірмою Hogan Lovells.
Усі три компанії залучені до роботи з однією метою - підготуватися та гідно представити позицію держави в міжнародних судах.
У судових документах ідеться, що розслідування ведеться за трьома статтями Кримінального кодексу - доведення банку до неплатоспроможності, фальсифікація фінансових документів і фінзвітності, створення злочинної організації. За ідеєю, все те, у чому мають обвинувачувати екс-власників і топ-менеджерів банку. Доступ ГПУ до документів, отриманих від іноземних консультантів, теоретично виправданий, але причому тут закупівлі послуг, протоколи, договірна та інша технічна документація?
І як тоді пояснити, що ГПУ паралельно реєструвала ще одне кримінальне провадження (№42017000000002828), під час якого слідчі нібито встановили, що Приватбанк, НБУ та Kroll вступили в змову "з корисливих мотивів, за грошову винагороду, переслідуючи власне незаконне збагачення", організували схему розтрати коштів із Приватбанку шляхом проведення свідомо збиткових операцій з кредитування суб'єктів госпдіяльності, "за грошову винагороду в розмірі 3–5% від загальної суми кредиту". Нічого не зрозуміло, правда? Який стосунок детективи мають до кредитування? Це не має значення. Має значення, що суд на підставі такого аргументу дозволив ГПУ обшук у Приватбанку, який 7 грудня відбувся, але через кілька годин був перерваний чи то за дзвінком президента, чи то за дзвінком генпрокурора після дзвінка президента.
І претензій не було б, якби Генпрокуратура справді намагалася нехай частково, але повернути ті самі півтори сотні мільярдів гривень платників податків, про які казав міністр фінансів. Але ГПУ співає в унісон із колишніми власниками - 14 грудня Солом'янський суд Києва відкрив провадження (№760/27582/17) за позовом Коломойського проти регулятора, Мінфіну, Приватбанку, Kroll Associates, AlixPartners Services, Hogan Lovells, "Астерс Консалт", "Астерс", "АліксПартнерз (Україна)" про визнання договорів (усіх із усіма) недійсними та припиненні їхньої дії. Уже 15 грудня, чого зволікати, суд заборонив Приватбанку, Мінфіну, юристам та іншим вищезгаданим виконувати умови підписаних угод.
Зокрема, заблокував можливість оплачувати послуги Hogan Lovells, які представляють Приватбанк у Лондонському суді, а заодно й розголошувати, передавати та будь-як використовувати персональні дані І.Коломойського в будь-яких документах в Україні та за кордоном. Тобто наклав заборону й на публікацію Forensic-аудиту, яку Kroll готує, і передачу його матеріалів у той самий Високий суд Лондона.
І от цікавий момент: у заяві про забезпечення даного позову, крім іншого, зазначається, що НБУ, Мінфін і Приватбанк закупили послуги "у закритому режимі, без проведення відкритих торгів". Ой, а чи не на підставі даних, отриманих ГПУ за десять днів до того, за рішенням Печерського суду, зроблено ці висновки?
Після всього цього, буквально за кілька годин до того, як Данилюк вимагатиме його відставки, генпрокурор заявив, що в ГПУ "на сьогодні не було й немає" жодних кримінальних проваджень відносно аудиторської компанії Kroll або будь-яких інших іноземних аудиторських компаній, які залучалися НБУ для перевірки діяльності Приватбанку.
По-перше, "на сьогодні" цілком може означати, що провадження закрили вчора, наприклад. Адже їхньою метою було не встановлення справедливості, а одержання доступу до документів. Мети досягнуто, можна й закрити. З Єдиного реєстру судових рішень постанова Печерського суду, в якій Kroll обвинувачують у всіх тяжких, справді зникла, сліди замели, щоправда, копії залишилися - Google пам'ятає все.
По-друге, слідчі, за словами генпрокурора, закрили їх, проаналізувавши третю статтю ЗУ "Про Національний банк України". Серйозно? Що ж такого цінного довідалися слідчі зі статті про статутний капітал НБУ, яка визначає його розмір і джерела формування, що припинили розслідування про співробітництво регулятора, а заодно Мінфіну та Приватбанку з міжнародним детективним агентством?
По-третє, генпрокурор запевнив громадськість, що обшуків у компанії Kroll не було й не планується. І це чиста правда, Генпрокуратуру цікавили обшуки інших структур, яким Kroll передавав результати своїх досліджень.
Усі розслідування про розтрату держкоштів посадовими особами НБУ та Приватбанку при проведенні закупівлі консультаційних послуг іноземних компаній були розпочаті за заявами нардепа Дубиніна, голови правління "Дніпроазоту", підприємства зі сфери впливу групи "Приват". І ці заяви нардеп подав не тільки в Генпрокуратуру, а й у НАБУ. Але чомусь у відомстві Ситника вони не викликали ажіотажу, бурхливої діяльності не спровокували, блискавичних судових рішень не принесли.
