Від самого початку агресії Росії проти України і до сьогодні в Україні лунають нарікання на досить м'яку позицію Європейського Союзу щодо агресора.
При цьому наводиться низка причин - від небажання ЄС "дратувати ведмедя" до намагань підтримувати діалог із російською стороною для "вирішення спірних питань".
Тим часом у Європі поступово приходять до розуміння того, чим загрожує нинішня поведінка Москви їхній же власній безпеці. Недарма, хоч і з істотним запізненням, у ЄС почали не тільки говорити, а й чітко ідентифікувати "гібридні загрози" та визначати заходи протидії, особливо коли Євросоюз безпосередньо зіштовхнувся з міграційною кризою та деструктивною для європейських країн пропагандою Кремля. Так, у доповіді Європейського парламенту "Протидія гібридним загрозам: Співпраця ЄС-НАТО" від березня 2017 р. чітко зазначено, що "поняття гібридної загрози наповнилося змістом відносно дій Росії в Україні та операцій ІДІЛ далеко за межами Сирії й Іраку". Отже, в ЄС Росію, поряд із ІДІЛ, уже починають визначати як причину гібридних загроз.
Погляди й підходи Євросоюзу до протидії гібридним загрозам, у тому числі й із боку РФ, зафіксовані в низці офіційних документів ЄС, серед яких уже згадана доповідь Європарламенту, а також Спільний рамковий документ із протидії гібридним загрозам (квітень 2016р.), Глобальна стратегія ЄС (червень 2016р.), Спільна доповідь Європейського парламенту і Ради з імплементації Спільного рамкового документа з протидії гібридним загрозам (липень 2017р.). Ці документи демонструють трохи відмінний підхід ЄС до протидії гібридній агресії, ніж реалії, з якими ось уже четвертий рік безпосередньою має справу Україна.
Перш за все, у ЄС все ще обережно підходять до визначення Росії як агресора та джерела гібридних загроз. На відміну від згаданого документа Європарламенту, у ключовому для ЄС Спільному рамковому документі не ідентифіковані чітко джерела гібридних загроз, перш за все РФ, хоча Глобальна стратегія ЄС і визначає, що "на сході був порушений європейський безпековий порядок" після "порушення Росією міжнародного права та дестабілізації України". Причина цього полягає в бажанні Брюсселю продовжувати діалог із Росією. Це, зокрема, чітко підтвердила Високий представник ЄС з питань зовнішньої та безпекової політики Федеріка Могеріні під час своєї квітневої цьогорічної поїздки до Москви: "Ми в ЄС завжди віримо, що діалог - конструктивний, відкритий діалог, чесний діалог - є виходом. І це правильно також для відповідного не тільки сусіда, а й такого глобального гравця, як Росія". Хоча Євросоюз уже неодноразово відчув на собі небажання Москви вести "конструктивний, відкритий і чесний діалог", однак продовжує на ньому наполягати, знову ж - щоб "не дратувати ведмедя".
Оскільки ЄС не ідентифікує чітко джерела гібридних загроз, то й акцент ЄС у протидії їм робиться на посиленні власних можливостей протистояти, а не на нейтралізації першопричин, що не зовсім відповідає зафіксованій у Глобальній стратегії ЄС візії Євросоюзу як глобального гравця. Європейський Союз у Спільному рамковому документі зробив правильне визначення гібридних загроз - "поєднання примусової та підривної діяльності, традиційних і нетрадиційних методів (тобто дипломатичних, військових, економічних, технологічних), які можуть бути скоординовано використані державними чи недержавними суб'єктами для досягнення конкретних цілей, залишаючись на рівні нижче порогу формально оголошеної війни". Але відкритим залишилося питання: а хто ж є цими "державними чи недержавними суб'єктами"? І тут чіткіший у визначеннях Європейський парламент, який ще в червні 2015 р. у своїй резолюції чітко назвав Росію агресором, що розв'язав гібридну війну проти України і веде агресивну інформаційну війну проти ЄС.
