Ниоткуда с любовью,
надцатого мартобря,
«…не ваш, но и ничей
преданный друг
приветствует вас...»
Й.Бродський.
«Часть речи»
Харків приліг здрімнути. І не дивно — після стількох хвилювань.
На вулицях — політично тихо, машини з різнобарвними прапорами і різнотонними сигналами зникли всі й одразу. Біло-блакитні свій табір на площі в ніч із середи зняли зовсім; мешканці зелених наметів весь четвер із тугою позирали у бік табору помаранчевих — мовляв, щойно вони згорнуться — то й ми слідом. Помаранчеві рівняються на головний майдан країни: «Ми-то що, ось посвяткуємо сьогодні перемогу демократії — і теж... теє... напевно». Місто поскаржилося було в суд на всі ці табірні справи — але якось мляво. Новий рік на носі, а площа зайнята, ялинку, знову ж таки, ставити ніде. Суд так само мляво розгляд відклав — може, само розсмокчеться… І справді — розсмокталося. До вечора четверга жодного намету на площі Свободи — наче й не було. Ленін знову залишився на самоті.
На тлі такої ось «тиші з косами» — за день до того, як відсвяткував і розбрівся харківський «майдан», отже, через два дні після проведеного в Харкові з’їзду «Сєверодонецьк-2» — ми й записали інтерв’ю з Володимиром ШУМІЛКІНИМ. Міським головою майже півторамільйонного Харкова, який (голова) за весь час передвиборної, а потім і виборчої кампанії примудрився, як би це сказати, зберегти політичну цноту.
Якщо мені це й висловити важко — уявляю, як воно йому «зберігати» було... Але про це — нехай сам. Не тепер, а колись, і не тут, а в мемуарах. Інтерв’ю ж — на «тему важливу й актуальну»: про те, що в місті сьогодні, і про те — що в найближчих два тижні.
— Я вважаю, що нині політична ситуація в місті цілком стабільна, — констатує Володимир Андрійович. — Гострота протистояння — після того, як проголосували «пакет», — безумовно, спадає. А оскільки найближчими днями переходитимемо до святкування Нового року, мабуть, уже немає сенсу й наметовим містечкам залишатися на площі...
Площа Свободи — це в нас, по суті, єдина точка, на якій фокусувалася політична температура в місті (ми ж то поки не бачимо, що робилося у квартирах, на кухнях, в умах громадян). Тому, я вважаю, саме там був очевидним рівень протистояння прибічників двох кандидатів.
Цілком нормально — навіть там люди не доходили до загострення. Так, температура була трішечки вищою — може, демонструвалися явка і кількість прибічників однієї й іншої групи. Але тепер знову починається передвиборна кампанія, і це вже буде не в площині протистояння, а на підтримку кандидатів. Мабуть, і площі використовуватимуть для зустрічі з кандидатами та боротьби за голоси.
У цілому, я вважаю, обстановка цілком нормальна, температура міста цілком відповідає температурі виборів.
Я ось уже розпочав зустрічі... Сьогодні зустрічався із завідуючими відділами освіти. Давайте, кажу, так: до певного періоду досить активно використовувались адмінресурс і владний ресурс — для обслуговування того чи іншого кандидата. Хто ближчий до влади — той і обслуговувався. Це завжди так було.
Я, до речі, їм і про це сказав — якщо піду на вибори 2006 року, зараз вам заявляю: нічого такого не буде! Щоб я залучав когось і використовував адмінресурс... Не буде! Нині, кажу, якось далеко зайшли. І адмінресурс використовувався — це очевидно, бо ви самі учасники: то на маніфестації людей збирали, то на мітинги, то людей давали в комісії і якісь там інструктажі проводили...
Ми всі хочемо краще жити! Ми хочемо, щоб місто і країна стали кращими. Сьогодні ми починаємо розуміти: треба не просто молитися, щоб хтось сторонній прийшов і зробив. Кожен повинен зробити до цього свій крок. Крок дуже важкий, дуже болісний — але дуже потрібний.
— Що ви маєте на увазі?
