Лише за три роки свого існування молоде політичне утворення «Нова Генерація» встигла заявити про себе й втілити в життя такі серйозні проекти як «Школа Лідера» і «Школа Політика». У той самий час більшість українців дотепер не знайомі з цілями цих акцій, не знають, хто їх фінансує і для чого. Щоб роз’яснити ситуацію, наш кореспондент зустрівся з президентом «Нової Генерації» Юрієм Мірошниченком.
Перед виборами ми не роздаватимемо ковбасу. Наша мета — підготовка програми розвитку держави
— Які глибинні цілі партії?
— Наше завдання — створення нової національної еліти, підготовка нової генерації керівників усіх рівнів, яким під силу відродження України. А для цього необхідно відібрати й підготувати людей, чим ми й займаємося в наших школах.
— Хто фінансує проекти «Нової Генерації» та саму партію?
— Члени партії. Чимало з них мають свій бізнес (у Києві чи в регіонах) і допомагають партії в досягненні наших спільних цілей.
— Та хіба можна керувати без чіткої програми дій?
— Ми готуємо програму «Держава» — єдину комплексну програму розвитку України. До її розробки ми збираємося залучити всіх соціально активних громадян, громадські організації та профспілки. Ми хочемо, щоб програму розвитку України творила вся країна.
— Ви вважаєте, що сьогоднішня державна система недієздатна?
— Усі процеси, які відбуваються в Україні, стихійні, а системного підходу до побудови держави немає. Приміром, у Конституції закладене поняття «територіальна община», а на практиці неясно, про що йдеться — про сільські ради чи районні адміністрації. Податкова система зовсім не стимулює місцеву владу — гроші йдуть у Київ, а усі проблеми звалюються на їхню голову. У загальноосвітніх школах проходить уже шоста за роки незалежності реформа, але толку, як і раніше, немає....
— Чергові вибори до парламенту намічені вже на березень 2002 року. Як ви збираєтеся залучати виборця?
— Лише реальною політичною роботою. Ми не збираємося носити по квартирах ковбасу та олію. «Нова Генерація» — професіональна політична партія, а не продуктова база. Люди повинні голосувати за своє майбутнє, за стратегічну програму розвитку України. Її розробка і є головним завданням нашої партії.
Серед нас немає олігархів і червоних директорів
— Наскільки мені відомо, партія «Нова Генерація» налічує лише три тисячі членів. З чим це пов’язано?
— Ми не масова партія, і включаємо до своїх рядів тільки тих людей, які мають для партії реальну цінність. Професіоналів, які сприяють розвитку політичної діяльності партії. Політиків, які прийняли рішення балотуватися на майбутніх виборах. Підприємців. Молодих і соціально активних людей, готових працювати на майбутнє нашої України.
— Чи можна сказати, що «Нова Генерація» прагне бачити у своїх рядах так званих олігархів?
— У нашій партії немає жодного олігарха. Та є власники піцерій, магазинів, невеличких фабрик і цехів. Не червоні директори, а молоді, ініціативні підприємці, які знають свою справу.
— Наскільки я вас зрозуміла, якщо мені вже виповнилося 50 років, я не можу стати членом «Нової Генерації»?
— Можете. Якщо ви людина нової ментальності, якщо мислите й чините так, як диктують правила демократичної держави та ринкової економіки. Якщо партія має потребу у вас як у фахівці.
— Потрібно просто прийти й написати заяву...
— Ні. Необхідно, щоб за вас поручився один член «Нової Генерації», який уже встиг себе зарекомендувати з кращого боку.
— А що станеться, якщо я порушу прийняті в партії закони?
— Ви та ваш поручитель будете виключені з наших рядів.
Політиком мене зробила моя школа
— Ви є одним із наймолодших політиків України. Як і коли ви зайнялися цією діяльністю?
— До 1998 року я працював у приватному бізнесі. А 1998 року викладацький склад Новгород-Сіверської школи-інтернату (де я виховувався) вирішив висунути мою кандидатуру до Верховної Ради України. Я погодився. І зрозумів, що вже не повернуся в бізнес, що професіональна політика — це моє покликання, моє життя. Моя школа дала мені, простому хлопчиську без зв’язків і «волосатої лапи», шанс. Я у свою чергу зобов’язаний дати шанс новому ініціативному поколінню. А воно — всій Україні.
Юрій Мірошниченко народився 3 лютого 1970 року. Закінчив Новгород-Сіверську школу-інтернат, Київський університет (факультет іноземної філології), Академію праці та соціальних відносин (юридичний факультет). Тепер пише кандидатську дисертацію при столичному Інституті держави та права.