На відміну від ЄС, в Україні, яка вже четвертий рік ціною власних життів і зусиль протистоїть гібридній агресії Росії, так і не були в офіційних документах чітко ідентифіковані поняття "гібридної війни" та "гібридних загроз". Єдине - в Концепції розвитку сектора безпеки і оборони України 2016 р. сказано, що "основною формою гібридної війни проти України є комбінація різноманітних і динамічних дій регулярних сил РФ, що взаємодіють зі злочинними озброєними угрупованнями та кримінальними елементами, діяльність яких координується і здійснюється за єдиним замислом і планом із активним застосуванням засобів пропаганди, саботажу, навмисного завдання шкоди, диверсій і терору". Відмінності у підходах в Україні та ЄС прозирають і у сферах гібридних загроз. В Україні акцент робиться на сфери застосування засобів гібридної війни, а в ЄС класифікують сфери, уразливі до таких загроз, а саме: інформаційна сфера, енергетика, транспорт та інфраструктура, кібер-простір, космос, військова сфера, охорона здоров'я і продовольча безпека, промисловість, фінансова сфера, суспільство. Тут, знову ж, прозирає небажання ЄС ідентифікувати джерело загроз.
Слід зазначити, що на інституційному рівні в ЄС, хоч і з запізненням, але досить серйозно підійшли до виявлення гібридних загроз і ще торік запропонували створити Центр аналізу гібридних загроз ЄС (EU Hybrid Fusion Cell) у рамках Розвідувального і ситуативного центру ЄС (EU Intelligence and Situation Centre, EU INTCEN) Європейської служби зовнішньої дії. Саме на цю нову структуру, яка у травні нинішнього року набула повної оперативної здатності, і покладається завдання збору, аналізу та доведення відкритої й закритої інформації про гібридні загрози до інституцій ЄС і країн-членів Євросоюзу. На додачу, у Фінляндії було створено Європейський центр досліджень протидії гібридним загрозам, який став спільним для ЄС і НАТО. На відміну від ЄС, в Україні платформа вивчення гібридної війни, яку планувалося створити спільно з НАТО, все ще перебуває на рівні обговорень.
Якщо проаналізувати визначені Євросоюзом ключові сфери протидії гібридним загрозам, у яких Брюссель дотримується гнучкого підходу, то в суто військовій сфері ЄС обмежився посиленням розвідки для своєчасного виявлення гібридних загроз та скороченням циклів розвитку національних військових можливостей для нейтралізації гібридних загроз і захисту критичної інфраструктури. Втім, російська агресія породила серйозне обговорення можливостей створення європейської армії. Навіть президент Європейської комісії Жан-Клод Юнкер у травні нинішнього року в інтерв'ю німецькому виданню Salzburg.com визнав: "Європейська армія не є проектом для найближчого майбутнього. Вона, однак, є проектом, який може надати додаткової ваги Європейській зовнішній і безпековій політиці".
Першочерговою у протидії гібридним загрозам у ЄС все ж таки визнано інформаційну сферу, але у більш широкому форматі - стратегічних комунікацій. Ключовим тут визначено завдання підвищити рівень обізнаності суспільства про гібридні загрози, що має посилити його стійкість у цьому вимірі. Для протидії російській пропаганді ЄС створив Спеціальну групу "Стратком Схід" (East Stratcom Task Force), яка нещодавно запустила веб-сайт протидії дезінформації. Безпосередньо в Україні у рамках спеціального проекту EU-STRAT ЄС аналізує канали і способи поширення російської пропаганди. Це вже має позитивний ефект, адже оцінки Євросоюзом дій Кремля стають дедалі більше наближеними до реалій. Наприклад, в одному з оглядів групи "Стратком Схід" у критичній формі оцінюються заяви Кремля про відсутність російських військовослужбовців під Авдіївкою та викривається причетність РФ до обстрілів українських позицій і мирних кварталів.
На ділянці захисту критично важливої інфраструктури Україна рухається трохи швидше, ніж Євросоюз. У рамках Європейської програми захисту критичної інфраструктури (EPCIP) ЄС усе ще визначає індикатори уразливості інфраструктури, які остаточно мають бути погоджені до кінця нинішнього року, та зусиллями Європейського оборонного агентства працює над визначенням необхідних можливостей для захисту. В Україні ж у січні цього року Указом президента України було затверджено рішення РНБОУ "Про вдосконалення заходів забезпечення захисту об'єктів критичної інфраструктури України", а Кабінет міністрів розробляє Концепцію створення державної системи захисту критичної інфраструктури. У жовтні нинішнього року, за модерації Центру передового досвіду НАТО з енергетичної безпеки, в Україні буде проведено навчання із захисту критичноїінфраструктури.