— Якщо ми хочемо зробити вибори прозорішими, то кожен мусить зробити такий крок, щоб він сам — і його підлеглий — діяли суворо в рамках закону. Це важко, бо є традиції, є звернення ... Але потрібно зафіксувати ситуацію: «Ні, хлопці! Ми будемо діяти в рамках закону!»
Я їм сказав — для мене теж вибір був непростий, я ж теж брав участь і теж колись грішив цим ділом...
Так, були обставини — я був інакшим. Інакше на це дивився. Але сьогодні це неприйнятно для суспільства. Я теж свій крок мушу зробити, і я його роблю! Хтось розуміє, хтось не розуміє. Важливо, що сам розумію — я зробив правильний крок.
— Яким був цей ваш крок, що це означає на практиці?
— У мене була розмова з Євгеном Кушнарьовим. Кажу йому: «Я взяв середню лінію, за законом. Ні в один бік, ні в інший. Моє завдання — забезпечити однакові умови для виборів». Він мені: «Це дуже зручна позиція!»
Я відповів: «Ви знаєте — не зручна, а правильна! Тому що зручна — це лягти, грубо кажучи, «під вас» — і все. Ось така позиція була б «зручна»...
Так, ми по-різному на це дивимося, в оцінках, засобах розходимося — але я вважаю, що це правильно. І я так роблю. Він під кінець наполовину погодився: «Ну, гаразд, правильна і зручна». Кажіть, відповідаю, як хочете, я вважаю — правильна.
— Яка економічна ситуація в місті? Чи збирає місто гроші, чи відправляє їх?
— У нас дві третини районів уже перевиконали план із бюджету й починають зараз одержувати надпланові гроші. Місто в цілому і три райони — ще ні. Але ми вважаємо, що на кінець року буде понад план. Менше, ніж планували, але «надпланові» гроші ми одержимо.
— А центральний бюджет зобов’язання перед містом виконує?
— Так, поки що все йде нормально. Завтра скликаю позачергову сесію, ми одержуємо 15 мільйонів субвенцій — внесемо в бюджет, а далі — перерахуємо в оплату за енергоресурси та інші необхідні речі.
— Гаразд, тоді знову до політики. Сепаратизм — наскільки, на вашу думку, реальна ця загроза?
— Тут ось яка ситуація... Можливо, ті, хто робив перші кроки, цієї мети перед собою не ставили. Вони ставили перед собою за мету когось налякати — «холодний душ на гарячі голови» і все таке.
Однак проблема в іншому: мало хто розуміє, до якого періоду це безпечно, а з якого моменту — необоротно. По суті, якщо не знаєш, коли процес може вийти з-під контролю, — чи потрібно розпочинати такий процес?!
— Але вони це вже зробили. Реальна небезпека розвитку ситуації на південному сході України у бік автономії та іншого сепаратизму існує чи ні, як гадаєте?
— Гадаю, якщо державні органи виконуватимуть свої функції нормально, ніякої небезпеки немає. Але потрібно, щоб Генпрокуратура виконувала те, що вона мусить, гарант Конституції виконував, Служба безпеки робила те, що вона повинна робити, — і ніяких підстав побоюватися не буде.
Ви ж бачите, навіть попри таку непослідовну оцінку дій, усі вони відразу сказали: ми не це мали на увазі, ви нас неправильно зрозуміли, все нормально насправді. І взагалі, виявляється, ніхто не говорив про сепаратизм, «ми говорили про нову регіональну політику»...
— Можливо, після виборів розмови про федералізацію відновляться всерйоз...
— Нові взаємини між центром та регіонами потрібні — але я вважаю це передчасним. Я, до речі, казав про це Кушнарьову також — у нас же була тривала розмова в п’ятницю, перед тим з’їздом. Він хотів, щоб я взяв у ньому участь, а я пояснював, чому вважаю його шкідливим і чому не братиму в ньому участі...
Нині забагато дестабілізуючих чинників, і додавати ще одне невирішене питання, а потім вирішувати цілу купу — означає втратити управління процесом у цілому. Ось у чому шкода. Потрібно спочатку стабілізувати один параметр, а вже потім шукати можливість змінити інший.
Звісно, у Кушнарьова тема з’їзду на зустрічі була головною, він довго про це говорив... Сказав, що хоче зробити з’їзд «об’єднавчим» і запропонувати формулу виходу з кризи.