Виправдання генпрокурора, що вимога його відставки - це спосіб Данилюка уникнути кримінальної відповідальності за ухиляння від сплати податків на 700 тис. грн, - вишенька на торті. По-перше, кримінальну відповідальність за несплату податків передбачено лише для раніше засуджених та у разі відмови від відшкодування завданих державі збитків. По-друге, виникає відчуття, що "податкову" справу проти Данилюка так довго мусолять виключно для того, щоб будь-які неугодні кроки міністра виправдовувати його особистими мотивами. Доблесна фіскальна служба зуби з'їла на подібних кейсах і будь-яку несплату, навіть неіснуючу, доведе за лічені дні, якщо треба буде.
Нам своє робить
Коли Данилюк зажадав відставки генпрокурора, він звертався безпосередньо до президента. Адже кандидатура генпрокурора - це його зона відповідальності. І як відреагував президент? Не помітив? Проігнорував? Не може повірити в те, що "ручний" генпрокурор вирішив розпочати власну президентську кампанію за підтримки досить одіозного спонсора?
Події, що розгортаються, для президента - новорічний подарунок, який дозволяє йти в атаку на найбільш норовливого олігарха, прикриваючись щитом інтересів платників податків і вішаючи собі на груди медалі "за деолігархізацію", "справедливість" і "захист інтересів держави". Але президент зберігає мовчання.
За даними DT.UA, підтримати боротьбу Мінфіну та Приватбанку за повернення активів готові тільки західні партнери з МФО, Вашингтон і ФБР. Президент же поки що не визначився. І це головний ризик для починання Данилюка, адже спокуса в Порошенка розіграти карту "лондонського суду" не в державних, а в особистих бізнес-інтересах надзвичайно велика. Тут тобі й додаткове джерело фінансування майбутньої президентської кампанії, і медіа-підтримка, й ласі активи, які можна прибрати до рук. Надії, що Петро Олексійович усе це проміняє на "медаль за деолігархізацію", примарні.
Тим більше зараз, коли Коломойський виступає в Лондонському суді відповідачем одразу за трьома справами. Крім претензій Приватбанку, йому і Боголюбову ще треба відбиватися від Вадима Шульмана, який обвинувачує їх у невиплаті 28,5 млн дол., і "Татнефти", що обвинувачує обох у створенні схеми, яка дала змогу привласнити частку Кременчуцького НПЗ і кошти, завдяки фіктивним продажам. У таких обставинах шанси президента провести с Коломойським успішні перемовини та спустити всі починання Данилюка на гальмах - високі.
Звичайно, позову з Лондонського суду вже ніхто не забере, Hogan Lovells, що дорожать репутацією, не дозволять, адже вони точно вступили в цей бій задля перемоги. Але процеси всередині України можуть піти врозріз із очікуваннями міністра фінансів, що істотно ускладнить розгляд цієї справи та унеможливить подачу наступних позовів.
Утім, героїзувати Міністерство фінансів і регулятора теж не хочеться. Лондонське рішення - поки що єдина гарна новина.
Результати Forensic-аудиту Приватбанку, для якого й було найнято Kroll та AlixPartners, досі не опубліковані, хоча очікувалися ще в жовтні. Найнятий для переговорів із колишніми власниками консорціум, очолюваний Rothschild&Co, ні про що з ними не домовився. Колишні власники через суди намагаються блокувати публікацію самого звіту та заперечують його легітимність. Нацбанк, Мінфін і Приватбанк утягнені в чотири сотні позовів, поданих колишніми власниками банку. Bail-in, проведений під час націоналізації, теж предмет судових розбірок. Претензійно-позовна робота банку в Україні - провальна. Українські правоохоронці не поспішають завершувати розслідування, суди вперто приймають бік колишніх бенефіціарів і пов'язаних із ними осіб. Голови в Приватбанку, як, утім, і в НБУ, немає останні півроку. Стратегія його розвитку, над якою трудилася компанія McKinsey, зникла на узгодженні в нетрях Кабміну. Цей рік не був продуктивним та успішним ні для Приватбанку, ні для держави як його власника.
Рішення Високого суду Лондона на користь Приватбанку може стати переламним і припинити череду провалів в українських судах, а Мінфіну як власнику - забезпечить карт-бланш на рішення решти проблем банку. Зараз благополучний результат справи в Лондоні залежить від багатьох чинників: чи зможе Приватбанк оскаржити вже прийняті рішення українських судів і подолати місцеву корумповану феміду, чи продовжить вставляти палиці в колеса під виглядом благих намірів Генпрокуратура, яка систематично ускладнювала процеси раніше, і чи не вирішить глава держави скористатися ситуацією в своїх корисливих інтересах. За тим, що відбувається, уважно спостерігають у Вашингтоні та поки що роблять невтішні для України висновки. Залишається сподіватися, що всі у владі це розуміють і враховують.