В енергетичній сфері як протидію гібридним загрозам у Спільному рамковому документі чітко визначено необхідність диверсифікації джерел і шляхів постачання енергоресурсів до ЄС, перш за все - розвиток Південного газового коридору для поставок каспійського газу та створення хабів скрапленого газу, переважно у Північній Європі. Про проект "Північний потік-2" у цьому важливому документі ЄС не сказано ні слова. Це може свідчити про усвідомлення на нормативно-правовому рівні в ЄС, що "Північний потік-2" не забезпечує ЄС справжню енергетичну диверсифікацію. Крім цього, такі документи мають спиратися на спільну позицію всіх країн-членів, а Польща та країни Балтії виступають проти другої гілки "Північного потоку". Втім, це не завадило окремим європейським лідерам зчинити галас, коли схвалений у липні американським парламентом закон про посилення санкцій на протидію агресії РФ поставив цей відверто російський проект під велике питання. Тут ЄС мав би бути більш послідовним, щоб концептуальне бачення не розходилось із практичними діями. Тим більше що на початку серпня нинішнього року Єврокомісія завершила успішне тестування готовності української газотранспортної системи до нового опалювального сезону.
Євросоюз, маючи розвинену і взаємопов'язану кібер-мережу, вже вжив низки заходів із протидії кібер-загрозам: це схвалення Стратегії кібер-безпеки ЄС, створення мережі із 28-ми (за кількістю країн-членів) Груп реагування на інциденти комп'ютерної безпеки (CSIRT) та Групи реагування на комп'ютерні надзвичайні ситуації ЄС (CERT-EU). Окремо Єврокомісія створила Агентство ЄС із мережевої й інформаційної безпеки (ENISA) для протидії кібер-загрозам на рівні ЄС та Платформу мережевої й інформаційної безпеки (NIS Platform) для взаємодії органів ЄС із громадськими та приватними гравцями у кібер-просторі. Росія веде кібер-війну не тільки проти України, а й проти ЄС. Так, за повідомленням CERT-EU, російська група кібер-шпіонажу APT 28, пов'язана з російською військовою розвідкою, у липні нинішнього року здійснила кібер-атаку на wi-fi мережі в готелях семи європейських країн, щоб викрасти дані паролів урядовців та бізнесменів країн Заходу для подальшого проникнення у локальні мережі їхніх організацій. Цю атаку групи АРТ 28, яка була раніше викрита в кібер-атаках на німецький парламент, французький телеканал TV5 Monde, передвиборний штаб президента Франції Еммануеля Макрона, вдалося відбити.
У фінансовій сфері ЄС звертає першочергову увагу на стійкість банківсько-фінансової інфраструктури і протидію фінансуванню тероризму та відмиванню коштів. Україна теж здійснює низку заходів із протидії фінансуванню агресії на сході нашої держави та гібридних дій у країні, наприклад всередині червня СБУ викрила масштабний канал фінансування так званої "ДНР". Втім, Євросоюзу годилося б приділити більше уваги перешкоджанню фінансуванню гібридної агресії РФ проти нього самого, як це зробили у США, передбачивши у схваленому в липні Конгресом США законі посилення антиросійських секторальних санкцій щодо фінансового сектора РФ. Поки що в ЄС фіксуються лише поодинокі випадки перешкоджання фінансуванню гібридної агресії. Наприклад, у 2015 р. в Естонії було закрито розрахунковий рахунок МІА "Росія сьогодні".
Важливе місце відводиться співпраці ЄС із третіми країнами. У ЄС вважають, що функціональні інституції з протидії гібридним загрозам у третіх країнах є запорукою убезпечення від них самого Євросоюзу. Тому Єврокомісія, використовуючи Інструмент сприяння безпеці і миру, вживає заходів для посилення стійкості країн-партнерів, включно з Україною. Однак стосовно країн-партнерів ЄС переважно фокусується на сферах кібер-захисту, посилення стійкості суспільства, надзвичайних ситуацій, нейтралізації хімічних, біологічних, радіобіологічних і ядерних ризиків, протидії організованій злочинності та нелегальній торгівлі зброєю. А ось завдання ЄС із започаткування на пілотній основі оцінки ризику гібридної загрози чомусь реалізується в Молдові, а не в Україні, яка безпосередньо протидіє таким загрозам зі Сходу.