Я відповів, що проводити цей з’їзд непотрібно — з кількох причин. Якщо з’їзд стане логічним продовженням сєверодонецького, його неможливо буде зробити «об’єднавчим» — це раз. Оскільки, по-перше, є певна реакція суспільства на той, перший, а по-друге — там же співвідношення депутатів яке було — 1200 делегатів, із них 550 — Луганськ—Донецьк. Ось тобі репрезентативність цього з’їзду, а отже, і його дух.
Друга позиція — юридично його «з’їздом» назвати не можна, бо незрозуміло, кого вони представляють (це випливає з репрезентативності), хто давав мандати. Тобто юридично він ніякого сенсу не несе.
Третє — запропонувати кроки, які комусь потрібно зробити, з’їзд теж не може. Зрозуміло, що робити їх повинна Верховна Рада. Потрібно було тоді виходити на компроміс — «пакет» і так далі.
І четверте, чому я проведення з’їзду вважав шкідливим, — тому що він ще більше загострить ситуацію в місті.
Ось виходячи з цих чотирьох позицій, я й сказав, що не поділяю зазначену ідею. Кушнарьов каже: буду з усіма розмовляти, всіх переконувати. Ну що ж, я теж залишив за собою право висловити свою позицію щодо доцільності проведення цього з’їзду в нас.
Він дуже хотів, щоб я брав участь. «Давай, ось ти прийдеш, сядемо в президію, всім буде зрозуміло, що в нас тут немає ніяких розбіжностей». Я кажу — то в нас же справді точки зору не збігаються!.. Він, щоправда, потім сказав таку фразу... Смисл такий: «і я, мовляв, президента підтримую доти, доки поділяю його кроки». Як уточнення можу сказати: ось і я вас підтримую — доти, доки поділяю ваші кроки.
Мені близька позиція Литвина. І я в цій ситуації консультувався з ним.
— Володимире Андрійовичу, підготовку до проведення повторного голосування місто вже розпочало?
— Тільки сьогодні стали відомі і зрозумілі правила. І я вже розмовляв із традиційними носіями адмінресурсу. Загальний посил: є кандидати, у них є штаби — будь ласка, тепер від кожного по шість чоловік повинні бути призначені в дільничну комісію, за два-три дні все потрібно сформувати, і я гадаю, що вони здатні це зробити. Нехай діють через свої штабні структури.
— А чи немає в цій темі натяку на кримінальне переслідування у разі порушень?
— Усі ж знають, яка кількість скарг у Верховному суді. І ніхто ніяких гарантій не дасть, що вони й далі не підуть у суди, але вже стосовно персоналій! І я їм про це теж кажу. Який сенс? Заради чого тепер ставати поза законом і потім заганяти себе в поле кримінальної відповідальності?
— Але ж із першим туром не впоралися...
— Ну, є певні традиції, не вважалося за гріх на виборах бути... не дуже суворим — із погляду виконання закону. Сьогодні зовсім інша ситуація — суспільство досить гучно заявило, що не хоче з цим миритися. Розумні люди повинні взяти це за науку й сказати — досить! За цими правилами народ уже не грає...
— У вас із Євгеном Кушнарьовим після всіх цих перипетій із надзвичайними сесіями зберігся контакт?
— Був момент — сесія облради ухвалила рішення, ми — міська рада — з ним не погодилися. Вони скасували своє рішення. У мене немає ніякого бажання переводити щось у площину особистих стосунків. Я висловив свою позицію, міськрада висловила свою, наші компетенції чітко описані законом — ми в них і працюємо.
— Закон — законом, а особисте — нікуди не подінеш...
— Гострота всіх цих суперечностей і протистоянь не могла не позначитися на настроях і стосунках…
P.S. У четвер надвечір стало відомо, що Євген Кушнарьов планує піти у відпустку. Так-так, правильно — щоб зберегти можливість поєднувати непоєднуване — посади голови облради і глави обласної адміністрації. А ще для того, щоб «відкрито агітувати за кандидата Віктора Федоровича Януковича». А якщо кандидат Віктор Федорович зніметься з виборів — «я все одно продовжу агітацію. Проти Ющенка».
Прямо генератор доктрин якийсь…