Відсутність у Євросоюзу власних достатніх можливостей протидіяти гібридним загрозам підштовхнула його до розширення співпраці з НАТО, де Росію чіткіше ідентифікують як джерело загрози безпеці. Як заявив президент Європейської Ради Дональд Туск у червні нинішнього року, "така співпраця дозволить ЄС рухатися до поглиблення оборонної інтеграції". Задекларована у квітні 2016 р. у Спільному рамковому документі поглиблена співпраця ЄС і НАТО надалі була зафіксована у Спільній заяві президента Європейської Ради, президента Європейської комісії і Генерального секретаря НАТО у липні того ж року. У цьому знаковому документі першим завданням визначено "підвищення здатності протидіяти гібридним загрозам". У практичному сенсі це вилилось у тісну співпрацю на робочому рівні між схожими інституціями ЄС і НАТО, наприклад: спільний Європейський центр з протидії гібридним загрозам; Центр аналізу гібридних загроз ЄС - Центр аналізу гібридних загроз НАТО; CERT-EU - Підрозділ НАТО з реагування на комп'ютерні інциденти (NCIRC). ЄС і НАТО розробили комплект із 42 пропозицій, 10 із яких стосуються безпосередньо протидії гібридним загрозам. Крім того, ЄС і НАТО мають намір посилити співпрацю у сфері безпекового планування та взаємодію з питань стандартизації, а також провести спільні навчання, зокрема: Навчання з кризового управління (Crisis Management Exercise 2017 (CMX 17) та Багаторівневого навчання з кризового управління (Multi-Layer Crisis Management Exercise 2018 (ML 18). Така поглиблена співпраця корисна для України, яка паралельно рухається курсом європейської і євроатлантичної інтеграції.
Незважаючи на спробу комплексного підходу ЄС до протидії гібридним загрозам, цей напрям безпеки все ще розглядається як набір заходів тактичного характеру з протистояння окремо взятим ризикам, переважно терористичної та кібер-інформаційної спрямованості. У Євросоюзі, хоча й відзначено виникнення гібридних загроз через російську агресію проти України, не ідентифікується єдине комплексне джерело таких гібридних загроз, котре вже, практично, загрожує безпеці в Європі, - Російська Федерація. Причина цього полягає у відсутності єдності всередині ЄС. Щоразу продовження санкцій проти РФ іде зі скрипом. Багато країн-членів ЄС зацікавлені у продовженні економічної співпраці з Росією, навіть якщо це шкодить іншим країнам-членам. Яскраве свідчення цього - суперечка довкола будівництва другої гілки "Північного потоку": Польща, за підтримки Литви і Латвії, опирається реалізації цього проекту, який підтримує Німеччина. Усе ж деструктивна стосовно ЄС політика Росії (чого тільки вартий скандал навколо поставки турбін Siemens в окупований Крим) примушує Євросоюз дедалі чіткіше ідентифікувати Росію як джерело гібридних загроз європейській безпеці, і з кожним оновленим документом ЄС у сфері безпеки ця тенденція проявляється все чіткіше. Так, під час саміту Україна - ЄС 13 липня нинішнього року в Києві Дональд Туск заявив: "ЄС ще раз продемонстрував, що ми стоїмо непорушно за Україну проти агресії Росії та спроб підірвати вашу незалежність".
Втім, Україні, не припиняючи намагань більше залучити ЄС до протидії російській агресії, слід також зробити все необхідне для чіткої ідентифікації джерела гібридних та негібридних загроз - Росії, оскільки щодня на сході України продовжують гинути українські воїни та мирні жителі. Хоча ще в січні 2015 р. Верховна Рада визнала Росію країною-агресором, однак конфлікт на сході нашої держави все ще ідентифікується як "антитерористична операція"; при цьому "ДНР" та "ЛНР" повноцінно не визнані "терористичними організаціями" (постановою ВРУ від 04.02.2015р. схвалюється лише відповідна заява) і все ще вважаються "незаконними збройними формуваннями". Тим часом в інтерв'ю LIGA.net 8 серпня цього року начальник Генерального штабу Збройних сил України - головнокомандувач ЗСУ генерал армії Віктор Муженко однозначно заявив: "На Донбасі немає незаконних збройних формувань, а є чітко структуровані військові організми. Це перший і другий армійські корпуси, які мають усі ознаки регулярних військ. Найголовніше - що вони управляються з центру, який міститься в Росії".
Така невизначеність свідчить про "гібридний" характер нашої протидії російській гібридній агресії. І перейти до реальної протидії Євросоюз нам не допоможе. Внутрішньо-українська невизначеність може бути лише виправданням для невизначеності ЄС у питанні чіткої ідентифікації джерела гібридних загроз, а чергові пролонгації санкцій проти Росії так і йтимуть зі скрипом.